Рішення від 23.10.2025 по справі 440/4260/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4260/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Бевзи В.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Китайгородської І.О.,

представника позивача - Александрова Д.С., Дзюбенко В.О.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Полтава-Паритет» до Головного управління ДПС в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач Приватне підприємство "Полтава-Паритет" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області «Р» від 30.08.2024 № 00122980702,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області «ПС» від 30.08.2024 № 00723000702.

Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин рішенням щодо протиправного збільшення грошових зобов'язань із податку на додану вартість (далі - ПДВ) та застосування фінансової відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог зазначені доводи, що висновки контролюючого органу в акті документальної позапланової виїзної перевірки його господарських операцій з ПП «АМДАО» (код 40711838, ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» - попередня назва станом на момент здійснення господарських операцій) за листопад 2019 року є необґрунтованими, оскільки господарські операції із цим контрагентом підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов'язані із господарською діяльністю підприємства.

Позивач вказував на помилковість висновку контролюючого органу про неможливість здійснення таких операцій у зв'язку із відсутністю у контрагента ресурсів для здійснення діяльності та відповідних товарів у ланцюгу постачання, кінцевою ланкою в якому є підприємство, посилаючись на те, що чинне законодавство України не ставить у залежність право платника податку на додану вартість на податковий кредит за рахунок суми зазначеного податку, сплаченого (нарахованого) в ціні придбаного товару (послуг, робіт) від дотримання вимог податкового законодавства іншим платником ПДВ - постачальником товару (послуг) та контрагентами постачальника.

Щодо посилань відповідача на негативну інформацію про діяльність ПП «АМДАО», наявної в інформаційно-аналітичних базах державної податкової служби про неможливість поставки товару опор (паркових), то позивач зазначав, що така інформація сама собі не може бути підставою для оцінки операції із вказаним контрагентом фіктивною, а господарських операцій з контрагентом - нереальними (безтоварними).

У позивача відсутні підстави вважати діяльність ПП «АМДАО» протиправною, оскільки позивачем надані докази щодо транспортування, зберігання опор паркових, їх подальше використання у господарській діяльності, відсутність інформації в базі даних контролюючого органу не може бути підставою для визнання операцій безтоварною та позбавлення платника податку права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за результатом такої господарської операції.

Позивач додатково надав пояснення щодо помилкової інформації зазначеної відповідачем про кількість опор паркових в господарській діяльності ПП «Полтава-Паритет» у таблиці, наведеній на с. 37 акту перевірки.

Придбані у ПП «АМДАО» опори паркові використані в діяльності із ТОВ «ТБК Титан» у межах договору субпідряду у договорі про публічні закупівлі ТОВ «ТБК Титан» із Управлінням екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради: UA- 2021-03-05-010672-с на веб-порталі Уповноваженого органу, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель https://prozorro.gov.ua, на закупівлю робіт по Відновленню елементів благоустрою території зеленої зони вздовж Юр'єва (капітальний ремонт) в м. Харків. Коригування. (45112000-5 земельні та інші роботи).

У відповіді на відзив позивач додатково звертає увагу в частині своїх доводів, що ПП «АМДАО» на момент здійснення господарських операцій зареєстроване як юридична особа, та як платник податку на додану вартість, товариство подавало податкову та фінансову звітність, жодних зауважень до форми, змісту чи порядку складання наданих до перевірки первинних документів податковий орган у акті перевірки не відзначив. ТТН складена ПП «АМДАО» та надана позивачу, оскільки опори паркові доставлені зазначеним контрагентом у м. Харків, до господарської одиниці позивача, де зберігались до моменту використання у договорі субпідряду із ТОВ «ТБК Титан».

Додатково позивач вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента по ланцюгу придбання товару суб'єкта господарювання, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом. Інформація про контрагента позивача в автоматизованих інформаційних системах органів податкової служби може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. На час здійснення операцій із контрагентом ПП «АМДАО» у листопаді 2019 року відсутня негативна інформація щодо ПП «АМДАО».

Факт передання та фактичного переміщення товару позивачу підтверджується належними документами, а оприбуткування та використання товару підтверджується, як первинними фінансово-господарськими документами, так і даними бухгалтерського обліку.

Позивач пояснив суду, що під час перевірки вважав, що надав всі необхідні документи, у той же час відомості зазначені в акті перевірки є помилковими, не відповідають первинним документам та даним бухгалтерського обліку.

Також позивач підтвердив суду, що не надав відповідь на запит контролюючого органу від 06.02.2020 №4369/10/10-31-05-06-19 про надання інформації по взаємовідносинах з ПП «АМДАО» у листопаді 2019 року, який отриманий підприємством 05.03.2020.

Даний запит передував призначенню документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом у 2024 році, внаслідок ненадання позивачем відповіді на такий запит.

Позивачем наданий позов, уточнена редакція позову, заяви про поновлення строку звернення до суду, відповідь на відзив, неодноразово подані додаткові пояснення та докази на виконання вимог суду.

Стислий зміст заперечень відповідача.

У наданому відзиві до суду на позовну заяву з додатками представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, наголошував, що за результатами позапланової виїзної перевірки встановлене порушення ТОВ «Полтава-Паритет» п. 44.1, п.44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижений податок на додану вартість за листопад 2019 року на суму 482 244,00 грн.

Перевіркою встановлена сукупність фактів, які свідчать про нереальність (безтоварність) задекларованих ТОВ «Полтава-Паритет» операцій з придбання опор паркових у ПП «АМДАО» (код 40711838, ПП «Промінвест Укрпромторг Постач»).

Під час перевірки позивачем не надані докази такого перевезення товару, рух товару у просторі від пункту його отримання ПП «Полтава-Паритет», фізично від постачальника до місця зберігання (перевантаження тощо) рух товару не підтверджений.

Відповідач зазначає, що у акті перевірки здійсненні правомірні висновки щодо безтоварності та нереальності зазначеної господарської операції, оскільки згідно із даними ЄРПН контрагент-постачальник ПП «АМДАО» у 2018-2019 роках не придбавав товар за вказаною номенклатурою, інформація щодо взаємовідносин ПП «АМДАО» із суб'єктами господарювання неплатниками ПДВ відсутня; у декларації з ПДВ за листопад 2019 року ПП «АМДАО» не декларує показники р. 10.3 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість; підприємство не подає звітність щодо нарахованих доходів у 2019 році, у т.ч. із фізичними особами з договорами цивільно-правового характеру; відповідно до інформації з ІКС «Податковий блок» ПП «АМДАО» не здійснювало зовнішньоекономічної діяльності у 2019 році, тобто не могло імпортувати опори паркові для подальшої реалізації позивачу.

Таким чином за ланцюгом постачання ПП «АМДАО» не встановлений факт придбання товару опор паркових, які поставлені позивачу.

Господарська операція позивача із ПП «АМДАО», відповідно до акту перевірки є нереальною, у такій операції відсутня розумна економічна причина (ділова) мета, складені первинні документи є недостовірними, що є підставою для позбавлення права платника податку на віднесення сум до податкового кредиту з ПДВ за результатами цієї операції у листопаді 2019 року

Внаслідок допущених порушень норм податкового законодавства, урахуванням вказаних обставин, відповідачем в акті перевірки здійснений висновок, що ПП «Полтава-Паритет» безпідставно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «АМДАО» в декларації з ПДВ за листопад 2019 рік, чим порушені п. 44.1, п.44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2019 року - на суму 482244,00 грн., чим здійснене умисне винне порушення, за що застосована відповідальність у редакції пп. 123.2 ст. 123 ПК України із 01.01.2021 у сумі 120561,00 грн., та винесене податкове повідомлення-рішення від 30.08.2024 №00122980702 форми «Р».

Внаслідок порушення позивачем пп. 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, п. 85.2 ст. 85 ПК України, у зв'язку з чим під час перевірки не надані документи (інформація), необхідні для проведення перевірки, у повному обсязі, встановленому ПК України, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.08.2024 №00123000702, яким застосована до позивача штрафна (фінансова) санкція у сумі 1020,00 грн.

На переконання контролюючого органу, оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними відповідно до норм чинного податкового законодавства.

Головним управління ДПС у Полтавській області повідомлено, що перед проведенням перевірки на податкову адресу ПП «Полтава-Паритет» направлявся запит від 06.02.2020 №4369/10/10-31-05-06-19 щодо надання інформації (пояснень їх документальних підтверджень) по взаємовідносинах з ПП «АМДАО» у листопаді 2019 року, який отриманий платником 05.03.2020. Станом на дату початку перевірки відповідь ПП «Полтава-Паритет» не надана на такий запит.

Відповідачем надані неодноразово додаткові пояснення та докази на виконання вимог суду.

Заяви, клопотання учасників справи.

Сторонами подані клопотання про долучення доказів.

Відповідачем подана заява про залишення позову без розгляду.

Позивачем подана заява про одночасну зміну підстав та предмета позову.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 продовжений строк для усунення недоліків.

23.04.2025 на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивачем надані докази та заява про поновлення строку звернення до суду.

Полтавським окружним адміністративним судом від 28.04.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувані судом докази від позивача та відповідача.

Призначене підготовче судове засідання на 10:00 год. 14.05.2025.

У підготовче засідання 14.05.2025 з'явились представники сторін.

Протокольною ухвалою від 14.05.2025, яка оформлена окремим документом, відмовлено у заяві позивача про одночасну зміну підстав та предмета позову.

Протокольною ухвалою від 14.05.2025 відмовлено у заяві відповідача про залишення позову без розгляду, до заяви не долучені докази її направлення позивачу.

У підготовче засідання 28.05.2025 з'явились представники сторін. Судом витребувані докази щодо направлення запиту та надання відповіді на нього перед призначенням перевірки.

На виконання вимог суду надані докази.

