23 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9335/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дубіної М.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
16.08.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 18.08.2025), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (зі змінами) «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунок на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустках за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.04.2024 по 21.08.2024;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 негайно нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунок на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустках за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.04.2024 по 21.08.2024.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок отримання значних поранень 05.01.2024 через ракетний обстріл, перебуваючи у будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні, тому має право на нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, за період з 05.04.2024 по 21.08.2024, проте відповідач протиправно не здійснив йому виплату такої додаткової грошової винагороди.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М. М. від 08.09.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог просить суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що з аналізу змісту довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 31.01.2024 не вбачається, що позивач отримав поранення під час захисту Батьківщини і що вказане поранення пов'язане із захистом Батьківщини, що виключає обов'язок військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. за період лікування та перебування у відпустці у зв'язку з пораненням.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 водій-стрілець групи охорони та патрульно постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_3 (по АДРЕСА_1 ) з 26.03.2022 по 19.03.2024 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується записом у військовому квитку.
Під час проходження військової служби в період з 01.11.2023 по 06.01.2024 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Покровському районі, місті Покровськ, Очеретинській селищній територіальній громаді, селищі Очеретине, Новогродівській міській територіальній громаді. Підстава: Журнал бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_5 від 01.02.2023 №314дск, від 01.01.2024 №314дск, що підтверджується довідкою від 22.01.2024 №763, виданою ІНФОРМАЦІЯ_6 .
На підставі наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 01.11.2023 №293 позивач вважався таким, що 01.11.2023 прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який залучається та бере безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою виконання бойових (спеціальних) завдань та приступив до виконання службових обов'язків у складі ІНФОРМАЦІЯ_7 : водій-стрілець групи охорони та патрульно постової служби, взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_1 (підстава: рапорт начальника групи Військової служби правопорядку оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22.10.2023 №251).
05.01.2024 солдат ОСОБА_1 одержав мінно вибухову травму (від 05.01.2024), закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, вогнепальні осколкові сліпі поранення лівої кісті, лівої стопи, перебуваючи у будівлі ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 ) внаслідок ракетних ударів, після яких позивач звернувся щодо отримання бойового травмування (поранення) до НОМЕР_2 військового мобільного госпіталю АДРЕСА_2 (військова частина НОМЕР_3 ), де його було оглянуто лікарем та встановлено діагноз: «Акубаротравма. Вибухове поранення. Множинні осколкові сліпі поранення нижніх кінцівок» та евакуйовано до військового госпіталя АДРЕСА_3 (довідка Ф-100 військової частини НОМЕР_3 ).
На момент отримання бойового травмування (поранення), солдат ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом кевларовий). Під час медичного огляду ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння не виявлено. Підстава: наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з основної діяльності) від 25.01.2024 №3, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31.01.2024 №1343.
У зв'язку з отриманням вказаного вище поранення (05.01.2024) позивач проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою №133 Первомайської центральної районної лікарні від 06.01.2024; направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.01.2024 №1532/4мс/452; направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.01.2024 №1532/4мс/467; направленням на стаціонарне лікування у КНП МКЛ №1 від 22.01.2024 №405; Перевідним епікризом №616 від 14.03.2024 №822; Випискою №616 від 11.03.2024 №823.
Згідно із витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 22.03.2024 № 83 позивач був переведений до ІНФОРМАЦІЯ_8 (по АДРЕСА_1 ). Підстава: витяг із наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 (по особовому складу) від 23.02.2024 №5-РС.
На підставі наказу був переведений з 28.03.2024 до військової частини НОМЕР_4 , у списках якої перебував до 11.09.2024, що підтверджується записом у військовому квитку позивача.
Подальшому, звернувся до Медичної роти військової частини НОМЕР_1 зі скаргами на болі лівої стопи і не загоєнням рани, що підтверджується направленням Медичної роти військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2024 №604.
Позивачу було проведено медичний огляд ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону 05.04.2024. На підставі статті 11 графи II розкладу хвороб, графи ТДВ надана відпустка для лікування після хвороби на тридцять календарних днів, що підтверджується довідкою ВЛК від 05.04.2024 №2871.
Під час відпустки для лікування від 05.04.2024 №2871 позивач звернувся до Чернігівської обласної лікарні, що підтверджується Консультаційним висновком спеціаліста від 12.04.2024.
Позивач, направлений на стаціонарне лікування в хірургічне відділення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 15.04.2024 №2091/2815/мп, командиром військової частини НОМЕР_5 скерований до КНП ЧОЛ (ЧОР) на стаціонарне лікування до опікового відділення.
15.04.2024 спеціалістом комбустіологом був проведений огляд позивача, що підтверджується Консультаційним висновком спеціаліста від 15.04.2024.
У період з 01.05.2024 по 07.06.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність № 797.
З 01.05.2024 по 07.06.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні де було проведено хірургічну операцію: Місцева пластика шкіри, що підтверджується Випискою №9228 від 07.06.2024 №506.
10.06.2024 був проведений медичний огляд позивача гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_5 ; діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після операції (09.05.2024-відкрита пластика шкіри лівої ступні), з приводу МВТ (05.01.2024) вогнепальних осколкових сліпих поранень лівої стопи, ускладнено тривалим незагоюванням рани лівої ступні, з тимчасовим порушенням функції. Травма, поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Згідно Наказу №370 від 04.07.2007 за ступенем тяжкості «тяжка». На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки для лікування після травми 30 (тридцять) календарних днів, що підтверджується Довідкою ВЛК від 10.06.2024 № 5250, виданою військовою частиною НОМЕР_5 .
06.07.2024 командиром військової частини НОМЕР_5 позивач був скерований до КНП ЧОЛ (ЧОР) на стаціонарне лікування, що підтверджується направленням ІНФОРМАЦІЯ_11 від 05.07.2024 №2/441А.
30.07.2024 позивачу проведено хірургічну операцію, що підтверджується випискою від 09.08.2024 №14256.
У період з 09.07.2024 по 09.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність від 09.08.2024 №1151.
21.08.2024 позивачу проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_5 ; діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): L98.4, S91.3 наслідки МВТ (05.01.2024-ПХО рани, 09.05.2024 відкрита пластика шкіри, 30.07.2024-обробка ран) у вигляді келоїдних рубців лівої стопи з помірним порушенням функції. Травма, поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Згідно Наказу №370 від 04.07.2007 за ступенем тяжкості травма «тяжка», що підтверджується довідкою ВЛК від 21.08.2024 №8179.
22.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_12 із рапортом № НОМЕР_6 щодо виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із пораненням отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, передбаченої постановою №168 та наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) «Про затвердження Порядку виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустках за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період із 05.01.2024 по 11.09.2024.
ІНФОРМАЦІЯ_12 листом від 28.10.2024 № 2091/7758/ПР на вказаний вище рапорт повідомив позивача про те, що в період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_4 (з 23.03.2024 по 27.03.2024, з 13.09.2024 по теперішній час) ОСОБА_1 не проходив стаціонарне лікування у зв'язку з пораненням в закладах охорони здоров'я та рекомендував звернутися для отримання виплати додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням до ІНФОРМАЦІЯ_12 та військової частини НОМЕР_1 .
20.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із пораненням отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, передбаченої постановою №168 , за період з 28.03.2024 по 11.09.2024, коли проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , додавши підтверджуючи документи описані вище.
Листом від 19.07.2025 № 1825/5299 командування військової частини НОМЕР_1 по суті порушеного позивачем питання повідомлено, що в наданому позивачем додатку 5 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 31.01.2024 №1343 відсутнє чітке формулювання щодо обставин травми (поранення, контузії, каліцтва), і військова частина НОМЕР_1 на даний час (19 липня 2025 року) немає правових підстав задовольнити його прохання.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунок на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустках за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.04.2024 по 21.08.2024, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на виплату йому додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунок на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустках за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.04.2024 по 21.08.2024.
Так, відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 9 розділу І якого Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У пункті 1 постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Також пункт 1-2 постанови №168 передбачає, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тож, суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 розділу XXXIV Порядку № 260).
Згідно із пунктом 13 розділу XXXIV Порядку № 260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини здійснюється на підставі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час відпустки за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному).
Судом встановлено, що у позивача наявні всі умови, необхідні для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, у зв'язку і перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, що підтверджується відповідними довідками і висновками наведеними вище, у який чітко зазначено, що тяжке поранення позивача 05.01.2024 пов'язане із захистом Батьківщини.
Тож, за наявності всіх необхідних умов для виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунок на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустках за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.04.2024 по 21.08.2024, нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: прийняти рішення про виплату такої грошової допомоги.
Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
За таких обставин, суд визнає бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунок на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустках за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.04.2024 по 21.08.2024, такою, що не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, а тому є протиправною.
При цьому, визначаючись із способом захисту порушених прав позивача щодо другої позовної вимоги, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Так, статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до суду та способи судового захисту.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунок на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустках за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.04.2024 по 21.08.2024, тому, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені статтею 245 КАС України, суд вважає що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку додаткову грошову винагороду, передбачену постановою №168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунок на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустках за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.04.2024 по 21.08.2024.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення в повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (зі змінами) «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунок на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустках за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.04.2024 по 21.08.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунок на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустках за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.04.2024 по 21.08.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ; АДРЕСА_4 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_8 ; місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_5 ).
Суддя Марія ДУБІНА