22 жовтня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/9880/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ Чернігівській області, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг/придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива з 01.05.2025;
- зобов'язати відповідача призначити з 01.05.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу, передбаченої Законом України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а саме: 50 - відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги).
Ухвалою судді від 09.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначив, що позивачу відмовлено у наданні пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу, оскільки середньомісячний дохід позивача в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільги (у 2025 році 4240,00 грн).
Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 має статус ветерана військової служби, про що йому видане відповідне посвідчення (а.с.14).
Відповідно до довідки про розмір виплачених пільг/житлової субсидії №5725630432772723 позивач з 01.01.2024 по 30.06.2025 отримував пільгу на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Закону №203/98-ВР (а.с.15).
З травня 2025 року відповідач припинив позивачу нарахування і виплату монетизованої пільги.
На звернення позивача відповідач листом від 07.08.2025 повідомив, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та постанови №1553 органами Пенсійного фонду України проведено визначення права для окремих категорій пільговиків на отримання пільг з травня 2025 року. Пільгу як ветерану військової служби з травня 2025 року не надано, оскільки середньомісячний дохід в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільги ( у 2025 році - 4240,00 грн) (а.с.18-19).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Спеціальним законом, який визначає статус ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їхніх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві є Закон №203/98-ВР.
Відповідно до статті 3 Закону №203/98-ВР держава гарантує кожному ветерану військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України рівні з іншими громадянами України можливості в економічній, соціальній, політичній сферах щодо задоволення різноманітних життєвих потреб, а також надає різні види допомоги шляхом:
-реалізації права на працю відповідно до рівня професійної підготовки та цільових програм соціальної адаптації;
-створення умов для підтримки та поліпшення здоров'я з метою забезпечення активного довголіття;
-надання пільг, компенсацій та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності та заслуженого відпочинку;
-реалізації цільових програм поліпшення житлових умов;
-організації соціально-побутового обслуговування;
-пенсійного забезпечення відповідно до законодавства.
Згідно із пунктом 6 статті 6 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги у вигляді 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина четвета статті 7 Закону №203/98-ВР).
Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.2015 №389 (далі - Постанова №389) затвердив Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (далі - Порядок), який визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства (пункт 1).
Відповідно до пункту 3 Порядку пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Пунктом 6-8 Порядку визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) одержують від територіальних органів Пенсійного фонду України за результатами обміну електронними базами даних відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. №497 Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду (Офіційний вісник України, 2002 р., № 15, ст. 814) інформацію про суми пенсійних виплат і факт працевлаштування пільговиків та членів їх сімей, відомості про яких містяться в Реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру.
Органи Пенсійного фонду України подають на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п'ятиденний строк з дня отримання запиту інформацію про суми пенсійних виплат пільговиків та членів їх сімей, пенсії яким призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відомості про доходи пільговиків і членів їх сімей на запити від органів Пенсійного фонду України ДПС надає у п'ятиденний строк у порядку, встановленому Пенсійним фондом України та Мінфіном.
Відомості про соціальні виплати/допомоги, які надаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої проводиться одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої проводиться одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності), на запити органів Пенсійного фонду України структурні підрозділи з питань соціального захисту населення надають у п'ятиденний строк у порядку, встановленому Пенсійним фондом України та Мінсоцполітики.
Для визначення станом на 1 січня кожного року права на отримання пільг для пільговиків, зазначених у пункті 2 Порядку, відомості про яких наявні в Реєстрі, під час визначення органами Пенсійного фонду України середньомісячного сукупного доходу враховуються доходи пільговика і членів його сім'ї (за наявності), зазначених у пункті 4 цього Порядку, за III і IV квартали попереднього календарного року.
Для визначення права на отримання пільг для пільговиків, зазначених у пункті 2 Порядку, які звернулися із заявою про внесення відомостей до Реєстру осіб, які мають право на пільги, за формою згідно з додатком 3 до Положення про Реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (Офіційний вісник України, 2003 р., № 5, ст. 177) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. №1351, під час визначення органами Пенсійного фонду України середньомісячного сукупного доходу враховуються доходи пільговика і членів його сім'ї (за наявності), зазначених у пункті 4 цього Порядку, за два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення.
За правилами пункту 9 Порядку органи Пенсійного фонду України з урахуванням отриманої інформації, зазначеної в пунктах 6-8 цього Порядку, визначають із 1 грудня 2022 середньомісячний сукупний дохід у розрахунку на одну особу сімей пільговиків, інформацію про яких внесено до Реєстру, шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного із членів сім'ї пільговика, на яких поширюються пільги, за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім'ї.
У разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом 12 місяців із місяця визначення відповідного права, але не більше ніж до останнього дня календарного року визначення такого права (пункт 10 Порядку).
Відповідно до пункту 11 Порядку після закінчення дванадцяти місяців уповноважений орган визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 Порядку.
Згідно із пунктом 12 Порядку у разі коли середньомісячний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, уповноважений орган письмово або через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією.
У разі зменшення доходу сім'ї пільговик має право звернутися до уповноваженого органу для визначення права на отримання пільг з місяця звернення.
У разі зміни величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, уповноважений орган самостійно визначає право пільговика, до сукупного доходу сім'ї якого входять лише пенсії та соціальна допомога і сім'я якого складається лише з непрацездатних осіб, на отримання пільг відповідно до пункту 9 цього Порядку без звернення пільговика.
Пунктом 14 Порядку визначено, що надання пільг припиняється:
-якщо пільговиком приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи будь-кого із членів сім'ї пільговика, що вплинуло на визначення права на пільги, - з місяця, в якому виявлено порушення;
-за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що за загальним правилом у разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговику встановлюється відповідна пільга на 12 місяців із місяця визначення відповідного права, після закінчення яких уповноважений орган визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 Порядку. При цьому положення Порядку містять виключні підстави для припинення надання пільг.
Разом з цим пунктом 6 Прикінцевих положень Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, зокрема пункт 6 частини першої статті 6, стаття 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону №203/98-ВР.
Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, зокрема, пунктом 6частини першої статті 6,статтею 7в частині пільг, передбачених пунктом 6частини першої статті 6, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
У свою чергу, Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1553, якою доповнив постанову №389 пунктом 1-1 такого змісту:
«1-1. Установити, що у 2025 році:
1) пільги, передбачені абзацом п'ятим частини п'ятої статті 6 Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років (реабілітованим особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами), пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1; особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 2; дружинам (чоловікам) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або опікунам (на час опікунства) дітей померлих; дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт), абзацами першим і другим пункту 5 статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам і членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби), пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист (ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації), пунктами 4-6 частини першої статей 6-1 і 6-2 Закону України Про жертви нацистських переслідувань (колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків; колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин), абзацом третім частини десятої статті 6 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» (депортованим особам, які досягли пенсійного віку або є особами з інвалідністю), надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою;
2) положення підпункту 1 цього пункту застосовується:
з 1 січня 2025 р. - для осіб, які звернулися за наданням пільг починаючи з 1 січня 2025 р.;
після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 р. включно.».
Зміст наведених змін в законодавстві свідчить про те, що Кабінет Міністрів України на виконання положень пункту 6 Прикінцевих положень Закону №4059-IX змінив порядок перегляду визначення права пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 цього Порядку №389 до закінчення 12 місяців із місяця визначення відповідного права у пільговика, зокрема, після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 включно.
Шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, суд зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Згідно з висновками Конституційного Суду України, наведеними в Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, з огляду на наявний фінансовий ресурс бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2).
Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
У Рішенні від 02.03.1999 №2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення загалом політики соціального захисту не належить до виняткових повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.05.2025 у справі №440/14216/23 та Верховний Суд в постанові від 18.06.2025 у справі №600/7719/23.
Отже, оскільки середньомісячний дохід позивача у травні 2025 в розрахунку на одну особу перевищив величину доходу, який дає право на отримання пільги ( у 2025 році - 4240,00 грн), в діях відповідача щодо відмови у призначенні пільги на оплату житлово-комунальних послуг/придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива відсутня протиправність.
Враховуючи вищевикладене викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).
Суддя С.В. Бородавкіна