Справа № 632/473/25
провадження № 2/632/348/25
27 жовтня 2025 рокум. Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Кочнєва О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін по справі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
14.03.2025 року позивач в особі свого представника адвоката Бачинського Остапа Михайловича звернувся до суду з позовною заявою (подана 13.03.2025 року поза межами робочого часу суду), в якій просив стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики 2119729, укладеного 31.10.2019 року між відповідачкою та первинним кредитором - ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», вимоги за яким були передані від первинного кредитора другому - ТОВ «Сіроко фінанс» на підставі договору факторингу №002-100320 від 10.03.2020 року, яке, у свою чергу, відступило право вимоги до відповідачки позивачу на підставі договору факторингу №20210622/1 від 22.06.2021 року. Сам розмір вимог до відповідачки склав 21849,26 грн., з яких 6000,00 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту, 1678,00 грн. - залишок заборгованості за процентами первинним кредитором, 9720,00 грн. - залишок заборгованості за процентами, нарахованими новим кредитором за період з 22.06.2021 року до 21.08.2021 року, 1431,36 грн. - інфляційне збільшення за період 19.11.2019 року до 23.02.2022 року.
Також позивач просив стягнути з відповідачки судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 7000,00 грн. витрат на правову допомогу у порядку ст.137 ЦПК України.
В обгрунтування позову було зазначено, що відповідачка, отримавши кошти у первинного кредитора, вимога за якою була згодом придбана позивачем, належним чином свої зобов'язання не виконувала, що є підставою для стягнення з неї отриманих кредитних коштів, що відповідає вимогам укладеного первинного кредитного договору та є відповідним способом захисту прав кредитора.
17.03.2025 року представник позивача просив долучити до матеріалів справи ордер на представлення інтересів позивача та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, які не були завантаженні в електронному кабінеті з невідомих причин (а.с.43-45).
Ухвалою судді від 17.03.2025 року вказану справу було прийнято до розгляду та у справі було відкрито провадження у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, наданий сторонам час для подання усіх заяв по суті позову (а.с.39).
Позивач та його представник вказану ухвалу отримали засобами електронного суду (а.с.41-42), а відповідачка у порядку п.6 ч.5 ст.272 ЦПК України (а.с.46).
25.04.2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних суддів» від 26.02.2025 року, відповідно до норм якого найменування Первомайського міськрайонного суду Харківської області було змінено на Златопільський міськрайонний суд Харківської області. При цьому відповідно до норм вказаного закону було доповнено підпунктом 3 пункт 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого зміна найменування місцевого загального суду не призводить до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.
Заяви, клопотання від учасників справи не надходили та інші процесуальні дії у справі судом не застосовувалися. Відповідачка відзив не подавала.
Розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами. Можливість ухвалення заочного рішення в такому випадку не передбачена.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
31.10.2019 року між відповідачкою та первинним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» засобами електронної взаємодії відповідно до норм Закону України «Про електронну комерцію» був укладений договір позики №2119729 (далі - Договір), за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн. строком на 18 днів під 1,6% на день на загальну суму заборгованості до 18.11.2019 року (а.с.9). Кошти були відповідачкою отримані 31.10.2019 року на її картку НОМЕР_1 , що підтверджує лист платіжного оператора ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» на ім'я первинного кредитора ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» від 20.12.2024 року №20/12-2024-4/ТНПП (а.с.10), а сам договір підписаний одноразовим ідентифікатором, отриманим у первинного кредитора.
Слід зазначити, що на відміну від вищевказаного Договору, правила надання грошових коштів у позику «1 безпечне агентство необхідних кредитів», відповідачка своїм одноразовим ідентифікатором не підписувала, у договорі є лише посилання на той факт, що вона з ними ознайомлена та погоджується.
Відповідно до п.3 Договору чітко зазначено, що проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення позики.
10.03.2020 року між первинним кредитором та другим кредитором ТОВ «Сіроко фінанс» був укладений договір факторингу №002-100320, за яким вимоги були передані другому кредитору першим за відповідну оплату у вигляді ціни позову (а.с.13-18).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №002-100320 від 10.03.2020 року вимоги відносно відповідачки були передані другому кредитору у сумі 10678,00 грн., з яких 6000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1678,00 грн. - заборгованість за процентами в межах строку дії договору та 3000,00 грн.- заборгованість про простроченим процентам за користування кредитом (а.с.19-21).
Згодом між другим кредитором та позивачем був укладений договір факторингу №20210622/1 від 22.06.2021 року, за яким вимоги були передані вже позивачу за відповідну оплату ціни фінансування (а.с.22-26).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №20210622/1, сформованого 10.03.2025 року перед зверненням до суду, вимоги за договором факторингу №20210622/1 від 22.06.2021 року були передані в частині відповідачки на суму 10678,00 грн., з яких 6000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1678,00 грн. - заборгованість за процентами в межах строку дії договору та 3000,00 грн.- заборгованість про простроченим процентам за користування кредитом (а.с.27).
Таким чином, позивачем підтверджено факт укладання відповідачкою Договору із первинним кредитором, факт отримання відповідачкою коштів від ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та факт переходу права вимоги від первинного кредитора до другого кредитора та від другого кредитора до позивача.
Під час судового розгляду підтверджено розмір заборгованості за Договором відповідачки у розмірі 7678,00 грн. в межах строку дії договору між первинним кредитором та відповідачкою з 31.10.2019 року до 18.11.2019 року, який складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000,00 грн. та 1678,00 грн. - заборгованості за процентами в межах строку дії договору між сторонами.
В той же час жодним із наданих суду доказів не підтверджено розмір процентів у сумі 3000,00 грн. поза межами строку дії договору до моменту його передачі другому кредитору, а згодом і позивачу, а саме за який період вони були нараховані, підстави їх нарахування, можливість нарахування поза межами строку дії договору, який щодо процентів припинив свою дію 18.11.2019 року.
Також не підтверджено жодним із наданих суду доказів можливість позивача нараховувати проценти відповідачці поза межами строку дії договору та поза межами суми заборгованості, отриманої ним від другого кредитора, з 22.06.2021 року до 21.08.2021 року. Зазначені позивачем підстави такого нарахування у розмірі 2,70% на суми заборгованості відповідно до п.2 Договору взагалі у наданій суду копії договору не зазначені. Тим більше, їх нарахування у порядку ч.2 ст.625 ЦК України, про що також зазначено в позові, не може йти мова, оскільки ч.2 ст.625 ЦК України дозволяє стягувати не 2,70% від суми боргу, а 3% річних на суми боргу, що відмінними правовими категоріями і розмір 3% річних є значно меншим у період з 22.06.2021 року до 21.08.2021 року, ніж те, що нарахував позивач. В той же час вимоги саме стягнення 3% річних позивач не заявляв, а тому у суду відсутні підстави для їх обрахування та визначення.
Крім цього, позивач заявив до стягнення 1431,46 грн. як інфляційне збільшення за період з 18.11.2019 року до 23.02.2022 року і в той же час у вказаний період поза межами строку дії договору заявив до стягнення проценти, нараховані як первинним кредитором (безпідставно, як було зазначено вище), так і позивачем, хоча поза межами дії договору кредитор має право на стягнення з відповідача виключно санкцій, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України без можливості нарахування процентів.
Суд погоджується із можливістю нарахування позивачем інфляційних витрат (а не зазначеного у позові інфляційного збільшення, оскільки це на відповідає вимогам Цивільного кодексу України) у період з 19.11.2019 року до 23.02.2022 року у розмірі 1431,46 грн. як нараховане за загальнодоступним індексами інфляції у період грудня 2019 року - лютого 2022 року на суму заборгованості за кредитним договором, який припинив свою дію 18.11.2019 року, у сумі 7678,00 грн. З 24.02.2022 року на період дії воєнного стану нарахування відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України неможливе, що передбачено п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Таким чином загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки склав 9109,46 грн., з яких розмір заборгованості за Договором у розмірі 7678,00 грн., який складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000,00 грн. та 1678,00 грн. - заборгованості за процентами в межах строку дії договору між сторонами з 31.10.2019 року до 18.11.2019 року, а також 1431,46 грн. - інфляційні витрати після припинення дії договору через його не виконання відповідачкою у період з 19.11.2019 року до 23.02.2022 року.
Таким чином, розмір вимог позивача до відповідачки в дійсності складає не заявлені 21829,46 грн., а 9109,46 грн., що складає 42,79% від заявлених вимог.
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч.2 ст.76 ЦПК України, ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Враховуючи задоволення позовних вимог частково у розмірі 42,79%, саме в цій частині підлягає задоволення вимог про стягнення судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору, що становить 1036,55 грн. (42,79% від 2422,40 грн.)).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Згідно п.4.2 договору про надання правової допомоги №20250306-2Ш від 06.03.2025 року, укладеного між адвокатом Бачинським Остапом Михайловичем та позивачем, визначено розмір винагороди, яка сплачується позивачем адвокату за ухвалене на користь позивача судове рішення, розмір якої становить 7000,00 грн. (а.с.32-33).
На підставі п.4.4 вищевказаного договору за послуги, надані адвокатом, клієнт, яким є позивач, зобов'язується здійснити оплату наданої допомоги на протязі 10 днів з дня постановлення судом відповідного судового рішення.
Згідно із розрахунком суми судових витрат у справі, заявленим позивачем, до стягнення заявлено 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, до якої входить оплата послуг адвоката за аналіз наданих документів, підготовку позовної заяви, збирання доказів та подання заяв, скарг, клопотань та інших документів у ході розгляду справи (а.с.34).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, процесуальний закон передбачає доведення розміру витрат на професійну правову допомогу шляхом подання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, детального опису робіт (наданих послуг), а також надання доказів понесення таких витрат та їх співмірності у випадку заперечень проти їх розміру іншої сторони.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
З матеріалів справи вбачається, що позивач не поніс вказані витрати, а лише понесе їх в майбутньому після ухвалення судового рішення судом першої інстанції. Таке право позивача презумується та необхідність понесення відповідних витрат позивачем за надану правову допомогу не є необхідною при зверненні із вимогою про її стягненні. В той же час такі витрати в даній справі не є співмірними із заявленими вимогами. До того ж в даній справі мається не творчий підхід адвоката, який вирішує виключну правозастосовчу проблему, а виконання суто канцелярської об'ємної роботи щодо належної підготовки позову для подання до суду за наявних у позивача документів, що не відповідає заявленим до стягнення витратам.
Тому розумним і достатнім розміром витрат на правову допомогу в даній справі є 3000,00 грн., що відповідає критерію реальності наданих у справі адвокатських послуг.
Враховуючи, що суд задовольняє позовні вимоги частково у розмірі 42,79%, саме в цій частині повинні бути стягнуті витрати на правову допомогу, що складає 1283,70 грн. (42,79% від 3000,00 грн.).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12-14, 76-82, 137, 141, 259, 263-265, 274, 275, 279, 351-352, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 530, 599, 626, 628, 638, 1048 ЦК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором позики №2119729 від 31.10.2019 року, який був укладений між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою та припинив дію 18.11.2019 року, у розмірі 9109,46 грн. (дев'ять тисяч сто дев'ять грн. 46 коп.), з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6000,00 грн., заборгованість за процентами в межах строку дії договору між сторонами з 31.10.2019 року до 18.11.2019 року у розмірі 1678,00 грн., а також 1431,46 грн. - інфляційні витрати після припинення дії договору через його не виконання відповідачкою у період з 19.11.2019 року до 23.02.2022 року.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судові витрати у справі в частині судового збору у розмірі 1036,55 грн. (одна тисяча тридцять шість грн. 55 коп.) та в частині судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1283,70 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят три грн. 70 коп.).
В іншій частині у задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат на користь позивача відмовити.
Копію рішення направити позивачеві та його представнику засобами електронного суду, а відповідачці засобами поштового зв'язку.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 27 жовтня 2025 року.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», код ЄДРПОУ - 42655697, адреса: 79013, Львівська область, м. Львів, вул. Бандери, 87, офіс 54, тел. 097-333-34-43, електронна пошта: info@artemidaaf.com.
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя - Олег КОЧНЄВ