22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 200/12778/18-а
касаційні провадження № К/9901/6056/21, К/9901/5777/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Управління міського господарства" та касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2020 (суддя Голубова Л.Б.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 (головуючий суддя Блохін А.А., судді Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.) у справі за позовом Комунального підприємства "Управління міського господарства" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Комунальне підприємство "Управління міського господарства" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2018 №0007881414, №0007891414, №0007901414, №0007961414, №0007971414, №0007981414.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків контролюючого органу про порушення платником вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Позивач зазначає про правомірність відображення ним у податковому обліку витрат та податкового кредиту, показників інших податкових зобов'язань. Позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту були сформовані ним по реальним правочинам, що пов'язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «УТД Технопромпроект», ТОВ «Технопромпроект ЛТД». Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов'язань Підприємства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об'єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Також, Підприємство вказувало, що воно виконує роботи з благоустрою та життєзабезпечення міста згідно Програми економічного та соціального розвитку міста Покровська, а не реалізацію готової продукції. Для такої діяльності Підприємство використовує електроенергію, несе різні витрати, зокрема, і на оренду приміщення, які компенсуються за рахунок цієї ж Програми економічного та соціального розвитку міста Покровська. З огляду на викладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 01.10.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 09.10.2018 №0007981414 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 467125,00 грн, №0007971414 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині суми 8390899,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині суми 2097725,00 грн №0007881414 про застосування штрафу в частині суми 4389666,00 грн. В решті позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суди попередніх інстанцій, з урахуванням висновку судово=-економічної експертизи № 220/26 від 28.07.2020, наданого на виконання вимог ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2019, виходили з того, що викладені в акті планової перевірки факти щодо завищення чистого доходу від реалізації (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 11563904,00 грн, заниження доходів внаслідок порушення вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО 15 «Дохід» в результаті невірного визначення іншого операційного доходу по бухгалтерським проведенням Порядку № 727, заниження «Інших доходів» по рядку 2240 форми 2 «Звіт про фінансові результати» на загальну суму 6240793,00 грн, не підтверджуються матеріалами справи і не відповідають вимогам пункту 5 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок №727, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Суди дійшли висновку про не підтвердження матеріалами справи висновків акту перевірки щодо порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 15 «Дохід» щодо формування доходів на суму вхідного ПДВ при придбанні основних фондів за кошти цільового фінансування на суму 1308361,00 грн. Суди також дійшли висновку про підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «УТД Технопромпроект» та ТОВ «Технопромпроект ЛТД» з підстав їх документального підтвердження.
Щодо порушення платником вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7, 11 П(С)БО 16 «Витрати» суди дійшли висновку про підтвердження матеріалами справи висновків акту перевірки про заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 624528,16 грн та не підтвердження заниження податку на прибуток на загальну суму 1166045,00 грн і завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2018 року на суму 3437387,00 грн. Водночас, суди дійшли висновку про не підтвердження заниження платником сум частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 у сумі 585544,00 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволені позовних вимог, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у позові та ухвалити в цій частині рішення про задоволення позову повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач доводить, що ним правильно відображено в бухгалтерському та податковому обліках прибуток, правильно визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість, а висновки акту перевірки є необґрунтованими і не підтвердженими відповідними доказами.
Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, також звернувся з касаційною скаргою до суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої і апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
В касаційній скарзі відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 y справі №817/481/17, від 02.07.2019 y справі №819/2737/13, від 27.07.2020 у справі №824/843/16-а, від 12.03.2019 у справі №826/14489/16, від 26.03.2019 y справі №826/5263/14, від 30.08.2019 y справі №2а-12436/11/2670, від 06.11.2019 у справі №2а-9470/10/0670, від 22.10.2019 у справі №810/1339/14, від 16.04.2020 у справі №520/1536/19, від 16.04.2020 у справі №810/734/17, від 28.08.2018 у справі №804/592/17.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав відсутності первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей.
Скаржник вказує, що під час проведеної перевірки ним встановлено, що господарські операції контрагентів-постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, необхідних трудових ресурсів, економічною необхідністю та результату начебто виконаних послуг. За результатами проведеного дослідження фінансово-господарських операцій платника встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам з його контрагентами-постачальниками використовувались для формування витрат та не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.02.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, ухвалою від 05.04.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.10.2025 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 22.10.2025.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи сторін та дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.03.2018, про що складено акт від 17.09.2018 №1025/05-99-14-14/23982460 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:
пункту 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування податку на додану вартість на суму 9298675,00 грн;
підпунктів 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 140.5.9, 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПК України, П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 №290 (далі - П(С)БО 15), П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С)БО 16), П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 (далі - П(С)БО 1), П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 №92 (далі - П(С)БО 7), статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88);
підпунктів 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 140.5.9, 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПК України, П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 7 «Основні засоби», статей 1, 9 Закону №996-XIV, пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення №88, внаслідок чого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3437387,00 грн за податковою декларацією з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року;
пункту 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 (далі - Порядок №138), рішення Красноармійської міської Ради від 05.12.2012 №6/24-4 «Про порядок відрахування частини чистого прибутку комунальними підприємствами міста», внаслідок чого платником зменшено чистий прибуток (дохід) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету (комунальної власності району або міста республіканського (в АРК) та обласного значення) на суму 585544,00 грн;
підпунктів 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 187.7 статті 187, пункту 185.1 статті 185, пункту 189.1 статті 189, підпункту 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 ПК України, що призвело до заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму - 8910242,00 грн;
підпунктів 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 187.7 статті 187, пункту 185.1 статті 185, пункту 189.1 статті 189, підпункту 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 ПК України, внаслідок чого платником завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 467125,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2018 року.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.10.2018:
№0007881414, яким за порушення вимог пункту 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України застосовано до платника штраф з податку на додану вартість відповідно до абзацу 1 пункту 120.2 статті 120 ПК України, з врахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України на загальну суму 4649338,00 грн;
№0007891414, яким за порушення вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 140.5.9, 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПК України, П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 7 «Основні засоби», статей 1, 9 Закону №996-XIV, пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення №88, збільшено платнику суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1195256,00 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 148935,00 грн, за 2016 рік на суму 332446,00 грн, за 2017 рік на суму 713875,00 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 261580,00 грн;
№0007901414, яким за порушення вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 140.5.9, 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПК України, П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 7 «Основні засоби», статей 1, 9 Закону №996-XIV, пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення №88 платнику збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3437387,00 грн за податковою декларацією з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року;
№0007961414, яким за порушення вимог пункту 2 Порядку №138, рішення Красноармійської міської Ради від 05.12.2012 №6/24-4 «Про порядок відрахування частини чистого прибутку комунальними підприємствами міста» збільшено платнику суму грошового зобов'язання з чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету (комунальної власності району або міста республіканського (в АРК) та обласного значення) на суму 585544,00грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 263306,00 грн;
№0007971414, яким за порушення платником вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 187.7 статті 187, пункту 185.1 статті 185, пункту 189.1 статті 189, підпункту 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 ПК України, платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8910242,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2227561,00 грн;
№0007981414, яким за порушення вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 187.7 статті 187, пункту 185.1 статті 185, пункту 189.1 статті 189, підпункту 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 ПК України платнику зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 467125,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2018 року.
За наслідками адміністративного оскарження, відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 01.11.2018 №35638/6199-99-11-01-01-25, скаргу Підприємства залишено без розгляду.
Також, суди зауважили, що позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 жовтня 2018 року № 0007881414, № 0007891414, № 0007901414, № 0007961414, № 0007971414, № 0007981414 у повному обсязі, проте у позовній заяві навів обґрунтування стосовно відсутності порушень податкового законодавства лише щодо деяких епізодів, наведених у акті перевірки.
Відповідно до частин першої, другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії) (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року було задоволено клопотання Підприємствапро призначення судово-економічної експертизи, оскільки були необхідні спеціальні знання у сфері бухгалтерського та податкового обліку, без яких встановити відповідні обставини у справі неможливо.
На виконання вимог вказаної ухвали Приватним підприємством «ГАЛАЕКСПЕРТ» було надано висновок експерта № 220/26 від 28.07.2020, який був врахований судами першої та апеляційної інстанцій у якості доказу відповідно до положень статті 72 КАС України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - П(С)БО 15 "Дохід"), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - П(С)БО 16 "Витрати"), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Підприємство не погоджується із встановленим у акті планової перевірки завищенням чистого доходу від реалізації (товарів, робіт, послуг) за період з 2015 року по 1 квартал 2018 року у загальній сумі 11563904,00 грн., оскільки вищевказані суми є бюджетним фінансуванням на покриття збитків.
Відповідно до експертного висновку № 220/26 від 28.07.2020 в результаті дослідження матеріалів справи та додатково наданих матеріалів судовим експертом встановлено відсутність розшифровок до звітів про фінансові результати (звітів про сукупний дохід) (Форма № 2) за 2015 рік - 1 квартал 2018 рік, відсутність розшифровок до рядка 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» податкової декларації з податку на прибуток за період 2015 рік - 1 квартал 2018 року, а наявність головної книги та звітів за господарськими операціями по окремих рахунках за наведений період не дає можливості дослідити загальний обсяг операцій щодо обліку цільового фінансування та відповідності операцій критеріям щодо визнання доходів, визначеним у пунктах 16-19 П(С)БО 15 «Дохід».
В свою чергу, в акті перевірки також відсутні посилання на первинні документи за операціями, по яких наведені порушення за період 2015 рік - 1 квартал 2018 року, зокрема, щодо завищення чистого доходу від реалізації (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 11563904,00 грн., заниження доходів через порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО 15 «Дохід» в результаті «невірного визначення іншого операційного доходу по бухгалтерським проведенням» на загальну суму 13027087,00 грн., заниження «Інших доходів» по рядку 2240 форми 2 «Звіт про фінансові результати» на загальну суму 6240793,00 грн.
Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» (у редакції, чинній на дату складання акту перевірки) (далі - Порядок №727), визначені основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання.
Згідно з пунктом 3 розділу 2 Порядку № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 4 розділу 2 Порядку № 727).
У відповідності до пункту 5 розділу 2 Порядку № 727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Судовим експертом зазначено, що викладені в акті планової перевірки факти щодо завищення чистого доходу від реалізації (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 11563904,00 грн., заниження доходів через порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО 15 «Дохід» в результаті неправильного визначення іншого операційного доходу по бухгалтерським проведенням Порядку № 727, заниження «Інших доходів» по рядку 2240 форми 2 «Звіт про фінансові результати» на загальну суму 6240793,00 грн., не відповідають вимогам пункту 5 розділу 2 Порядку № 727, оскільки контролюючий орган, вказавши про неправильне визначення позивачем іншого операційного доходу по бухгалтерських проводках, не вказали на порушення позивачем конкретних норм права, тобто, як правильно слід визначити інший операційний дохід по бухгалтерських проводках.
Щодо висновків контролюючого органу про порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 15 «Дохід» стосовно того, що Підприємством не сформовано доходи на суму вхідного податку на додану вартість при придбанні основних фондів за кошти цільового фінансування на загальну суму 1308361,00 грн., суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Пунктом 1.5 Розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція № 333), встановлено, що видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за такими кодами економічної класифікації видатків бюджету: поточні видатки (серед інших): 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» та капітальні видатки: 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
Згідно з пунктом 1.6 Інструкції № 333 капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення; трансфертні платежі - це невідплатні і безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.
Згідно підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції № 333: код 3210 - «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям) та капітальні трансферти одержувачам (тобто всі капітальні видатки одержувачів).
Так, в акті перевірки було вказано: «Детальний перелік отриманих капітальних трансфертів в розрізі періодів, сум та використання наведено в додатках 10-12 до акту. Перелік придбаних основних фондів за бюджетні кошти наведено в додатку 13 до акту. Суми податку на додану вартість віднесено до податкового кредиту відповідних звітних періодів по податкових накладних, виписаних та відповідним чином зареєстрованих в ЄРПН».
Судовим експертом досліджено накопичувальні відомості за рахунком 323, 328 «Рахунки в Казначействі спеціальні», казначейських виписок по рахунках за переліком підприємств за додатком № 13 акту планової перевірки та встановлено перерахування коштів з відображенням ПДВ у платіжних дорученнях на загальну суму з ПДВ 7850164,41 грн., в тому числі ПДВ 1308360,73 грн. Дослідження казначейських виписок, платіжних доручень по рахунках 323, 328 «Рахунки в Казначействі спеціальні» за 2015-2017 роки наведено в таблиці № 9 висновку експерта.
Відповідачем в акті планової перевірки взагалі не наведено посилань на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові накладні, накладні, які б підтверджували підстави формування податкового кредиту та відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового кредиту з ПДВ у відповідних звітних періодах, що суперечить вимогам пункту 5 розділу 2 Порядку № 727.
Також, на дослідження експерту не надано витяги з Єдиного реєстру податкових накладних на запит покупця за індивідуальними податковими номерами продавців щодо реєстрації податкових накладних (окремо по кожному контрагенту), у зв'язку із чим, експерт не зміг документально підтвердити віднесення до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів по податкових накладних та підтвердити документально реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.
