Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 жовтня 2025 року № 520/18133/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо відмови у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 із військової служби під час дії військового стану за сімейними обставинами;
-зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 29 травня 2025 року.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, проходить військову службу в Збройних силах України з 05.09.2022 року за призовом по мобілізації на період дії військового стану.
Батьки позивача перебували у шлюбі та мали двох синів - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Батько позивача, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проходячи військову службу в Збройних силах України ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (за попередніми даними нещасний випадок, але ще триває розслідування).
Згідно довідки до акта огляду медичко-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №312596 від 04 квітня 2024 року ОСОБА_4 30.08.1952 р/н було встановлено II групу інвалідності безтерміново. Крім цього, згідно висновку Комунального некомерційного підприємства Роганської селищної ради «Центр первинної медичної допомоги №4 Харківського району» від 21 лютого 2025 року за вих. №42, за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Крім цього, згідно висновку № 42/1 від 21 лютого 2025 року за формою № 080-4/О ОСОБА_4 визначено необхідність отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійної основі від фізичної особи.
Позивач двічі звертався до командира військової частини НОМЕР_2 із рапортами про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», через сімейні обставини.
До рапорту були долучені всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження обставин для звільнення.
Відповідачем по кожному рапорту приймалась негативна відповідь, при цьому аргументація відмови змінювалась.
Отримавши акт обстеження сімейного стану від 20 травня 2025 року позивач знов подав рапорт про звільнення від 29 травня 2025 року.
Рішенням вих. №7055 від 27 червня 2025 ВЧ НОМЕР_2 повідомила позивача про відмову в задоволенні рапорту, зазначивши, що до рапорту про звільнення не додано документів, які б підтверджували необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи. На думку ВЧ НОМЕР_2 , додані до рапорту висновок ЛКК КНП «Центр первинної медичної допомоги №4» Харківського району від 21.02.2025 року та Висновок ЛКК КНП «Центр первинної медичної допомоги №4» Харківського району про наявність порушень функцій організму через які невиліковні хвороби особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 21.02.2025 року №42/1, за первинною формою №080-4/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, не відносяться до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду. Органом, який уповноважений видавати документи на підтвердження необхідності постійного догляду за особою, якій встановлена група інвалідності є медико- соціальна комісія.
Крім цього, до зазначеного рішення було подано ряд рапортів від ОСОБА_1 , які ним не складалися та не підписувалися, а саме рішення винесено з порушенням вимог п.2. ч. 9 Наказу Міністерства оборони України №531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» від 06.08.2024 року, яким передбачено що розгляд паперового рапорту військовослужбовця в сама його прямими командирами (начальниками) здійснюється у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у його не звільненні з військової служби за сімейними обставинами, а тому за захистом своїх прав та законних інтересів звертається до суду.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що водій-електрик 3 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу 4 мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старший сержант ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 з 05.09.2022 час ( витяг з наказу від 05.09.2022 № 249 додається).
Військовою частиною НОМЕР_2 розглянуто рапорт старшого сержанта ОСОБА_1 від 22.06.2025 про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини, який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи .
За наслідками розгляду рапорту, військовою частиною НОМЕР_4 сержанту ОСОБА_1 , водію- електрику 3 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу 4 мінометної батареї НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 рапорт не погоджено, що підтверджено рішенням щодо розгляду рапорту старшого сержанта ОСОБА_1 , водія-електрика 3 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу 4 мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , з підстави, що до рапорту не додано документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю.
Суд вказує, що статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24.02.2022 строком на ЗО діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-Х1Т «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби, під час воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні, обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації (на момент видачі довідки МСЕК) було визначено Положенням про медико- соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання У повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально- профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально- профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим:, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно- курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який, може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
Суд вказує, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 року у справі №120/1909/23.
Суд також вказує, що Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021№407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/О «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого № », затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Також, повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання».
Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Щодо підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №08(.)-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.201.3 № 667.
