Справа № 132/1146/25
Провадження №1-кп/132/359/25
Вирок
Іменем України
27 жовтня 2025 року м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калинівці Вінницької області кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020220000058 від 19.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Корделівки Калинівського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, одруженого, має неповнолітню дитину, офіційно непрацюючого, згідно зі ст. 89 КК України раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 14.02.2025 близько 23:50 год., перебуваючи в кімнаті «кухня» житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_5 , продовжуючи словесний конфлікт, діячи умисно, реалізовуючи умисел на заподіяння шкоди здоров'ю останньої, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тримаючи в лівій руці електрочайник, наповнений окропом, наніс один удар в голову ОСОБА_5 , в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: опіків окропом І-ІІ-ІІІ стадії 25% голови, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які згідно із висновком судово-медичної експертизи №64 від 02.04.2025 належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень та не являлись небезпечними для життя і не супроводжувались загрозливими для життя явищами в момент заподіяння, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто, в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
У підготовчому судовому засіданні 20.05.2025 потерпілою ОСОБА_5 подано цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, в розмірі 200000 грн.
Позовну заяву мотивовано, серед іншого, тим, що злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_4 супроводжувалися заподіянням потерпілій тілесних ушкоджень, фізичного болю та страждань, ця подія для неї стала раптовою, несподіваною та стресовою на фоні загального благополуччя та повного здоров'я, негативним чином вплинула на її стан здоров'я та самопочуття, порушивши життєвий спокій, стабільність та звичайний уклад життя, змусила потерпілу звертатися до лікарів, проходити обстеження, оперативні втручання та лікування, переживати медичні процедури та пов'язані з травмою больові відчуття. Зазначена ситуація та її наслідки в житті потерпілої призвели до перешкоджання у реалізації найважливішої людської потреби залишатися здоровою, нанесла реальну шкоду здоров'ю, призвела до життєвих ускладнень, погіршення загального самопочуття, посилення невпевненості, тривожності, побоювання втратити повагу та авторитет серед друзів та знайомих, зниження настрою, пригнічений стан, переживання інтенсивних емоцій злості, агресії, небажання спілкуватися. Тобто, наслідки вчинених злочинних дій відповідача стали для потерпілої суттєво психотравмуючими, обумовили порушення фізичної та психоемоційної сфер існування особистості, дотепер обмежують можливості активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних психологічних переживань, спричинивши моральні страждання.
В судовому засіданні 17.06.2025 потерпіла ОСОБА_5 та її представник - адвокат ОСОБА_6 заявлений позов підтримали, просили його задоволити у повному обсязі з наведених у ньому підстав.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, повідомив, що позовні вимоги ОСОБА_5 визнає повністю, від надання показів відмовився. При цьому, головуючим роз'яснено ОСОБА_4 наслідки визнання позову, що визнання ним позову може бути підставою для задоволення позовних вимог. ОСОБА_4 повідомив, що наслідки визнання ним позову він розуміє.
Дослідивши зібрані у справі докази в їхній сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто, в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, згідно із заявою потерпілої ОСОБА_5 від 28.02.2025 вона добровільно видала працівникам поліції корпус електрочайника чорного кольору, яким їй 14.02.2025 близько 23:50 год. її чоловіком ОСОБА_4 за місцем проживання АДРЕСА_2 було спричинено тілесні ушкодження та опіки тіла.
З протоколу огляду речей від 28.02.2025, складеного слідчим СВ ВП №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_8 , за участю ОСОБА_5 проведено огляд електрочайника чорного кольору, біля пластикової ручки цього чайника виявлено залишки скла із слідами накипу.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №64 від 02.04.2025, проведеної судово-медичним експертом Калинівського відділення Державної спеціалізованої установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи», згідно медичних даних ОСОБА_5 знаходилася на стаціонарному лікуванні в КНП «ВОКЛ ім. Пирогова ВОР» з 17.02.25 по 14.03.25. Діагноз заключний клінічний: «Опік окропом І-ІІ-ІІІ ст. 25% голови, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок». Дані ушкодження у ОСОБА_5 не являлись небезпечними для життя і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я, тому належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, виникли від дії термічного фактору, можливо окропом, по давності утворення можуть відповідати терміну, вказаному у постанові про призначення експертизи - 14.02.2025.
Згідно із протоколом проведення слідчого експерименту від 21.03.2025, складеного слідчим СВ ВП №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_8 , за участю понятих, потерпіла ОСОБА_5 в приміщенні «кухня» за адресою: АДРЕСА_2 , розповіла про обставини спричинення їй ОСОБА_4 14.02.2025 близько 23:50 год. тілесних ушкоджень шляхом удару скляним електрочайником з окропом. Зокрема, потерпіла зазначила, що 14.02.2025 близько 23 год. вона прийшла до свого місця проживання за вказаною адресою, зайшла в кімнату «кухня», де за столом від вікна виявила свого чоловіка ОСОБА_4 , який тримав в руках свій телефон та щось в ньому перелистував. Після цього ОСОБА_4 почав словесно ображати потерпілу нецензурними словами. ОСОБА_5 пішла до коридору, де знаходився її син ОСОБА_9 на дивані, присіла до нього дивитися телевізор. Через 30 хв. ОСОБА_5 прийшла поставити скляний електрочайник у корпусі чорного кольору, щоб помитися. Набрала у ванній кімнаті до цього чайника води та поставила його нагрівати воду на поверхні газового котла, після чого повернулася до свого сина на диван, де продовжила дивитися телевізор. Через 10-15 хв. чайник закипів. Потерпіла зайшла до кухні, де був її чоловік ОСОБА_4 , який знову почав ображати ОСОБА_5 нецензурними словами. ОСОБА_5 попрямувала до чайника, але раптом зі столу встав її чоловік ОСОБА_4 , підбіг до газового кола, з поверхні газового котла своєю лівою рукою взяв електрочайник, наповнений окропом, замахнувся у бік потерпілої та завдав цим електрочайником один удар в область голови. Чайник від удару розбився, його осколки залишились у неї на тілі, а окріп розлився по тілу потерпілої: по правій частині обличчя, плечах, грудях, животу, лівій нозі. Від удару ОСОБА_5 присіла, її тіло почало пекти. До неї одразу підбіг її син та вирів викликати поліцію. ОСОБА_4 після удару повернувся за стіл та продовжив користуватися телефоном.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 09.04.2025, складеного слідчим СВ ВП №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_8 , за участю понятих, та відтвореного в судовому засідання відеозапису проведення цієї слідчої (процесуальної) дії, вбачається, як підозрюваний ОСОБА_4 розповів про обставини спричинення 14.02.2025 близько 23:50 год. тілесних ушкоджень ОСОБА_5 в приміщенні «кухня» за адресою: АДРЕСА_2 . Підозрюваний, серед іншого, зазначив, що 14.02.2025 близько 19:00 год. він разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 пішли відпочивати до їх друзів - родини ОСОБА_10 , які проживають на сусідній вулиці в с. Бережани Хмільницького району Вінницької області. Там підозрюваний із дружиною вживали спиртні напої. Коли вони перебували у ОСОБА_10 , то все було добре, вони не сварилися, по дорозі додому теж. В подальшому підозрюваний зі своєю дружиною близько 23:00 год. прийшли до свого помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , зайшли до кухні. ОСОБА_4 присів за кухонний стіл, щоб зробити собі кави, а дружина пішла до ванної кімнати наповнювати електрочайник водою, щоб її нагріти і помитися. В цей час вони не сварилися, лише розмовляли. Про що саме ОСОБА_4 не пам'ятає. Через 10-15 хв. електрочайник нагрівся. ОСОБА_11 почула, що чайник закипів та прийшла до кухні, де в цей час був ОСОБА_4 . Вона була одягнута в ночнушку. В цей час між ними виникла суперечка через ревнощі. Після чого ОСОБА_4 розлютився, встав зі столу, підійшов до газового котла, взяв з його поверхні своєї лівою рукою чайник, усвідомлюючи, що в ньому знаходиться окріп, та наніс цим чайником один удар в голову дружині ОСОБА_11 . Чайник розбився об голову дружини, окріп розлився по її тілу. Після чого ОСОБА_11 почала істерити та кричати на підозрюваного, а він мовчав.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що він є працівником патрульної поліції. 15.02.2025 о 12:30 год. ночі він прибув на виклик «Домашнє насилля». За адресою виклику були жінка та чоловік - ОСОБА_13 , які наразі присутні в залі судового засідання. Чоловік в той час знаходився з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Жінка повідомила, що її облили окропом з чайника. На ній з голови до ніг було видно опіки, вона була знервована, злякана, від госпіталізації вона відмовилась. Їх син пояснив поліцейським, що його не було, він пізніше викликав поліцію.
Свідок ОСОБА_14 показав, що він є працівником патрульної поліції. 15.02.2025 близько пів на першу ночі він прибув на виклик «Домашнє насилля». Виклик здійснив син. За адресою виклику була жінка з червоними плямами на тілі. Поліцейськими було з'ясовано, що конфлікт виник на ґрунті ревнощів, лопнув чайник і гаряча вода потрапила на жінку.
Допитаний в якості свідка син обвинуваченого та потерпілої - неповнолітній ОСОБА_9 показав, що проживає разом з матір'ю, батьком, дідом та молодшою сестрою. Не пам'ятає якого числа тато і мама у вечірній час пішли в гості до сусідів Кравців, він залишився вдома з дідом. Десь через 4 години батьки повернулися, свідок в цей час був у себе в кімнаті, лежав. Батьки почали сваритися, змісту сварки він не чув. Раніше вони теж сварилися. Коли мати прийшла взяти чайник, батько почав його забирати і виявилося, що мати облита окропом. Це сталося на кухні. Свідок побачив розбитий чайник і воду на підлозі, мати плакала, голова у неї була мокра. На думку свідка, батько був нетверезий. Саме ОСОБА_9 викликав поліцію. Пізніше у матері стало видно опіки у виді опуклостей на голові, грудях, спині. Деякий час мати лікувалась вдома, застосовувала мазі, бинти. Пізніше прийшла мамина сестра і вони поїхали в лікарню, де вона пробула орієнтовно пів місяця. Там їй робили операції. В той день батька забрали поліцейські. З того часу батько з ними не живе. Батько раніше бив матір, в окремих випадках ОСОБА_9 був свідком таких дій батька.
Потерпіла ОСОБА_5 показала, що у них чоловіком ОСОБА_4 двоє дітей, вони часто сваряться. 14.02.2025 їх з чоловіком запросили в гості сусіди. Коли ввечері цього ж дня вони з чоловіком ОСОБА_4 повернулися додому, то почали сваритися. ОСОБА_5 поставила на кухні чайник, щоб нагріти воду і помитися. Пішла до сина, який був у сусідній кімнаті. Коли чайник закипів, вона повернулася на кухню. ОСОБА_4 вдарив її чайником з окропом в праву частину голови. Від удару чайник розбився, скло було у неї за пазухою. Окроп облив праву частину лиця, шию, живіт. Вона почала плакати. Після цього син викликав поліцію. На місцях, залитих окропом, утворились опіки. Пізніше вона звернулася до лікарні, де перебувала майже місяць, без 4-х днів. Коли вона перебувала в лікарні ОСОБА_4 лише один раз дзвонив, спитав, чи буде вона подавати на розлучення, через сестру передав 5 тис. грн. на лікування. На грудях та животі були значні опіки, шкіру двічі пересаджували.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання, відповідно до ст.ст. 65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 122 КК України спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України це кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.
В ході судового розгляду встановлено, що обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття.
Згідно зі ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, визнання вини, та те, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, згідно зі ст. 89 КК України раніше несудимий, має на утриманні двох дітей, вік обвинуваченого - 40 років, те, що він на обліку у нарколога та психіатра не перебуває.
Беручи до уваги наведені обставини щодо особи винного, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання за спричинення потерпілій умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто, вчинення, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, з урахуванням поведінки обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який в судовому засіданні визнав вину, надав критичну оцінку своїм протиправним діям, попросив вибачення у потерпілої, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою вину, зробивши належні висновки, що свідчить про його щире каяття.
Вирішуючи питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч. 1 ст. 75 КК України, в якій зазначено, що суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Частиною 3 ст. 75 КК України передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до частини четвертої цієї статті така тривалість може становити від одного до трьох років.