Крім того, до загального переліку операцій щодо придбаних основних фондів за бюджетні кошти також включено операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів: ТОВ «УТД Технопромпроект» та ТОВ «Технопромпроект ЛТД», стосовно яких у акті перевірки встановлено порушення Підприємством формування податкового кредиту (його завищення) по нереальним, на думку контролюючого органу, операціям, а саме: у вересні 2016 року на суму ПДВ 13915,40 грн., у травні 2017 року на суму ПДВ 18333,17грн.
Відповідно до пунктів 9-10 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 141 від 01.07.1997 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку на додану вартість, що справляється при придбанні за рахунок коштів цільового фінансування товарів, послуг, необоротних активів, які не призначаються для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, включається до складу податкового кредиту і одночасно нараховується податкове зобов'язання з податку на додану вартість, яке відображається за дебетом рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» і кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість».
У разі здійснення підприємством операцій з придбання товарів, послуг, необоротних активів, під час придбання або виготовлення яких суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, якщо такі товари, послуги, необоротні активи призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, що не є господарською діяльністю платника податку, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, передачі для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів, то суми податку на додану вартість зараховуються до первісної вартості товарів, необоротних активів, вартості послуг у кореспонденції з кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками» , аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість».
У разі якщо такі товари, послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зареєстрованого в ЄРПН, суми податку на додану вартість відображає за дебетом субрахунку 641 «Розрахунки за податками» , аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість», і кредитом субрахунку 719 «Інші операційні доходи».
За висновками експертизи документально не підтверджено висновки акту перевірки щодо порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 15 «Дохід», та підстави до формування доходів на суму вхідного ПДВ при придбанні основних фондів за кошти цільового фінансування - 1308361,00 грн., з наступних причин: віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ має бути підтверджено податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, але в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а наведено лише перелік ОФ (Додаток № 13 акту перевірки); в матеріалах справи та додатково наданих матеріалах відсутні первинні документи та облікові регістри, підтверджуючі використання придбаних ТМЦ в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; включення в акті перевірки до складу доходів сум ПДВ за операціями з придбання ТМЦ від контрагентів ТОВ «УТД Технопромпроект» та ТОВ «Технопромпроект ЛТД», за якими у акті перевірки встановлено окреме порушення щодо завищення податкового кредиту, відповідно у вересні 2016 року на суму ПДВ 13915,40 грн. та у травні 2017 року на суму ПДВ 18333,17 грн.
Стосовно формування доходів на суму отриманих капітальних трансфертів на придбання основних фондів без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів (капітальні трансферти для цілей придбання ОФ у ТОВ «УТД Технопромпроект» та ТОВ «Технопромпроект ЛТД» ) суди попередніх інстанцій встановили наступне.
За договором № 70 від 17.08.2016, укладеним між ТОВ «УТД Техпромпроект» (Постачальник) та Підприємством (Покупець), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця біосет кабіна синя (біотуалет) у кількості 9 штук, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар (п.1.1 договору).
Ціна договору (за п.3.1 договору) складає 83492,96 грн. з ПДВ. Розрахунки проводяться шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в договорі протягом 20-ти (двадцяти) календарних днів після підписання Сторонами видаткової накладної (п.4.1 договору).
За розділом 5 договору строк поставки товарів: протягом 2016 року. Датою поставки товару є дата, яка вказана на накладній про прийняття товару Замовником. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент прийому-передачі товару по накладній. Поставка товару здійснюється за адресою складу Покупця: м. Покровськ, вул. Лізи Чайкіної, 1.
Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2016, а в частині фінансових зобов'язань до повного їх виконання Сторонами (п.10.1 договору).
За даними податкової декларації позивача з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «УТД Техпромпроект» за вересень 2016 року задекларовано у додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» (податковий кредит), за рядком 18 обсяг постачання без ПДВ - 69577,47 грн. та включено позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 13915,49 грн., що не спростовано актом перевірки, яким також підтверджується наявність податкової накладної № 62 від 25.08.2016.
Платіжним дорученням № 111 від 23.08.2016 Підприємство перерахувало ТОВ «УТД Техпромпроект» за рахунок отриманих бюджетних коштів КЕКВ 3210 суму 83492,96 грн., у тому числі ПДВ - 13915,49 грн.
Відповідно до видаткової накладної № РН-000592 від 22.08.2016 ТОВ «УТД Техпромпроект» передав, а Підприємство в особі Дудник С.О. за довіреністю № 53 від 22.08.2016 отримало товар: кабіна БІОСЕТ синя у кількості 9 шт. за ціною без ПДВ 7730,83грн., на суму без ПДВ 69577,47 грн., ПДВ - 13915,49грн., всього з ПДВ - 83492,96 грн.
Крім того, між ТОВ «Техпромпроект ЛТД» (Постачальник) та Підприємством (Покупець) був укладений договір № 36 від 27.04.2017, предметом якого є придбання пересувних туалетних кабін, ДК 021:2015, код 24955000-3 «Хімічні туалети» у кількості 12шт. Покупець зобов'язується прийняти товар і провести оплату на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).
Загальна сума договору складає 109999,00, у т.ч. ПДВ - 18333,17 грн. Вартість однієї пересувної туалетної кабіни становить 9220,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1536,67 грн. Оплата здійснюється Покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця, відповідно до наданих накладних. Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника протягом 20-ти календарних днів після пред'явлення Покупцем накладної та її підписання повноважними представниками Сторін. (п.п.2.1-2.4 договору).
Відповідно до п.3.1 договору строк поставки здійснюється протягом 2017 року. Доставка товару здійснюється на склад Покупця (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Лізи Чайкіної, 1) (п.3.1, п.3.2 договору).
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент прийому-передачі Товару по накладній (п.3.4 договору).
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині фінансових зобов'язань до повного їх виконання Сторонами (п.5.1 договору).
Відповідно до податкової декларації позивача з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Техпромпроект ЛТД» за травень 2017 року задекларовано у додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» (податковий кредит), за рядком 27 обсяг постачання без ПДВ - 91665,83 грн. та включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 18333,17 грн., що підтверджено актом перевірки щодо наявності податкової накладної № 37 від 19.05.2017.
Платіжним дорученням № 90 від 18.05.2017 Підприємство перерахувало ТОВ «Техпромпроект ЛТД» за рахунок отриманих бюджетних коштів КЕКВ 3210 суму 109999,00 грн., у т.ч. ПДВ - 18333,17 грн.
Згідно до видаткової накладної № РН-000133 від 10.05.2017 ТОВ «Техпромпроект ЛТД» передало, а Підприємство в особі Дудник С.О. за довіреністю № 59 від 10.05.2017 отримало товар: мобільні туалетні кабіни «Економ» у кількості 12 шт., за ціною без ПДВ 7638,82 грн., на суму без ПДВ 91665,83 грн., ПДВ - 18333,17 грн., всього з ПДВ - 109999,00 грн.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що господарські операції позивача з придбання товарів від контрагентів ТОВ «УТД Технопромпроект» та ТОВ «Технопромпроект ЛТД» документально підтверджені, а встановлені актом планової перевірки порушення вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 16-19 П(С)БО 15 «Дохід» щодо формування доходів на суму отриманих капітальних трансфертів на придбання основних фондів без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів на суму 161243,00 грн. (в тому числі: за 2016 рік у сумі 69577,00 грн., за 2017 рік у сумі 91666,00 грн.) є безпідставними.
Крім того, актом перевірки щодо показників, відображених у рядку 2050 форми 2 «Звіт про фінансові результати» «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» встановлено його завищення за 2015 рік - 1 квартал 2018 року на загальну суму 871830,00 грн. та порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7, 11 П(С)БО 16 «Витрати», за перевіркою показників, відображених у рядку 2130 Форми 2 «Звіт про фінансові результати» , «Адміністративні витрати», встановлено заниження адміністративних витрат в результаті неправильного визначення величини витрат по бухгалтерських проводках у загальній сумі 710,00 грн.
Крім того, перевіркою показників, відображених у рядку 2180 Форми 2 «Звіт про фінансові результати» , «Інші операційні витрати» встановлено їх завищення (Додаток 9), в сумі 319164,00 грн., на порушення 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7, 11 П(С)БО 16 «Витрати», за перевіркою показників, відображених у рядку 2180 Форми 2 «Звіт про фінансові результати» , «Інші операційні витрати» встановлено заниження в результаті неправильного визначення величини витрат по бухгалтерським проведенням у загальній сумі 430583,00 грн. та на порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7, 11 П(С)БО 16 «Витрати», за перевіркою показників, відображених у рядку 2180 Форми 2 «Звіт про фінансові результати», «Інші операційні витрати» встановлено завищення в результаті не вірного визначення величини витрат по бухгалтерських проводках у загальній сумі 749747,00 грн.
Відповідно норм до П(С)БО 16 «Витрати»: витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (пункт 5); витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (пункт 7); собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством (пункт 11); до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок; амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення (пункт 18); до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» ; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності (пункт 20).
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність розшифровок до звітів про фінансові результати (Звітів про сукупний дохід) (Форма № 2) за 2015 рік - 1 квартал 2018 року, відсутність розшифровок до податкових декларацій з податку на прибуток за період 2015 рік - 1 квартал 2018 року, часткову відсутність первинних документів за наведений період, що, в свою чергу, не дає можливості дослідити загальний обсяг операцій щодо обліку задекларованих витрат та відповідності операцій критеріям щодо визнання витрат, визначеним у пунктах 5, 7, 11, 18, 20 П(С)БО 16 «Витрати».
При цьому, в акті планової перевірки також відсутні посилання на первинні документи за операціями, по яких наведені порушення за період 2015 рік - 1 квартал 2018 року щодо порушень завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 у сумі 871830,00 грн. відносно Дільниці з виробництва брикетів, яка була частиною технологічної дільниці «Зелене господарство», яка, в свою чергу, виконувала роботи з благоустрою міста, що суперечить вимогам пункту 5 розділу 2 Порядку № 727.
Щодо безпідставно проведених бухгалтерських проведень щодо сум нарахованих профспілкових внесків у розмірі 3% суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Статтею 250 Кодексу законів про працю України передбачено, що власники або уповноважені ними органи зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності.
За приписами статті 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати.
Відповідно до визначень статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства (стаття 9 Закону України «Про колективні договори і угоди»).
За приписами Розділу 7 «Гарантії діяльності первинної профспілкової організації працівників» колективного договору Підприємства на 2014-2018 роки, прийнятого на загальних зборах трудового колективу 10.12.2013: Роботодавець зобов'язується забезпечити умовами для діяльності профкому у відповідності до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»; щомісячно відраховувати на рахунок профкому членські внески у розмірі 1%, які утримані із заробітної плати працівників за їх заявами бухгалтерією підприємства; відраховувати профкому підприємства кошти в розмірі 0,5% від фонду оплати праці на виконання статутної роботи, згідно ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З урахуванням того, що за Розділом 7 «Гарантії діяльності первинної профспілкової організації працівників» колективного договору Підприємства на 2014-2018 роки, відрахування профкому Підприємства коштів на виконання статутної роботи складають в розмірі від фонду оплати праці, за приписами статті 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» є безпосередньо невід'ємними, законодавчо встановленими, витратами підприємства в межах господарської діяльності Підприємства, тому висновки акту планової перевірки в частині безпідставно проведених бухгалтерських проведень за сумами нарахованих профспілкових внесків, з урахуванням облікових регістрів та даних головної книги Підприємства за 2015 рік - 1 квартал 2018 року експертом документально підтверджено частково в сумі 624528,16 грн.
Також плановою перевіркою показників по рядку 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно до ПК України» встановлено заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат, по рядку 3.1.9 «Сума коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) періоду неприбутковим організаціям, які на дату перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг відповідали умовам, визначеним пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПК України», у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року та р.3.1.10 на загальну суму 1176998,00 грн., в тому числі за: 2015 рік в сумі 24109,00 грн.; 2016 рік в сумі 46253,00 грн.; 2017 рік в сумі 500674,00 грн.; 1 квартал 2018 року в сумі 605962,00 грн.
У зв'язку з відсутністю облікових регістрів та частково первинних документів за сумами витрат, наведеними у додатку № 16 акту перевірки на загальну суму 1176998,00 грн., судовому експерту не виявилося за можливе документально підтвердити заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат, по рядку 3.1.9 «Сума коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) періоду неприбутковим організаціям, які на дату перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг відповідали умовам, визначеним пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПК України», у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року», та р.3.1.10 на загальну суму 1176998,00 грн.
За висновками експерта, підтверджено документально висновки акту перевірки щодо заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 624528,16 грн., з урахуванням задекларованого у деклараціях з податку на прибуток від'ємного значення об'єкта оподаткування - 162285,32 грн., в тому числі: за 2015 рік в сумі 124478,86 грн., за 2017 рік в сумі 37806,46 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 29211,00 грн., в тому числі: за 2015 рік в сумі 22406,00 грн., за 2017 рік в сумі 6805,00 грн.
З урахуванням результатів дослідження експерту не виявилося за можливе документально підтвердити заниження податку на прибуток на загальну суму 1166045,00 грн. (1195256,00-29211,00), в тому числі: за 2015 рік в сумі 126529,00 грн.(148935,00-22406,00), за 2016 рік в сумі 332446,00 грн., за 2017 рік в сумі 707070,00 грн.(713875,00-6805,00) та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2018 року на суму 3437387,00 грн.
Також не знайшло документального обґрунтування заниження сум частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 у сумі 585544,00 грн.
Виходячи з наведеного дослідження, в обсязі наданих документів судовий експерт дійшов висновків, що донарахування грошових зобов'язань, відображені в акті перевірки від 17.09.2018 № 1025/05-99-14-14/23982460 та визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 09.10.2018 №0007891414, №0007971414, №0007881414, частково не відповідають вимогам бухгалтерського обліку та податкового законодавства України.
Щодо порушень Підприємством вимог податкового законодавства з податку на додану вартість суди попередніх інстанцій встановили наступне.
За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач просив скасувати повністю спірні податкові повідомлення-рішення, при цьому оскаржуав окремі порушення щодо податку на додану вартість, зокрема: щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 9380118,00 грн. та щодо неправомірності включення в податковий кредит ПДВ по основним засобам, придбаним у ТОВ «УТД Технопромпроект» , ТОВ «Техпромпроект ЛТД».
У акті перевірки було вказано, що перевіркою відображеного показника у рядку 1 декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» показників за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у сумі 9380118,00 грн., у тому числі: за 2015 рік - 574927,00 грн., за 2016 рік - 574927,00 грн., за 2017 рік - 4826470,00 грн., за 1 квартал 2018 року - 1110970,00 грн.
Зокрема, контролюючий орган зазначив, що на порушення пункту 187.7 статті 187, пункту 185.1 статті 185 ПК України позивачем не нараховано податкове зобов'язання з ПДВ по отриманому бюджетному фінансуванню за КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» , яке є компенсацією вартості виконаних послуг (робіт) для громади м. Покровська, всього у сумі 8860470,00 грн. по зазначеним вище періодам.
В додатку № 10-12 до акту планової перевірки зазначено, що Підприємством отримано поточних трансфертів за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 всього у сумі 56608069,68 грн., в тому числі: 2015 рік - 6886750,18 грн., 2016 рік - 16382477,46 грн., 2017 рік - 27564616,94 грн., 1 квартал 2018 року - 5774225,10 грн. Зазначені кошти надходять до Підприємства на виконання програми благоустрою міста та інших подібних програм, як компенсація вартості наданих (виконаних) робіт.
Відповідно до приписів пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання товарів чи послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Інструкцією № 333 встановлено наступне: видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за такими кодами економічної класифікації видатків бюджету: поточні видатки: 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» (п.1.5); поточні видатки - це видатки, які спрямовуються на виконання бюджетних програм та забезпечують поточне функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і підприємствам (установам, організаціям); трансфертні платежі - це невідплатні і безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу (п.1.6).
В свою чергу, судовим експертом встановлено наступне: за даними казначейських виписок, даних головної книги за 2015 рік - 1 квартал 2018 року загальний обсяг отриманих коштів бюджетного фінансування за КЕКВ 2610 «Субвенції та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» Підприємством (Дт рах. 321, 325, 330 «Рахунки в казначействі» , Кт рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження») складає 56608069,68 грн.; посилання в акті перевірки на отримання коштів з відображенням по рахунку 322 не є бюджетним фінансуванням за КЕКВ 2610, оскільки згідно Плану рахунків підприємства та головної книги є спеціальним рахунком 322 «Рахунки в казначействі - Центр занятості» для зарахування цільових коштів з Центру зайнятості; отримані трансфертні платежі за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» за затвердженою бюджетною програмою, не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким платником податку, отже при їх отриманні відсутні підстави щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.
Діючим законодавством встановлено окремі джерела оплати вартості комунальних послуг: регульований тариф на оплату таких послуг, який сплачується населенням, і який є меншим за їх собівартість. При цьому оплата вартості житлово-комунальних послуг, наданих населенню, може здійснюватися в межах тарифу як безпосередньо населенням, так і за рахунок бюджетних субсидій, наданих пільговим категоріям громадян; виробнича дотація з бюджету, яка є компенсацією на покриття різниці, яка склалася між фактичними витратами на виготовлення (придбання) житлово-комунальних послуг (собівартістю) і регульованими тарифами на їх продаж населенню (різниця між собівартістю і тарифом).