У підготовче засідання 11.06.2025 з'явились представники сторін. За результатами судового засідання закрите підготовче провадження, а справа призначена до судового розгляду по суті.

У судове засідання 25.06.2025 з'явились представники сторін. Відкладене засідання для надання сторонами додаткових доказів.

Сторонами надані докази суду.

03.07.2025 судове засідання не відбулось внаслідок погіршення безпекової ситуації та повітряної атаки військами російської федерації м. Полтави.

У судове засідання 17.07.2025 з'явились представники сторін. Відкладене засідання для надання сторонами додаткових доказів.

Сторонами надані докази суду.

У судове засідання 14.08.2025 з'явились представники сторін. Відкладене засідання для надання відповідачем додаткових доказів у належній якості (податкова та фінансова звітність).

Відповідачем надані докази суду у паперовій формі, належним чином засвідчені у належній якості.

У судове засідання 21.08.2025 з'явились представники сторін. Відкладене засідання для надання позивачем додаткових доказів та пояснень.

Сторонами надані додаткові пояснення та докази суду щодо придбання опор паркових та відображення таких відомостей в акті перевірки.

У судове засідання 28.08.2025 з'явились представники сторін. Оголошена перерва у судовому розгляді.

У судове засідання 04.09.2025 з'явились представники сторін. Оголошена перерва у судовому розгляді щодо дослідження доказів (відомостей бухгалтерського обліку та їх ненадання під час перевірки).

Позивачем надані додаткові пояснення та докази.

Судове засідання 18.09.2025 не відбулось внаслідок перебування судді у відпустці.

У судове засідання 01.10.2025 з'явились представники сторін. Оголошена перерва у судовому розгляді перед судовими дебатами.

У судове засідання 16.10.2025 з'явились представники сторін. Закінчений судовий розгляд справи по суті, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

У судове засідання 23.10.2025 з'явились представники сторін. Судом проголошене скорочене рішення у справі.

Позивачем та відповідачем надана інформація та докази на виконання ухвал суду.

Із 04.06-10.06.2025, 23.07-10.08.2025, 25.08.2025, 17.09.2025-18.09.2025, 06.10.2025-10.10.2025 суддя перебував у відпустці.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Декларація із ПДВ за листопад 2019 року подана позивачем 16.12.2019.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.07.2024 №1877-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Полтава-Паритет», відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Полтава-Паритет», податковий номер 30732375 з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «АМДАО» (код 40711838) у листопаді 2019 року.

Перед проведенням зазначеної перевірки Головне управління ДПС у Полтавській області направило запит від 06.02.2020 №4369/10/10-31-05-06-19 до ПП «Полтава-Паритет» щодо надання інформації (пояснень їх документальних підтверджень) по взаємовідносинах з ПП «АМДАО» у листопаді 2019 року, який отриманий платником 05.03.2020.

ПП «Полтава-Паритет» відповідь на запит контролюючому органу не надало, що і стало підставою для проведення позапланової виїзної перевірки.

На підставі направлення проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «АМДАО» (код 40711838) у листопаді 2019 року, перевірка фактично проводилась з 11.07.2024 по 19.07.2024.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області складений акт №9933/16-31-07-02-01/30732375 від 26.07.2024 (далі - Акт), висновками якого встановлені порушення ПП «Полтава-Паритет» податкового законодавства:

- п. 44.1, п.44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого ПП «Полтава-Паритет» занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 482 244,00 грн, у т.ч: - за листопад 2019 року - на суму 482 244 гривень;

- пп. 16.1.5 пункту 16.1 ст. 16, п. 85.2 ст. 85 ПК України, у зв'язку з чим для перевірки не надані документи (інформацію), необхідні для проведення перевірки у повному обсязі, встановленому Кодексом.

9 серпня 2024 року ПП «Полтава-Паритет» подані до Головного управління ДПС у Полтавській області заперечення на висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки від 26.07.2024 № 9933/16-31-07-0201/30732375.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області листом № 24831/6/16-31-07-02-06 від 23.08.2024 надана відповідь на заперечення, якою висновки акту перевірки залишені без змін.

30 серпня 2024 року за результатами розгляду висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 00122980702, яким ПП «Полтава-Паритет» збільшена сума грошового зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму - 602 805,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - на суму 482 244,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 120 561,00 грн.; форми ПС №00123000702, яким застосована до ПП «Полтава-Паритет» штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 1020,00 грн.

Штрафна санкція у податковому повідомленні-рішенні форми «Р» № 00122980702 застосована у розмірі 25% у сумі 120 561,00 грн., як за умисне вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України в редакції ПК України із 01.01.2021.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач отримав 06.09.2024, що підтверджується матеріалами справи та заявами сторін по суті спору.

Податкові повідомлення-рішення не оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України в порядку статті 56 ПК України.

За змістом акту перевірки від 11.12.2024 №16816/16-31-07-02-01/38459477 Головного управління ДПС у Полтавській області встановлено про заниження ПП «Полтава-Паритет» податку на додану вартість за рахунок включення до податкового кредиту за листопад 2019 року податку на додану вартість в сумі 482 244,00 грн. згідно податкової накладної, складеної ПП «АМДАО».

08 листопада 2019 року між Приватним підприємством «Промінвест Укрпромторг Постач» (як з постачальником, у подальшому назва змінена на ПП «АМДАО») та Приватним підприємством «Полтава-Паритет» (як Покупець) укладений договір постачання №7/11.

Із Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлена обставина про наявність вироку Київського районного суду м. Полтави від 12.05.2017 у справі №552/7492/16-к, затверджена угода від 28 грудня 2016 року у кримінальному провадженні №32016170000000033 від 08.09.2016 про визнання винуватості укладену між начальником відділу прокуратури Полтавської області С.В. Остапенком та обвинуваченим Коханичем В.М. (керівником, бухгалтеторм), за участі захисника Пищенка О.І., якою засуджений ОСОБА_1 та визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання: за ч.1 ст.212КК України - штраф у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.; за ч.1 ст.366 КК України - штраф в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

Вироком встановлені юридичні факти несплати податкових зобов'язань Приватним підприємством «Вуличне освітлення» у 2015-2016 роках.

Таким чином, даний вирок не стосується обставин цієї справи.

Інші відомості в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо наявності вироків, угод, рішень за нереабілітуючими обставинами відносно контрагента позивача судом не встановлені, а відповідачем суду не повідомлені, у змісті акту перевірки відсутні.

На час здійснення господарської операції з позивачем, Приватне підприємство «Промінвест Укрпромторг Постач» зареєстроване платником податку на додану вартість.

Під час укладення вищевказаного договору допущена помилка у преамбулі, а саме, невірно зазначена сторона покупця - ФОП ОСОБА_2 , замість ПП «Полтава-Паритет».

У зв'язу із наявною помилкою, сторонами укладена Додаткова угода № 1 від 11 листопада 2019 року, якою внесені зміни у преамбулу Договору поставки № 7/11 від 8 листопада 2019 року, і виправлена назва покупця на - ПП «Полтава-Паритет».

Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві електротовари (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 Договору).

- пункті 2.1 Договору, Сторони погодили, що поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника.

Асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі затвердженого постачальником рахунку покупця (п.4.2. Договору).

Ціна товару, який поставляється на умовах даного договору, узгоджується та відображається в рахунках-фактурах та вказується у видатково-прибутковій накладній (п.7.1 Договору).

Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі, (п. 8.1 Договору).

На виконання договору поставки №7/11 від 08.11.2019 ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» здійснило поставку ПП «Полтава-Паритет» опори паркової SL 10Р J, згідно із видаткової накладної № 71 від 13 листопада 2019 року, у кількості 72 шт., ціна без ПДВ - 33 489,17 грн., сума без ПДВ - 2 411 220,24 грн.

ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» до договору поставки № 7/11 від 08.11.2019 складений рахунок на оплату № 1180 від 13.11.2019 на суму 2 893 464,29 грн. з ПДВ (сума ПДВ -482 244,05 грн.).

ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» по факту відвантаження товару здійснило реєстрацію податкової накладної № 2 від 13.11.2019 в ЄРПН на опору паркову SL 10PJ, товар згідно з УКТ ЗЕД - 7308, у кількості 72, на загальну суму 2 893 464,29 грн, у т.ч. ПДВ - 482 244,05 грн.

Позивачем здійснена оплату за поставлений товар шляхом зарахування безготівкових коштів на поточний рахунок ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» двома транзакціями:

згідно із платіжного доручення № 465 5 від 14.11.2019 на суму 2 3 93 464,29 грн та платіжне доручення № 4658 від 14.11.2019 на суму 500 000,00 грн. Разом - 2 893 464,29 грн., що також встановлено в акті перевірки.

При постачанні товару ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» позивачу надані сертифікат відповідності, зареєстрований в Реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.PS.001804-19, термін дії з 05.09.2019 до 04.09.2020, на продукцію: опори металеві оцинковані SL PLC Тип I, SL PLC Тип II, SL PLC Тип III, SL PLC Тип IV, SL PLC Тип VI, SL PLC Тип VII, SL PLC Тип VIII, SL PLC Тип XI, SL PLC Тип X, опори паркові: SL 10 Р J Тип І, SL 10 Р J Тип II, SL 10 Р J Тип III, відповідає вимогам ДСТУ Б.В.2.6-75:2008, п.4.1., виробник ПП «ПНЕВМОТЕХНИКА-КВАНТ». Сертифікат виданий органом з оцінки відповідності -ТОВ «Орган з сертифікації «ПромСтандарт», на підставі протоколу випробування № 0905.01/19X1 від 05.09.2019 р, виданого ВЛ ТОВ «Укрпромлаб» науковий випробувально-сертифікаційний центр.

На підставі податкової накладної №2 від 13.11.2019 позивач включив до складу податкового кредиту за листопада 2019 року суму податку на додану вартість в розмірі 482 244,05 грн.

Отриманий товар обліковано позивачем у бухгалтерському обліку у відповідних регістрах бухгалтерського обліку, що підтверджується карткою рахунку 631 за листопад 2019 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за листопад 2019 року.

Відповідно до умов договору постачання № 7/11 від 08.11.2019, поставка товару від ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» на адресу ПП «Полтава-Паритет» здійснювалося силами постачальника та за його рахунок.

Перевезення товару від ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» на адресу ПП «Полтава-Паритет» підтверджується товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) №Р71 від 13.11.2019 року.

У змісті ТТН № Р71 від 13.11.2019 зазначені наступні відомості: автомобільний перевізник - ПП «Дрейф»; водій - ОСОБА_3 ; автомобіль - MAN НОМЕР_1 ; замовник - ПП «Полтава-Паритет», ІПН 307323716019, Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Шевченка, 121 А, код за ЄДРПОУ 30732375; вантажовідправник - ПП «Промінвест Укрпромторг Постач», ІПН 407118316012,тел 0963671172, т/с НОМЕР_2 у банку ПАТ КБ Приватбанк, МФО 331401, код за ЄДРПОУ 40711838; вантажоодержувач - ПП «Полтава-Паритет», ІПН 307323716019, Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Шевченка, 121 А, код за ЄДРПОУ 30732375; пункт навантаження - м. Полтава, вул. Автобазівська, 1; пункт розвантаження - м. Харків, вул. Клочківська, 17; кількість місць - 72; відпуск дозволив - директор Колодій В.П.; усього відпущено на загальну суму - два мільйони вісімсот дев'яносто три тисячі чотириста шістдесят чотири грн., у т.ч. ПДВ - 482 244,05 грн; відомості про вантаж - опора паркова SL 10Р J, кількість місць - 72, ціна без ПДВ за одиницю, грн - 33 489,17 грн., загальна сума з ПДВ, грн - 2 893 464,29 грн.

У змісті ТТН № Р71 від 13.11.2019 зазначений пункт розвантаження - місто Харків, вул. Клочківська, 17, наявні підписи вантажовідправника - директора Колодій В.П., водія та вантажоодержувача - директор філії Дворецький.

У видатковій накладній № 71 від 13.11.2019, яка складена постачальником - ПП «Промінвест Укрпромторг Постач», внесена додаткова інформація: склад - Харківська обл., м. Дергачі, вул. Лозівська, 96Є.

Відповідно до пояснень позивача ця адреса не визначена сторонами, як місце поставки товару, придбаного позивачем, а може бути однією із адрес розміщення складу постачальника. ТТН № Р71 від 13.11.2019 виписував саме контрагент, а не позивач. Маршрут, товар (опора паркова SL 10Р J, 72 шт.) доставлений за адресом: м. Полтава, вул. Автобазівська, 1-м. Харків, вул. Клочківська, 17, до приміщення та території, яка орендується ПП «Полтава-Паритет» за місцем здійснення господарської одиниці позивача у м. Харкові.

Відповідачем на зазначені заперечення щодо відсутності обов'язкових реквізитів ТТН №Р71 від 13.11.2019, які визначені законодавством.

Перехід права власності відбувся за адресом відвантаження товару: м. Харків, вул. Клочківська, 17, що підтверджується ТТН № Р71 від 13.11.2019, відповідно до умов договору, внаслідок чого виписана податкова накладна контрагентом позивача - ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» (ПП «АМДАО»).

ПП «Полтава-Паритет» у період з 2019 року по 2021 рік орендувало у місті Харків, пров. Клочківський, 17 нежитлове приміщення та вуличну територію для зберігання необхідних активів з метою здійснення господарської діяльності.

Відповідно до договору оренди нежитлових приміщень №2 від 01.04.2019, укладений з ТОВ «Сонтор» та ПП «Полтава-Паритет», згідно якого позивач набув право користування нежитловим приміщення площею 58,0 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, пров. Клочківський, 17 на першому поверсі, Додаткова угода № 1 від 02.11.2019 до договору № 2 від 01.04.2019, Договір № 4 від 01.07.2020, додаткова угода № 1 від 02.06.2020 до нього, договір оренди № 1СК від 01.07.2020.

Зазначений орендований офіс та вулична територія орендувалися позивачем на час виконання робіт у місті Харкові, є тимчасовими і мали місце у період з 2019 по 2021 роки.

Придбаний товар (опори паркові SL 10Р J) у ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» використані ПП «Полтава-Паритет» у власній господарській діяльності та встановлені при виконанні робіт за наступними договорами:

- Договір підряду № 19/04-02 від 19 квітня 2021 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК ТІТАН» (Акт приймання виконаних будівельних робіт за 07.05.2021р., опори паркової SL 10Р J у кількості - 41 шт.);

- Договір підряду № 11/05-01 від 11 травня 2021 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК ТІТАН» (Акт приймання виконаних будівельних робіт за 02.07.2021р., опори паркової SL 10Р J у кількості - 63 шт.).

Договір підряду № 19/04-02 від 19 квітня 2021 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК ТІТАН», як з Генпідрядником та Приватним підприємством «Полтава-Паритет», як з Субпідрядником.

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору № 19/04-02 від 19.04.2021, Субпідрядник зобов'язується своїми силами та засобами, за свій ризик виконати за завданням Генпідрядника, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити: роботи по відновленню елементів благоустрою території зеленої зони вздовж бульвару Юр'єва (капітальний ремонт) в м. Харків. Коригування (електроосвітлення).

У пункті 3.1. Договору Сторонами погоджено, що розрахунок за виконану роботу проводиться після повного закінчення роботи Субпідрядником, виконуючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків та після підписання Сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) і акту приймання виконаних робіт (БК-2в), а також після послідуючої здачі робіт Генпідрядником на адресу Департаменту комунального господарства Харківської міської ради (як замовника), та отримання Генпідрядником на свій рахунок в повному обсязі грошових коштів від Департаменту комунального господарства Харківської міської ради за виконану роботу.

За результатом виконаних робіт між ПП «Полтава-Паритет» та ТОВ «ТКБ ТІТАН» підписаний акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) від 07.05.2021 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 07.05.2021 (за формою КБ- 3) на загальну вартість 4 694 990,70 грн.

При виконанні вищевказаного будівництва, ПП «Полтава-Паритет» встановило опору

паркову SL 10Р J у кількості 41 шт., що підтверджується інформацією зазначеною у акті приймання виконаних робіт № 1 від 07.05.2021.

За вищезазначеною операцією ПП «Полтава-Паритет» здійснило реєстрацію податкової накладної № 1 від 07.05.2021, на суму 4 694 990,70 грн, у т.ч. ПДВ - 782 498,45 грн.

Договір підряду № 11/05-01 від 11 травня 2021 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК ТІТАН», як з Генпідрядником та Приватним підприємством «Полтава-Паритет», як з Субпідрядником.

Відповідно до умов п.1.1 Договору № 11/05-01 від 11.05.2021, Субпідрядник зобов'язується своїми силами та засобами, за свій ризик виконати за завданням Генпідрядника, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити: роботи по відновленню елементів благоустрою території зеленої зони вздовж бульвару Юр'єва (капітальний ремонт) в м. Харків. Коригування (електроосвітлення).

Ціна цього договору визначається на підставі Договірної ціни, та становить - 2 940 950,59 грн., у т.ч. ПДВ - 490 158,43 грн. (п. 2.1. Договру)

За результатом виконаних робіт між ПП «Полтава-Паритет» та ТОВ «ТКБ ТІТАН» підписаний акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) від 02.07.2021 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 02.07.2021 (за формою КБ-3) на загальну вартість 2 940 950,59 грн.

При виконанні зазначеного Договору, ПП «Полтава-Паритет» встановило опору паркову SL 10Р J у кількості 63 шт., що підтверджується інформацією зазначеною у акті приймання виконаних робіт № б/н від 02.07.2021.

За вищезазначеною операцією ПП «Полтава-Паритет» здійснило реєстрацію податкової накладної № 1 від 02.07.2021, на суму 2 940 950,59 грн, у т.ч. ПДВ - 490 158,43 грн.

У змісті акту перевірки зазначене наступне (с. 38 акту):

«На підставі отриманої від ПП «ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ» інформації з цього питання встановлено таке.

1. Повна номенклатурна назва товару: Опора паркова SL 10 PJ тип II, 5000мм, оцинкована, фарбування по Rai 9005, світильник LED 40 Вт.

2. Згідно з твердженнями платника податку використання приватним підприємством отриманих від ПП «АМДАО» товарів за цією номенклатурою відбулося під час виконання ПП «ПОЛТАВА- ПАРИТЕТ» робіт по відновленню елементів благоустрою території зеленої зони вздовж бульвару Юр'єва (капітальний ремонт) в м.Харків. Корегування, за договорами з замовником (генпідрядником) ТОВ «ТБК ТІТАН» у травні та липні 2021 року, а саме (Звіт по проводках: 281* 205*, 205-281*, період листопад 2019р.-липень 2021р):

07.05.2021: 41шт (сума 1 373 055,97) (згідно акту приймання виконаних будівельних робіт -41шт);

02.07.2021: 31шт (сума 1 03 8 164,27) (згідно акту приймання виконаних будівельних робіт -63шт).

В останньому випадку невідповідність кількості, що має місце, платником податку не пояснена.»

Суд витребував від сторін додаткові пояснення відносно даної обставини.

27.08.2025 сторонами надані пояснення.

Під час судового засідання спростовані твердження зазначені в акті перевірки, представником відповідача підтверджена за результатом судового розгляду невідповідність тверджень акту перевірки фактичним обставинам справи та наданим позивачем доказам, а саме.

У таблиці, відображеній на с. 38 акту перевірки, допущена помилка при обрахунку загальної кількості використаних одиниць товару (Опора паркова SL 10 PJ тип ІІ, 5000мм) при виконанні робіт за договорами, укладеними з ТОВ «ТБК ТІТАН».

У таблиці акту перевірки зазначені дані: «всього: 115 шт.», - замість правильної кількості 155 шт. (41 + 63 + 51 = 155).

У змісті акту перевірки міститься інформація про помилкову кількість товару, використаного у взаємовідносинах з ТОВ «ТБК ТІТАН».

У період з листопада 2019 по липень 2021 року ПП «Полтава-Паритет» здійснена закупівля товару за номенклатурою «Опора паркова SL 10 PJ тип ІІ 2 5000мм, оцинкована, фарбування по RAL 9005, світильник LED 40 Вт», у контрагентів, до яких, окрім ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» (ПП «АМДАО»), належить:

ПП «Техревбуд» (код ЄДРПОУ 44102847),

ПНВП «Проммехпостач» (код ЄДРПОУ 32753391).

Загальна кількість придбаного товару становить 186 шт., з яких:

72 шт. придбані у ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» (ПП «АМДАО»);

63 шт. придбані у ПП «Техревбуд» (код ЄДРПОУ 44102847);

51 шт. придбана у ПНВП «Проммехпостач» (код ЄДРПОУ 32753391).

Відповідні дані узгоджуються із даними Головного управління ДПС у Полтавській області, наведеними в акті перевірки (стор. 37).

Одночасно у таблиці на с. 37 акту перевірки, допущені помилки при заповнені колонок «Загальна сума», «у т.ч. ПДВ» щодо відомостей про товар, придбаний в ПНВП «Проммехпостач».

Зазначені у рядках 2, 5, 6 вказаних колонок суми відображають інформацію не про конкретний товар (Опори паркові), а загальну суму щодо всіх позицій, включених до конкретної податкової накладної.

На підтвердження даної обставини позивачем надані зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні № 13 від 12.07.2021, № 14 від 12.07.2021, № 15 від 12.07.2021.

У подальшому придбаний позивачем товар (опори паркові SL 10 PJ 186 шт.) використаний ПП «Полтава-Паритет» у власній господарській діяльності при виконанні робіт за наступними договорами:

1. Договір підряду № 19/04-02 від 19.04.2021, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК ТІТАН». Встановлені опори паркові SL 10 PJ у кількості 41 шт., придбані в ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» (ПП «АМДАО»);

2. Договір підряду №11/05-01 від 11.05.2021, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК ТІТАН». Встановлені опори паркові SL 10 PJ у кількості 63 шт., серед яких 31 штука придбана в ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» (ПП «АМДАО»), 32 штуки придбано в ПП «Техревбуд»;

3. Договір підряду № 7/06-01 від 07.06.2021 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК ТІТАН». Встановлені опори паркові SL 10 PJ у кількості 51 шт., серед яких 31 штука придбана в ПП «Техревбуд», 20 штук придбані у ПНВП «Проммехпостач»;

4. Договір підряду № 114 від 06.12.2021, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК ЕНЕРГОЛЮКС». Встановлені опори паркові SL 10 PJ у кількості 31 шт., придбані у ПНВП «Проммехпостач».

Судом досліджені обставини щодо ненадання даних бухгалтерського обліку під час проведення перевірки на запити відповідача №1 від 11.07.2024, №2 від 17.07.2024 та у акті про ненадання документів під час перевірки від 19.07.2024.

Позивачем надані дані бухгалтерського обліку на запит №1 від 11.07.2024 листом від 18.07.2024 №18.01-1.

Запит №2 від 17.07.2024 вручений позивачу 17.07.2024, позивач вважав, що надані відповідачу листом від 18.07.2024 №18.01-1 дані бухгалтерського обліку є достатніми, а щодо інших вимог оцінив їх як такі, що не стосуються господарських операцій із ПП «АМДАО», оскільки такі дані (проводки) бухгалтерського обліку або не здійснювались (не велись) платником податку, або в них не відображається така господарська операція.

Суд в порядку офіційного з'ясування обставин справи, витребував від позивача пояснення та дані бухгалтерського обліку, які не надані під час перевірки, про що зазначено відповідачем у запитах №1 від 11.07.2024, №2 від 17.07.2024 та у акті про ненадання документів під час перевірки від 19.07.2024.

Позивачем на виконання вимог суду надані пояснення від 17.09.2025 із даними бухгалтерського обліку, які досліджені в судовому засіданні.

Відповідачем не надані заперечення у цій частині.

1. Щодо оборотно-сальдової відомості по рахунку 23.

Рахунок 23 «Виробництво» відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, (надалі - Інструкція), призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Відповідний рахунок ПП «Полтава-Паритет» в межах виконання договорів підряду не ведеться;

2. Щодо оборотно-сальдової відомості по рахунку 28 (за періоди реалізації товарів). Надати оборотно-сальдові відомості по рахунку 28 за періоди реалізації товарів об'єктивно неможливо, оскільки в періодах використання придбаних в ПП «АМДАО» опор паркових, такі товари обліковувалися на інших рахунках, що відповідало їх фактичному цільовому використанню.

Повний рух товару в бухгалтерському обліку підприємства відслідковується у «Звіті по проводкам 281; 205, 281; 205 за листопад 2019 р. - липень 2021 р.», який надавався під час проведення перевірки.

За фактом придбання у ПП «АМДАО» опор паркових, такі товари оприбутковані на субрахунку 281 «Товари на складі» рахунку 28 «Товари» (оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за листопад 2019 року щодо придбаного в ПП «АМДАО» товару надавалась під час перевірки).

У подальшому позивачем здійснена проводка зі списання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) на субрахунок 205 «Будівельні матеріали» рахунку 20 «Виробничі запаси», що обумовлено розподілом ТМЦ за цільовим призначенням.

Для відображення такої операції в обліку використана наступна проводка: Дебет 205 «Будівельні матеріали» / Кредит 281 «Товари на складі».

Під час перевірки надавалась відповідачу оборотно-сальдова відомість по рахунку 205 за листопад 2019-грудень 2021 років щодо придбаного у ПП «АМДАО» товару.

За фактом використання придбаних у ПП «АМДАО» опор паркових при виконанні робіт за договорами підряду з ТОВ «ТКБ ТІТАН» товарно-матеріальні цінності віднесені до субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» рахунку 90 «Собівартість реалізації».

У періодах реалізації товарів (їх використанні у роботах) останні обліковувались на рахунку 20, а не на рахунку 28.

Додатково надані суду оборотно-сальдові відомості по рахунку 205 в розрізі періодів обліку: за грудень 2019 року (період віднесення до субрахунку), травень 2021 року (період реалізації), липень 2021 року (період реалізації);

3. Щодо оборотно-сальдової відомості по рахунку 31 (за періоди оплати за операціями придбання/продажу).

Згідно із Інструкцією рахунок 31 «Рахунки в банках» призначений для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій.

Відповідний рахунок бухгалтерського обліку має узагальнений характер та відображає сумарну інформацію про всі фінансові потоки підприємства, зміст цього рахунку не дозволяє детально проаналізувати рух коштів за окремими господарськими операціями, зокрема, ідентифікувати платежі конкретним постачальникам чи грошові надходження від певних покупців.

Суду також надані оборотно-сальдові відомості по рахунку 311 за листопад 2019 року (період оплати за операцією з придбання), травень 2021 року, липень 2021 року (періоди оплати за операціями з продажу).

У судовому засіданні даний рахунок проаналізований на підставі досліджених платіжних інструкцій за ідентифікацією банку та загальної суми операції, відомості встановлені та підтверджені судом на підставі доказів, що містяться у справі;

4. Щодо оборотно-сальдової відомості по рахунку 36, який наданий за період листопад 2019 - грудень 2021 років (не надано окремо за кожний період реалізації товарів (травень, липень 2021 року).

На рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Облік по рахунку 36 (субрахунок 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями») ведеться ПП «Полтава-Паритет» по контрагентам та договорам (господарським операціям).

У змісті цього рахунку відсутній деталізований аналітичний облік за номенклатурою товарів або витрачених матеріалі.

Товар, який придбаний уПП «АМДАО» та який є предметом податкового контролю, становить складовий матеріал при виконання робіт за договорами підряду, укладеними з ТОВ «ТБК Тітан», надати оборотно-сальдової відомості по рахунку 36 за кожний період реалізації товарів (травень, липень 2021 року) можливо лише в розрізі конкретних договорів:

опори паркові SL 10 PJ у кількості 41 шт., придбані в ПП «АМДАО» встановлені в межах виконання Договору підряду № 19/04-02 від 19.04.2021 року, за результатом чого підписаний акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) від 07.05.2021 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 07.05.2021 (за формою КБ-3) на загальну вартість 4 694 990,70 грн.;

опори паркові SL 10 PJ у кількості 31 шт., придбані в ПП «АМДАО» встановлені в межах виконання Договору підряду № 11/05-01 від 11.05.2021 року, за результатом чого підписано акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) від 02.07.2021 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 02.07.2021 (за формою КБ-3) на загальну вартість 2 940 950,59 грн.

Суду надана для підтвердження даних бухгалтерського обліку у цій частині оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за травень 2021 року за Договором № 19/04-02 від 19.04.2021 контрагент ТОВ «ТБК Тітан»; оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за липень 2021 року за Договором № № 11/05-01 від 11.05.2021 контрагент ТОВ «ТБК Тітан».

Додатково надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за червень 2021 року.

Відповідна оборотна-сальдова відомість не містить будь-яких даних, оскільки товар, придбаний Позивачем в ПП «АМДАО», не реалізовувався в червні 2021 року.

5. Щодо оборотно-сальдової відомості по рахунку 63 (за період обліку заборгованості з ПП «АМДАО» після листопада 2019 року).

У запитах контролюючого органу про надання для перевірки інформації, документів (копій документів) № 1 від 11.07.2024, № 2 від 17.07.2024 зазначена вимога про необхідність надання рахунку 63 по періодам обліку заборгованості з ПП «АМДАО» з постачання ним товарів у листопаді 2019 року (запит № 1) та по періодам обліку заборгованості з ПП «АМДАО» (запит № 2).

Під час проведення перевірки надані оборотно-сальдові відомості по субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за листопад 2019 року по контрагенту ПП «Промінвест Укрпромторг Постач» (ПП «АМДАО»); наданий звіт по проводках №631 за листопад 2019.

На рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги.

У ПП «Полтава-Паритет» відсутня заборгованість з розрахунків за поставлений товар.

Повний розрахунок за поставлений товар був здійснений 14 листопада 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 4655 від 14.11.2019 та № 4658 від 14.11.2019

З аналізу оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за листопад 2019 року та звіту по проводках *,631; 631,* за листопад 2019 року встановлено, що у ПП «Полтава-Паритет» в листопаді 2019 року додатково сформувалась лише переплата в сумі 77 000,00 грн.

Водночас питання авансових платежів не є предметом податкової перевірки. Зазначені кошти, а також інші переплати повернуті ПП «АМДАО» на розрахунковий рахунок ПП «Полтава-Паритет».

На підтвердження даної обставини надана оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за грудень 2019 року - лютий 2020 року, з якої вбачається відсутність будь-якої заборгованості.

6. Щодо оборотно-сальдової відомості по рахунку 70.

Згідно із Інструкцією рахунок 70 «Доходи від реалізації» призначена для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу.

У запитах контролюючого органу про надання для перевірки інформації, документів (копій документів) № 1 від 11.07.2024, № 2 від 17.07.2024 містилась вимога про необхідність надання рахунку 70 у періоді виникнення.

Надати оборотно-сальдову відомість по рахунку 70 саме щодо товару, який є предметом контролю, неможливо, оскільки рахунок 70 має узагальнюючий характер і призначений для формування фінансових результатів.

Оборотно-сальдова відомість по вказаному рахунку формується лише за період (місяць, квартал, рік) і відображає узагальнені обороти доходів.

Оборотно-сальдова відомість не формується безпосередньо в розрізі товару чи договору.

Із змісту оборотно-сальдової відомості по рахунку 70 за травень та липень 2021 року (календарні місяці, в яких відбулося закриття актів виконаних будівельних робіт, в яких використані опори паркові, що є предметом перевірки) зазначені загальні суми отриманих доходів від використання товару у господарській діяльності.

7. Щодо оборотно-сальдової відомості по рахунку 90.

Згідно із Інструкцією рахунок 90 «Собівартість реалізації» призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У запитах контролюючого органу про надання для перевірки інформації, документів (копій документів) № 1 від 11.07.2024, № 2 від 17.07.2024 наявна вимога про необхідність надання рахунку 90 (в розрізі субрахунків у періоді (-ах) реалізації товарів, придбаних у ПП «АМДАО»).

Відповідний рахунок використовується для формування фінансового результату, а не для обліку руху конкретних товарів чи договорів, у зв'язку з чим надати оборотно-сальдову відомість по рахунку 90 в розрізі опор паркових неможливо. Надані позивачем узагальнені оборотно-сальдові відомості по рахунку 90 в розрізі субрахунків 902, 903 за травень та липень 2021 року. Дані про віднесення ТМЦ в періодах використання на субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» рахунку 90 «Собівартість реалізації» відображені в «Звіті по проводкам 281; 205,281; 205 за листопад 2019 р. - липень 2021 р.», який надавався під час проведення перевірки.

У оборотно-сальдових відомостях по рахунку 90 встановлена обставина, що опори паркові включені до показників сум « 902 кронштейн. Хомут»

8. Щодо оборотно-сальдової відомості по рахунку 91.

ПП «Полтава-Паритет» у періоді, що охоплює перевірку, не використовує в бухгалтерському обліку рахунок 91 «Загальновиробничі витрати», оскільки у діяльності підприємства відсутня потреба у накопиченні та подальшому розподілі загальновиробничих витрат.

Адміністративні та інші непрямі витрати обліковуються відповідно на рахунках 92, 93.

9. Щодо оборотно-сальдової відомості по рахунку 92.

На рахунку 92 «Адміністративні витрати» відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Надані суду оборотно-сальдові відомості по рахунку 92 за грудень 2019 року, травень 2021 року, липень 2021 року (періоди придбання та подальшого використання ТМЦ, що є предметом перевірки).

10. Щодо оборотно-сальдової відомості по рахунку 93.

На рахунку 93 «Витрати на збут» ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг. Надані суду оборотно-сальдові відомості по рахунку 93 за грудень 2019 року, травень 2021 року, липень 2021 року (періоди придбання та подальшого використання ТМЦ, що є предметом перевірки).

11. Щодо узагальнених оборотно-сальдових відомостей за звітні періоди травень, червень 2021 року (періоди використання товару у виробничій діяльності).

Надана суду узагальнена оборотно-сальдова відомість за травень-червень 2021 року.

Під час судового дослідження бухгалтерських даних та доказів, наявних в матеріалах справи, якими підтверджуються дані бухгалтерські проводки, відповідачем жодних заперечень чи зауважень не здійснені.

З огляду на викладене, під час судового розгляду судом встановлені дві обставини: товар (опори паркові) придбання та використання у господарській діяльності (рух активів) відображені в бухгалтерському обліку, інші відомості бухгалтерського обліку є неінформативними, оскільки містять загальні показники, з яких можливо встановити рух придбаного товару виключно опосередковано на підставі платіжних документів у розрізі відображених сум.

Також у судовому засіданні досліджені господарські документи щодо використання опор паркових у господарській діяльності позивача під час виконання субпідрядних робіт для ТОВ «ТБК ТІТАН».

Відповідно до Договору № 19/04-02 від 19.04.2021 встановлено, зокрема - опора паркова SL 10 PJ ТИП ІІ, 5 000 мм, оцинкована, фарбування по Ral 9005, світильник LED 40 Вт у кількості - 41 шт., підтверджується підписаним між Сторонами Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) від 07.05.2021 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за 07.05.2021.

Відповідно до Договору № 11/05-01 від 11.05.2021 було встановлено, зокрема - Опора паркова SL 10 PJ ТИП ІІ, 5 000 мм, оцинкована, фарбування по Ral 9005, світильник LED 40 Вт у кількості - 63 шт, підтверджується підписаним між Сторонами Актом № б/н приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) від 02.07.2021 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за 02.07.2021.

Заперечення відповідача у цій частині відсутні.

Для підтвердження наявності офісу позивача у м. Харкові надані відомості та накази, відповідно до штатного розпису Приватного підприємства «Полтава-Паритет», введеного в дію наказом № 48 від 06.11.2019, визначений штат у кількості 78 одиниці.

У періоді з 2019 по 2021 роки в офісі Приватного підприємства «Полтава-Паритет» у місті Харків працювали співробітник, які є фактично мешканцями міста Харкова або Харківської області: - ОСОБА_4 , на посаді дизайнер, відповідно до наказу № СЛГ00000008-0000000031 від 18.05.20215, яка була звільнена відповідно до наказу № 4/К від 15.03.2024; - ОСОБА_5 , на посаді керівника регіонального структурного підрозділу відповідно до наказу № ПП00000003-0000000020 від 07.03.2017, звільнений відповідно до наказу № 28/К від 05.10.2022; - ОСОБА_6 , на посаді інженер з технічного нагляду відповідно до наказу № ПП000000004-0000000021 від 15.03.2017, звільнений відповідно до наказу № 15-К від 11.02.2021; - ОСОБА_7 , на посаді інженера-проектувальника відповідно до наказу № ПП000000007-0000000024 від 14.08.2017, звільнена відповідно до наказу № 45-К від 01.12.2020; - ОСОБА_8 , на посаді інженера з технічного нагляду відповідно до наказу № ПП000000008-0000000025 від 19.08.2017, звільнений відповідно до наказу № 30/К від 13.10.2022; - ОСОБА_9 , на посаді електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж 4-го розряду відповідно до наказу № ПП000000003- 0000000031 від 22.01.2018, звільнений відповідно до наказу № 8/К від 11.01.2022; - ОСОБА_10 , на посаді різноробочий відповідно до наказу № ПП000000014-0000000041 від 19.06.2018, звільнений відповідно до наказу № 9/К від 11.01.2022; - ОСОБА_11 , на посаді електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж 4-го розряду відповідно до наказу № ПП0000000010- 0000000055 від 14.05.2019, звільнений відповідно до наказу № 26/К від 05.10.2022; - ОСОБА_12 , на посаді електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж 4-го розряду відповідно до наказу № ПП000000014-0000000059 від 12.06.2019, звільнений відповідно до наказу № 4-К від 20.01.2021; - ОСОБА_13 , на посаді електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж 4-го розряду відповідно до наказу № ПП000000015-0000000060 від 12.06.2019, звільнений відповідно до наказу № 16-К від 11.02.2021; - ОСОБА_14 , на посаді електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж 4-го розряду відповідно до наказу № ПП000000016-0000000061 від 12.06.2019, звільнений відповідно до наказу № 6-К від 20.01.2021; - ОСОБА_15 , на посаді електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж 4-го розряду відповідно до наказу № ПП000000017-0000000062 від 18.06.2019, звільнений відповідно до наказу № 27-К від 06.07.2020; - ОСОБА_16 , на посаді головного інженера відповідно до наказу № 6-К від 06.02.2020, звільнений відповідно до наказу № 46-К від 02.12.2020; - ОСОБА_17 , на посаді кошторисник відповідно до наказу № 7-К від 20.02.2020, звільнена відповідно до наказу № 7-К від 21.01.2021; - ОСОБА_18 , на посаді електромонтажник силових мереж та електроустаткування 4-го розряду відповідно до наказу № 20-К від 24.06.2020, звільнений відповідно до наказу № 10-К від 25.01.2021; - ОСОБА_19 , на посаді електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж 4-го розряду відповідно до наказу № 21-К від 24.06.2020, звільнений відповідно до наказу № 7/К від 11.01.2022; - ОСОБА_20 , на посаді електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж 4-го розряду відповідно до наказу № 24-К, звільнений відповідно до наказу № 5-К від 20.01.2021; - ОСОБА_21 , на посаді електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж 4-го розряду відповідно до наказу № 29-К, звільнений відповідно до наказу № 11-К від 25.01.2021; - ОСОБА_22 , на посаді машиніст екскаватора відповідно до наказу № 42-К від 12.11.2020, звільнений відповідно до наказу № 37/К від 21.10.2021; - ОСОБА_23 , на посаді електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж 3-го розряду відповідно до наказу № 22-К від 21.05.2021, звільнений відповідно до наказу № 27/К від 05.10.2022; - ОСОБА_24 , на посаді електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж 4-го розряду відповідно до наказу № 23-К від 21.05.2021, звільнений відповідно до наказу № 6/К від 11.01.2022.

Заперечення відповідача у цій частині відсутні.

У акті перевірки зазначені відомості, що повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (ф. №20-ОПП) ПП «ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ» (код 30732375) та ПП «АМДАО» (код 40711838) за період 2018-2020 років до контролюючого органу не подавались.

Позивачем підтверджені відомості акту перевірки, що позивачем не подавалась звітність за формою 20-ОПП у період перевірки.

У акті перевірки зазначені відомості (с. 9-10):

«ПП «АМДАО» подавалась звітність лише з ПДВ і тільки за період по листопад 2019 року включно.

Таким чином, декларація ПП «АМДАО» з податку на прибуток підприємств за 2019 рік (з додатком АМ) до контролюючого органу не подавалася всупереч пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Кодексу.

Фінансова звітність станом на 31.12.2019 відсутня.

Остання фінансова звітність (баланс) подана заначеним приватним підприємством за І півр. 2019 року (від 28.08.2019 № 9192933694), згідно якої наявність на балансі основних засобів станом на 30.06.2019 не визначено.»

Судом витребувані відомості та докази від відповідача щодо подання ПП «АМДАО» податкової та фінансової звітності за 2019 рік.

15.08.2025 відповідачем надані на виконання вимог суду податкова та фінансова звітність ПП «АМДАО», які подані у 2019 році:

декларації із податку на прибуток за всі звітні періоди 2019 року, включаючи за 2019 рік, фінансова звітність за всі звітні періоди 2019 року, включаючи за 2019 рік, податкова звітність з податку на додану вартість включено по грудень 2019 року.

Судом встановлена обставина, що відомості про неподання податкової та фінансової звітності ПП «АМДАО» зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та наданим контролюючим органом доказам.

У змісті акту перевірки наявні узагальнюючі висновки (с. 39-40) щодо висновку про нереальність та безтоварність операцій ПП «Полтава-Паритет» із ПП «АМДАО» у листопаді 2019 року:

«Таким чином, проведеним аналізом описаної інформації, з врахуванням показників бухгалтерського обліку, наданих ПП «ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ» і описаних вище, даних з ЄРПН встановлено, що :

1. Згідно з субрахунком 205, на обліку приватного підприємства в періоді з листопада 2029 року по грудень 2021 року було в наявності 72 одиниці товару за номенклатурою Опора паркова SL 10 PJ. Бухгалтерські регістри, за якими можливо встановити звітні періоди використання цих об'єктів обліку, для перевірки не надано;

2. У відповідності до актів виконаних будівельних робіт товар за цією номенклатурою фактично використано в кількості 115 одиниць. Пояснення встановленого розходження при перевірці не встановлено, оскільки, крім іншого, платником на запити посадової особи контролюючого органу не надано узагальнені ОСВ за періоди травень-липень 2021 року, ОСВ по субрахунках 205 (в розрізі вказаних періодів, 281 за ці ж звітні періоди тощо;

3. Кількість використаних у будівельних роботах ресурсів (Опора паркова SL 10 PJ тип II, 5000мм, оцинкована, фарбування по Rai 9005, світильник LED 40 Вт) відповідає кількості їх придбання у 2021 році;

4. Повна номенклатурна назва зазначених використаних ресурсів (Опора паркова SL 10 PJ тип II, 5000мм, оцинкована, фарбування по Rai 9005, світильник LED 40 Вт), співпадає з назвою товарів, придбаних саме в податкових накладних на їх придбання у 2021 році;

5. Згідно з актами виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в), за описаними договорами підряду, складеними з ТОВ «ТБК ТІТАН», ПП «ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ» виконувалися роботи, які потребували значної участі спеціальних машин, механізмів та наявності обладнання, які відсутні на балансі приватного підприємства (ОСВ по рах 10). Інформація щодо їх оренди та/або залучення до виконання цих механізованих робіт інших суб'єктів господарювання в ЄРПН відсутня, нарахування (оплата) доходів (договірних сум) фізичним та юридичним особам - неплатникам ПДВ перевіркою не встановлено.

Таким чином, відповідно до наявної під час перевірки податкової інформації відсутні підстави для підтвердження:

джерела походження товарів, що є предметом договору поставки №7/11 від 08.11.2019;

фактичного руху товарів від постачальника (ПП «АМДАО») до покупця (ПП «ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ»), у т.ч. за маршрутами їх перевезення;

наявності достовірної інформації про якість зазначеного товару від виробника, який не мав належних засобів виробництва (матеріальних, технічних, трудових);

факту, періодів та кількості використання товарів в подальшому в виробничій діяльності ПП «ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ».

Додатково на с. 43 акту перевірки зазначені твердження контролюючого органу про відсутність ділової мети у господарських операціях між позивачем та його контрагентом:

«Отже в розумінні пп. 14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті здійснення господарської діяльності.

В свою чергу, господарська операція між постачальником товарів ПП «АМДАО» та ПП «ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ», відображена в бухгалтерському обліку останнього з приватних підприємств, не відповідає визначенню пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України і, відповідно, не передбачає дотримання вимог ПК України щодо правомірного формування бази оподаткування і визнання податкового кредиту по податку на додану вартість.»

Судом встановлені обставини, що підставою для висновків акту перевірки є податкова інформація наявна у контролюючого органу, податкові перевірки, зустрічні перевірки ПП «АМДАО» контролюючим органом не ініційовані.

У змісті акту перевірки не зазначені юридичні факти, що підтверджують протиправність господарської діяльності ПП «АМДАО».

У змісті акту перевірки наявні недостовірні та суперечливі твердження, які не відповідають матеріалам справи, та доказам здобутим судом, дослідженим безпосередньо за участю сторін у судових засіданнях під час розгляду справи по суті.

Щодо вручення запитів під час перевірки.

Запит №1 від 11.07.2024 вручений позивачу 11.07.2025, №2 від 17.07.2024 - вручений 17.07.2024.

Відповідь на запит №1 від 11.07.2024 надана листом позивача від 18.07.2024.

Перевірка фактично проводилась з 11.07.2024 по 19.07.2024.

Відповідь на запит №1 надана в межах строку визначеного ст. 85 ПК України, запит №2 вручений позивачу 17.07.2024 поза межами строку визначеного ст. 85 ПК України (5 робочих днів).

Щодо строку давності проведення перевірки.

Декларація із ПДВ за листопад 2019 року подана позивачем 16.12.2019, перевірка фактично проводилась з 11.07.2024 по 19.07.2024, а грошові зобов'язання за результатом перевірки визначені контролюючим органом платнику податку на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.08.2024 № 00122980702, з урахуванням зупинення строків давності на час карантину та воєнного стану по 31.07.2023 (включно), строк давності визначений ст. 102 ПК України для визначення грошових зобов'язань із ПДВ платнику податку не пропущений контролюючим органом.

Щодо порядку проведення та призначення перевірки.

У змісті позову відсутні дані щодо незаконності проведення перевірки, у той же час суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21.05.2024 у справі №440/8798/22, якщо перевірка незаконна - то суд не має права переходити до аналізу та оцінки суті встановлених під час перевірки порушень податкового або іншого законодавства, і у змісті рішення суду не повинно бути мотивів та висновків суду щодо суті порушень податкового законодавства, встановлених під час податкової перевірки.

У той же час у практиці Верховного Суду наявні інші правові висновки, що суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів (постанова Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі №120/17765/21-а).

Відступів від викладених вище правових висновків Верховного Суду не було.

Таким чином, існують одночасно два протилежні правові висновки Верховного Суду щодо можливості суду вирішувати питання щодо дослідження порушення по суті спору у випадку встановлення процедурних порушень проведення перевірки, які є достатніми для скасування такого рішення, та відсутності такого права у суду, з огляду на що суд повинен обмежитись встановлення процедурних порушень, якщо дійде висновку про їх достатність для скасування оспорюваного рішення.

Суд також враховує відсутність єдності у правових висновках Верховного Суду яка полягає у тому, що у правовому висновку Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №520/20064/21 зазначене, що на новому розгляді справи, платник податку може посилатись на обставини незаконної перевірки, які не були зазначені під час первинного розгляду справи судом, проте у іншому правовому висновку Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №804/11314/15 зауважив, що на новому розгляді справи платник податку не може посилатись на обставини незаконної перевірки, які не були зазначені під час первинного розгляду справи судом, оскільки такі доводи є зміною підстав позову.

З урахуванням викладеного, з метою офіційного з'ясування всіх обставин справи, суд вважає за можливе дослідити та надати оцінку правомірності призначення перевірки у цій справі.

Підставою для призначення позапланової виїзної перевірки є ненадання відповіді ПП «Полтава-Паритет» на запит Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.02.2020 №4369/10/10-31-05-06-19 щодо надання інформації (пояснень їх документальних підтверджень) по взаємовідносинах з ПП «АМДАО» у листопаді 2019 року, який отриманий платником 05.03.2020.

Зазначені обставини встановлені судом у судовому засіданні, на підставі матеріалів справи, та підтверджені, як представниками позивача, так і відповідача щодо ненадання позивачем відповіді на зазначений запит.

З огляду на викладене, з метою офіційного, всебічного та повного дослідження обставин справи, суд констатує про відсутність доказів у матеріалах справи та доводів сторін, які свідчать (вказують) про те, що перевірка проведена відповідачем із порушенням закону, і що таке порушення процедури є достатньою підставою для скасування судом винесеного за результатами розгляду висновків акту такої перевірки оспорюваного (оспорюваних) податкового повідомлення-рішення (податкових повідомлень-рішень).

Щодо строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвал суду про залишення позову без руху, позивачем надані докази, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форма “Р» від 30.08.2024 № 00122980702, форма “ПС» від 30.08.2024 № 00723000702 отримані ПП «Полтава-Паритет» 06.09.2025 поштою.

Позивач звернувся із позовом 31.03.2025.

Станом на дату відкриття провадження, Велика Палата Верховного Суду розглядала виключну правову проблему щодо строку звернення до суду з питань оскарження податкових повідомлень-рішень, оскільки правові висновки Верховного Суду у даній справі не мали єдності (1095 днів або шість місяців).

Позивач наполягав на тому, що правовими висновками Верховного Суду встановлений строк звернення до суду 1095 днів, відповідно до норм ПК України.

На підставі наданих позивачем доказів, та враховуючи обставину того, що станом на 28.04.2025 відсутній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, судом відкрите провадження та встановлена обставина, що позивач звернувся в межах строку звернення до суду, на підставі чинних правових висновків Верховного Суду на момент подання позову (1095 днів).

Судом встановлена обставина в ухвалі від 28.04.2025, що строк звернення до суду не пропущений позивачем.

У подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 зробила висновок про те, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Таким чином, тільки станом на 16.07.2025 забезпечена єдність правових висновків щодо строку звернення до суду у питанні оскарження податкових повідомлень-рішень.

У той же час, Верховним Судом неодноразово сформований правовий висновок про заборону застосування нового правового висновку в сторону погіршення правового становища підвладної особи після подання позову та відкриття провадження (заборона повороту до гіршого), що викладено у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №821/3514/15, від 11.10.2024 у справі №520/5147/19.

Зміна судової практики щодо нового тлумачення строків звернення до суду після подання позову та відкриття провадження не має зворотної сили в часі назад до вже поданого позову (постанова Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №320/12137/20, від 13.02.2025 у справі №140/7202/21, від 20.06.2023 у справі №826/12784/13, від 10.05.2023 у справі №826/13078/18, від 11.05.2023 у справі №320/9639/20, від 31.03.2023 у справі №160/13068/20.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «LEGROS AND OTHERS v. FRANCE» (заява № 72173/17 та 17 інших) Європейський суд з прав людини зазначив, що ретроактивне застосування у справах, розгляд яких уже розпочався, правового висновку щодо тлумачення строків подання позову у податкових справах, що спричинило визнання позовів у цих справах неприйнятними - порушує Конвенцію:

«ii. Щодо застосування нового строку на оскарження до незавершених проваджень

Далі Суд мав розглянути питання, чи застосування зміни судової практики до незавершених проваджень знехтувало принципом правової визначеності настільки, що це підірвало саму суть права заявників на ефективний засіб правового захисту.

Суд зазначив, що на дату, коли заявники подали свої позови до адміністративних судів першої інстанції, строки звернення до суду визначалися положеннями статей R. 421-1, R. 421-3 та R. 421-5 Кодексу адміністративного судочинства, статтею 19 Закону від 12 квітня 2000 року про права громадян у відносинах з державними органами та статтями L. 112-3, L. 112-6 та R. 112-5 Кодексу взаємовідносин між громадськістю та державними органами.

Крім того, в адміністративних судах існувала усталена судова практика, яка визначала умови, за яких міг бути встановлений строк для подання позову, і яка передбачала, у разі недотримання цих умов, можливість безстрокового оскарження окремих адміністративних рішень. Що стосується зловживання правом на оскарження, Суд зазначив, що ані чинне національне законодавство, ані судова практика не визнавали його підставою для визнання позовної заяви неприйнятною.

З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку, що застосування до провадження, що вже було розпочате, нового правила щодо строків, яке для заявників було як непередбачуваним у принципі, так і неминучим на практиці, обмежило їхнє право на доступ до суду настільки, що була порушена сама суть цього права, а отже мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд також визнав, що через неприйнятність скарг пана Legros, яка стала результатом ретроактивного застосування «розумного строку», що становило у цій справі порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, заявник не зміг захистити свої права щодо суті спору на стадії оскарження в судах апеляційної та касаційної інстанції. Внаслідок порушення прав заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції, справедливий баланс, якого вимагає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, було порушено на шкоду заявнику і, відповідно, мало місце порушення цієї статті.»

З урахуванням того, що станом на 28.04.2025 практика Верховного Суду щодо застосування строків звернення до суду відносно оскарження податкових повідомлень-рішень не мала єдності, судом констатований факт дотримання позивачем строку звернення до суду під час відкриття провадження.

Уточнений правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 про уточнення строку звернення до суду для оскарження податкових повідомлень-рішень, не впливає на строк звернення до суду у цій справі, оскільки станом на дату подання позову 31.03.2025 таке тлумачення норм матеріального права відсутнє.

Отже, під час судового розгляду справи по суті та під час стадії ухвалення рішення у цій справі, суд не вбачає підстав для відступу від свого висновку викладеного в ухвалі від 28.04.2025 про дотримання позивачем строку звернення до суду.

Вважаючи, що відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само). Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин у 2019 році) встановлено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї норми обов'язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Перелік первинних документів, якими оформлюються господарські операції, може бути встановлений правовими нормами.

Відповідно до абзаців двадцять п'ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 1.1 Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Пунктами 11.3-11.5 Правил №363 встановлено:

11.3. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

11.4. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

11.5. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Пунктом 49.2 ст. 49 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПК України подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України, відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 123.2 статті 123 ПК України (у редакції із 01.01.2021) визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пункт 5 розділу ІІ Порядку, затвердженого Наказом Мінфіну від 20 серпня 2015 року № 727, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Суд зазначає, що докази наявні в матеріалах справи, досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду у судових засіданнях, в яких сторонам надана судом можливість їх надати, дослідити, але й додатково судом з метою офіційного з'ясування обставин справи додаткові докази та відомості витребувані від сторін.

Суд відзначає, що відповідачем фактично не надані заперечення та докази, які відрізняються за своїм змістом від тверджень акту перевірки, що свідчить про формальний підхід та необґрунтованість доводів (відомостей, тверджень) акту перевірки.

Щодо висновку про нереальність (безтоварність) господарських операцій.

Суд зазначає, що правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах) Верховний Суд неодноразово вже надавав свою оцінку у численних постановах.

У той же час різні правові висновки Верховного Суду ухвалені за індивідуальних, фактичних обставин кожної окремої справи та відносин, що виникли під час відображення результатів здійснення господарських операцій у податковому обліку, відомостей щодо контрагентів у ланцюгу постачання, характеристик товарів (робіт, послуг), місця здійснення діяльності та встановлених обставин під час проведення податкової перевірки, і такі висновки Суду залежать, як від доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, так і від різних доказів, які надані сторонами суду.

Таким чином, суд здійснює наступні висновки з урахуванням стандартів доказування визначених Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.08.2024 №00122980702 форми «Р».

Поведінка контролюючого органу під час формування висновків акту перевірки є недобросовісною та суперечливою, оскільки інформація наявна у відповідача під час здійснення контрольного заходу, проте у акті перевірки зазначені відомості, що не відповідають фактичним обставинам (подання звітності ПП «АМДАО» у 2019 році, кількість опор паркових придбаних позивачем та використаних у свої господарській діяльності).

Висновки акту перевірки у цій частині містять недостовірні відомості, є необ'єктивними, необґрунтованими та суперечливими.

У змісті акту перевірки здійснені помилкові висновки щодо загальної кількості опор паркових придбаних позивачем та використаних у своїй господарській діяльності, що спростовується наданими суду доказами, які також надані відповідачу під час перевірки.

З урахуванням «кумулятивного ефекту» наявних системних недостовірних відомостей в акті перевірки, які здійснені контролюючим органом, судом встановлена наступна обставина.

Суд оцінює акт перевірки, як такий, що містить зловживання правами контролюючого під час здійснення документальної перевірки із очевидною метою - формування маніпулятивних відомостей та тверджень у змісті акту, що призвело до спотворення фактичних обставин об'єктивної дійсності про податкову дисципліну контрагента позивача - ПП «АМДАО», податковий та бухгалтерський облік позивача, для подальшого обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства та визначення грошових зобов'язань ПП «Полтава-Паритет» у висновках акту перевірки.

Твердження акту перевірки направлені на штучне обґрунтування позивачу порушення податкового законодавства, а не на встановлення об'єктивних фактів відображення платником податку результатів господарської діяльності у податковому обліку з податку на додану вартість.

Саме кумулятивний (сумарний, сукупний) ефект допущених відповідачем порушень піж час формування акту перевірки дозволяє стверджувати, що такий доказ суб'єкта владних повноважень містить ознаки свавільного (недобросовісного) - тобто є неналежним, недостовірним доказом.

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. Uberrimafides - найбільш добросовісний).

Подібний висновок ухвалений Верховним Судом у постанові 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Відсутність деталізації обставин правопорушення в акті перевірки порушує пункт 5 розділу ІІ Порядку, затвердженого Наказом Мінфіну від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок №727).

