Справа № 717/1893/25
Номер провадження2/717/477/25
27.10.2025 селище Кельменці
Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого - судді Телешмана О.В.,
з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,
представника позивача - ТОВ «Споживчий центр» Пархоменко М.А. в судове засідання не з'явилася;
відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Споживчий центр»:
1. Заборгованість у розмірі 23680 грн. за кредитним договором № 27.12.2024-100001489 від 27.12.2024 року
2. Судові витрати по справі у розмірі 2422,40 грн.
Розглянувши цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Пархоменко М.А. в позовній заяві просить розглядати справу в її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 викликалася до суду в порядку встановленому ЦПК України.
Суд ухвалив розглядати справу заочно та ухвалити заочне рішення.
Інші клопотання не надходили.
Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.
Судом встановлено, що 27.12.2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» був укладений Кредитний договір № 27.12.2024-100001489 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн, що підтверджується копією заявки та пропозицією про укладення кредитного договору, заявкою кредитного договору, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), Інформаційним повідомленням позичальника, та листом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 16.07.2025 року № 16-1607.
Згідно з вказаним вище договором строк кредиту 140 днів з дня його надання зі сплатою процентів у розмірі 1 % за один день та сплатою комісії розмірі 20% від суми кредиту. Згідно зазначеного вище договору відповідач зобов'язався своєчасно повернути кредит. Проте, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не повернув кредит відповідно до умов договору.
Крім того, договори про надання фінансових кредитів, укладений між сторонами в електронній формі, містить електронний підпис відповідача та представника позивача, тому має силу договору, який укладений в письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачем не надано доказів на підтвердження невідповідності умов договору про надання фінансового кредиту вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі № 524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).
Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто зобов'язання з приводу кредиту, позики.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, щодо оплати боргу у встановлений договором строк та не повернув позивачу 8000 гривень основної суми боргу, а також відповідно до умов договору позики позивачу нараховані проценти в розмірі 10080 гривень, а також відповідачу нараховано 1600 гривень заборгованості по комісії,, а також 4000 гривень заборгованості за неустойкою. Вказані обставин стверджуються вказаним вище кредитним договором та розрахунком заборгованості.
Згідно ч.1. ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Суд вважає, що позовні вимоги в частині сплати неустойки в розмірі 4000 гривень за кредитним договором не підлягають задоволенню, оскільки пунктом 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд відхиляє доводи представника позивача про можливість нарахування неустойки відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування» в період дії в Україні воєнного стану, виходячи з такого.
Відповідно до п.1), п.2) ч.2 ст.10 Закону України «Про нормотворчу діяльність» закон приймається у формі: 1) кодексу України (далі - кодекс) та закону України (далі - первинний закон).
Згідно ч. 2 ст. 66 Закону України «Про нормотворчу діяльність» разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати норму пункту 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, як пріоритетну норму права, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування» в частині можливості здійснювати нарахування неустойки.
Станом на 15.05.2025 року відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, щодо оплати боргу та не повернув позивачу борг в сумі 19680 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн., по процентах в розмірі 10080 грн., комісії 1600 грн .
Отже, суд вважає, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 8000+10080+1600 = 19680 гривень .
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов'язань за договором позики грошей, порушив свої зобов'язання по поверненню суми позики за цим договором.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк встановлений договором.
Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює кредитні та зобов'язальні правовідносини, суд вважає, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 8000 грн, по процентах в розмірі 10080 грн, комісії 1600 грн, а всього в сумі 19680 гривень.
Суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 4000 гривень неустойки слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2013,21 гривні в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат у вигляді судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 551, 599, 611, 612, 625, 629, 1046 - 1050, п.18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України керуючись ст.ст.2-13,76-80,81,133,141,258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) 19680 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) 2013 (дві тисячі тринадцять) гривень 21 (двадцять одну) копійку судових витрат у вигляді судового збору.
В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 4000 (чотирьох тисяч) гривень неустойки відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд даного заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне судове рішення складено 27.10.2025 року.
Суддя Телешман О.В.