Справа № 308/5669/25
(заочне)
21 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі судового засідання Боті О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни, приватний виконавець виконавчого округу закарпатської області Кохан Павло Іванович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дончак Д.М. звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача ТОВ «Дорі Фінанс», зазначивши третьою особою, що не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павло Іванович, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 89408, вчинений 12.06.2021 приватним нотаріусом Грисюк О.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дорі Фінанс» заборгованості 11318 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нотаріально посвідчений кредитний договір між позивачем та сторонами не укладався, постанова, на підставі якої нотаріусом вчинено виконавчий напис, скасовано, заборгованість, як і факт укладення договору, є спірними.
В судове засідання сторона позивача не з'явилася, в прохальній частині представник позивача просить такі задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
В свою чергу відповідач, будучи повідомленим про місце, час та дату судового засідання, в судове засідання повторно не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи від представника останнього не надходило, відзиву на позовну заяву до суду подано не було.
Третя особа приватний нотаріус та приватний виконавець в судове засідання не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи, а також пояснень щодо позову до суду не подано.
На підставі ст. 280, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши наявні в справі доказові матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до копії виконавчого напису 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь ТОВ «Дорі Фінанс» заборгованості згідно з кредитним договором 0503348465 від 17.09.2019, укладеним між ТОВ «Інфінанс» та позивачем. Строк платежу за кредитним договором настав, боржник допустив прострочення платежів, а тому склалася заборгованість за період з 04.06.2019 по 09.06.2021. Сума заборгованості становить 10318 гривень, що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 1400 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 8918 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в сумі 1000 грн., які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з Боржника на користь Стягувана становить 11318 грн.
Окрім цього зі змісту оспорюваного виконавчого напису з'ясовано, що такий вчинено відповідно до п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999.
23.09.2021 на виконання вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської обл. Коханом П.І. відкрито виконавче провадження №66915982.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Проте вказана Постанова № 1172 не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими можливе стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визнана судом незаконною та нечинною, відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.
Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття. При цьому постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
В матеріалах справи відсутні докази того, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису було надано кредитний договір, укладений між ТОВ «Інфінанс» та позивачем, який був посвідчений нотаріально, навпаки з копії такого від 17.09.2019 видно, що такий укладено за допомогою ЕЦП позивача, тому вказані обставини є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18.
Крім того, у постанові Верховного суду України від 05 липня 2017 року у справі № 754/9711/14-ц зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
В розглядуваному випадку позивач заперечує не тільки заборгованість, наявну перед відповідачем, а й сам факт укладення кредитного договору.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України відповідачем суду не надано доказів того, що позивачу направлялася письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором. У зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги товариства, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої для стягнення.
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів безспірності заборгованості.
Відтак, на думку суду, приватний нотаріус не переконався належним чином у безспірності характеру правовідносин між відповідачем та позивачем, не перевірив дійсність суми заборгованості за кредитним договором, а також вчинив виконавчий напис на договорі, який не є нотаріально посвідченим, і відповідно не відноситься до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а отже заявлена відповідачем до стягнення кредитна заборгованість не могла вважатися безспірною на момент вчинення виконавчого напису.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач, всупереч наданому йому ст. 191 ЦПК України права подати заперечення проти позову у вигляді відзиву не скористався, а тому вказаний вище висновок суду зроблений за наявними матеріалами справи.
Тож, позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат.
Згідно з положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 3500 грн., на підтвердження чого представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 1-17/04/25 від 17.04.2025, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги, квитанцію про оплату означеної суми ФОП Дончак ДМ тощо.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.
В матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 8, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., що зареєстрований в реєстрі за №89408 від 12.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс» заборгованості згідно з кредитним договором 0503348465 від 17.09.2019 у сумі 11318 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс» (код ЄДРПОУ 44353633, місцезнаходження за адресою 02660, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 5, офіс 202) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс» (код ЄДРПОУ 44353633, місцезнаходження за адресою 02660, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 5, офіс 202) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов