Справа № 632/359/25
провадження № 2/632/314/25
27 жовтня 2025 рокум. Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Кочнєва О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін по справі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
27.02.2025 року позивач в особі свого представника адвоката Руденко Костянтина Васильовича засобами електронного суду звернувся до суду із заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7002 від 10.02.2024 року строком дії до 09.02.2025 року у сумі 55625,00 грн., з яких 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом та 45625,00 грн. - сума прострочених платежів по процентах у період з 10.02.2024 року до 09.02.2025 року під 2,5% процентів на суму заборгованості на день, а також 2422,40 грн. - судовий збір за розгляд справи у суді та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім цього, позивач на підтвердження факту перерахування кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн. відповідачу просив суд витребувати у АТ КБ «Приватбанк»: чи було емітовано на ім'я відповідача платіжну карту № НОМЕР_1 ; надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_1 , що належить відповідачеві за період з 10.02.2024 року по 15.02.2024 року; надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 в період з 10.02.2024 року по 15.02.2024 року та надати інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних відповідача після отрмання відмови представнику позивача в отриманні вказаної інформації за власним запитом.
В обгрунтування позову було зазначено, що відповідач, отримавши кошти у товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», належним чином свої зобов'язання не виконував, що є підставою для стягнення з нього отриманих кредитних коштів, що відповідає вимогам укладеного кредитного договору та є відповідним способом захисту прав кредитора.
Ухвалою судді від 17.03.2025 року справу було прийнято до свого провадження та у ній відкрито у спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, наданий сторонам час для подання усіх заяв по суті позову, частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів з АТ КБ «Приватбанк» виключно в частині перерахування коштів на картку відповідача (а.с.64-65).
Позивач та його представник про вказану ухвалу були проінформовані засобами електронного суду у порядку ч.5 ст.272 ЦПК України (а.с.67-68), відповідач вказану ухвалу отримав у порядку п.6 ч.5 ст.272 ЦПК України (а.с.69).
Заяви, клопотання від сторін у справі не надходили та інші процесуальні дії у справі судом не застосовувалися, відповідач відзив на позовну заяву не подавав.
07.04.2025 року з АТ КБ «Приватбанк» надійшла заява на виконання ухвали судді від 17.03.2025 року про витребування доказів з підтвердженням емітування банківської картки на ім'я відповідача та зарахування 10.02.2024 року на вказану картку 5000,00 грн. від позивача (а.с.70-71).
25.04.2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних суддів» від 26.02.2025 року, відповідно до норм якого найменування Первомайського міськрайонного суду Харківської області було змінено на Златопільський міськрайонний суд Харківської області. При цьому відповідно до норм вказаного закону було доповнено підпунктом 3 пункт 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого зміна найменування місцевого загального суду не призводить до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.
09.05.2025 року відповідач подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з якими у повному обсязі в цей же день і ознайомився (а.с.72).
Розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами у межах строків, визначених ст.275 та ч.2 ст.279 ЦПК України. Можливість ухвалення заочного рішення в такому випадку не передбачена.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
10.02.2024 року між відповідачем та позивачем в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора з боку відповідача було укладено кредитний договір №7002, за яким відповідач отримав на свою банківську картку кошти у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожний день користування строком на 365 днів зі сплатою процентів кожні 20 днів (а.с.14-20)
Кошти відповідачу були перераховані в день укладання договору 10.02.2024 року через банківську установу, що підтверджується витягом з інформаційно-телекомунікаційної мережі позивача від 19.02.2025 року (а.с.21) та відповіддю на адресу суду з боку АТ КБ «Приватбанк» від 30.03.2025 року про зарахування коштів на картку відповідача (а.с.70).
Як вбачається із наданого суду розрахунку заборгованості, складеного позивачем (а.с.22-26), розрахунок заборгованості по процентам був здійснений в межах строку дії договору та відповідає взятим на себе відповідачем зобов'язанням, враховуючи, що відповідач не здійснив на користь позивача за весь час строку дії договору жодного платежу.
Розмір процентів за користування кредитом, визначеним у п.1.2 кредитного договору відповідає вимогам п.17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», внесеного на підставі прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, оскільки до 22.04.2024 року включно розмір процентів за укладеними до цієї дати кредитними договорами міг бути розміром 2,5% без застосування розміру, визначеного в ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування».
