22 жовтня 2025 року м. Рівне №460/9787/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі № 460/9787/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 28.02.2024 пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06.06.1996 № 230/96-ВР;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 з 28.02.2024 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06.06.1996 № 230/96-ВР, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів.
07.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій заявник просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчиненні на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі № 460/9787/24, щодо обчислення основного розміру пенсії по інвалідності позивача відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 28.02.2024, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" - 2093,00 грн.
14.10.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, згідно з якими на виконання рішення суду від 09.01.2025 у справі № 460/9787/24 (набрало законної сили 10.07.2025) проведено перерахунок пенсії позивача з 28.02.2024 та нараховано доплату за період з 28.02.2024 по 31.07.2025 в сумі 118205,35 грн з урахуванням раніше виплачених сум, яка буде виплачена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України відповідно до вимог статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статей 23, 116 Бюджетного кодексу України. З 01.08.2025 пенсія позивачу виплачується у розмірі 12728,82 грн, у т.ч. 12558,00 грн - розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, встановлений на виконання рішення суду від 09.01.2025. Таким чином, відповідач стверджує, що рішення суду виконано в межах повноважень в установленому чинним законодавством порядку.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
В Рішенні Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 констатовано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06.06.1996 № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР) зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також констатувала, що внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" від 29.06.2021 № 1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-ХІІ встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, а тому законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Вирішуючи спір по суті, у судовому рішенні у справі № 460/9787/24 суд зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, якими передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Рішенням суду у справі № 460/9787/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР з 28.02.2024.
За приписами частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Тому, на виконання судового рішення у справі № 460/9787/24 відповідач був зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб) на рівні 2361,00 грн.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В свою чергу, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX було установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Отже, нарахування позивачу основного розміру пенсії по інвалідності із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн до 01.03.2024 є правомірним.
Проте, як стверджується матеріалами судової справи, відповідачем здійснено нарахування пенсії позивачу із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 2093,00 грн і після 01.03.2024, що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.03.2024 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму на рівні 2361,00 грн.
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду в частині нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.03.2024 з урахування прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, установленого на 01.01.2023 (2093,00 грн), а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
За наведених обставин, заява позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду підлягає до часткового задоволення.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі № 460/9787/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчиненні на виконання судового рішення у справі № 460/9787/24, щодо обчислення основного розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06.06.1996 № 230/96-ВР за період з 01.03.2024, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", - 2093,00 грн.
В задоволенні заяви в іншій частині, - відмовити.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 22.10.2025.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК