23 жовтня 2025 року справа №200/1719/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (повне судове рішення складено 22 травня 2025 року) у справі № 200/1719/25 (суддя в І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила:
- визнати протиправним дії відповідача, які полягають у неврахуванні до страхового стажу роботи, періодів роботи з 09.09.1985 по 18.12.1985, з 18.12.1988 по 16.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998, з дня призначення пенсії 20.11.2024;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу роботи періоди роботи з 09.09.1985 по 18.12.1985, з 18.12.1988 по 16.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998, з дня призначення пенсії 20.11.2024;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії в зв'язку із збільшенням страхового стажу роботи з 20.11.2024 з врахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 20.11.2024 їй призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI. Ознайомившись із протоколом розрахунку розміру пенсії та протоколом врахованого страхового стажу, позивач виявила, що відповідач не врахував до її страхового стажу роботи під час призначення пенсії періоди з 09.09.1985 по 18.12.1985, з 18.12.1988 по 16.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998, що призвело до заниження коефіцієнту страхового стажу та до призначення неналежного розміру пенсії.
Вважаючи дії відповідача щодо неврахування періодів з 09.09.1985 по 18.12.1985, з 18.12.1988 по 16.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998 до страхового стажу протиправними, позивач з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернулась з цим адміністративним позовом до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в шахті 1/3 «НОВОГРОДІВСЬКА» з 09.09.1985 по 17.12.1985, з 18.12.1988 по 15.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998.
Зобов'язано Управління зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в шахті 1/3 «НОВОГРОДІВСЬКА» з 09.09.1985 по 17.12.1985 (включно), з 18.12.1988 по 15.03.1992 (включно), з 16.03.1995 по 09.03.1998 (включно) та провести перерахунок пенсії за віком з дня її призначення, тобто з 20.11.2024, з врахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймало рішення про призначення позивачу пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI, оскільки таке рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Також відповідач вказав, що періоди роботи позивача з 09.09.1985 по 18.12.1985, з 18.12.1988 по 16.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998 у шахтоуправлінні «НОВОГРОДІВСЬКЕ» поверховим учнем телефоніста на ділянці «Зв'язок» не враховані до страхового стажу згідно записів трудової книжки від 30.01.1983 серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 , оскільки довідка про перейменування шахти в ДВАТ 1/3 «НОВОГРОДІВСЬКА» позивачем не надавалася.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком з 20.11.2024 згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI.
Позивач зазначає, що при призначенні їй пенсії пенсійним органом не зараховано до її страхового стажу періоди роботи з 09.09.1985 по 18.12.1985, з 18.12.1988 по 16.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998, що призвело до заниження коефіцієнту страхового стажу та до призначення неналежного розміру пенсії.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо не зарахування періодів роботи з 09.09.1985 по 18.12.1985, з 18.12.1988 по 16.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998 до страхового стажу, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
До набрання чинності Законом № 1058-IV порядок обчислення страхового стажу для призначення пенсій унормовувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII)
Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637 від 12.08.93).
І лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, за чинними на момент розгляду заяви позивача нормами законодавства про пенсійне забезпечення, саме трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.
Як слідує із трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 30.09.1983 у період з 09.09.1985 по 09.03.1998 позивач працювала поверховим учнем телефоніста, поверховим телефоністом на ділянці «Зв'язок» у шахтоуправлінні «НОВОГРОДІВСЬКЕ».
Так, судом встановлено, що відповідач відмовився зараховувати періоди роботи позивача з 09.09.1985 по 18.12.1985, з 18.12.1988 по 16.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998 у шахтоуправлінні «НОВОГРОДІВСЬКЕ» поверховим учнем телефоніста на ділянці «Зв'язок», оскільки не надано довідки про перейменування шахти в ДВАТ 1/3 «НОВОГРОДІВСЬКА».
Визначаючись щодо правомірності такої відмови, суд враховує наступне.
Станом на час оформлення трудової книжки позивача (30.09.1983), діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.74 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Згідно п.п. 2.14 Інструкції № 162, якщо за час роботи робітника або службовця найменування підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке з такого числа перейменовано в таке", а в графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата та номер.
29.07.93 наказом Міністерства праці України № 58 затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно п. 2.15 Інструкції № 58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 30.09.1983 міститься запис під № 7, про те що шахтоуправління «НОВОГРОДІВСЬКЕ» перейменовано в шахту 1/3 «НОВОГРОДІВСЬКА» на підставі наказу від 15.01.1992 № 6.
Зі змісту вказаного запису можливо встановити назву підприємства, запис є чітким і не містять жодних виправлень чи неточностей.
При цьому суд ще раз наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання уточнюючих довідок про стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Оскільки, запис про перейменування шахтоуправління «НОВОГРОДІВСЬКЕ» в шахту 1/3 «НОВОГРОДІВСЬКА» внесено до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 30.09.1983 і є чітким та не містять жодних виправлень чи неточностей, у відповідача були відсутні правові підстави для не врахування періодів роботи позивача до страхового стажу.
Щодо періоду роботи який необхідно зарахувати до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Так, позивач у прохальній частині позову просить зарахувати до страхового стажу період роботи з 09.09.1985 по 18.12.1985, з 18.12.1988 по 16.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998.
Разом з тим, згідно розрахунку стажу форми РС-право від 18.03.2025 судом встановлено, що період роботи позивача 18.12.1985 та 16.03.1992 зараховані відповідачем до страхового стажу позивача.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 09.09.1985 по 17.12.1985, з 18.12.1988 по 15.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998.
Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в шахті 1/3 «НОВОГРОДІВСЬКА» з 09.09.1985 по 17.12.1985, з 18.12.1988 по 15.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998 та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в шахті 1/3 «НОВОГРОДІВСЬКА» з 09.09.1985 по 17.12.1985, з 18.12.1988 по 15.03.1992, з 16.03.1995 по 09.03.1998 та провести перерахунок пенсії за віком з дня її призначення, тобто з 20.11.2024, з врахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Посилання апелянта на те, що рішення про призначення пенсії було прийнято іншим пенсійним органом, не заслуговують на увагу.
Так, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якості співвідповідача у справі - відмовлено.
Місцевий суд в мотивувальній частині ухвали зазначив, що «з матеріалів справи судом встановлено, що 20.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.11.2024 № 057250006148 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI.
Враховуючи зміст позовних вимог, та положення норми ст. 48 КАС України, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення співвідповідача у справі, оскільки відповідачем у справі має бути особа, зобов'язана перед позивачем відповідними правовими підставами. В даному випадку суд не встановив обставин, які б свідчили, що за позовом має відповідати інша особа, ніж Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке рішенням від 29.11.2024 № 057250006148 призначено ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI».
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій доказів, що рішення від 29.11.2024 № 057250006148, яким ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI, прийнято іншою особою, ніж Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке виплачує пенсію позивачці.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, місцевий суд дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 200/1719/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 23 жовтня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
І. В. Геращенко
Т. Г. Гаврищук