Таким чином, під час судового розгляду було підтверджено факт укладання договору між сторонами, факт отримання коштів відповідачем та відсутність з його боку дій на погашення кредиту у визначені строки та повністю підтверджено заявлену до стягнення заборгованість з боку позивача.
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно з відповідача на підставі ст.141 ЦПК України слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у повному обсязі.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд не погоджується із їх розміром, заявленим до стягнення позивачем, оскільки вважає такі витрати не справедливими та не розумними.
03.06.2024 року укладено договір №03/06/2024 про надання юридичних послуг між позивачем та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 з приводу надання послуг із представлення інтересів позивача у відповідних правовідносинах, зокрема, складання позовних заяв тощо (а.с.46-47). Відповідно до п.3.1 вказаного договору за складання позовної заяви про стягнення заборгованості із боржника вартість послуг у суді першої інстанції складає 9000,00 грн.
Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг №7 від 03.06.2024 року визначено, що позивач сплачує на користь ФОП ОСОБА_2 90000,00 грн. відповідно до реєстру №1 протягом 30 днів з дати підписання вказаного договору (а.с.50).
Відповідно до витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №7 від 03.06.2024 року відносно відповідача були здійснені витрати у розмірі 10000,00 грн., з яких 9000,00 грн. - за підготовку позовної заяви та 1000,00 грн. - за складання адвокатського запиту про витребування доказів з банківської установи (а.с.52).
29.11.2024 року позивач сплатив ФОП ОСОБА_2 90000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1351 (а.с.53).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, процесуальний закон передбачає доведення розміру витрат на професійну правову допомогу шляхом подання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, детального опису робіт (наданих послуг), а також надання доказів понесення таких витрат та їх співмірності у випадку заперечень проти їх розміру іншої сторони.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката, адвокатського бюро та адвокатського об'єднання за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом або іншою формою здійснення адвокатської діяльності час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс вказані витрати, відповідні витрати особою, яка надала правничу допомогу, надані та пов'язані із вирішенням спору, що вказує на те, що вони підлягають стягненню з відповідача.
В той же час такі витрати в даній справі з точку зору стороннього спостерігача не можуть бути співмірними щодо проведеної роботи, оскільки для підготовки позову за наявності сталої та передбачуваної практики Верховного суду для даного предмета позову в даній справі слід було лише вірно розкласти відповідні документи, зазначити відповідача та долучити документи для підтвердження розрахунку заборгованості, тобто виконати роботу не професійного правника, а помічника адвоката або професійного клерка-діловода. Складання адвокатського запиту щодо витребування доказів фактично охоплюється такою дією як підготовка позовної заяви.
Тому розумним і достатнім розміром витрат на правову допомогу в даній справі є 3000,00 грн., що відповідає критерію реальності наданих у справі правничих послуг.
В частині оплати коштів на рахунок не самозайнятої особи ОСОБА_2 , а фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , то в цій частині вважати, що вказані послуги були надані іншою особою не можна, оскільки обраний спосіб для оподаткування відповідної особи (фізична особа-підприємець чи самозайнята особа), яка надавала правничі послуги, не впливає на неможливість стягнення відповідних витрат на правничу допомогу, яка в даній справі була надана.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12-14, 76-82, 137, 141, 259, 263-265, 274, 275, 279, 351-352, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 626, 628, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №7002 від 10.02.2024 року, який припинив свою дію 09.02.2025 року, у розмірі 50625,00 грн. (п'ятдесят тисяч шістсот двадцять п'ять грн. 00 коп.), з яких 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом та 45625,00 грн. - заборгованість за несплаченими процентами у період дії договору з 10.02.2024 року до 09.02.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судові витрати у справі, які складаються із судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 27 жовтня 2025 року.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ - 41466388, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, електронна пошта: legal@procent.com.ua, тел. 044-333-96-29.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт з безконтактним носієм НОМЕР_3 , виданий 09.04.2025 року, орган видачі 6348, РНОКПП - НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5 .
Суддя - Олег КОЧНЄВ