Рішення від 16.10.2025 по справі 456/732/25

Справа № 456/732/25

Провадження № 2/456/818/2025

РІШЕННЯ

іменем України

16 жовтня 2025 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Коцур А.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Мундяка М.М.

представника відповідача Дмитрович Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,

ВСТАНОВИВ:

Підстава позову (позиція позивача). Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . Окрім неї, в квартирі мають зареєстроване місце проживання наступні особи: ОСОБА_2 (відповідач) - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 (її син) - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 (її донька) - ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак фактично в даній квартирі проживає вона разом з дітьми. Відповідач жодного дня у спірній квартирі не проживав. ОСОБА_5 - батько відповідача був визнаний рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.02.2010 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 . Вона, позивач самостійно утримує дану квартиру, сплачує всі комунальні послуги та проводить поточний ремонт квартири. Реєстрація відповідача у даній квартирі перешкоджає позивачу вільно користуватись майном, а також вона несе додаткові витрати по оплаті комунальних послуг. Крім того, вона не має можливості оформити субсидії та інші пільги, передбачені чинним законодавством. Оскільки відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , за цією адресою відсутні його особисті речі, а тому відповідача слід визнати таким, що втратив право на користування жилим приміщенням.

Позиція відповідача. Відповідач ОСОБА_2 подав на адресу суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги заперечує, вважає їх не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. В даній житловій квартирі він зареєстрований від народження, де і проживав зі своїми батьками. Іншого житла на праві приватної власності, або на праві користування він не має. Даний факт підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав на нерухоме майно. А відтак у нього не має можливості зареєструватися за іншим місцем реєстрації. Він знаходиться на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , як допризовник. Про зміну місця реєстрації він повинен повідомити цей орган. Даний факт підтверджується посвідченням про приписку до призовної дільниці. Позивач приховала той факт, що 29 червня 2023 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області ухвалив рішення у справі № 456/3294/2023 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання ОСОБА_2 втратившим права на користування житлом, і йому відмовлено у задоволенні позову про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом. Просить суд врахувати постанову Верховного Суду від 21.08.2021 у справі №521/588717, в якій зроблено висновок, що : «аналіз норм статтей 71,72 ЖК Української PCP дає підстави до висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінкаа такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин не проживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року в справі № 203/1665/19-ц (провадження № 61- 11593св21) міститься висновок про те, що процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності". Також у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 у справі № 206/4028/18 міститься висновок, що малолітній не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. У 2022 році він звертався із заявою про приватизацію спірної житлової квартири, однак йому було відмовлено, оскільки таку заяву необхідно подати з підписами всіх повнолітніх членів сім'ї і завірену керівником підприємства по обслуговуванню житла, також потрібно подати технічний паспорт на квартиру, довідку з банку про використання житлових чеків, копії паспортів та ІПНП зареєстрованих осіб, довідку з місця проживання та реєстрації. Він неодноразово просив позивача приватизувати спільно квартиру, щоб набути право власності на неї у рівних частках відповідно до зареєстрованих осіб. Однак позивач відмовляється, оскільки хоче приватизувати квартиру після зняття його з реєстрації місця проживання. Також він неодноразово просив ОСОБА_6 надати йому дублікат ключів від квартири, щоб він міг безперешкодно користуватися нею та проживати, так як іншого житла він не має. Позивач відмовляється надавати йому ключі, заперечує проти його проживання в квартирі. Даний факт підтверджується перепискою в смс повідомленнях між ними. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.

Позиції сторін та їх представників в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та зазначила, що спірна квартира належала її бабусі ОСОБА_7 . В квартирі проживали її бабуся, її, позивача батьки - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і вона, позивач у справі. Після смерті бабусі головним квартиронаймачем стала її мати. Мама померла в 2021 році. Після смерті матері головного квартиронаймача не залишилося. У неї є брат, ОСОБА_5 , відповідач по справі - це його син. В квартирі проживають вони з чоловіком і двоє їх неповнолітніх дітей. Відповідача по справі зареєстрували в квартирі його батьки. Її брат рішенням суду визнаний таким, що втратив право на користування квартирою. Племінник залишився зареєстрованим, оскільки на той час був неповнолітнім. Вона має намір приватизувати вказану квартиру. Відповідач проживав у квартирі до 4 років, з того часу у квартирі не залишилося жодних його речей. Відповідач на даний час проживає в квартирі свого дядька, маминого рідного брата. Після 2023 року відповідач звертався до неї за дублікатом ключів, мав намір приватизувати квартиру.

