23 жовтня 2025 року м. Рівне №460/7839/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 28.02.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб";
зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб", та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб", та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2023 по 28.02.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб", та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що у період з 01.01.2021 по 28.02.2023 (включно) він проходив військову службу у Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор". Позивач вказує, що відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення у спірний період у заниженому розмірі. Зокрема, позивачу виплачувалися посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, інші щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, обчисленні з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (тобто, станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023). За наведених обставин, позивач просить позов задовольнити повністю.
29.07.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися з урахуванням розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням, встановлених чинною редакцією пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, тобто шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до названої Постанови Уряду. Крім того, відповідно до доручень державного секретаря Міністерства юстиції України від 30.01.2020 № 118/1.3/48-30, від 25.01.2021 № 29/1.3/48-21, 17.01.2022 № 19/1.3/48-22 та від 10.01.2023 № 24/1.3/48-23, розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Державної кримінально-виконавчої служби України визначаються відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а також наказу Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5 "Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, - 1762 гривні, і відповідно до вказаних доручень не змінювалось на протязі 2020-2023 років. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2024, для розгляду адміністративної справи № 460/7839/24 було призначено суддю Махаринця Д.Є.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розпорядженням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 № 712 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 460/7839/24.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2025, головуючою суддею по розгляду справи № 460/7839/24 визначено суддю Поліщук О.В.
Ухвалою суду від 10.09.2025 адміністративну справу № 460/7839/24 прийнято до провадження судді Поліщук О.В. та розпочато її розгляд спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку статті 262 КАС України
Ухвалою суду від 23.10.2025 задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог, що стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 28.02.2023 (включно), та, відповідно, поновлено позивачу такий строк.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проходив військову служу в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" в період з 01.01.2021 по 28.02.2023.
Відповідно до витягу з наказу в Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" від 27.02.2023 № 40/ОС-22 "По особовому складу", майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника СІЗО чергової служби Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор", звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з 28.02.2023.
20.05.2024 адвокат ОСОБА_2 звернулася до відповідача в інтересах позивача з адвокатським запитом № 06\20\05\24 щодо надання: довідки про грошове забезпечення позивача за період з 01.01.2021 по 27.02.2023 із зазначенням узагальненої суми грошового забезпечення за місяць; інформації про зміну грошового забезпечення позивача з 01.01.2021 по 27.02.2023.
Листом від 28.05.2024 за № 04-3308 відповідач надав представнику позивача запитувану довідку, а також повідомив, що у період з 01.01.2021 по 28.02.2023 нарахування і виплата грошового забезпечення позивачу проводилися відповідно до доручень державного секретаря Міністерства юстиції України.
Як вказує позивач, за наслідками отримання довідки про розмір виплаченого грошового забезпечення ним встановлено, обрахунок посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових виплат в спірний період здійснювався відповідачем виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (тобто, станом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно).
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо належного обрахунку розміру його грошового забезпечення та вважаючи її протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є правомірність застосування відповідачами для розрахунку складових грошового забезпечення позивача у 2021-2023 роках прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Вирішуючи вказане питання, суд виходить з такого.
10.01.1992 введено в дію Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абзацом першим частини першої статтею 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому, частинами третьою та четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, зокрема, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Вказана постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у редакції, чинній до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В свою чергу, додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови № 704 містили примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Таким чином, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 вказаного нормативно-правового акта було викладено в редакції змін, внесених згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v6453805-20#Text) визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Водночас, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Положення пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття Урядом Постанови № 704, так і станом на дату набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції в адміністративній справі № 826/6453/18 про визнання протиправним та скасування пункту 6 Постанови № 103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови №704 (29.01.2020), та неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова № 704, місце таких в системі нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про те, що при розв'язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VIII та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, перевагу слід надати положенням названого Закону як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Отже, згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що пунктом 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
В свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX (далі - Закон № 1082-ІХ), Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-IX (далі - Закон № 1928-ІХ) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, протягом 2020, 2021, 2022 та 2023 років, відповідно, не містять.
Таким чином, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Тотожна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 14.09.2022 у справі № 500/1886/21, від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.
Наведеними вище висновками суду спростовуються в цілому доводи та твердження відповідача про те, що в силу вимог пункту 4 Постанови № 704 протягом спірного періоду з 30.01.2020 по травень 2023 року розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу була стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, що складає 1762,00 грн.
Водночас, суд враховує, що пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704" (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 103.
Пунктом 2 Постанови № 481 внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (пункт 3 Постанови № 481).
Таким чином, з 20.05.2022 (дня набрання чинності Постановою № 481) відбулися зміни у нормативно-правовому регулюванні спірних правовідносин і такі зміни передбачають обрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, зокрема військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, з фіксованої суми - 1762,00 грн, і ця сума не пов'язана з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб чи будь-яким іншим державним соціальним стандартом.
В межах спірних правовідносин щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 28.02.2023 Постанова № 481 залишалася чинною, а відтак обов'язковою до виконання відповідачем.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що у період з 01.01.2021 по 28.02.2023 розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача мали визначатися з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: установленого Законом № 1082-ІХ станом на 01.01.2021, Законом № 1928-ІХ - станом на 01.01.2022, та Законом № 2710-ІХ - станом на 01.01.2023.
При цьому, суд повторює, що відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
В свою чергу, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Так, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Пунктом 2 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Аналіз положень Розділів V - XХХІI Порядку № 260 вказує на те, що щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення обчислюються у відсотковому співвідношенні до посадового окладу та/або окладу за військовим (спеціальним) звання.
Відтак, суд звертає увагу на те, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням зумовлює наявність підстав для здійснення перерахунку (донарахування) позивачу усіх інших щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому, виплата позивачу у період з 01.01.2021 по 28.02.2023 як щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, так і одноразових додаткових видів грошового забезпечення, стверджується наявним в матеріалах судової справи листом відповідача від 28.05.2024 за № 04-3308 з додатками.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача шляхом:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу у період з 01.01.2021 по 28.02.2023 грошового забезпечення (посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень Постанови № 704;
зобов'язання відповідача провести нарахування (перерахунок) та виплату позивачу за період з 01.01.2021 по 28.02.2023 грошового забезпечення (посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позовну заяву належить задовольнити повністю.
Також, суд зауважує, що з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 28.02.2023 грошового забезпечення (посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язати Державну установу "Рівненський слідчий ізолятор" провести нарахування (перерахунок) та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 28.02.2023 грошового забезпечення (посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 23.10.2025.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Державна установа "Рівненський слідчий ізолятор" (вул. Дворецька, буд. 116, м. Рівне, Рівненська обл., 33001; код ЄДРПОУ/РНОКПП 08564400).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК