Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питань забезпечення позову
23 жовтня 2025 року справа № 520/28085/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши у приміщенні суду в письмовому провадженні заяву представника позивача - адвоката Шевченко Дар'ї Станіславівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача - адвокат Шевченко Дар'я Станіславівна в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду та просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та направлення звернення до ГУНП в Харківській області про здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 для притягнення до адміністративної відповідальності;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та повідомити ГУНП в Харківській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 для притягнення до адміністративної відповідальності.
Від представника позивача - адвоката Шевченко Д.С. в інтересах ОСОБА_1 до суду разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої заявник просить:
- забезпечити позов шляхом зупинення дії звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 до органів Національної поліції України про здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;
- забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 направляти повторні або нові звернення до органів Національної поліції України про здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 з підстав нез'явлення за мобілізаційним розпорядженням, - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що, на думку заявника, в даному в разі здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування до вирішення справи по суті, предмет спору фактично втратить своє значення. Заявник також вказав, що навіть якщо в майбутньому суд задовольнить адміністративний позов і зобов'яже відповідача відкликати звернення, таке рішення не зможе відновити права позивача, порушені на час розгляду справи.
Отже, на думку заявника, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як передбачено ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Так само, згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 р. № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Наведені заявником обставини, на думку суду, не є достатньо обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
При цьому суд зауважує, що за змістом позовної заяви судом вбачається оскарження позивачем внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим згідно положень ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення у сукупності із приписами Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487, за якими територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені відповідними повноваженнями звертатись до органів Національної поліції з приводу доставлення осіб, які порушують законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також встановлені правила військового обліку, з метою примусової їх доставки до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
З врахуванням викладеного суд зауважує, що доводи заяви про забезпечення позову про те, що предметом спору є "сам факт розшуку" є помилковими, а посилання на те, що в разі якщо позивач буде затриманий органами Національної поліції, його право на свободу та недоторканість буде порушено, очевидно виходить за межі цього спору, оскільки охоплюється правовідносинами, які унормовано КУпАП.
При цьому, суд звертає увагу, що в даній справі не вирішується питання винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150-158, 248, 256, 293 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Д.В. Григоров