Справа № 309/3783/25
Провадження № 1-кс/309/627/25
24 жовтня 2025 року м. Хуст
Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025071050000633 від 22.10.2025 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України про арешт майна ,-
Слідчий СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025071050000633 від 22.10.2025 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України звернувся в суд з клопотанням про арешт майна.
Клопотання вмотивовано тим, що, 21.10.2025 року близько 21:00 години громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , не працюючий, рухаючись на транспортному засобі марки «Lancia» модель «Musa» номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті Липовець, Хустського району, по польовій дорозі, не оцінив дорожню обстановку, не впорався із керуванням автомобіля та допустив з'їзд з обриву праворуч. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження несумісні з життям та помер на місці події. Також встановлено, що в транспортному засобі на передньому пасажирському сидінні перебувала ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 , яка внаслідок ДТП тілесні ушкодження не отримала, від госпіталізації відмовилась. Автомобіль марки «Lancia» модель «Musa» номерний знак НОМЕР_1 , вилучено та поміщено на майданчик тимчасового тримання ТЗ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області. Труп ОСОБА_5 направлено для проведення розтину та встановлення причин смерті.
За вказаним фактом 22.10.2025 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071050000633за ч.2 ст.286 КК України.
21.10.2025 року в ході проведе огляду місця події було виявлено транспортний засіб марки «Lancia» модель «Musa» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_3 . Під час огляду місця події транспортний засіб марки «Lancia» модель «Musa» номерний знак НОМЕР_1 , було вилучено та поміщено до арешт майданчика Хустського РУП.
На підставі наведеного, приймаючи до уваги, що автомобіль має відношення до даного провадження, і може зберігати на собі сліди злочину, і відповідно до норм КПК України відноситься до тимчасово вилученого майна, а також з метою позбавлення можливості розпоряджатися, використовувати та відчужувати дане майно, є підстави для накладення арешту на дане тимчасово вилучене майно.
На підставі наведеного, з метою здійснення інших слідчих дій для встановлення всіх обставин кримінального провадження, слідчий просить застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
В судове засідання слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 не з'явився, у своєму клопотанні просить розглянути у його відсутність.
В судове засідання власник вилученого майна, а саме ОСОБА_5 не викликався, оскільки з матеріалів клопотання останній внаслідок ДТП помер.
Враховуючи на ведені обставини, а також враховуючи строки , які передбачені КПК України щодо розгляду клопотань про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд клопотання у відсутність слідчого.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
В судовому засіданні встановлено, що 21.10.2025 року близько 21:00 години громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , не працюючий, рухаючись на транспортному засобі марки «Lancia» модель «Musa» номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті Липовець, Хустського району, по польовій дорозі, не оцінив дорожню обстановку, не впорався із керуванням автомобіля та допустив з'їзд з обриву праворуч. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження несумісні з життям та помер на місці події.
Відомості про дане кримінальне правопорушення внесено 22.10.2025 слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025071050000633 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
В ході проведення досудового розслідування 21.10.2025 було виявлено автомобіль марки «Lancia» модель «Musa» номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до протоколу огляду місця події був вилучений та поміщений на арешт майданчик Хустського РУП.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Виходячи зі змісту вимог ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним з таких заходів забезпечення, згідно п. 7 ч. 2 вказаної статті, є арешт майна.
Доказами у кримінальному провадженні, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Так, майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, діяльність, яка перевіряється під час досудового розслідування пов'язана з встановлення обставин ДТП , яка мала місце 21.10.2025 р. під час якої водій автомобіля загинув.
Отже, транспортний засіб, який вилучено 21.10.2025 під час проведеного огляду місця події, відповідає критеріям речових доказів, оскільки зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення і може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Водночас ці обставини мають бути перевірені шляхом проведення їх дослідження в сукупності з отриманими іншими відомостями під час проведення слідчих дій, зокрема судових експертиз.
Зазначені обставини мають суттєве значення для кримінального провадження. Без їх отримання неможливо всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, встановити всіх осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних процесуальних рішень.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов переконання, що на цьому, початковому етапі досудового розслідування, неможливо повернути користувачу автомобіль, оскільки слідству ще належить провести з ним низку слідчих дій, зокрема таких що згадувалися вище.
Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених п.1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.
Такий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи. На стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власника та володільця майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження, з метою запобігання його зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном.
У зв'язку з цим, слідчий суддя дійшов висновку, що необхідність накладення арешту на речовий доказ є виправданою, більш суспільно значимою та превалює над принципом вільного володіння майном.
Слід зауважити, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження, заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).
Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини, завдання арешту майна, як виду заходу забезпечення кримінального провадження, наслідки, які матиме накладення арешту на вилучений транспортний засіб, з метою забезпечення його схоронності, як речового доказу, вважаю за необхідне накласти на нього арешт, заборонивши будь-кому, будь-яким чином відчужувати, розпоряджатися та користуватися ним, оскільки в іншому випадку є загроза його знищення, розпорядження та відчуження, внаслідок чого можуть бути втрачені істотні ознаки та властивості цього майна, що зашкодить повноті розслідування.
За таких обставин клопотання слідчого підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 4ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 171, 172 КПК України, суддя слідчий -
Клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025071050000633 від 22.10.2025 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України про арешт майна - задоволити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно у даному кримінальному провадженні, а саме на автомобіль марки «Lancia» модель «Musa» номерний знак НОМЕР_1 , власником якого являється ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зберігати на арешт майданчику Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області на час проведення судових експертиз у даному кримінальному провадженні.
В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого ОСОБА_3 та прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя
Хустського районного суду: ОСОБА_1