Справа № 718/1863/25
Провадження 2/718/617/25
"24" жовтня 2025 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., представника позивача - адвоката Миронова С.І., представника відповідача - адвоката Мельника Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м.Кіцмань цивільну справу за позовом ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
До суду надійшла описана вище позовна заява, мотивована тим, що відповідач проживає та споживає природній газ на об'єкті (житловий будинок) за адресою АДРЕСА_1 , який під'єднано до газорозподільної системи та якому надається послуга розподілу (доставки) природного газу, про що свідчить, зокрема, збільшення показників лічильника газу на об'єкті відповідача, що підтверджується фотографіями лічильника газу відповідача.
Фактом приєднання відповідача до умов типового договору розподілу природного газу є фактичне споживання відповідачем природного газу, що підтверджується розрахунком суми заборгованості, в якому зафіксовано зміну показників лічильника в бік збільшення, що свідчить про споживання природного газу. При цьому, відповідач не звертався до позивача із заявами про припинення розподілу природного газу, фактично користувався цими послугами, визнаючи таким чином наявність правовідносин та взаємних прав та обов'язків, що з них випливають. Відповідачем не проведено повних розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу, у зв'язку із чим утворилася заборгованість на загальну суму 5 082,93 грн.
Посилаючись на умови типового договору, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за послуги з розподілу природного газу на суму 5 082,93 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 13.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Ухвало суду від 08.10.2025 здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відмовлено у поновленні строку на подання зустрічного позову та у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії про захист прав споживача шляхом визнання незаконним нарахування плати за розподіл природного газу та зобов'язання скасувати борг за розподіл природного газу. Зустрічну позовну заяву - повернуто позивачеві.
ОСОБА_1 скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, а справу закрити, мотивуючи тим, що типовий договір, на який посилається позивач, - є нікчемним, оскільки, не укладався і не може бути укладеним, адже Споживач, що традиційно користується природним газом, не прийняв би умов Типового договору НКРЕКП, за наявності у Споживача можливості брати участь у визначенні умов договору (п.2 ст. 634 ЦКУ) за наступних суттєвих обставин:
1. Публічний типовий договір та договір приєднання до Типового публічного договору НКРЕКП є різними договорами та відповідно Директив ЄП ЄС є «дистанційним договором», що передбачає «додатковий договір», укладений поза комерційним приміщенням, а також надання Споживачу копії підписаного договору або підтвердження укладення договору на папері або, за згодою Споживача, на іншому довговічному носії, у тому числі, у відповідних випадках, підтвердження попередньої чіткої згоди та підтвердження Споживача, а також надати Споживачу підтвердження укладення дистанційного договору на довговічному носії протягом розсудливого строку після його укладення, але не пізніше ніж у момент доставлення товару або перед початком надання послуги;
2. Оператор ГРС не запропонував Споживачу укласти Типовий договір НКРЕКП та не надав його Споживачу в заповненому виді текст для узгодження і підпису зі своїми даними та істотними мовами, а тому між Оператором ГРС та Споживачем діє Типовий договір КМУ;
3. Оператор ГРС не має виданої йому ліцензії з такими даними як дата, ким виданої, серія та номер, а в Ліцензійному реєстрі на сайті НКРЕКП відсутні дані про ліцензіата, ані Оператор ГРС, ані НКРЕКП не надали витягу з Ліцензійного реєстру, а сама постанова НКРЕКП не є ліцензією;
4. Оператор ГРС не має у господарському віданні газорозподільні системи/мережі та місцеві газопроводи, адже, газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть знаходитися в користуванні оператора газорозподільної системи на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб'єктів господарювання державного сектору економіки (ст. 37 ЗУ «Про ринок природного газу»);
5. Відсутній договір оренди газорозподільної системи у місцевих територіальних громад на перебування на законних підставах у власності чи користуванні ліцензіата для здійснення господарської діяльності (№ договору оренди, та дату укладання) згідно підпункту 2 пункту 1.5 розділу 1 Постанови НКРЕКП № 201 від 16.02.2017 року та рішення органу місцевого самоуправління, кооперативу або власника газопроводів про передачу у власність або експлуатацію до Оператора ГРС газопроводів;
6. Відсутній Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності між надавачем послуг з розподілу природного газу Оператором ГРС та Споживачами згідно пункту 2.5 вимог до провадження господарської діяльності з розподілу природного газу Постанови НКРЕКП №201 від 16.02.2017 року, так як Складений сторонами акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є невід'ємною частиною типового договору Оператора ГРС згідно пункту 12.7 розділу ХІІ;
7. Типовий договір НКРЕКП не відповідає Господарському та Цивільному Кодексам, Законам України «Про ринок природного газу» та «Захист прав споживачів» і міжнародним нормам права та Директивам ЄП ЄС, не містить даних про ліцензію, та має відповідати статтям, а не ураховувати вимоги статей 633, 634, 641 та 642 ЦКУ;
8. Оператор ГРС не належить до суб'єктів господарювання в державному сектору економіки.
9. Нормативно-правові акти НКРЕКП не зареєстровані в ЄДРНПА Мінюсту України відповідно Конституції України, Указу Президента України та Постанов КМУ є нелегітимними;
10. НКРЕКП, створений Указом Президента України, а не Кабінетом Міністрів України відповідно ЗУ «Про НКРЕКП», ЗУ «Про органи центральної виконавчої влади» та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» є суб'єктом господарювання з кодом ЄДРПОУ 39369133 та неналежним видавником нормативно-правових актів. До сьогодні не існує документу КМУ про утворення центрального органу виконавчої влади НКРЕКП для здійснення державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що протирічить Закону України «Про НКРЕКП» ст.1 п.1. Тобто діюча організація з назвою «НКРЕКП» не є центральним органом виконавчої влади і не може здійснювати передбачені Законом «Про НКРЕКП» повноваження.
Зазначає, що позивачем знівельовано принцип добросовісності, що сторони цивільно-правових відносин повинні діяти добросовісно, і якщо оператор ГРМ наполягає на наявності договору, не маючи достатніх доказів згоди споживача, це є порушенням принципу добросовісності; відсутня інформація про умови договору. Враховуючи все вищевикладене, логічно дійти висновку, що Публічний договір може бути визнаний нікчемним, якщо він порушує публічний порядок або якщо його недійсність прямо встановлена законом. Це означає, що договір, який порушує закони, які мають на меті захист суспільного порядку, не матиме юридичної сили.
Вказує, що від імені юридичних осіб має право виступати тільки керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.
Враховуючи наведене, ТзОВ «Газороподільні мережі України» в особі Чернівецької філії є неналежним позивачем, що є підставою для закриття провадження по справі. Також у позивача відсутня ліцензія на здійснення господарської діяльності щодо розподілу природного газу.
Посилання позивача на кодекс ГРМ є протиправним, оскільки він не є нормативним актом, а є по суті технічними правилами і його можуть застосовувати лише ті, хто його прийняв, і лише для своїх підлеглих у трудовому колективі, а не у відносинах з усім Українським народом.
Враховуючи описане вище, сторона відповідача вважає, що позов є безпідставним, а позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, позивач функціонує з тотальним порушенням законодавства та безпідставно, вводячи суд в оману, намагається стягнути кошти за те, що йому не належить.
Представник позивача Миронов С.І. скористався правом на подачу відповіді на відзив, в якому вказав, що постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, а постановою від 30 вересня 2015 року № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем.
Згідно з постановою від 26.12.2022 № 1839 (набрала чинності з 01.01.2023) НКРЕКП видано ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
Постановою НКРЕКП від 22.02.2024 № 371 внесено зміни до додатка до вказаної вище постанови НКРЕКП та викладено його в новій редакції, відповідно до якої з 01.03.2024 розширено територію, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України», на Чернівецьку область.
Чернівецька філія є відокремленим підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», розпочала свою ліцензовану діяльність з розподілу природного газу на території Чернівецької області з 01.03.2024 та є єдиним оператором газорозподільної системи (оператор ГРМ), який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів на вказаній території.
Згідно з Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності (із змінами внесеними Законом України від 26 листопада 2015 року № 835-VIII) з 01.01.2017 видача ліцензії здійснюється шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.
Відповідно до положень пункту 1.3 «Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється НКРЕКП» (затвердженого постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року No 548) видача ліцензії - надання суб'єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття НКРЕКП рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.