З врахуванням вищенаведених висновків, відповідно до положень ст. 75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки.
Вирішуючи питання про тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на обвинуваченого, суд враховує обставини справи, зокрема, щодо тяжкості кримінального правопорушення та особи винного.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 91-1 КК України вінтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Враховуючи встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства по відношенню до потерпілої, його дружини, суд дійшов висновку, що в інтересах потерпілої від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме: направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників на строк два місяці.
Суд вважає, що такий обмежувальний захід, із покладенням обов'язку, буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров'я потерпілої ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілою ОСОБА_5 цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, в розмірі 200000 грн., суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Статтею 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Абзацом 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до статей 77, 78, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона зобов'язана належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно із положеннями ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Цивільний позов ОСОБА_5 обґрунтовано тим, що злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_4 супроводжувалися заподіянням потерпілій тілесних ушкоджень, фізичного болю та страждань, ця подія для неї стала раптовою, несподіваною та стресовою на фоні загального благополуччя та повного здоров'я, негативним чином вплинула на її стан здоров'я та самопочуття, порушивши життєвий спокій, стабільність та звичайний уклад життя, змусила потерпілу звертатися до лікарів, проходити обстеження, оперативні втручання та лікування, переживати медичні процедури та пов'язані з травмою больові відчуття. Зазначена ситуація та її наслідки в житті потерпілої призвели до перешкоджання у реалізації найважливішої людської потреби залишатися здоровою, нанесла реальну шкоду здоров'ю, призвела до життєвих ускладнень, погіршення загального самопочуття, посилення невпевненості, тривожності, побоювання втратити повагу та авторитет серед друзів та знайомих, зниження настрою, пригнічений стан, переживання інтенсивних емоцій злості, агресії, небажання спілкуватися. Тобто, наслідки вчинених злочинних дій відповідача стали для потерпілої суттєво психотравмуючими, обумовили порушення фізичної та психоемоційної сфер існування особистості, дотепер обмежують можливості активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних психологічних переживань, спричинивши моральні страждання.
Потерпіла ОСОБА_5 та її представник - адвокат ОСОБА_6 заявлений позов підтримали, обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, позовні вимоги ОСОБА_5 також визнав повністю. Тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, ці обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Судом не встановлено того, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Враховуючи повне визнання цивільного позову відповідачем - обвинуваченим ОСОБА_4 , відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України позов потерпілої підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо речових доказів, суд керується вимогами ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Згідно із долученим до обвинувального акту реєстром матеріалів досудового розслідування та наданими прокурором суду і дослідженими в судовому засіданні матеріалами у цьому кримінальному провадженні постановою слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області від 28.02.2025 визнано речовим доказом корпус електрочайника чорного кольору, який поміщено до спецпакету НПУ PSP 4381073, що 28.02.2025 добровільно видала потерпіла ОСОБА_5 . Цією постановою вирішено передати цей речовий доказ до кімнати зберігання речових доказів зазначеного відділення поліції.
Ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 05.03.2025 (справа №132/686/25) у вказаному кримінальному провадженні накладено арешт на корпус електрочайника чорного кольору, поміщений до спецпакету НПУ PSP 4381073, який 28.02.2025 добровільно видала потерпіла ОСОБА_5 .
Враховуючи наведені положення кримінального процесуального закону, після набрання вироком законної сили цей корпус електрочайника необхідно повернути власнику - потерпілій ОСОБА_5 , скасувавши арешт цього майна.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні, запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 129, 368, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 75 та ч.ч. 1, 3 ст. 76 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього такі обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок пройти програму для кривдників на строк 2 (два) місяці.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 - задовільнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) грн.
Речовий доказ: корпус електрочайника чорного кольору, поміщений до спецпакету НПУ PSP 4381073, який 28.02.2025 добровільно видала потерпіла ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили, - повернути власнику (законному володільцю) - потерпілій ОСОБА_5 , скасувавши арешт цього майна.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Калинівський районний суд Вінницької області.
Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію вироку у день проголошення його резолютивної частини негайно вручити засудженому, прокурору та іншим учасникам судового провадження, а також не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Калинівського районного суду
Вінницької області ОСОБА_15