Справа № 646/6382/25
№ провадження 1-кп/646/1353/2025
22 жовтня 2025 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова
у складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження № 12025221140000358 від 05.04.2025 з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5
захисника - адвоката - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 на строк 60 днів, посилаючись на те, що строк дії попередньої ухвали суду про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, раніше судимий, не має постійного місця роботи, відсутні міцні соціальні зв'язки, крім того, залишаються підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що заявлені ризики не зменшилися та існує неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засідання підтримав свого підзахисного, вказавши, що прокурором не доведені ризики.
З'ясувавши думку учасників судового процесу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, на даний час встановлений за ухвалою суду строк тримання під вартою закінчується. ОСОБА_3 раніше судимий, судимість не знята та не погашена у встановленому законодавством порядку, на теперішній час не має постійного місця роботи, відсутні міцні соціальні зв'язки, що свідчить про існування ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, крім того може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі " Іліков проти Болгарії" від 26.07.2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.
Тому на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого до шістдесяти днів - до 20 грудня 2025 року - підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до шістдесяти днів - до 20 грудня 2025 року.
Копію ухвали для виконання надіслати до Державної установи « Харківський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали встановити до 20 грудня 2025 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та проголошено 27 жовтня 2025 року о 08 годині 30 хвилин.
Суддя ОСОБА_1