Тобто, набуття здобувачами ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з дня оприлюднення НКРЕКП прийнятих нею рішень про видачу ліцензії на її офіційному веб-сайті www.nerc.gov.ua.
Таким чином, з 01.01.2017 видача ліцензії НКРЕКП здійснюється виключно шляхом прийняття рішення про видачу ліцензії, а видача органом ліцензування (НКРЕКП) ліцензії на паперовому носії чинним законодавством не передбачена. При цьому, ТОВ «Газорозподільні мережі України» (як і всі інші ліцензіати) отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу виключно на підставі постанови НКРЕКП.
Вказує, що згідно з п.3 ч.1 ст.17 Закону України «Про НКРЕКП» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема: кодекси систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них.
Відносини між Оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ - Позивач) та споживачами (у тому числі побутовими - Відповідач) регулюються, зокрема, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за No1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ), Типовим договором розподілу природного газу, форма якого затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829.
Відповідно до розд. I Кодексу газорозподільних систем дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
Таким чином, твердження представника Відповідача про те, що Кодекс ГРМ не має юридичної сили, є повністю неправомірними та такими, що не заслуговують на увагу.
Адвокатом Мельником Ю.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , подано заперечення, яке зводиться до незгоди сторони відповідача з правовою силою кодексу ГРМ, частково дублюються мотиви заперечення позову з відзиву на позовну заяву.
Також вказано, що відповідач перебуває у договірних відносинах з НАК «Нафтогаз України», проте будь-яких доказів не додано.
В судовому засіданні представник позивача Миронов С.І. надав усні пояснення, в яких підтримав доводи своєї позовної заяви та просив її задовольнити.
Представник відповідача адвокат Мельник Ю.В. також надав суду усні пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову з мотивів, зазначених у відзиві та запереченнях.
Фактичні обставини встановлені судом.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією, врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 побутового споживача природного газу та його об'єкт підключеного до газорозподільної системи Оператора ГРМ за адресою: АДРЕСА_2 , лічильник газу ВК G4МT № 121154225, рік випуску 2019. ( а.с.11)
Відповідно до акта монтажу/ демонтажу побутового лічильника газу, (о/р) № НОМЕР_2 , від 19.11.2019, встановлено, що у абонента ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 , 28.10.2019 здійснено повірку газового лічильника. Показник лічильника зафіксовано на позначці 00000,78 м.куб. Даний акт підписано споживачем газу ОСОБА_1 , будь-які зауваження відсутні. (а.с.7)
Згідно з зображенням газового лічильника ВК - G4МT № 12115422 від 21.08.2024, показник лічильника становить 08815, 387 м.куб. На фото від 20.11.2024 відображено, що показники цього ж лічильника становлять 09072, 995 м.куб., що свідчить про фактичне споживання газу. (а.с.12-13)
З розрахунку заборгованості за розподіл природного газу за період з 01.03.2024 по 30.04.2025 встановлено, що обсяг спожитого газу змінювався, як і змінювалася вартість доставки газу, зокрема з січня 2024 по квітень 2025 в бік зменшення, а розмір боргу складає 5 082,93 грн. (а.с.10)
Крім того, судом встановлено, що ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21.01.2025 заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задоволено, скасовано судовий наказ, який виданий Кіцманським районним судом Чернівецької області від 07.01.2025 у справі № 718/10/25 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 3 365,74 гривень.
Аналізуючи розрахунок заборгованості та судовий наказ, які зазначені вище, судом встановлено, що 3 365,74 грн - це борг з доставки газу станом на листопад 2024 року. За 5 наступних місяців позивачем продовжено нарахування боргу у зв'язку з несплатою споживачем послуг з постачання газу.
До матеріалів справи позивачем долучено типовий договір розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року за № 1384/27829.
Відповідно до п. 2.1. Типового договору Оператор газорозподільних систем зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Згідно з положеннями пунктів 6.1, 6.2 розділу VI Договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора газорозподільних систем з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора газорозподільних систем, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, що є побутовим до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ (абз. 2 та 3 п. 6.6. розділу VI Договору).
Згідно з вимогами п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Пунктом 6.3 розділу VI Договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (абз. 2 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).
Згідно з п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік; визначається Оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Разом з цим, відповідно до розрахунку заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2024 по 30.04.2025 у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка становить 5082,93 грн.
Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем відповідно до вимогами Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 22.02. 2024 року №376, Про внесення змін до Постанови НКРЕП від 30.12.2022 року за №1944.
Застосовані норми права. Мотиви та висновки суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.
Постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, а постановою від 30 вересня 2015 року № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем.
Згідно з постановою від 26.12.2022 № 1839 (набрала чинності з 01.01.2023) НКРЕКП видано ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
Постановою НКРЕКП від 22.02.2024 № 371 внесено зміни до додатка до вказаної вище постанови НКРЕКП та викладено його в новій редакції, відповідно до якої з 01.03.2024 року розширено територію, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України», на Чернівецьку область.
Чернівецька філія є відокремленим підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», розпочала свою ліцензовану діяльність з розподілу природного газу на території Чернівецької області з 01.03.2024 та є оператором газорозподільної системи (оператор ГРМ), який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів на вказаній території.
Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їхній об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об'єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).
Згідно з п.1 гл.1 розд. ІІІ Кодексу ГРС експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ.
Згідно з п.2 гл.1 розд. ІІІ Кодексу ГРС власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).
Таким чином, споживач не має права самостійно проводити експлуатацію газорозподільних систем незалежно від того у чиїй власності перебуває газорозподільна система.
При цьому, власники газорозподільної системи зобов'язані, зокрема, укласти з Оператором ГРМ, на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем, договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ.
Судом з матеріалів справи встановлено, що акцептування відповідачем договору про розподіл природного газу, а отже, і факт приєднання побутового споживача відповідача до умов зазначеного договору відбулося шляхом вчинення ним дій, зокрема щодо щомісячного споживання різних об'ємів природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 та вбачається з розрахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу. Крім того, ОСОБА_1 присвоєно ЕІС-код - 56ХМ40G511109385, як вимагається нормами Кодексу ГРМ. (а.с.10-11)
Відповідач отримував послуги з постачання природного газу, та відповідно отримував і послуги з розподілу природного газу до об'єкта газопостачання, однак систематично не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії, яке є оператором газорозподільної системи на території Чернівецької області, в розмірі 5 082,93 грн, яка не погашена станом на момент подання даного позову до суду, що підтверджується розрахунком заборгованості.
За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Розрахунок заборгованості здійснено позивачем за період з 01.03.2024 року по 30.04.2025, відповідно до вимог Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, та тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу для ТзОВ «Газорозподільні мережі України» у відповідні періоди, об'ємів споживання відповідачем природного газу.
Правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 перевірено судом, відповідачем не спростовано та своїх контррозрахунків не наведено.
Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували те, що відповідач не є споживачем природного газу, що у спірний період природний газ не постачався до будинку відповідача або постачався іншим постачальником, з яким відповідач уклав відповідний договір і послуги якого сплачував, відсутні відомості про звернення відповідача до позивача з заявами про відключення від споживання природного газу або щодо неналежної роботи газорозподільної системи чи з інших питань щодо розподілу природного газу.
Інші доводи відповідача не спростовують факту невиконання зобов'язання щодо сплати коштів за доставку газу до об'єкта споживання та не доводять незаконності дій позивача, а тому судом не приймаються.
Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, оцінивши всі обставини справи в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії є обґрунтованими, оскільки відповідачем не було виконано належним чином зобов'язання перед позивачем зі сплати послуг за розподіл природного газу, чим порушено умови договору та норми чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а отже, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.03.2024 по 30.04.2025 в розмірі 5 082,93 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції № 9 від 03.06.2025 та № 62 від 20.12.2024, встановлено, що позивач за подання даного позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 3 028 грн, а тому у зв'язку із задоволенням позову, відповідно до вимог до ч. 1 ст.141ЦПК України, вказані витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст. ст. 526, 615 ЦК України, ст. ст.12,13,81,141,259,263-265,280-282 ЦПК України,Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд -
Позовну заяву ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 5 082,93 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії судовий збір у розмірі 3 028 гривень.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місце знаходження):
Позивач ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії, юридична адреса: вул. Винниченка,9-а, м. Чернівці, 58005, код ЄДРПОУ 45304917.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Василь СКОРЕЙКО