16 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/10758/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участі секретаря Калюжної В.В.
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить:
-визнати протиправною (незаконною) та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05 вересня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 78143646.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що при вирішенні питання щодо правомірності винесення постанови державного виконавця від 05.09.2025 про закінчення виконавчого провадження №78143646 першочергово необхідно врахувати, що в межах справи №620/6503/24 Чернігівським окружним адміністративним судом вже було здійснено перевірку дій боржника - Міністерства оборони України у порядку судового контролю. Ухвалою суду від 19.09.2025 в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено. У вказаній ухвалі суд вказав, що фактично відповідачем вчинено, залежні від нього, дії по виконанню судового рішення та на момент розгляду вказаної заяви, судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав заявників. Отже суд уже дослідив ті самі доводи, які позивач намагається знову покласти в основу своїх позовних вимог, і дійшов висновку про їх безпідставність. Вважає, що ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 у справі №620/6503/24 має преюдиційне значення та є обов'язковою для врахування у даній справі.
Третьою стороною - Міністерством оборони України подані пояснення щодо позову, в яких вважає позовні вимоги безпідставними, та такими що не відповідають змісту виконавчого листа, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 05.05.2025 у справі № 620/6503/24, та пункту 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Міністерство оборони України повністю погодилось із висновками, викладеними у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі № 620/6503/24 щодо помилкового прийняття рішення про відмову у призначенні ОГД для ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки відмова ґрунтувалася на скасованій 19.05.2023, в порядку нагляду прокурором, постанові про закриття кримінального провадження № 12022152260000257 від 30.11.2022, так як слідчим не було надано належної правової оцінки в даному провадженні. У подальшому, Міноборони, з урахуванням вимоги державного виконавця, 01.08.2025 на засіданні Комісії прийнято рішення про внесення змін та виправлення описки в протоколі від 26.07.2024 № 9/д та викладено в новій редакції в протоколі від 01.08.2025 № 31/зм із зазначенням причин повернення документів на доопрацювання. З огляду на викладене, на думку Міністерства оборони України, відсутні підстави для скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.09.2025 про закінчення виконавчого провадження №78143646.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі № 620/6503/24, яке набрало законної сили 09.09.2024, позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у протоколі від 9 лютого 2024 року № 4/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В решті позову відмовлено.
У вказаному рішенні, зокрема, зазначено, що 19.05.2023 постановою заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури постанову слідчого СВ ВП №5 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 30.11.2022 про закриття кримінального провадження № 12022152260000257 скасовано (а.с.12), як наслідок оскаржуваний протокол від 09.02.2024 №4/в, яким було відмовлено позивачам в призначенні одноразової грошової допомоги є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Тобто, відмова у призначенні одноразової грошової допомоги для заявників ґрунтувалася на скасованій 19.05.2023, в порядку нагляду, прокурором постанови про закриття кримінального провадження № 12022152260000257 від 30.11.2022.05.05.2025 Чернігівським окружним адміністративним судом у даній справі видано виконавчі листи.
В свою чергу, 21.05.2025 державним виконавцем прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження №78143678 та № 78143646.
Листом Міністерства оборони України від 27.05.2025 №220/13/21294 повідомлено державного виконавця про те, що 26.07.2024 на засіданні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів позивачів для призначення одноразової грошової допомоги (витяг із протоколу від 26.07.2024 № 9/д). У зв'язку із цим відповідач просив закінчити виконавче провадження у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду.
Державний виконавець, дослідивши витяг з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 № 9/д не встановив мотивів такого повернення на доопрацювання та з'ясував, що відповідачем не повідомлено заявників щодо конкретного переліку документів, які останні повинні надати задля прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
Оскільки вказані обставини не свідчили про належне та фактичне виконання рішення з боку відповідача державним виконавцем направлено до Міністерства оборони України вимогу щодо подання письмових пояснень з приводу неналежного виконання рішення суду.
У відповідь на вимогу державного виконавця, листом Міністерства оборони України від 06.08.2025 № 220/13/23615 повідомлено державного виконавця про те, що 01.08.2025 на засіданні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про внесення змін та виправлення описки в протоколі від 26.07.2024 № 9/д, та викладено протокол в новій редакції від 01.08.2025 № 31/зм, із зазначенням причин повернення позивачу документів на доопрацювання.
05.09.2025 головним державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 78143646.Позивач вважаючи вищезазначену постанову протиправною, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Преамбулою Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частини 2 та 3 статті 18 Закону №1404-VIII передбачають обов'язки та права державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VIII).
За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.Згідно з частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина 2 статті 39 Закону №1404-VIII).
З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що державний виконавець, як суб'єкт владних повноважень, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов'язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом, а закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ можливо лише за умови фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.Судом встановлено, що Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі № 620/6503/24 провела засідання та вирішила, що: «У зв'язку з технічною помилкою під час формування протокольного рішення, пункт 22 протоколу засідання Комісії від 26.07.2024 № 9/д викласти в такій редакції: “Батьку та матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, одержаного в результаті нещасного випадку, пов'язаного з проходженням військової служби, молодшого лейтенанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Відповідно до даних зазначених в постанові про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 19.05.2023 (постанова про закриття кримінального провадження № 12022152260000257 від 30.11.2022) в ході досудового розслідування кримінального провадження, під час прийняття рішення про його закриття, слідчим не було надано належної правової оцінки в даному провадженні, оскільки не було встановлено потерпілих осіб, тобто наявна неповнота проведення досудового розслідування. Згідно зі статтею 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). Одноразова грошова допомога не може бути призначена до закриття кримінального провадження №12022152260000257, яке поновлено 19.05.2023 та встановлення всіх обставин та причин смерті ОСОБА_4 . Ураховуючи вищевикладене, Комісією документи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги може бути розглянуто, після надання заявниками постанови про закриття кримінального провадження № 12022152260000257», що підтверджується протоколом засідання Комісії від 01.08.2025 № 31/зм.
При вирішенні питання щодо правомірності винесення постанови державного виконавця від 05.09.2025 про закінчення виконавчого провадження №78143646 суд враховує, що в межах справи №620/6503/24 Чернігівським окружним адміністративним судом вже було здійснено перевірку дій боржника - Міністерства оборони України у порядку судового контролю та ухвалою від 19.09.2025 в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконання судового рішення відмовлено з підстав, що як слідує з протоколу від 01.08.2025 № 31/зм Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум обґрунтувала мотиви повернення документів заявникам на доопрацювання, а отже суд вважає, що фактично відповідачем вчинено, залежні від нього дії, по виконанню судового рішення та на момент розгляду вказаної заяви, судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем, залежних від нього заходів, з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав заявників.Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак враховуючи положення статей 18 Закону №1404-VIII, а також резолютивну частину рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі № 650/6503/24, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено повне фактичне виконання рішення суду відповідно до виконавчого документу, а відтак, при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, відповідно до вимог закону.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат у розумінні статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 00015622)
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022).
Суддя В.В. Падій