Відповідно до пункту 4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/О «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом МОЗ України 09.03.2021 № 407 (далі - Інструкція № 080-4/о), висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 (далі - Порядок № 859).
Дослідження пункту 1 Порядку № 859 вказує, що цей порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є:
особами з інвалідністю І групи;
дітьми з інвалідністю (висновок ЛКК за формою № 080/о);
громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями (висновок ЛКК за формою № 080-2/о);
невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися (висновок ЛКК за формою № 080-4/ о);
дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі пренатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органу, потребують паліативної допомоги (довідка ЛКК за формою № 080-3/о).
Повноваження фізичних осіб надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки, також передбачені частиною 6 статті ІЗ Закону України «Про соціальні послуги».
Таким чином, невиліковно хворі, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, можуть потребувати аналогічного догляду, як і особи з інвалідністю І групи, які в свою чергу можуть потребувати постійного догляду (особи з інвалідністю підгрупи А І групи).
Однак, це не вказує на те, що у безумовно всіх випадках особа, якій видано висновок ЛКК за формою № 080-4/О, потребує саме постійного догляду, в той час як соціальні послуги за таким висновком можуть надаватись: постійно, періодично, тимчасово (пункт 6.2 розділу VI Державного стандарту денного догляду, пункт 6.3 розділу VI Державного стандарту догляду вдома, пункт 3 розділу VI Державного стандарту соціальної послуги паліативного догляду).
Зазначене узгоджується із частиною 4 статті 16 Закону України «Про соціальні послуги», яким визначено, що соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються: екстрено (кризово), постійно, тимчасово, одноразово.
Ні форма висновку ЛКК за формою № 080-4/О, ані інструкція з його заповнення не містить положень про те, що такий висновок видається виключно для осіб які потребують постійного догляду. Рішення щодо визначення у наданні якої саме соціальної послуги потребує особа (денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи) приймається за Показниками комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, наведеними у додатку до Порядку № 859.
Згідно з цими показниками, для особи, яка належить до V групи рухової активності (ступінь 10) властива потреба у постійному цілодобовому догляді та така особа повністю залежна від сторонньої допомоги.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико- соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Суд звертає увагу, що у висновку про умови та характер праці, зазначено «Протипоказана фізична праця, психо-емоційні навантаження», що не відповідає вимогам вищезазначеної статті.
Стосовно лікарсько-консультативної комісії, то суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 по справі № 520/21316/23 (провадження № К/990/13283/24) зазначив:
Щодо осіб, які не належать до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і постійно потребують стороннього догляду, то на переконання Верховного Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема:
висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку;
висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланку, затвердженого наказом МОЗ України від 31.07.2013 № 667.
Суд вказує, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, в тому числі усиновлені. До членів сім'ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Таке визначення ступенів споріднення для цілей розд. IV Податкового кодексу України (далі - ПКУ) передбачене п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПКУ.
Матеріалами справи підтверджено, що до рапорту старшого сержанта ОСОБА_1 додано копію Довідки Серії 12 ААГ № 312596 від 04.04.2024 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якої мати позивача ОСОБА_4 є особою з інвалідністю II групи за загальним захворюванням та не потребує постійного стороннього догляду.
До рапорту старшого сержанта ОСОБА_1 додано копію Висновку № 42/1 від 21.02.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о).
Відповідно до цього висновку, ОСОБА_4 не потребує постійного стороннього догляду, а потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від Фізичної особи. Висновок дійсний до 21.2.2026.
Судом також встановлено, що висновок КНП «Центр первинної медичної допомоги №4 Харківського району» від 21.02.25 № 42 (де зазначено: «за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду») не відповідає встановленої формі медичних документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю (форма 080-4/О; форма 080-2/0; форма за наказом МОЗ №667 від 31.07.2013).
Таким чином, на час розгляду даної справи у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України через сімейні обставини, а саме, через необхідність постійного догляду за дружиною.
Оскільки судом за наслідком розгляду даної справи не було встановлено підстав для звільнення позивача зі служби, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.