Справа № 452/2146/25
Провадження № 2/452/1079/2025
"20" жовтня 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Пташинського І.А.,
при секретарі судового засідання Терлецькій І.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Самборі Львівської області у цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,-
встановив :
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітнього сина, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , який в даний час проживає разом з нею, що підтверджується витягом з реєстру Самбірської територіальної громади № 2025/007171896. З моменту народження сина він зареєстрований та проживає разом зі нею за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні і забезпеченні.
Після народження сина у них з відповідачем виникають певні розбіжності щодо його участі у вихованні сина. З цих підстав, відповідач звертався на адресу комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Самбірської міської ради, яка 05.06.2025 року прийняла рішення № 1, яким визначила відповідачу години для особистого спілкування та участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: з понеділка по п'ятницю з 17:00 год. по 19:00 год. (перший тиждень у визначені години у присутності матері); у суботу та неділю з 15:00 год. по 18:00 год. Натомість, зазначене рішення є повністю необґрунтованим та не відповідає інтересам малолітньої дитини, оскільки дитині всього лише 7 місяців, остання є грудною та не може знаходитись таку кількість часу без матері.
Відповідач є здоровою, працездатною людиною, депутатом Самбірської міської ради та фізичною особою - підприємцем. Відповідно до даних річної декларації за 2024 рік (дата подання декларації 30.03.2025 року) за відповідачем зареєстровано майно як на праві приватної власності так і на праві оренди як на території м. Самбора так і на території м.Турка, які останній використовує у своїй підприємницькій діяльності. Більше того, за наявної інформації на даний час інших дітей, окрім спільної з нею дитини, або ж непрацездатних осіб, які перебувають на утриманні у відповідача немає.
Їй відомо, що відповідач має регулярні доходи, які дозволяють йому витрачати значні кошти особисто на себе, винаймати квартиру, інші нежитлові приміщення, утримувати і використовувати автомобілі.
На час подання цієї заяви для задоволення власних потреб відповідачем використовуються автомобілі: Toyota Land Cruiser, 2023 року випуску, та Renault master, 2018 року випуску, що підтверджується інформацією з розділу 6 Декларації поданої 30.03.2025 року.
У зв'язку з відсутністю у неї особистого транспортного засобу, значно ускладнюється забезпечення належного догляду за малолітньою дитиною, якій лише 7 місяців.
Зокрема, у разі необхідності термінового відвідування медичних закладів, планових оглядів, щеплень або виникнення загрозливих для здоров'я дитини ситуацій, відсутність автомобіля позбавляє Позивача можливості швидко та безпечно транспортувати дитину. Громадський транспорт у таких випадках є не лише незручним, але й потенційно небезпечним для здоров'я немовляти, особливо в умовах несприятливих погодних умов, епідеміологічних ризиків або віддаленості медичних установ.
Таким чином, утримання дитини потребує додаткових транспортних витрат, що також має враховуватися під час визначення розміру аліментів.
Також за даними декларації у власності відповідача знаходиться:
-квартира загальною площею 63,7 м2;
-нежитлове приміщення загальною площею 2561.4 м2.
Окрім того за даними Декларації на праві іншого користування або в оренді у відповідача перебуває також: квартира загальною площею 46,6 м2; нежитлове приміщення загальною площею 462 м2; нежитлове приміщення загальною площею 200,0 м2, що свідчить про зайняття відповідачем підприємницькою діяльністю та отримання доходів. Вказана інформація підтверджується п. 1 Розділу 11 Декларації від 30.03.2025 року.
Так, за даними Розділу 11 Декларації за 2024 рік від 30.03.2025 року, загальна сума доходів відповідача становить 5325662,00 грн. Відповідач також має готівкові кошти у розмірі 1000000,00 гривень та 15000,00 доларів США (за даними розділу 12 Декларації).
З тих підстав просить суд постановити рішення, яким:
- стягнуи з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі по 20 000,00 грн., але не меншому 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви - 19 червня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття:
- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000,00 гривень щомісячно до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку.
Ухвалою суду від 30.06.2025 провадження у справі відкрито та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
18.07.2025 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позовних вимог відповідачки відмовити. У відзиві посилався на те, що він являється батьком, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та здійснює його повне забезпечення. З моменту народження сина за власні заощадження на рахунок матері дитини - ОСОБА_1 він періодично перераховував на банківську картку позивача грошові кошти в загальній сумі 140183,78 грн. Побачивши, що кошти не використовуються за призначенням, він особисто купляв та приносив речі, які були необхідні для сина та його матері (харчування, засоби гігієни, ліки, тощо...), на це він додатково витратив 69212,31 грн., які особистим підписом на товарних чеках підтвердила ОСОБА_1 . Вважає за необхідне зазначити, що в період вагітності матері дитини він періодично на банківську карту позивача перераховував кошти у загальній сумі -165101,43 грн.