Представник позивача - адвокат Мундяк М.М. позовні вимоги підтримав та зазначив, що відповідач в квартирі не проживає понад 6 місяців, жодних речей його в квартирі немає, а тому він втратив право на користування квартирою.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, вказав, що пропонував позивачу приватизувати разом квартиру. Вони з позивачем домовлялися про сплату нею коштів за його частку, однак жодних домовленостей не досягли. Після смерті бабусі, йому відмовлялися надати ключі від квартири. Коли йому виповнилося 18 років, він отримав повістку до суду та подав зустрічний позов. Після рішення суду, позивач відмовлялася надати йому дублікат ключів. Він мав намір проживати в квартирі, оскільки іншого житла немає. Він проживає в квартирі свого дядька, який зник безвісти. Він звертався до міської ради з офіційною заявою про приватизацію квартири. Він погоджувався на отримання частки, оскільки кошти йому були необхідні для оформлення документів.

Представник відповідача - адвокат Дмитрович Н.В. в судовому засіданні позовні вимоги заперечила та зазначила, що доводи позивача не відповідають дійсності, оскільки відповідач завжди мав намір проживати у квартирі, просив про дублікат ключів. Однак позивач відмовлялася, оскільки мала намір приватизувати квартиру одноособово. В 2023 році відповідач став повнолітнім, мав намір вселитися у квартиру. Відповідач дійсно погодився отримати компенсацію за свою частку. На даний час відповідач не має де зареєструватися та має намір проживати у квартирі та приватизувати квартиру.

Представник третьої особи ОСОБА_10 у вирішенні вказаного позову поклалася на розсуд суду

Показання свідків.

Свідок ОСОБА_11 дала показання про те, що позивачка це її сусідка, вона проживає в сусідньому під'їзді. Позивач проживає у квартирі з народження, відповідач проживав у дитинстві. Вона ніколи не бачила, щоб відповідач, коли була жива його бабуся, приходив до неї, чи ночував у квартирі. Відповідач звертався за довідками про його реєстрацію.

Свідок ОСОБА_12 дала в судовому засіданні показання про те, що знає позивачку з народження, та постійно доглядала за своєю матір'ю і проживала у спірній квартирі. Відповідач за даною адресою не проживав. Чи є в квартирі особисті речі відповідача їй не відомо. Відповідач проживав з батьками по АДРЕСА_2 . Відповідач, як був маленький, рідко приходив до бабусі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

З копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 23 березня 2010 Стрийським МВ ГУ МВС України у Львівській області вбачається, що такий видано на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с. 5-6/.

З копії свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_13 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №166 від 07.03.1990, батько ОСОБА_9 , мати ОСОБА_14 /а.с.8/.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 16 лютого 2010 року вбачається, що ОСОБА_15 та ОСОБА_13 16 лютого 2010 року зареєстрували шлюб, прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_16 /а.с.9/.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 13 серпня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місті Стрию реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №378, батько ОСОБА_15 , мати ОСОБА_1 /а.с.10/.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 31 серпня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану міста Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області вбачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис №439, батько ОСОБА_15 , мати ОСОБА_1 /а.с.11/.

З довідки №98 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданої Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 /а.с.12/.

Згідно з рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.02.2010, визнано ОСОБА_5 , 1979 р.н. втратившим права на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 /а.с.13/.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 24 січня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області вбачається, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис №43 /а.с.15/.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 05 червня 2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місті Стрию Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вбачається, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , актовий запис №455 /а.с.16/.

Відповідно до ордера №00695 від 20.09.1967, такий виданий на ім'я ОСОБА_7 на вселення в квартиру за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.17/.

Відповідно до копії договору найму житлового приміщення у будинках місцевих Рад депутатів трудящих, державних підприємств і установ. Кооперативних і громадських організацій Української РСР від 08.09.1967, такий укладеним з ОСОБА_7 , згідно з яким Управління будинками здає наймачеві в користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.18-20/.

З витягу з реєстру Стрийської територіальної громади від 28.10.2022 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.36/.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.03.2025 за №418650996 вбачається, що відомості в такому реєстрі відносно ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 відсутні /а.с.41/.

Із заяви ОСОБА_2 від 08.11.2022 вбачається, що останній звертався до міського голови О. Канівця щодо оформлення передачі в особисту часткову власність квартири в будинку АДРЕСА_2 /а.с.42/.

З відповіді виконавчого комітету Стрийської міської ради від 15.12.2022 за №К-52/3.22, наданої ОСОБА_2 вбачається, що для приватизації житла йому необхідно подати додаткові наступні документи: заяву на приватизацію квартири з підписами повнолітніх членів сім'ї, завірену керівником підприємства по обслуговуванню житла; технічний паспорт на квартиру; довідку з банку про використання житлових чеків; копії паспортів та ідентифікаційних кодів зареєстрованих в квартирі осіб; довідку з місця проживання та реєстрації /а.с.43/.

Згідно з рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.06.2023, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом; відмовлено в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою /а.с.44-46/.

Вирішуючи позовні вимоги, судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За положеннями частин першої-другої статті 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

У той же час згідно частини другої статті 107 ЖК Української РСР у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача. При цьому факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки (статті 71, 72 ЖК УРСР) необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв'язку з її вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).

Тобто, при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у порядку статей 71, 72 ЖК УРСР доказуванню сторонами та встановленню судами підлягають обставини тривалості тимчасової відсутності особи у житловому приміщенні, а також поважність причин такої відсутності. Натомість у випадку вирішення спору на підставі статті 107 ЖК УРСР обставини поважності тимчасової відсутності особи в житловому приміщенні доказуванню сторонами та встановленню судами не підлягають, а значення має доведення обставини вибуття особи на постійне місце проживання в інше жиле приміщення.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача або членів його сім'ї (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті,

є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне

в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine»), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з довідкою №98 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданої Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Залізняка, 10/22 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Квартира за адресою: АДРЕСА_3 не приватизована.

Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц виходить з того, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у статті 71 ЖК України строки. При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов'язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов'язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов'язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Позивач стверджує про те, що відповідач жодного дня у спірній квартирі не проживав. ОСОБА_5 - батько відповідача був визнаний рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.02.2010 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 . Вона, позивач, самостійно утримує дану квартиру, сплачує всі комунальні послуги та проводить поточний ремонт квартири. Реєстрація відповідача у даній квартирі перешкоджає позивачу вільно користуватись майном, а також вона несе додаткові витрати по оплаті комунальних послуг. Крім того, вона не має можливості оформити субсидії та інші пільги, передбачені чинним законодавством. Оскільки відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , за цією адресою відсутні його особисті речі, а тому відповідача слід визнати таким, що втратив право на користування жилим приміщенням.

Відповідач вказані доводи позивача заперечує та зазначає про те, що в даній житловій квартирі він зареєстрований від народження, де і проживав зі своїми батьками. Іншого житла на праві приватної власності, або на праві користування він не має. Даний факт підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав на нерухоме майно. А відтак у нього не має можливості зареєструватися за іншим місцем реєстрації. Він знаходиться на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , як допризовник. Про зміну місця реєстрації він повинен повідомити цей орган. Даний факт підтверджується посвідченням про приписку до призовної дільниці. У 2022 році він звертався із заявою про приватизацію спірної житлової квартири, однак йому було відмовлено, оскільки таку заяву необхідно подати з підписами всіх повнолітніх членів сім'ї і завірену керівником підприємства по обслуговуванню житла, технічний паспорт на квартиру, довідку з банку про використання житлових чеків, копії паспортів та ІПНП зареєстрованих осіб, довідку з місця проживання та реєстрації. Він неодноразово просив позивача приватизувати спільно квартиру , щоб набути право власності на неї у рівних частках відповідно до зареєстрованих осіб. Однак позивач відмовляється, оскільки хоче приватизувати квартиру після зняття його з реєстрації місця проживання. Також він неодноразово просив ОСОБА_6 надати йому дублікат ключів від квартири, щоб він міг безперешкодно користуватися нею та проживати, так як іншого житла він не має. Позивач відмовляється надавати йому ключі, заперечує проти його проживання в квартирі. Даний факт підтверджується перепискою в смс повідомленнях між ними.

Суд вважає, що відповідач довів поважні причини не проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , а тому відсутні підстави для визнання його втратившим права на корситування жилим приміщенням, з огляду на таке.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у спірній квартирі проживає позивач зі своєю сім'єю, до повноліття відповідач проживав разом з своїми батьками, однак після досягнення повноліття мав намір вселитися у спірну квартиру, однак позивач не дає йому дублікат ключів і не погоджується на спільну приватизацію, чого не заперечила і сама позивач у судовому засіданні, вказавши, що вважає, що відповідач не має права на приватизацію, оскільки тривалий час в квартирі не проживає.

З переписки смс повідомленнями вбачається, що між сторонами існує спір щодо вказаної квартири, сторони намагалися узгодити між собою спірне питання, однак домовленостей не досягли.

Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували вибуття відповідача на постійне місце проживання у інше помешкання, а також наявність будь-якої іншої нерухомості.

Свідчення в судовому засіданні свідків - сусідів позивача суд оцінює критично, так як ці показання надавалися ними про відсутність речей відповідача у спірній квартирі і про те, що останній не проживає в ній, однак свідки зазначали, що причини відсутності відповідача їм не відомі.

Виходячи з досліджених доказів, встановлено, що відповідач не проживав у спірній квартирі з поважних причин, а саме: конфліктність стосунків з позивачем, та те, що позивачем у справі не було надано відповідачу дублікат ключів від квартири.

Суд враховує, що відповідач не втрачав інтерес до спірної квартири, оскільки у 2023 році ним було подано зустрічний позов у справі №456/3294/23, в якому останній зокрема зазначав про те, що йому чиняться перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_3 .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Тому обставиною, яка підлягала доведенню позивачем та встановленню судами, є виключно вибуття відповідача на постійне місце проживання в інше жиле приміщення.

Процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року в справі № 361/6668/15 (провадження № 61-25867св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що: «основною умовою втрати права користування житловим приміщенням з підстав, передбачених статтею 107 ЖК Української РСР, є наявність у наймача або члена його сім'ї іншого постійного місця проживання. При цьому слід встановити таке місце проживання із зазначенням його адреси та дослідити належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд до іншого населеного пункту, укладення трудового договору на невизначений строк тощо)».

У вказаній справі, суд встановив, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт вибуття відповідача на інше постійне місце проживання, а відсутність відповідача у спірній квартирі з огляду на наявність неприязних відносин між сторонами має вимушений і тимчасовий характер, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.

Розподіл судових витрат.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з тим, що позивачу у задоволенні позовних вимог було відмовлено, судові витрати задоволеню не підлягають.

Керуючись, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Представник позивача: Мундяк Мирон Миронович, місцезнаходження: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 ;

Представник відповідача: ОСОБА_17 , АДРЕСА_7 ;

Третя особа: ВК Стрийської міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ: 25256903, місцезнаходження: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шевченка,71;

Представник третьої особи: Малишкіна Марія Віталіївна, місцезнаходження: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шевченка,71.

Повний текст судового рішення

виготовлено 27.10.2025

Головуючий суддя В.Л.Бучківська

Попередній документ
131266238
Наступний документ
131266241
Інформація про рішення:
№ рішення: 131266239
№ справи: 456/732/25
Дата рішення: 16.10.2025
Дата публікації: 28.10.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Стрийський міськрайонний суд Львівської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (16.10.2025)
Результат розгляду: в позові відмовлено
Дата надходження: 05.02.2025
Предмет позову: про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом
Розклад засідань:
13.03.2025 09:30 Стрийський міськрайонний суд Львівської області
04.04.2025 09:30 Стрийський міськрайонний суд Львівської області
30.04.2025 10:00 Стрийський міськрайонний суд Львівської області
20.05.2025 11:00 Стрийський міськрайонний суд Львівської області
02.06.2025 14:30 Стрийський міськрайонний суд Львівської області
21.08.2025 10:00 Стрийський міськрайонний суд Львівської області
19.09.2025 10:00 Стрийський міськрайонний суд Львівської області
16.10.2025 10:00 Стрийський міськрайонний суд Львівської області