Справа №443/930/25
Провадження №2/443/645/25
іменем України
27 жовтня 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінко Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
провів у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади м. Ходорів в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом,-
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Чорненький Я.Б., звернувся до суду з позовною заявою до територіальної громади м. Ходорів в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якій просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ходорів Жидачівського району Львівської області померла баба позивача по лінії матері- ОСОБА_4 .. На випадок своєї смерті спадкодавиця ОСОБА_4 27.08.2007 склала заповіт, який нею не змінювався, не скасовувався та не був визнаний у встановленому порядку недійсним. Відповідно до вказаного заповіту все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, спадкодавиця ОСОБА_5 заповіла позивачу ОСОБА_1 .. Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшла належна їй, як подружжю, частка житлового будинку разом із відповідною часткою господарських будівель і споруд які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які були побудовані нею разом із її покійним чоловіком- ОСОБА_6 на земельній ділянці, яка була виділена йому відповідно до Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 23.04.1964. Інша частина вказаного вище житлового будинку належить на праві власності рідній сестрі його матері- ОСОБА_3 на підставі рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 03.12.2014 у цивільній справі №443/2133/14-ц. У той же час, після подання позивачем ОСОБА_1 заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його баби ОСОБА_4 та доданих до неї документів, завідувач Жидачівською державною нотаріальною конторою Львівської області Матусек В.В. своєю постановою №66/02-31 від 16.02.2024 відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруди, що знаходяться по АДРЕСА_1 , що належали спадкодавці та є спадковим майном.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 04.07.2025 /а.с.45-46/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 04.07.2025 витребувано у Львівському державному нотаріальному архіві (адреса: 79013, Україна, Львівська область, місто Львів, вулиця Здоров'я , будинок, 9- А) спадкову справу або належним чином засвідчену копію спадкової справи №185, номер у спадковому реєстрі №43342330, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підготовче судове засідання відкладено на 22.08.2025 /а.с.54-55/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.08.2025 клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Чорненького Я.Б., про залучення до справи відповідачів - задоволено. Залучено до участі у справі в якості відповідачів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , 1969 року народження, адреса проживання: АДРЕСА_2 . Підготовче судове засідання відкласти на 22.09.2025 /а.с.76-77/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.09.2025 закрито підготовче провадження в справі. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 17.10.2025 /а.с.100-101/.
Розгляд справи по суті відбувся 17.10.2025 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі
Сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися.
Від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Чорненького Я.Б., надійшло клопотання про проведення судового засідання за його відсутності та відсутності позивача. Позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача територіальної громади м. Ходорів в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області подав відзив згідно якого просить розглядати справу без його участі та винести рішення за наявними в ній матеріалами .
Відповідачка ОСОБА_2 подала клопотання, у якому просить слухати справу у її відсутності, позовні вимоги визнає із підстав вказаних у позові та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідачка ОСОБА_3 подала клопотання, у якому просить слухати справу у її відсутності, позовні вимоги визнає із підстав вказаних у позові та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, а також враховуючи те, що суддя Равлінко Р.Г. у період з 20.10.2025 по 24.10.2025 включно перебував на лікарняному, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.10.2025, є дата складення повного тексту судового рішення -27.10.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.08.1984, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 /а.с.8/.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10.05.1963, ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , а її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 /а.с.9, 73/.
Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданого вдруге 12.10.1999, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано 05.07.1988, про що зроблено запис №62 та після розірвання шлюбу ОСОБА_8 відновлено прізвище « ОСОБА_10 » /а.с.74/.
Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_11 та ОСОБА_9 уклали шлюб 16.10.1992, про що зроблено відповідний запис №69 та після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_12 » /а.с.75/.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 17.11.1965, ОСОБА_13 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 /а.с.68/.
Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 20.05.1989, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 уклали шлюб 20.05.1989, про що зроблено відповідний актовий запис та після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_15 » /а.с.69/.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого подружжя №00045264795 від 29.05.2024, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 одружились 30.12.1959, про що було зроблено відповідний актовий запис №27 та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_10 » /а.с.10/.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00045263132 від 29.05.2024, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 одружились 29.05.1984, про що було зроблено відповідний актовий запис №31 та після реєстрації щлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_16 » /а.с.11/.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 17.09.2007, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 71 рік про що зроблено відповідний актовий запис №130 /а.с. 12/.
Відповідно до заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №1579, ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.13/.
Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №10819805 від 27.08.2007, ОСОБА_4 було складено заповіт, номер у реєстрі:42999466 /а.с.14/.
Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №11546108 від 29.10.2007, після смерті ОСОБА_4 було заведено спадкову справу, номер у нотаріуса: 185/ а.с.15/.
Відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з числом кімнат від однієї до п'яти включно №724 від 23.04.1964, відділ комунального господарства виконкому Ходорівської ради депутатів на підставі рішення виконкому Ходорівської ради депутатів №188 від 12.09.1962 про відвід земельної ділянки, наданої ОСОБА_6 на праві безкоштовного користування земельну ділянку в АДРЕСА_3 , загальною площею 538 кв.м. згідно плану /а.с.16-17 на звороті/.
Відповідно до рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 03.12.2014, у справі №443/2133/14-ц, яке набрало законної сили 15.12.2014, визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частину жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.18/.
Згідно з технічним паспортом на житловий будинок садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок було споруджено 1960 року та загальна забудована площа складає 139,2 кв.м. /а.с.36-41/.
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №66/02-31 від 16.02.2024 завідувачем Жидачівської ДНК Матусеком В.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , що належав померлій і є спадковим майном /а.с.42/.
Також в судовому засіданні було досліджено спадкову справу №185/2007, заведену після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва на спадщину за заповітом на будинок, грошовий вклад, №233 від 29.10.2007, ОСОБА_1 звертався в Жидачівську ДНК про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , а саме грошові вклади з відповідними відсотками та всіма компенсаціями, що знаходяться у банках України та їх відділеннях; житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.88/.
Відповідно до витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №11545890 від 29.10.2007, заповіт складений ОСОБА_4 є чинним /а.с.91/.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті1218,1231 ЦК України).
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ст. ст. 1269 та 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, міститься перелік об'єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.
Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивачка має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок в за адресою: АДРЕСА_4 .
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивачки. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Таким чином, оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 побудований до 05 серпня 1992 року, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок садибного типу, згідно якого рік спорудження будинку є 1960, а відтак такий входить до складу спадщини яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 ..
Оскільки відповідно до рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 03.12.2014, у справі №443/2133/14-ц, яке набрало законної сили 15.12.2014, визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частину жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач є особою на чию користь ОСОБА_4 складено заповіт, відтак є особою, яка має право на спадкування за заповітом, а також у передбачений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , що належав померлій і є спадковим майном. Було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину
Відтак, враховуючи той факт, що позивач оформити право власності на житлового будинку в нотаріальному порядку не має можливості, у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину , а також беручи до уваги позицію відповідачів, які позовні вимоги визнали, суд приходить до переконливого висновку в підставності позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності у порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на 1/2 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади м. Ходорів в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Р.Г. Равлінко