Не зважаючи на ці суми, які передавалися матері дитини, їх постійно не вистачало. Наприклад, кошти передавалися щотижнево чи частіше, проте вже за кілька днів після отримання коштів ОСОБА_1 стверджувала, що «дитині чогось не вистачає» чи «я не маю що їсти вже третій тиждень», і просила нові виплати - це була і є постійна практика. При цьому він неодноразово звертав увагу на те, що, незважаючи на постійні прохання про допомогу у фінансах, у ОСОБА_1 з'являлися дорогі речі - новий одяг, шуби, золоті прикраси, техніка, відпочинки у дорогих готельно-розважальних закладах. На його запитання щодо джерела фінансування таких покупок у контексті постійного браку коштів на дитину вона відповідала: «Не твоє діло, ти давай, що потрібно дитині, а більше тебе нехай не цікавить». Кошти, які він надавав добровільно, нажаль, не використовувалися належним чином на дитину. Станом на сьогоднішній день та впродовж року ОСОБА_1 не працює та немає інших доходів, однак рівень її життя зростає за рахунок коштів, які даються на потреби дитини. Таким чином, твердження позивачки про те, що їх син перебуває на утримані та забезпечені ОСОБА_1 є неправдивими та маніпулятивними.
Від дня народження сина, йому та його рідним чиняться постійні перешкоди в участі у побаченнях та вихованні їхнього сина, що зумовило його на звернення до служби в справах дітей Самбірської міської ради (рішення комісії з питань захисту прав дитини виконкому Симбірської міської ради рішення №1 від 05.06.2025р. «Про встановлення часу для особистого спілкування та участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Йому визначено години для особистого спілкування та участі у вихованні сина щоденно. Однак, ОСОБА_1 не виконує дане рішення, а саме не допускає його та його рідних до дитини.
Він являється ФОП і отримує доходи, однак не такі, про які уявляє позивач.
Згідно щорічної декларації за 2024 р. «дохід» від підприємницької діяльності склав 3785800,00грн. (грошовий актив, а не чистий дохід).
Сумарний дохід за 2024 р. відповідно до декларації становить 3785800 грн. Однак, згідно підтверджених задекларованих видатків витрати на оренду майна становлять 1032739,83 грн., сплата комунальних послуг - 34533,34грн., сплата єдиного податку - 17040 грн., сплата ЄСВ - 78837,28 грн. та виплата заробітної плати працівникам - 341049,86 грн.
Інші суми зазначені в розділі доходи 499900,00 грн., 149970,00грн., 444315,00грн., 444315,00грн. - це кошти отримані для розвитку бізнесу з спеціальним призначенням, тобто не можуть бути використані для інших потреб, відповідно їх не можна вважати доходами з яких можуть стягуватися аліменти.
Окрім того, він має щомісячні витрати за кредитними зобов'язаннями, зокрема:
За кредитним договором № 225-174 від 14.09.2023р. за 2024 р. він погасив 1186576,57 грн. Також у 2025 році залишиться сплатити 392508.43 грн.
За кредитним договором №225-178 від 15.03.2024 р. здійснив перший внесок у розмірі 750090 грн. та за 2024 р. погасив - 186 396.43 грн. Також в період з 2025 по 2044 рік за кредитом має сплатити 2069375.03 грн.
За договором купівлі - продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежів від 07.08.2024 р. у грудні 2024 р. оплатив 183000,00 грн. Також має погасити суму у розмірі 10816700 грн. у період від січня 2025 по 30 листопада 2029 року. Якщо врахувати всі витрати, тоді його дохід у місяць становить близько 10 000 грн.
Крім того зазначає, що він не перебував і не перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 тому просить суд відмовити в позові в частині стягнення аліментів на утримання позивача.
Позивачка ОСОБА_1 подала до суду письмове пояснення, яке мотивоване тим, що дитина проживає з нею, відповідачем не здійснювалось забезпечення спільної дитини та матері житлом. Тобто, одна з базових потреб, така як житло, забезпечилась саме нею. В дитини є підтверджений медичними документами брак феритину, що без належного лікування та якісного (насиченого та збалансованого) харчування може спричини анемію. Відповідач є здоровою та працездатною особою, а доказів зворотного відповідачем не надано та ніяк не спростовано. У відповідача відсутні інші діти, або інші особи, які перебувають на утриманні відповідача. Матеріальне становище у відповідача є задовільне, про що свідчать дані декларації, яка долучена до позовної заяви. Окрім того тільки за 2024 рік відповідач набув у власність: - квартиру (дата набуття права 15.03.2024, загальною площею 53,7 м2, задекларована вартість на дату набуття якої становить 2 900 090 гривень), - нежитлове приміщення (дата набуття права: 07.08.2024 року, загальною площею 2561.4 м2, задекларована вартість на дату набуття якої становить 11 000 000 гривень). Відповідачем здійснюються масштабні ремонтні роботи в орендованому ним приміщені, що в свою чергу, також слугує підтвердженням його платоспроможність. Вважає, що відповідач працевлаштований, має самостійний заробіток, а тому може сплачувати аліменти на утримання свого сина, та сплачувати аліменти на її утримання, а тому просить позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, посилалася на обставини викладені у позовній заяві та пояснила, що, вона знаходиться з дитиною 24/7 год., годує дитину грудьми, на одяг дитини приблизно витрачає 5 000 грн., а ще залишаються витрати на ліки та засоби гігієни. Отримує на дитину 850 грн. щомісячно від держави. Крім того має на утриманні ще одну дитину на яку отримує аліменти.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, зазначив, що на даний час заробляє приблизно 10-15 тисяч гривень. Постійно перераховує на банківську карту позивача кошти на потреби сина, але цих коштів вистачає і на власні потреби ОСОБА_1 . На даний час машина, квартира та нежитлове приміщення знаходяться у кредиті, за що потрібно ще сплатити велику суму грошей приблизно 200 000,00 грн. У зв'язку з цим згоден сплачувати позивачу аліменти на утримання їхнього сина в розмірі 3 000 грн., а на її утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 800 грн.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16.11.2024 року Галицьким відділом ДРАЦС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 495, де у графі «батько» записаний ОСОБА_2 , «мати» ОСОБА_1 .
