23 жовтня 2025 року справа №360/1382/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року (повне судове рішення складено 06 серпня 2025 року) у справі № 360/1382/25 (суддя в І інстанції Басова Н.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач-2) та просила:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке викладене в листі від 22.05.2025, про відмову оформити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання, визнати протиправним та скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області оформити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою ВПО від 08 серпня 2022 року № 3244-700140727212.02.2025.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_2 .
Позивач звернулась до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Також, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про виплату допомоги на поховання. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 08.05.2025 повідомило її про те, що надсилає за належністю звернення зареєстроване 05.05.2025 за вх. № 14018/С-1000-25 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, який прийняв Рішення про відмову у оформленні та виплаті допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 та виклав його у листі від 22.05.2025.
Рішення про відмову у оформленні та виплаті допомоги на поховання від 22.05.2025 позивач вважає протиправним, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22.05.2025 №1200-0403-9/12927 про відмову виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи №909300125681 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримувала пенсію за віком.
Суми пенсії у період з березня 2022 року по квітень 2023 року нараховувались для виплати ОСОБА_2 з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №162 “Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану», але не були отримані пенсіонером.
Виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено з 01.05.2023 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону №1058 у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
За життя ОСОБА_2 до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, не зверталась.
Пенсія за період з 01.05.2023 по 28.02.2025 не нараховувалася та не виплачувалась.
В свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 зазначено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сватове Сватівського району Луганської області.
Згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 №376 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» щодо м. Сватове Сватівського району Луганської області зазначено дату початку тимчасової окупації Російською Федерацією з 08.03.2022.
Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України, заяву про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації ОСОБА_2 також не надавала, підстави для обчислення виплати допомоги на поховання відсутні.
15.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до сервісного центру відділу обслуговування громадян №11 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про виплату допомоги на поховання своєї матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом від 22.05.2025 за вихідним №1200-0403-9/12927 було оформлено Рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 . Підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на поховання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відсутні.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 08.08.2022 №3244-7001407272.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сватове Луганської області у віці 85 років померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15.04.2025, виданого Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Позивач звернулась через веб портал ПФУ до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою від 15.04.2025, в якій просила виплатити допомогу на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 .
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 08.05.2025 №1000-0202-9/62412 направило за належність до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернення, зареєстроване 05.05.2025 за вх. № 14018/С-1000-25.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення від 22.05.2025 №1200-0403-9/12927 про відмову у виплаті допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 , оскільки за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримувала пенсію за віком. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 відповідно до частини першої статті 49 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Пунктом 14-4 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058 визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та особам, які під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації, неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. За життя пенсіонерка з заявою про поновлення виплати пенсії та повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації до органів Пенсійного фонду України не зверталася, пенсія за період з 01.05.2023 по 28.02.2025 не нараховувалася та не виплачувалася. Відповідно до статті 53 Закону №1058 в разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на час смерті. Таким чином, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у оформленні та виплаті допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що виплата пенсії на момент смерті пенсіонерки не здійснювалася.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 1058 у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.
Згідно зі статтею 53 Закону № 1058 у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Звернення за допомогою на поховання регламентовано нормами розділу V Порядку № 22-1.
Відповідно до п. 5.1 Порядку № 22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.
Згідно з п. 5.2 Порядку № 22-1 заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.
Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.
Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім'ї або іншою особою).
П. 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Сторони визнають той факт, що за життя мати позивача перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону № 1058.
Факт призупинення виплати пенсії жодним чином не позбавляє громадянина України статусу пенсіонера. Навіть при призупиненні нарахування та виплати пенсії, ОСОБА_2 залишалась бути пенсіонером з отриманням всіх гарантій, передбачених статтею 46 Конституції України та Законом № 1058.
Суд акцентує увагу на тому, що згідно наведених вище норм законодавства виплата вказаної допомоги пов'язується лише з фактом поховання пенсіонера і право на неї має особа, яка здійснила таке поховання.
Жодних застережень, обмежень, заборон про виплату такої допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому по тим чи іншим підставам призупинено виплату пенсії, діюче законодавство не містить.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем-2, позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату їй допомоги на поховання, надавши перелік документів згідно з пунктом 5.1 розділу V Порядку №22-1.
Відтак, позивач виконала всі умови, що визначені діючим законодавством.
У зв'язку з чим, жодних підстав для відмови у виплаті їй такої допомоги у відповідача-2 не було.
Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача-2 про відмову у виплаті позивачу допомоги на поховання пенсіонера є протиправним та підлягає скасуванню.
Відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-2 виплатити їй допомогу на поховання пенсіонера ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що зобов'язання має нести саме Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, оскільки належним є відповідач, який дійсно виступає суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Як наслідок, у задоволенні позовних вимог заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області слід відмовити.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої та другої статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд першої інстанції, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов правильного висновку, що відповідач-2 не довів правомірність свого рішення, а позов необхідно задовольнити частково зі словесним корегуванням способу захисту порушеного права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 360/1382/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 23 жовтня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук