Справа № 944/3370/24
Провадження №2/944/444/25
27.10.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Матвіїва І.М.
з участю секретаря судового засідання Леньо Б.Ю.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Яворів, у дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що 05 березня 2000 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою. Від шлюбу вони мають троє дітей: повнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням суду від 07.10.2022 шлюб між сторонами розірвано. У зв?язку із повномасштабним вторгненням, тоді ще дружина з дітьми переїхали в Республіку Польща на нетривалий період, де позивач постійно їх провідував та брав активну участь у вихованні дітей. І на час винесення вищевказаного судового наказу про стягнення аліментів матір з дітьми проживали в Республіці Польща. Згодом матір?ю його дітей було прийнято рішення про переїзд до м.Штутґарт (Німеччина), однак донька ОСОБА_7 з лютого 2024 року фактично проживає із позивачем. ОСОБА_3 самостійно займається вихованням ОСОБА_9 , оплачує усі потреби дитини. Зазначає, що проживання доньки ОСОБА_9 разом з ним відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки має можливість забезпечити їй належні умови проживання та повною мірою займатись вихованням донечки, позивач зазначає що має придатні для виховання житлові умови, не притягувався до кримінальної відповідальності, психічно здоровий, має стабільний дохід, працює, відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов?язків. Мати дитини продовжує психологічний тиск на дитину з метою недопущення подальшого проживання дитини зі мною, а саме повернення дитини закордон, де така не отримувала належної освіти, фізичного розвитку, а це дуже негативно впливає на дитину, при чому сама донька хоче проживати зі мною. До того ж практика вказує на можливість визначити роздільне місце проживання сестер з обома батьками, однак головне в цьому - не порушити для дитини відчуття стабільності та спокою та врахувати якнайкращі її інтереси. З огляду на все вище зазначене вважає, що в інтересах доньки ОСОБА_9 залишитись проживати разом із батьком.
Ухвалою суду від 25.06.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
07.08.2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Шкарупської-Баранової Н.Б., надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. На обґрунтування відзиву зазначила, що вважає їх безпідставними та такими, що викладені без посилання на належні, допустимі, достовірні і достатні докази, та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд визначити місце проживання доньки сторін у справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком за місцем його місцем проживання. Варто розпочати з того, що дійсно на початку повномасштабного вторгнення Відповідачка разом з двома малолітніми доньками переїхала до Республіки Польща, а згодом у Федеративну Республіку Німеччину. Згодом ОСОБА_7 захворіла та стан її здоров'я вимагав повернення в Україну, тому було прийнято спільно з Позивачем рішення про її повернення в Україну для проведення додаткових обстежень. Через певний час ОСОБА_7 виявила бажання залишитись в Україні та проживати разом з батьком. Жодних спорів чи непорозумінь щодо прийнятого рішення між Сторонами не виникало. Відповідачка усвідомлювала, що для забезпечення комфортного розвитку та стабільного емоційного стану доньки потрібно прислухатись до бажання дитини, тому зі свого боку не вчиняла жодних перешкод чи психологічного тиску на ОСОБА_10 . При цьому, мати дитини залишилась проживати у Німеччини разом з наймолодшою донькою. Вважає, що жодних доказів, про перешкоджання з боку матері стосовно проживання малолітньої доньки ОСОБА_9 з батьком, не подано, та не могло бути подано, оскільки Відповідачка дійсно ніколи не була проти проживання доньки ОСОБА_9 з батьком і розуміла, що для доньки такі умови будуть найкраще відповідати її інтересам. ОСОБА_7 досягла достатнього віку, щоб усвідомлювати де її проживання буде найбільш комфортним та з ким з батьків вона хоче надалі перебувати. Відповідачка поважає та цінує вибір дитини, адже хоче забезпечити найкращі умови для її зростання і щоб донька мала щасливе дитинство. Звісно, як і будь-яка мати, Відповідачка хотіла б, щоб усі діти проживали разом з нею, але усвідомивши вибір самої дитини, вона надала пріоритет її найкращим інтересам. Тому ніколи не мала на меті перешкоджати ОСОБА_11 проживати з батьком в Україні. Звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживає і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.У задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог та відсутністю спірних відносин.
21.08.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено що Відповідач вчиняла перешкоди у побаченнях з дітьми, погрожувала викликом поліції, якщо він приїде до ФРН, не дозволяла бачитись з дітьми, приховувала адресу місця проживання, відтак позивач понад три місяці не бачив дітей і не знав адреси їх місця проживання. Лише захворювання ОСОБА_9 стало підставою для мого прибуття до Німеччини та її повернення додому для отримання лікування, після чого ОСОБА_7 висловила бажання залишитися з татом, а від Відповідачки отримув до тепер звинувачення про викрадення дитини, а також попередження «погрози» що Відповідачка приїде та забере ОСОБА_10 , про що долучив скриншоти переписки у застосунку Вайбер. Така поведінка Відповідачки порушує права як батька та інтереси дітей на щасливе, спокійне дитинство.
04.09.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Шкарупської-Баранової Н.Б надійшли заперечення на позов, в якій зазначено, що жодних належних доказів про перешкоджання з боку матері стосовно проживання малолітньої доньки ОСОБА_9 з батьком, не подано. Докази у вигляді роздрукованих скриншотів переписки не є належними. Згідно з практики висловленої Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №202/2965/21 від 19 січня 2022 року, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом.Зазначає, що судовий процес може негативно вплинути на психологічний стан доньки ОСОБА_9 , оскільки діти під час судового вирішення спорів є найбільш вразливими учасниками. Відповідачка не бачить жодного сенсу для врегулювання спірних відносин судом, адже фактично спір стосовно місця проживання ОСОБА_9 відсутній та дій, які перешкоджають проживати доньці спільно з батьком немає. Позивач з невідомих обставин ініціював спір, який не змінює умов та фактичного місця проживання дитини. Тому, вважає, що такі дії з боку Позивача є необґрунтованим і лише створюють стресові умови для дитини.
12.09.2024 надійшов висновок органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №129323 від 11.09.2024 - відповідно до якого, визначено місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3
13.09.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення висновку психолога від 13.08.2024 року.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 23.10.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначила, що є ряд питань котрі батько не може вирішити без згоди матері, а коли буде відповідне рішення, то і таких дозволів від матері він не буде потребувати. Наявність спору між сторонами підтверджується висновком Органу опіки та піклування, оскільки при відсутності спору даний орган постановляє висновок про недоцільність, а не Висновок про розв?язання спору, котрий є в матеріалах даної справи, також показами експерта, допитаного в судовому засіданні.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, відповідно до поданого відзиву та заперечення, а відтак у задоволені позовних вимог просить відмовити, зазначила, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживає і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання. У задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог та відсутністю спірних відносин.
Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомлено.
15.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відповідно до абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України, та відклав його ухвалення та проголошення на 10:20 год 27.10.2025.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши в порядку загального позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 07 жовтня 2022 року. Від даного шлюбу, у них народилось троє дітей: повнолітня ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що сторонами не оспорюється.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 11.11.2013 власником частини садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності є ОСОБА_3 .
Згідно з витягу з реєстру платників єдиного податку №18133033401210 від 03.08.2018 - ОСОБА_3 є суб'єктом господарювання ( ФОП).
Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом фактичного місця проживання особи за №2401-вих.75518 від 28.05.2024.
Згідно з Висновком Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації від 11.09.2024 №260001-вих.129323 визначено за доцільне місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 визнає ту обставину, що станом на теперішній час їхня спільна з позивачем неповнолітня донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає разом із батьком ОСОБА_3 . При цьому, інша їхня спільна з позивачем неповнолітня донька, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживає разом з матір'ю.
Експерт ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що безпосередньо нею здійснювалося психологічне обстеження за зверненням ОСОБА_3 , та складено відповідний висновок, який остання повністю підтримала та пояснила наступне: у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є індивідуально особистісні особливості, що потребують особливої уваги з боку батьків й вихователів та створення особливих умов навчання та виховання. У ставленні ОСОБА_9 до батьків є специфічні психологічні особливості. Своїх батьків донька не сприймає як подружню пару. ОСОБА_5 як батька-вихователя сприймає ОСОБА_3 .. Якість контакту, який існує між ОСОБА_15 та батьком, свідчить, що для малолітньої доньки батько є головним джерелом емоційного тепла та своєчасної підтримки; носієм влади, взірнем для наслідування; він є тим дорослим, що забезпечує ОСОБА_11 потребу у неформальному спілкуванні та з яким у неї склалися довірчі стосунки. Ставлення ОСОБА_5 до матері - ОСОБА_4 є конфліктним. Вважає, що між батьками існує спір щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За змістом статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Згідно ч.1, ч.3 та ч.4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Таким чином, право дитини на місце проживання розкрите через право батьків на визначення місця проживання дитини.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява №31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 404/9387/21 (провадження № 61-13425св23) вказано, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема: обстеження умов проживання; характеристики психоемоційного стану дитини; поведінки батьків стосовно дитини; висновок органу опіки та піклування (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
Суд наголошує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 761/25544/19).
Згідно із ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Також, позивачем не доведено достовірність та належність, а саме відношення до предмета доказування, доказу, долученого до відповіді на відзив, а саме скріншотів переписки з абонентом « ОСОБА_16 ».
Враховуючи зазначене, вказані докази судом не приймаються до уваги при прийнятті рішення.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Досліджені в справі докази беззаперечно свідчать про існування між сторонами спору щодо визначення місця проживання їх спільної малолітньої дочки ОСОБА_5 .
Між сторонами склалися неприязні та конфліктні стосунки, спори між ними виникають саме з приводу місця проживання та виховання дитини, тому з огляду на вищенаведені законодавчі приписи, норми міжнародного права та правові позиції першочерговому врахуванню підлягаю інтереси дитини, які мають перевагу над інтересами батьків.
Визначаючи місце проживання дитини з батьком, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також що в інтересах дитини є турбота та підтримка і з боку матері, і з боку батька, суд надає першочергове значення та оцінку саме найкращими інтересами дитини, врахувавши обставини спору.
При цьому, визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє матері брати участь у вихованні доньки у спосіб, встановлений законом.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1211 грн 20 коп.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що суд задовольняє позовні вимоги повністю, на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 грн 20 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст. 12-13, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 27.10.2025.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М.Матвіїв