23 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 260/3879/23
адміністративне провадження № К/990/2552/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М. В., Желєзного І. В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року (головуючий суддя Ващилін Р.О.,) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року (головуючий суддя Затолочний В.С., судді: Качмар В.Я., Пліш М.А.).
І. Суть спору
У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно пункту 1 положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - також Постанова № 168) у розмірі до 100000 грн. за періоди з 07.04.2022 по 25.06.2022, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 100000 грн. за періоди з 07.04.2022 по 25.06.2022, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів..
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на його переконання бездіяльність відповідача, полягає у безпідставному ненарахуванні та невиплаті йому в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей як військовослужбовцю в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України за період з 07.04.2022 до 30.04.2022, з 01.05.2022 до 31.05.2022 та з 01.06.2022 до 25.06.2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 був призваний на військову службу 01 березня 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/22 "Про загальну мобілізацію".
В спірний період молодший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, а саме, в ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Військова частина НОМЕР_1 ), в якій перебував на фінансовому забезпеченні, та яка здійснювала нарахування та виплату його грошового забезпечення.
Відповідно до бойового розпорядження Адміністрації прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56, наказом начальника Військової частини НОМЕР_1 №5-вв від 07 квітня 2022 року "Про відрядження, пов'язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії" молодшого сержанта ОСОБА_1 у складі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) з метою прийняття участі у заходах, направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Військова частина НОМЕР_2 ), де він виконував обов'язки військової служби у період з 07 квітня 2022 року по 27 червня 2022 року.
Як вбачається з довідки №1718 від 05.08.2022, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , молодший сержант ОСОБА_1 у період з 07.04.2022 по 25.06.2022 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей.
Вказана довідка видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.04.2022 №56 гриф, підписана командиром Військової частини НОМЕР_2 та завірена печаткою.
30 січня 2023 року представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі спірну доплату у розмірі 100000,00 грн. за період 07.04.2022 по 25.06.2022, до якої долучив копію довідки Військової частини НОМЕР_2 №1718 від 05.08.2022.
Військова частина НОМЕР_1 за результатами розгляду повідомила, що за період з квітня по червень 2022 року ОСОБА_1 , нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою №168 у розмірі до 30000,00 грн. щомісячно. Разом з тим, додаткова винагорода у розмірі до 70000,00 грн. не виплачувалась, оскільки за період перебування ОСОБА_1 у службовому відрядженні у Військовій частині НОМЕР_2 інформація щодо безпосередньої участі заявника у бойових діях до Військової частини НОМЕР_1 не надходила.
Вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати законодавчо передбаченої додаткової винагороди за період участі у бойових діях у складі Військової частини НОМЕР_2 протиправною, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно пункту 1 Постанови № 168 у розмірі до 70000 грн. за період з 07.04.2022 по 25.06.2022, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 70000 грн. за період з 07.04.2022 по 25.06.2022, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи такі судові рішення по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали про те, що позивач має право на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченої п. 1 Постанови №168, в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Суд першої інстанції встановив, що ВЧ НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) супровідним листом від 26.08.2022 № 22/2658-22 Вих, відповідно до Постанови № 168 та наказу № 164, скерувала відповідачу списки військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах з квітня по липень 2022 року у складі ВЧ НОМЕР_2 .
Окрім того, як вбачається з витягів з рапортів першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 (за квітень та травень 2022 року), відповідно до Постанови № 168 та наказу № 164, останній клопотав про виплату доплати до додаткової винагороди, в тому числі, молодшому сержанту ОСОБА_1 у розмірі 70000 грн. пропорційно із розрахунку на місяць. Водночас, підставу для виплати зазначено період безпосередньої участі такого військовослужбовця у бойових діях.
Натомість суд першої інстанції відхилив аргументи відповідача, що надана позивачем довідка являється персональним підтвердженням для окремого військовослужбовця його участі у бойових діях і необхідна виключно для формування останнім матеріалів, пов'язаних з отриманням статусу учасника бойових дій, оскільки така видається на підставі наказу №164, який регулює виключно питання виплати передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди.
Також суд першої інстанції не взяв до уваги доводи Військової частини НОМЕР_1 в яких вона посилалась на недотримання іншими військовими формуваннями, в яких у момент існування спірних правовідносин позивач проходив військову службу, усіх передбачених законодавчими нормами документальних формальностей, позаяк недотримання держави в особі органів Держприкордонслужби законодавчо встановленого порядку обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також наголосив, що для виплати винагороди до 100 000 грн має бути підтверджена документально участь військовослужбовця у бойових діях.
Враховуючи те, що безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей із 07.04.2022 до 30.04.2022, з 01.05.2022 до 31.05.2022, з 01.06.2022 до 25.06.2022 є встановленою та підтвердженою довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1718 (виданою на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56 гриф), а в межах визначеного в цій довідці періоду відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови № 168, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати такої винагороди за вказані у довідці періоди участі позивача у бойових діях.
До того ж форма такої довідки відповідає формі, затвердженій додатком № 1 до пункту 2 наказу № 164. З її змісту можна чітко встановити періоду участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а також підстав видачі.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ВЧ НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із цією касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22 жовтня 2025 року (у зв'язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці) визначено склад суду: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Желєзний І. В.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1, 2-1 Постанови №168, Наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168" за умови відсутності встановленого останнім правовим актом підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях або заходах від органу охорони державного кордону, у складі якого такий військовослужбовець перебував у службовому відрядженні.
Касатор стверджує, що взята до уваги судами попередніх інстанцій довідка про безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах (довідка від 05.08.2022 № 1718) не може слугувати належними доказами безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах протягом спірного періоду та не надає йому безумовне право на одержання додаткових виплат, передбачених пунктом 1 Постанови № 168.
Наполягає на тому, що підставою для нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 є виключно списки за формою згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої він перебував.
Вважає, що саме бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка виражається у нездійсненні підтвердження участі позивача у бойових діях або заходах у формі та в порядку, передбаченому наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови №168", перешкоджала Військовій частині НОМЕР_1 належним чином встановити стосовно позивача в повному обсязі факт прийняття ним участі в бойових діях або заходах, терміни прийняття такої участі, що в подальшому перешкоджає здійсненню нарахування та виплати останньому додаткової винагороди у збільшеному розмірі з дотриманням вимог вказаних нормативно правових актів.
Представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував про те, на час виникнення спірних правовідносин достатньою підставою для виплати спірної винагороди був сам факт участі військовослужбовця в бойових діях або заходах. До того ж, єдиним чинним нормативно-правовим актом, який врегульовував спірні правовідносини на час їх виникнення, була Постанова № 168, яка саме і визначала достатньою підставою отримання спірної винагороди саму участь в бойових діях або заходах.
Позивач наголошує, що його участь в бойових діях або заходах підтверджується довідкою від 05 серпня 2022 року № 1718, що видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що форма такої довідки відповідає формі, затвердженій додатком № 1 до пункту 2 наказу № 164, на який і посилається відповідач.
Крім того, у своїх письмових поясненнях ВЧ НОМЕР_2 , в оперативному підпорядкуванні якої позивач у спірний період виконував бойові завдання, підтвердила факт безпосередньої участі такого військовослужбовця у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони на території Чернігівської та Сумської областей в період з 07.04.2022 по 25.06.2022.
У цьому зв'язку просив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 6, частина перша статті 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон № 661-IV) визначає, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 цього Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025 та від 15 квітня 2025 року № 235/2025 строк дії режиму воєнного стану продовжується.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400, яка застосовується з 24 лютого року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 (в редакції Постанови № 793 від 07 липня 2022 року, яка застосовується з 24 лютого 2022 року) порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
VІІ. Висновки Верховного Суду
У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.
При цьому, згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Однією з підстав відкриття касаційного провадження у цій справі є відсутність висновку Верховного Суду, а саме: застосування пункту 2-1 Постанови № 168 та Наказу № 164-АГ, "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168" за умови відсутності встановленого останнім правовим актом підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях або заходах від органу охорони державного кордону, у складі якого такий військовослужбовець перебував у службовому відрядженні.
Як зазначалось вище, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі: 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі: 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.
Водночас, у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість " 30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі: 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Отже, на підставі аналізу наведених норм чинного законодавства України суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі: 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Водночас реалізація зазначених приписів Постанови № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, не врегульовувала цих питань.
Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених Постановою № 168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793.
Оскільки одночасно з прийняттям Постанови № 168 не було визначено порядку й умов виплати передбаченої нею додаткової винагороди, 17 квітня 2022 року Адміністрація Державної прикордонної служби України надіслала органам Держприкордонслужби лист № 21-1215-2022 "Щодо однакового трактування положень" за підписом Голови Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 , в якому з метою упорядкування обліку особового складу, який має право на збільшення додаткової винагороди до 100000 гривень, були визначені бойові завдання в районах ведення бойових дій, за умови виконання яких військовослужбовцям мала виплачуватися вказана додаткова винагорода.
31 березня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби видала наказ № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168».
У пункті 3 наказу №164-АГ встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).
Пункт 4 наказу № 164-АГ передбачав, що начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).
У спірний період виключно зазначений наказ Адміністрації Держприкордонслужби визначав механізм реалізації Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.
За відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.
Відтак, відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період підлягає Наказ №164-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, а також підтримана в подальшій судовій практиці Верховного Суду.
Згідно з обставинами цієї справи позивач є військовослужбовцем Держприкордонслужби, проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та у відрядженні перебував у НОМЕР_4 прикордонному загоні (Військовій частині НОМЕР_2 ).
Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що ВЧ НОМЕР_2 скерувала начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону списки військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах з квітня по липень 2022 року у складі ВЧ НОМЕР_2 .
Відповідно до інформації яка значиться у витягах з рапортів першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 (за квітень та травень 2022 року), на підставі Постанови № 168 та наказу № 164 -АГ, останній клопотав про виплату доплати до додаткової винагороди, зокрема, молодшому сержанту ОСОБА_1 у розмірі 70000 грн пропорційно із розрахунку на місяць.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року № 1718 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07 квітня до 30 квітня 2022 року, з 01 травня до 31 травня 2022 року, з 01 червня до 25 червня 2022 року.
Підставою для видачі цієї довідки слугувало бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф.
Суди першої й апеляційної інстанцій надали належну оцінку тим обставинам, що вказана довідка видана на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 Наказу № 164-АГ.
За таких обставин і правового регулювання суди попередніх інстанцій мотивовано виходили з того, що надіслання списків військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах у спірний період, оформлена стосовно позивача довідка Військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року № 1718 підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди.
Невідповідність довідки від 05 серпня 2022 року № 1718 критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, суди попередніх інстанцій не встановили.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23, підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
У вимірі спірних правовідносин суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача щодо недотримання іншими військовими формуваннями, у яких в момент існування спірних правовідносин позивач проходив військову службу, усіх передбачених законодавчими нормами документальних формальностей.
У цьому зв'язку суди першої й апеляційної інстанцій мотивовано зазначили про те, що недотримання держави в особі органів Держприкордонслужби законодавчо встановленого порядку обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця.
Зрештою порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про доведеність обставин безпосередньої участі позивача у спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.
Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Колегія суддів наголошує на тому, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій і якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.
Відтак, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 355-356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року - без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
І. В. Желєзний