Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 жовтня 2025 року Справа № 520/27727/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних в довідці №ФХ-112460/7463/с від 30.05.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в довідці №ФХ-112460/7463/с ОСОБА_1 від 30.05.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. і надати цю оновлену довідку до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Вважаю, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, виходячи з наступних мотивів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 по справі №520/4740/25 адміністративний позов задоволено частково. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 підготувати та надати до головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру пенсії позивача.
Дані обставини установлено із матеріалів справи та комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» Харківського окружного адміністративного суду.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 №520/4740/25 відповідач виготовив довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 рік, в якій вказано основні розміри грошового забезпечення, розраховані з застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2023 року. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, що зазначені у вказаній довідці, відповідачем протиправно зменшені у грошовому виразі та звертається з новим адміністративним позовом.
Позивач наводить аргументи про те, що складові довідки, розраховані з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01.01.2018 - 1762,00 грн, а не станом на 01.01.2023, тобто 2684,00 грн, про що зобов'язано відповідача судовим рішенням.
Не погодившись із діями відповідача щодо неналежного виконання судового рішення від 30.04.2025 по справі №520/4740/25, позивач звернувся із даним позов до суду за захистом свого порушеного права.
Отже, фактичною підставою для звернення позивача до суду є невиконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 по справі №520/4740/25.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження».
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Відповідного до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 (справа №640/12697/21) вказав, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Положеннями статті 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, у разі незгоди із рішенням, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення від 30.04.2025 по справі №520/4740/25, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він може звернутися до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто у порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.028.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19, від 28.02.2023 у справі №260/1898/22.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21.11.2019 року у справі № 802/1933/18-а та від 29.07.2021 року у справі № 460/350/19.
У свою чергу, незгода позивача з правильністю виконання відповідачем рішення суду, в частині визначення (розрахунку) розміру додаткових видів грошового забезпечення, може бути предметом розгляду судом, в порядку передбаченому ст.383 КАС України, оскільки саме положення ст.383 КАС України визначають можливість встановлення судового контролю за правильністю та повнотою виконання рішення суду. Такий контроль здійснюється виходячи із суті та змісту ухваленого рішення в порівнянні з діями, які вчинені суб'єктом владних повноважень на виконання такого рішення.
Отже, у разі незгоди позивача з розміром додаткових видів грошового забезпечення, розрахунок яких зроблено відповідачем на виконання рішення суду, останній не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою, в порядку ст.383 КАС України.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 520/29582/24.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A.303-A; пункт 29).
За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він міг звернутися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України із відповідними заявами про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Отже, добросовісність або недобросовісність дій відповідача має бути оцінена з урахуванням фактичних обставин справи, що може бути здійснено судом у справі від 30.04.2025 по справі №520/4740/25 після подання позивачем заяви в порядку статті 383 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене вище приходжу до переконання про те, що вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому, а відтак у відкритті провадження у цій справі необхідно відмовити.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16 грудня 2021 року), №400/822/20 (постанова від 31 січня 2022 року), №233/3744/17 (постанова від 20 квітня 2022 року), № 818/1346/16 (постанова від 30 червня 2022 року), а також у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 520/29582/24.
Керуючись ст. ст. 170, 248, 256, 287, 293, 295 КАС України, -
у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що у разі у разі незгоди з розміром додаткових видів грошового забезпечення, розрахунок яких зроблено відповідачем на виконання рішення суду, останній не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою, в порядку ст.383 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала складена та підписана суддею 22.10.2025.
Суддя М. І. Садова