23 жовтня 2025 року справа № 580/9096/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11144,08 грн, що був утриманий з грошової компенсації за піднайом (найом);
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, утриманих з грошової компенсацію за піднайом (найом).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що після звільнення його з військової служби, з інформації щодо виплачених сум грошової компенсації за піднайом (найом) житових приміщень за період проходження служби, яку позивач отримав від відповідача 07 серпня 2025 року №06.1./ЗПІ-20/23, стало відомо, що під час виплати йому грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень був утриманий податок на доходи з фізичних осіб та не проведено грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що був утриманий з таких виплат.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що грошова компенсація за піднайом житлового приміщення не є тим видом доходу, який пов'язаний з виконанням обов'язків служби, а тому не є об'єктом регулювання Порядку № 44. Грошова компенсація за піднайом житлового приміщення не є в повній мірі доходом військовослужбовця, а є соціальною виплатою компенсаторного характеру, яка становить дохід орендодавця, а Порядок № 44 не може наділяти позивача тими правами, які не передбачені нормами ПК України, тому слід застосувати саме норми статей 14, 164, 165, 167, 168, 170 ПК України, як норми вищої юридичної сили.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 28 вересня 2020 року по 26 травня 2021 року та з 11 лютого 2022 року по 24 березня 2023 року проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 березня 2023 року №90-ОС позивача виключено зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби в відставку за станом здоров'я (копію витягу з наказу додаю).
Після звільнення з військової служби, з інформації щодо виплачених сум грошової компенсації за піднайом (найом) житових приміщень за період проходження служби, яку позивач отримав від відповідача 07 серпня 2025 року № 06.1./ЗПІ-20/23, позивачу стало відомо, що під час виплати йому грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень був утриманий податок на доходи з фізичних осіб та не проведено грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що був утриманий з таких виплат.
Не погодившись із утриманням податку на доходи з фізичних осіб та не проведенням відповідачем грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до ст.1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з абз.1 п.1 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону № 2011-XII передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 5 п.1 ст.12 Закону № 2011-XII, у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов'язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 (далі Порядок № 450).
Цей Порядок визначає розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень (далі - грошова компенсація) військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, у тому числі особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, та зазначеним у цьому пункті особам, які відряджені до МОН, ДКА (п.1 Порядку №450).
Пунктом 2 Порядку №450 передбачено, що особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку (далі - військовослужбовці), грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує:
у м. Києві - двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;
у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;
в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 раза.
Якщо особа одночасно має право на отримання грошової компенсації, передбаченої цим Порядком, та інших компенсаційних виплат, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється лише за однією з підстав за її вибором.
У відповідності до абз.1 п.4 Порядку №450, грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця (незалежно від тривалості розгляду такого рапорту, перевірки інформації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім'ї на праві власності, перевірки житлових умов) особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи).
Відповідно до абз.3 п.7 Порядку №450, виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем виключення із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи), Держспецзв'язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки).
Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2005 р. № 17 (17-2005-п) (далі Порядок № 44), визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до п.2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з п.п.3-5 Порядку №44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Системний аналіз положень Порядку № 44 у взаємозв'язку з положеннями пункту 1 статті 12 Закону № 2011-XII дає підстави для висновку, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Отже, для набуття такого права необхідним є такі ознаки: статус військовослужбовця (позивач мав даний статус, що підтверджується витягом з наказом про виключення зі списків особового складу, листом відповідача); факт виплати коштів за час проходження військової служби; причинно-наслідковий зв'язок права на отримання коштів у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби (в даному випадку слід повернутись до п.1 Порядку, де визначено, що грошову компенсацію військовослужбовці отримують за час проходження військової служби, а відповідно до п.7 Постанови №450 виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем виключення із списків особового складу військової частини).
Тобто законодавець чітко передбачив грошову компенсацію за піднайом житлових приміщень, як одне з прав військовослужбовців, яке вони набувають під час проходження військової служби, і така грошова компенсація відноситься до категорії «інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби» в контексті п. 2 Постанови №44.
Із матеріалів справи судом встановлено, що згідно з інформації відповідача щодо виплачених сум грошової компенсації за піднайом (найом) житових приміщень за період проходження служби підтверджено факт виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла та утримання з неї податків 19,5 %. (18% сум податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військовий збір), зокрема, з вересня 2020 року по вересень 2021 року утримано ПДФО суму 3988,53 грн та з січня по грудень 2020 року утримано ПДФО суму 7155,55 грн що загалом становить ПДФО у сумі 11144,08 грн.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності в нього права на компенсацію сум ПДФО, утриманих з виплаченої під час проходження служби грошової компенсації за піднайом житлових приміщень, як одного з прав військовослужбовців, яке вони набувають під час проходження військової служби, відповідно вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Стосовно строку розгляду справи, суд зазначає, що останній день строку вирішення спору припадає на 17.10.2025, однак враховуючи, що у період з 13.10.2025 по 22.10.2025 включно, головуючий суддя у справі була тимчасово непрацездатною, відповідно рішення суду прийнято у перший робочий день 23.10.2024, на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11144,08 грн, що був утриманий з грошової компенсації за піднайом (найом).
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, утриманих з грошової компенсацію за піднайом (найом) в розмірі 11144 (одинадцять тисяч сто сорок чотири) грн 08 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА