Справа № 308/8535/25
27 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Газій А.Ю., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «Фінансова компанія ЕЙС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №189040915 від 12.07.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №189040915.
Зазначає, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов'язання, які визначені вказаним кредитним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості у сумі 52 038,91 грн., яка складається з наступного: 14 630,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 37 408,91 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
При цьому 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №189040915 від 12.07.2021. У подальшому, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Надалі, 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, предметом якого було відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах. Згідно з реєстром боржників від 29.05.2025, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №189040915 від 12.07.2021, а відтак є належним кредитором у спірних правовідносинах.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Заяви, клопотання
30.06.2025 АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» надало інформацію, витребувану ухвалою суду 18.06.2025.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.06.2025 справу передано на розгляд судді Голяні О.В.
Ухвалою суду від 18.06.2025 постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛБАНК», код ЄДРПОУ 21133352: інформацію: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка маска-картки № НОМЕР_2 ; інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 12.07.2021 по 17.07.2021 у сумі 14 630,00 грн.; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); інформацію: чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 12.07.2021 по 17.07.2021 у сумі 14 630,00 грн.: первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; надати повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на який зараховано кошти; повний номер рахунка маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )) за платіжною карткою маска-картки № НОМЕР_2 .
Пояснення сторін в судовому засіданні
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви наявна заява про розгляд справи у його відсутності.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що кредитний договір він не укладав, грошові кошти за кредитним договором не отримував, а платіжна картка № НОМЕР_4 , на яку нібито було зараховано кредит, не емітувалася на його ім'я. Також відповідач заперечив проти стягнення судових витрат, вважаючи їхні нарахування необґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені Судом.
Відповідно до кредитного договору №189040915 від 12.07.2021, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 14 630,00 грн для споживчих цілей. До матеріалів справи також долучено Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» та заявку на отримання кредитних коштів від 12.07.2021, які разом із зазначеним договором становлять єдиний кредитний договір №189040915 від 12.07.2021.
У Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» визначено основні умови кредитування, орієнтовну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредитних коштів, наслідки прострочення виконання або невиконання зобов'язань за договором, а також іншу інформацію, необхідну для укладення та належного виконання умов електронного договору.
Пунктами 1.3, 1.7, 1.8 договору встановлено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 14630,00 грн одразу після укладення договору.
Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»).
Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії, може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п.1.9. умов договору за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.9.1. Виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 229,95 процентів річних, що становить 0,63 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;
1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 577,97 процентів річних, що становить 1,58 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
1.9.3. у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати Сторінка 4 із 8 надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов'язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
Пунктом 1.11 договору передбачено, що основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.12. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Згідно пункту 1.12. сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
1.12.1. зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним;
1.12.3. можливість отримання нових Траншів по Договору блокується.
Пунктом 1.13 визначено, що проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: "www.moneyveo.ua".
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з пункту 4.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Кредитний договір №189040915 від 12.07.2021 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор №MNV43С4S було направлено позичальнику 12.07.2021 о 15:03:24 год. на номер мобільного телефону, вказаний в заявці на отримання грошових коштів 0685126642, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 12.07.2021 о 15:04:25 год., що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відразу після вчинених дій, 12.07.2021 о 15:05:08 год. товариством було перераховано грошові кошти 14 630 грн. на банківську карту, яка належить відповідачу, що підтверджено відповідним платіжним дорученням № 629516ee-3eb2-4925-be42-7e0d06bab641 від 12.07.2021.
Згідно з інформацією АТ «Універсал Банк» від 30.06.2025, у період з 12.07.2021 по 17.07.2021 за рахунком № НОМЕР_4 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), здійснювалося зарахування коштів на загальну суму 14 630,00 грн.
Банк підтвердив, що платіжна картка № НОМЕР_4 емітована саме на ім'я ОСОБА_1 , та до неї були прив'язані номери телефонів НОМЕР_5 і НОМЕР_6 , які зазначені в анкетних даних власника рахунку.
Відповідно до розрахунків про стан заборгованості за кредитним договором №189040915 від 12.07.2021 заборгованість ОСОБА_1 за період з 12.07.2021 по 08.11.2021 становить 52 038,91 грн, яка складається з наступного: 14 630,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 37 408,91 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №189040915 від 12.07.2021. У подальшому, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Надалі, 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, предметом якого було відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах. Згідно з реєстром боржників від 29.05.2025, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №189040915 від 12.07.2021, а відтак є належним кредитором у спірних правовідносинах.
Оцінка Суду.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № №189040915, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 14 630,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 629516ee-3eb2-4925-be42-7e0d06bab641 від 12.07.2021 та інформацією АТ «Універсал Банк» від 30.06.2025.
Доводи відповідача про те, що він не підписував кредитний договір та не отримував кредитні кошти, суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами.
Факт укладення та виконання сторонами кредитного договору також підтверджується сукупністю письмових та електронних доказів, які є належними і допустимими у розумінні статей 76-78 ЦПК України.
Як убачається з наданих матеріалів, ОСОБА_1 вчинив активні дії, спрямовані на укладення договору, - заповнив електронну заявку, підтвердив умови кредитування та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що є свідомим волевиявленням на отримання кредиту. Без виконання цих послідовних дій укладення договору було б технічно неможливим, оскільки система позивача передбачає обов'язкову ідентифікацію користувача та фіксацію моменту акцепту пропозиції.
Перерахування кредитних коштів на банківську картку № НОМЕР_4 , емітовану на ім'я ОСОБА_1 , підтверджено платіжним дорученням та інформацією АТ «Універсал Банк». Саме ця картка була вказана відповідачем при поданні заявки, а номери телефонів, пов'язані з нею, збігаються з даними, використаними під час укладення договору.
Відповідач, заперечуючи факт отримання кредиту, не надав жодного належного доказу, який би спростовував зазначені обставини, зокрема не подав виписку з власного банківського рахунку, яка могла б свідчити про відсутність зарахування коштів.
Натомість надані позивачем документи взаємопов'язані, узгоджуються між собою, містять однакові ідентифікаційні дані відповідача та підтверджують факт отримання ним кредитних коштів.
Отже, доводи відповідача про те, що він не підписував кредитний договір і не отримував грошових коштів, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, які підтверджують як факт укладення електронного договору, так і перерахування кредитних коштів на його банківський рахунок.
Щодо стягнення відсотків суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 1.3, 1.7, 1.8 кредитного договору, дисконтний період становить 30 днів від дати отримання кредиту, тобто з 12.07.2021 по 11.08.2021 включно. За відсутності доказів продовження строку користування кредитом у порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, суд вважає, що Дисконтний період сплив 11.08.2021.
Після спливу зазначеного строку, відповідно до пункту 1.9.3 договору, у разі подальшого користування кредитом без своєчасної оплати нарахованих відсотків, нарахування процентів за Дисконтною ставкою (0,63 % на день) або Індивідуальною ставкою (1,58 % на день) скасовується, і до взаємовідносин сторін застосовується Базова процентна ставка 1,70 % на день (620,5 % річних).
Пунктом 1.12 договору передбачено, що загальний строк користування кредитом може бути автоматично продовжено, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. Таким чином, граничний строк дії кредитного договору та період, за який підлягають нарахуванню договірні проценти, становить до 09.11.2021 включно.
Після закінчення зазначеного строку, відповідно до пункту 4.3 договору, проценти, нараховані після 90-го дня від дати завершення Дисконтного періоду, вважаються процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто не є договірними, а мають компенсаційний характер.
Отже, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу відсотки за період з 12.07.2021 по 08.11.2021, у межах строку дії кредитного договору.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" 7000 грн витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат адвокатом Тараненком А.І. до позовної заяви було надано договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025; довіреність від 29.05.2025 року; додаткову угоду № 25770742029 до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025; акт від 05.06.2025 до договору про надання правової допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, відповідно до якого сторонами погоджено надані послуги на суму 7 000 грн, у тому числі складання позовної заяви - 5 000 грн, вивчення матеріалів справи - 1 000 грн, підготовка адвокатського запиту - 500 грн, підготовка та подача клопотання - 500 грн.
Встановивши та проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її характер та складність, а також те, представник позивача в судове засідання не з'явився, а відповідач заперечив проти обґрунтованості витрат на правничу допомогу, ціну позову, яка становить 52 038,91 грн, при загальній визначеній адвокатом Тараненком А.І. вартості за надану правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, фінансове становище відповідача, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат є завищеним та неспівмірним. З огляду на це, суд вважає обґрунтованим і таким, що відповідає дійсним і необхідним витратам, покласти на відповідача обов'язок компенсувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №189040915 від 12.07.2021 в розмірі 52 038,91 грн, в тому числі 14 630,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 37 408,91 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» 2 422, 4 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС», місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд.19, оф.2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя О.В. ГОЛЯНА