Із витягу з реєстру Самбірської територіальної громади № 2025/007171896 від 30.05.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з реєстру Самбірської територіальної громади № 2024/013000655 від 28.10.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Як встановлено в судовому засіданні і це не заперечується сторонами, відповідач ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_2 , та здійснює підприємницьку діяльність як ФОП.
Рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради від 05.06.2025 року № 1, визначено ОСОБА_2 години для особистого спілкування та участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: з понеділка по п'ятницю з 17:00 год. по 19:00 год. (перший тиждень у визначені години у присутності матері); у суботу та неділю з 15:00 год. по 18:00 год.
Відповідно до платіжних інструкцій, наданих відповідачем ОСОБА_2 , вбачається, шо ним в період з 14.11.2024 по 30.06.32025 неодноразово проводилися перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 (суми щоразу різні: від 371,86 грн.- 25.03.2025 до 10 000 грн. - 18.03.2025).
Згідно довідки № 41 виданої 17.07.2025 року АТ «Ощадбанк» ОСОБА_2 , вбачається, що йому було відкрито кредити, а саме:
- Автокредит - договір № 225-174 від 14.09.2023р., за 2024 р. погасив 1 186 576,57 грн., у 2025 році залишається сплатити 392 508.43 грн.
- Іпотечний кредит - № 225-178 від 15.03.2024 р. здійснив перший внесок у розмірі 750090 грн., за 2024 р. погасив - 186 396.43 грн. Також в період з 2025 по 2044 рік за кредитом має сплатити 2 069 375.03 грн.
Із довідки ТОВ «Самбіорагротехмаш» №6 віл 16.07.2025 відомо, що ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежів від 07.08.2024 р. у грудні 2024 р. оплатив 183 000,00 грн., має погасити суму у розмірі 10 816 700 грн. у період від січня 2025 по 30 листопада 2029 року.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов'язок є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В судовому засіданні встановлено, що дитина проживає з матір'ю та знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо та, на переконання суду, надає допомогу на утримання неповнолітнього сина не в достатньому розмірі для фізичного, духовного, культурного розвитку дитини.
Статтями 183 та 184 СК України передбачено способи стягнення аліментів: у частці від заробітку або у твердій грошовій сумі та підстави стягнення аліментів одним із таких способів.
Відповідно до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відтак, при визначенні розміру аліментів, суд враховує всі обставини справи, вимоги розумності, виваженості, співмірності і справедливості, майновий стан сторін, розмір їх доходів, стан здоров'я дитини. Зважаючи на викладене, та, враховуючи в сукупності, те, що обов'язок утримання дитини покладено на обох батьків, те, що дитина проживає з матір'ю, те, що відповідач інших утриманців немає.
Тому, за таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в користь позивача аліментів на малолітню дитину в розмірі 10 000, 00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня звернення до суду, а тому позов в цій частині слід задовольнити частково.
При цьому суд відхиляє інші доводи позивача та відповідача проти позову, як такі які не заслуговують на увагу та не спростовують висновків суду щодо необхідності часткового задоволення позову в цій частині.
Крім того, особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно ст. 84 Сімейного Кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та з врахуванням матеріального становища відповідача, суд вважає необхідним задовольнити частково заявлену позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч.1 ст.80 СК України, аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з матеріального становища позивача та того, що відповідач має задовільний стан здоров'я, є працюючим, має дохід.
При таких обставин суд приходить до висновку про стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 3 028, 00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць станом на 01.01.2025) щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, починаючи з дня звернення до суду.
Інші доводи та заперечення відповідача проти позову в цій частині суд відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо необхідності часткового задоволення позову в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку є підставний та підлягає до часткового задоволення.
Крім того, згідно статті 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Датою подачі позовної заяви є 19 червня 2025 року.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір. в розмірі 1 211, 20 грн., оскільки позивач, згідно із Законом України «Про судовий збір», при подачі позову була звільнена від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., але не менше 50% від прожиткового мінімум для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви - 19 червня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. щомісячно до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає : АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає : АДРЕСА_2 .
Суддя