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Також до бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Таким чином, база оподаткування житлово-комунальних послуг визначається виходячи з їх вартості за винятком суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.
Згідно з підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПК України операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету звільняються від оподаткування ПДВ.
При наданні житлово-комунальних послуг вартість таких послуг, яка була оплачена населенням чи бюджетами відповідного рівня (в зв'язку з наданням населенню пільг та субсидій) в межах встановленого регульованого тарифу, підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою. Різниця між фактичними витратами на виготовлення (придбання) житлово-комунальних послуг (собівартістю) і регульованими тарифами на їх продаж населенню (різниця між собівартістю і тарифом) звільняється від оподаткування ПДВ.
Згідно з пунктом 199.6 статті 199 ПК України правила статті 199 ПК України щодо пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту не застосовуються та податковий кредит не зменшується в разі проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПК України.
З огляду на викладене, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог пункту 187.7 статті 187, пункту 185.1 статті185 ПК України щодо не нараховування податкового зобов'язання з ПДВ по отриманому бюджетному фінансуванню за КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», яке є компенсацією вартості виконаних послуг (робіт) для громади м. Покровська, всього у сумі 8860470,00 грн. за період 2015 рік - 1 квартал 2018 року документально не підтверджуються.
Крім того, актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту «г» пункту 198.5 статті198 Податкового кодексу України в частині ненарахування податкового зобов'язання з ПДВ по придбаним товарам/послугам, необоротним активам, які платником податку використовувалися без мети отримання доходу, тобто - не використовувалися в господарській діяльності всього у сумі 287727,00 грн.
З урахуванням того, що Підприємством не було надано на дослідження структуру Підприємства, Положення дільниці з виробництва брикетів, технологічної дільниці «Зелене господарство», а в акті перевірки не наведені первинні документи бухгалтерського обліку щодо понесених витрат без мети отримання доходу, з урахуванням результатів дослідження, наведених у висновку експерта та з урахуванням положень пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (зі змінами та доповненнями) (далі - Інструкції № 53/5), за яким експерту забороняється вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно, судовий експерт дійшов висновку, що відсутні документальні підтвердження заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього у сумі 287727,00 грн.
Крім того, актом планової перевірки встановлено, що Підприємством на порушення пункту 185.1, підпункту 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 ПК України не нараховано податкове зобов'язання з ПДВ по безоплатно наданим товарам неприбутковим організаціям, закладам освіти, фізичним особам на загальну суму 231921,00 грн. Перелік здійснених операцій по безоплатно наданим товарам відображено у додатку 17 до акту перевірки. При цьому, назва додатку № 17 «Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями по Підприємству» за період з 01.01.2015 по 31.03.2018». Отже, судовий експерт дійшов висновку, що інформація, що наведена у додатку № 17 до акту перевірки, не стосується податку на додану вартість.
У зв'язку із наведеним та відсутністю облікових регістрів та частково первинних документів за сумами безоплатно наданих товарів неприбутковим організаціям, закладам освіти, фізичним особам, з урахуванням пункту 2.3 Інструкції №53/5, судовий експерт дійшов висновку, що не виявляється можливим документально підтвердити заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ всього у сумі 231921,00 грн.
Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 контролюючим органом встановлено його завищення у сумі 32249,00 грн. за рахунок формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з постачальниками: ТОВ «УТД Техпромпроект», ТОВ «Техпромпроект ЛТД», по ланцюгу постачання яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, які на думку відповідача не мали реального товарного характеру.
З урахуванням результатів дослідження договорів та первинних документів до них з наведеними контрагентами вище, судовим експертом документально не підтверджено висновки акту перевірки щодо порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті14, підпунктів 14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3,198.6 статті 198 ПК України стосовно формування позивачем податкового кредиту від постачальників ТОВ «УТД Техпромпроект», ТОВ «Техпромпроект ЛТД» та щодо завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 32249,00 грн.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, з урахуванням висновку судового експерта від 28.07.2020 № 220/26, дійшли правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.
Сторони у касаційних скаргах фактично просять про переоцінку, додаткову оцінку доказів щодо виявлених контролюючим органом порушень, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційні скарги Комунального підприємства "Управління міського господарства" та касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова