Справа № 560/16376/25
іменем України
23 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.08.2025 № 19574/03-16 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи зазначені в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 11.01.1982, а саме: періоди роботи з 11.05.1977 - 11.01.1982 в колгоспі ім. Леніна; з 21.01.1982 по 06.02.1985, з 29.03.1985 по 17.02.1996 в колгоспі «Мир».
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 31.07.2025 відповідно до. частини 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позову зазначає, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії. Спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до страхового стажу не було зарахованого період роботи з 11.05.1977 - 11.01.1982 в колгоспі ім. Леніна та з 21.01.1982 по 06.02.1985, з 29.03.1985 по 17.02.1996 в колгоспі «Мир», з чим вона не погоджується, тому звернулась в суд за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 26 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 08.08.2025 №084150005010 ухвалено правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що позивач на дату звернення не мала необхідного страхового стажу, а надані документи, зокрема трудова книжка колгоспника та довідка про членство в колгоспі, не містять достатніх відомостей про виконання мінімуму трудової участі, що унеможливлює зарахування відповідних періодів до страхового стажу.
Будь-яких заперечень чи клопотань у визначений законодавством термін від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач 31.07.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ.
За принципом екстериторіальності органом розгляду заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.08.2025 №084150005010 позивачці відмовлено у призначені дострокової пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж відповідно до ч. 3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить від 15 до 22 років. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж складає 08 років 01 місяць 13 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
-період роботи в колгоспі ім. Леніна з 11.05.1977 по 11.01.1982;
-період роботи в колгоспі «Мир» з 21.01.1982 по 06.02.1985, з 29.03.1985 по 17.02.1996, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 11.01.1982, оскільки в записах щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) протягом 1977-1995 років не зазначено номери або дати документів за кожен рік, на підставі яких внесені записи. Крім того, за період роботи з 29.03.1985 по 17.02.1996 запис про звільнення засвідчено печаткою КСП «Мир», інформація про реорганізацію/перейменування колгоспу «Мир» в КСП «Мир» відсутні;
- протягом січня 1977 року - січня 1982 року, згідно з довідкою від 27.08.2019 № 129 щодо перебування членом колгоспу ім. Леніна, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів).
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.
До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Водночас, пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, належним чином оформлені записи в трудовій книжці є підставою для врахування відповідних періодів роботи до стажу особи при призначенні пенсії, а у разі відсутності таких записів або їх неповноти трудовий стаж має встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відтак, уточнюючі довідки подаються виключно у випадках, відсутності трудової книжки або відсутності необхідних записів в ній, наявності неправильних або неточних записів.
Таким чином, системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2014 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття рішення від 08.08.2025 №084150005010про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії стала відсутність у неї необхідного страхового стажу. За підрахунками Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області страховий стаж позивачки становить 08 років 01 місяць 13 днів. При цьому, до її страхового стажу відповідач не зарахував періоди роботи з 11.05.1977 - 11.01.1982 в колгоспі ім. Леніна; з 21.01.1982 по 06.02.1985, з 29.03.1985 по 17.02.1996 в колгоспі «Мир».
Вирішуючи спірні правовідносини в частині, яка стосується наявності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 11.05.1977 - 11.01.1982 в колгоспі ім. Леніна суд зазначає наступне.
Згідно із записами трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 11.01.1982 ОСОБА_1 працювала з 11.05.1977 - 11.01.1982 в колгоспі ім. Леніна;.
Вказані періоди роботи відповідач не зарахував до страхового стажу позивача, оскільки в записах щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) протягом 1977-1995 років не зазначено номери або дати документів за кожен рік, на підставі яких внесені записи.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Постанови № 310).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Як свідчать матеріали справи, в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 11.01.1982, записи про встановлений та вироблений мінімум трудової участі не завірені підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та не у всіх розділах за час роботи в колгоспі по роках записи засвідчені печаткою.
Разом з тим, суд зауважує, що саме уповноважена особа колгоспу несе відповідальність за правильність ведення трудової книжки колгоспника.
Згідно із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Таким чином, період роботи з 11.05.1977 - 11.01.1982 має бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо періоду роботи з 21.01.1982 по 06.02.1985, з 29.03.1985 по 17.02.1996, суд зазначає наступне.
Як видно з трудової книжки НОМЕР_1 від з 21.01.1982 по 06.02.1985, з 29.03.1985 по 17.02.1996 працювала в колгоспі «Мир», вказано накази, які містять номер та дату, записи завірені підписом голови колгоспу та проставлена печатка.
Докази, які б спростували вказані відомості, відповідачем суду не надано.
Суд критично ставиться до позиції відповідача, оскільки обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, період роботи з 21.01.1982 по 06.02.1985, з 29.03.1985 по 17.02.1996 в колгоспі «Мир». має бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 31.07.2025, суд зазначає наступне.
Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає про те, що адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Питання про наявність підстав для призначення пенсії за віком відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.
Тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відтак, з метою ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з 31.07.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих судом спірних періодів роботи та правової позиції, викладеної у даному рішенні. За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень в порядку, визначеному частиною третьою ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.08.2025 № №084150005010 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи зазначені в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 11.01.1982, а саме: з 11.05.1977 - 11.01.1982 в колгоспі ім. Леніна; з 21.01.1982 по 06.02.1985, з 29.03.1985 по 17.02.1996 в колгоспі «Мир» та повторно розглянути заву ОСОБА_1 від 31.07.2025 про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків викладених у цьому судовому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївськійобласті.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська обл., Миколаївський р-н,54008 , код ЄДРПОУ - 13844159)
Головуючий суддя П.І. Салюк