2/130/1210/2025
130/1569/25
"23" жовтня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2025 року представник позивача Романенко М.Е. звернувся в інтересах ТОВ «ВІН ФІНАНС» через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.05.2025 2 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
21.09.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 у формі електронного документу укладено договір про надання фінансового кредиту № 324038.
Відповідно до індивідуальної частини договору № 324038 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 7000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 324038 від 21.09.2018 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 17740,00 грн, а саме: сума основного боргу - 4000,00 грн, за процентами - 2160,00 грн, за пенею та штрафами - 10680,00 грн.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 324038 від 21.09.2018 - 17 740,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 598,06 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 3 879,11 грн. Разом заборгованість становить - 23 217,17 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 18.02.2019 укладено додаткову угоду №12 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №13 від 18.02.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 324038 від 21.09.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
Щодо строків позовної давності, представник позивача в позовній заяві зазначив, що враховуючи практику застосування норм права Верховним судом, в силу приписів, зокрема ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим, а отже заява про застосування строків позовної давності має бути визнаною як передчасна та в її задоволені має бути відмовлено. Крім цього, до об'єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни. В зв'язку з вищевикладеним представник позивача звернувся до суду з позовною заявою.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позовну не подавав.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.
24.06.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами 23.10.2025.
Представник позивача за довіреністю Романенко М.Е. в позові заявив клопотання провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу копія ухвали суду про відкриття провадження у справі, були направлені за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується відомостями Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, однак 14.07.2025 на адресу суду повернувся конверт з довідкою про причини повернення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», № повідомлення 0610265750098.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно з положеннями частин 7 та 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.
У визначений судом строк сторони клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляли, заперечень проти розгляду справи в спрощеному порядку до суду не надходило.
З огляду на вищезазначене суд, на підставі частини п'ятої статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
21 вересня 2018 року, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) укладено договір про надання фінансового кредиту № 324038 (а.с.10-11 зворот).
Відповідно до індивідуальної частини договору № 324038 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу кредит у сумі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідно до п 1.4. Позика видається на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за договором.
Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: знижена процентна ставка становить 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (3,65% річних) у межах строку надання кредиту. Супупна вартість кредиту складає 100,30 % від суми кредиту або 4012,00 грн та включає в себе проценти за користування кредитом 0,30 % від суми кредиту або 12,00 грн. Строк дії договору 30 днів, але в будь - якому випадку цей Договір діє до повного виконання.
Згідно п. 1.6. Договору клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов'язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400,00 (чотириста) гривень 00 копійок, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується). 1.7. Невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання фінансових кредитів ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», які розміщені на сайті www.creditplus.ua. Підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.4 кредитного договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно із графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору.
Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта) до дня повного погашення заборгованості за Договором (зарахування коштів на поточний банківський рахунок Товариства) включно.
Згідно з пунктом 3.4 кредитного договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов'язань за договором встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього Договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8 % (один кома вісім процента) від суми кредиту за кожен день користування кредитом, Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству процент за користування кредитом у розмірі 1.8 % (один кома вісім процента) від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору. При цьому Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.
З додатку № 1 до кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язався до 21.10.2018 повернути ТОВ «Авентус Україна» 4012 грн кредиту, з яких: 4 000 грн основна сума кредиту, 12 грн сума нарахованих процентів (а. с. 12).
Факт переказу кредитних коштів на рахунок відповідача стверджується довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та листом ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», щодо даних які підтверджують видачу на платіжні картки клієнтів онлайн кредитів (а.с.14-21 зворот; 36-40).
Відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_2 ознайомившись зі всіма умовами договору підписав його з використанням аналогу власноручного підпису (а.с.13).
Згідно розрахунку на дату відступлення вимоги, сума заборгованості за кредитним договором № 324038 становила 17740,00 грн (а.с.13 зворот), що також стверджується розрахунком заборгованості (а.с.23-26).
12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», шляхом продажу належні йому права вимоги, а позивач прийняв належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (у пункті 110 реєстру зазначений відповідач ОСОБА_1 ) (а. с. 27-32).
Згідно з пунктом 2.1. Договору факторингу №1, клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнту за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 4.1. Договору факторингу №1, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному додатку.
25.07.2024 року загальними зборами учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було прийнято рішення про зміну найменування Товариства та затверджено повне найменування ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.
МОТИВИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1 та 2 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно із п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України), такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, боржник може нести відповідальність за порушення умов зобов'язання, яка передбачена в самому зобов'язанні, оскільки в ст. 549 ЦК України як один із видів забезпечення виконання зобов'язання передбачена неустойка (штраф, пеня). Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання і які обчислюються у відсотках від суми невиконаного або від несвоєчасно виконаного зобов'язання. Поряд з цим до нього може застосуватися і така міра відповідальності, яка знаходиться поза межами зобов'язання, встановлена в ч. 2 ст. 625 ЦК України
При цьому стягнення 3%в річних згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України не є неустойкою, адже є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України фактично три відсотки річних є пенею, яка може застосовуватися в разі прострочення грошового зобов'язання, якщо в його умовах не був передбачений такий вид санкції за його порушення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово тлумачив сферу застосування цієї статті, а саме: що охоплює собою поняття «грошове зобов'язання», зокрема у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 № 758/1303/15-ц та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19). Крім того у Постанові Великої Палати від 04.02.2020 № 912/1120/16 Верховний Суд знову висловив правовий висновок про те, що проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання, тобто застосування вимог ст. 625 ЦК України виступає у даному випадку як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Окрім цього Верховний Суд зауважив, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного Верховним Судом України 23 вересня 2015 року в постанові у справі № 6-1206цс15. Зазначеною постановою усталену судову практику в цивільних справах цієї категорії фактично було змінено та розтлумачено положення Цивільного кодексу України таким чином, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору. Також не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій і процентів, передбачених умовами договору та ЦК України.
Наслідки порушення договору позичальником передбачені у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі.
Як визначено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як визначено ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положення ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Усупереч умов укладеного кредитного договору, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач, підписавши електронний договір ознайомився з його текстом та змістом та в цілому погодися з запропонованими йому умовами користування кретинами коштами, в тому числі розміром та порядком нарахування процентів.
При цьому спірний договір кредиту та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України обов'язковими до урахування.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх досліджені, встановив, що відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог Кредитного договору №324038 від 21.09.2018 та норм ЦК України, не виконав взяті на себе зобов'язання як перед первісним кредитором, так і перед фактором ТОВ «ВІН ФІНАНС», до якого перейшло право вимоги за указаним Договором, а тому приходить до висновку про повне задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором.
У позовній заяві позивач просить поновити строк позовної давності для подання позову, посилається на введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час. 3-річний строк позовної давності, передбаченийст. 257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред'явлено у межах строку позовної давності (практика Верховного Суду та «Прикінцеві положення» ЦК України).
Щодо строків позовної давності кредитного договору № 365702 від 17.10.2018, відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 259, 261 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений карантин введеного з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред'явлено у межах строку позовної давності.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача: сплачений ним судовий збір в розмірі 2422 грн (а.с.8), 5000 грн витрат на правничу допомогу (а.с.41-46) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі. При цьому суд звертає увагу, що згідно вимог ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Клопотання відповідача про зменшення судових витрат на правничу допомогу до суду не надходило.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, Суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 324038 від 21.09.2018 у загальному розмірі 23 217,17 грн., яка складається з: суми заборгованості 17 740,00 грн, суми інфляційних втрат - 3 879,11 грн., суми 3% річних - 1 598,06 грн, а також судові витрати у розмірі 7422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони у справі: позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, ЄДРПОУ 38750239).
Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