Висновки відповідача про нереальність та безтоварність господарської операції позивача із ПП «АМДАО», є необґрунтованими, оскільки спростовуються доказами наявними в матеріалах справи та встановленими судом обставинами, що відповідач протиправно не врахував документи надані йому у строк та порядок визначені ПК України під час проведення перевірки, а наявні відомості та твердження є частково недостовірними, як встановлено судом під час судового розгляду.

В акті перевірки мають бути деталізовані обставини податкового правопорушення, зокрема первинні документи, що підтверджують показники, які відображені платником податків у податковій звітності та використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансова, статистична та інша звітність, пов'язана з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладений на контролюючі органи (Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №520/3141/19).

Детальне відображення в акті податкової перевірки змісту виявлених порушень - обов'язкова умова вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника. Факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності. (висновок у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №420/1878/19).

Щодо надання відповідей на запити контролюючого органу під час перевірки.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Наведеною нормою передбачено, по-перше, обов'язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів; по-друге, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо належного проведення податкової перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до податкових обов'язків.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Поведінка платника податку в частині виконання податкового обов'язку та контролюючого органу в межах податкового контролю повинні відповідати принципу добросовісності (правова доктрина «Venire contra factum proprium»), тобто дії не повинні бути за своїм змістом непослідовними чи суперечливими, що дозволяє встановлювати обставини справи на підставі поданих доказів поза розумним сумнівом.

Додатково дії контролюючого органу повинні відповідати «належному урядуванні», коли процедура визначення грошових зобов'язань платнику податків буде відбуватись із неухильним дотриманням закону та із превалюванням рішень та інтересів платника податку (доктрина - «in dubio pro tributario», дослівно з латини - «до платника з повагою»).

Судом встановлена обставина, що позивачем відповідь на запит №1 надана в межах строку визначеного п. 85.4 ст. 85 ПК України, у той же час запит відповідача №2 від 17.07.2024 вручений платнику 17.07.2024 поза межами строку (п'ять робочих днів до завершення перевірки), оскільки останнім днем перевірки є 19.07.2024.

За таких обставин, судом висновується, що запит №2 від 17.07.2025 вручений ПП «Полтава-Паритет» із порушенням строку визначеного п. 85.4 ст. 85 ПК України.

Щодо ненадання відповіді на запит відповідача від 06.02.2020 №4369/10/10-31-05-06-19, то такий запит вручений позивачу 05.03.2020, тобто відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, відповідь на такий запит надається упродовж 15 робочих днів із дня вручення.

Згідно із пунктом 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтями 73 і 78 цього Кодексу щодо надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів.

Строки надання відповіді зупинені до 30.06.2023 включно.

Таким чином, існувала законна підстава тривалого зупинення у часі строку податкового обов'язку, що могло призвести до ненадання відповіді на запит та порушення податкової дисципліни платником податку після відновлення такого строку.

Позивач у судовому засіданні визнав факт ненадання відповіді на запит, не заперечував щодо підстав призначення перевірки, не перешкоджав її проведенню, надав документи під час перевірки.

Суперечливої поведінки позивач у даній частині щодо встановлення фактичних обставин справи не здійснив.

Судом встановлено, що позивачем надавались документи та відомості під час проведення перевірки відносно господарської операції, платник податку не ухилявся від виконання своїх обов'язків.

Під час судового розгляду виконав вимоги суду щодо встановлення фактичних обставин здійснення господарської операції із ПП «АМДАО» та подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності, надав докази щодо офіційного з'ясування обставин справи в частині відображення руху товару у бухгалтерському обліку.

Одночасно від відповідача заперечення щодо наданих доказів не надані суду, більше того, відповідачем у судовому засіданні підтверджена обставина про помилкові відомості в акті перевірки щодо кількості опор паркових придбаних позивачем та використаних у господарській діяльності.

Щодо застосування концепції «ділової мети» у редакції норми пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України на час виникнення спірних правовідносин.

До 23.05.2020 концепція ділової мети поширювалась на операції резидентів. Таким чином, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України на час виникнення спірних правовідносин поширюється на операції позивача із ПП «АМДАО» у листопаді 2019 року.

Судом встановлені обставини, що придбані позивачем опори паркові у ПП «АМДАО» використані у господарській діяльності, за результатами виконання договору субпідряду із ТОВ «ТБК ТІТАН», внаслідок виконання якого позивач отримав доходи, відповідачем не встановлена збитковість господарської операції ПП «Полтава-Паритет» із ТОВ «ТБК ТІТАН» та придбання опор паркових у ПП «АМДАО».

Суд відхиляє інші доводи відповідача у цій частині, оскільки судом встановлена реальність та товарність операції позивача із ПП «АМДАО».

З огляду на викладене, є очевидним зв'язок операції із придбання товару у ПП «АМДАО» із господарською діяльністю позивача, що встановлено судом із наданих доказів сторнами.

Щодо змісту порушення, визначеного в акті перевірки, як нереальність операції на підставі узагальненої податкової інформації із баз даних ДПС.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Верховний Суду неодноразово зазначав у своїх рішеннях, висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок ДПС та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Верховний Суд також неодноразово в своїх постановах наголошував, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

Посилання контролюючого органу на відсутність матеріальних та трудових ресурсів у спірних контрагентів також не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відтак, контролюючим органом не доведені та не надані належні доказів, які свідчать, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення є недостатніми для виконання умов укладеного договору, як не надані і докази про наявність фактів, які може встановити суд, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на інформації в інформаційно-аналітичних базах податкового органу щодо контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за наявності первинних документів, які спростовують такі доводи, що досліджені безпосередньо судом під час судового розгляду.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Судом під час судового розгляду досліджені всі докази та перевірені доводи сторін на їх відповідність матеріалам справи та фактичним обставинам з урахуванням суті та змісту господарських операцій позивача.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 квітня 2020 року у справі № 818/806/16, від 30 вересня 2020 року у справі №820/1120/16, від 14.08.2024 у справі № 560/12984/23, від 22 жовтня 2024 року у справі №360/2196/20.

Аналіз наведених судом норм законодавства свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - також ЄРПН).

Суд звертає увагу на те, що податкова накладна по господарській операції із придбання позивачем товару у контрагента зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в акті перевірки зауважень до оформлення такої податкової накладеної не зазначені, судом не встановлені.

Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними (нереальними, безтоварними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, які відображені в обліку за результатом конкретної господарської операції платника податку.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Це відповідає і вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 (справа №640/4687/19), а також в постановах від 28.05.2020 у справі №826/15364/17, від 28.05.2020 у справі №820/379/16, від 15.06.2020 у справі №1440/2276/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність первинних документів є обов'язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов'язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З урахуванням викладеного, судом встановлений реальний зміст господарської операції позивача із контрагентом, відсутність негативних юридичних фактів встановлених судами у кримінальних провадженнях щодо контрагента позивача, фактичний рух придбаного товару, його зберігання, подальше використання у господарській операції, належне відображення у податковому та бухгалтерському обліку результатів операцій, та зв'язок із діяльністю позивача, відповідно до змісту операцій та їх економічних наслідків.

Відповідачем не надані суду докази, які це спростовують, а також не надані процесуальні заяви про витребування доказів, де можуть знаходитися такі докази, які не може отримати відповідач, для офіційного з'ясування судом всіх обставин справи.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У постанові від 06.03.2018 у справі № 804/5444/16 Верховний Суд висловив правову позицію, яка полягає у тому, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Судом встановлені обставини, що позивач придбав опори паркові у ПП «АМДАО», які зберігались із 13.11.2019 у м. Харкові на майданчику господарської одиниці позивача, на якій працювали співробітники, і такий товар використаний у подальшому в межах договору субпідряду у 2021 році із ТОВ «ТБК ТІТАН».

У такому випадку відсутній логічно-наслідковий зв'язок можливого здійснення позивачем нереальної господарської операції для отримання певних економічних вигод, якщо у подальшому, через півтора роки, такий товар використаний у господарській діяльності, господарська операція підтверджується належним чином складеними первинними-фінансовими документами, руху товар підтверджений наданою ТТН, податковою накладною, договорами оренди приміщення та майданчику у м. Харків, видом діяльності позивача у м. Харкові, даними бухгалтерського обліку, а також документами подальшого використання товару у господарській діяльності.

Одночасно, контролюючим органом не надані докази щодо відсутності законної господарської діяльності ПП «АМДАО» (сумнівності, фіктивності суб'єкта господарювання) чи відсутності належної обачності у позивача під час здійснення операції із сумнівним контрагентом.

Головне управління ДПС у Полтавській області не тільки не надало жодних доказів сумнівної господарської діяльності ПП «АМДАО», але й відомості зазначені в акті перевірки є частково недостовірними та суперечливим.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність реального та товарного характеру господарських відносин між ПП «Полтава-Паритет» та ПП «АМДАО», а відтак висновки контролюючого органу є неправомірними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог и та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції». Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідач у справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак не довів правомірності вчинених дій контролюючим органом під час перевірки та прийнятих оскаржених рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо розміру штрафної (фінансової) санкції визначеної у податковому повідомленні-рішенні.

Головне управління ДПС у Полтавській області винесене та вручене позивачу податкове повідомлення-рішення від 30.08.2024 №00122980702 форми «Р», яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 602 805,00 грн., в тому числі 482 244 грн. за податковим зобов'язанням та у сумі 120561,00 грн. за штрафними санкціями за пунктом 123.2 ст. 123 ПК України в редакції із 01.01.2021.

Штрафна санкція застосована у розмірі 25% від суми 482 244 грн. становить суму 120561,00 грн., як за умисне вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України.

Суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, у якому визначено, що «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.».

Наведене не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути визначено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, чого не було зроблено в Законі № 1117-IX.

Отож, щодо правовідносин з періодами до 01 січня 2021 року установлення вини не вбачається можливим.

Правовий висновок Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі №320/13732/20.

У той же час, пункт 123.1 статті 123 ПК України за своїм складом правопорушення повністю відповідає змісту порушення статті 123 ПК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у 20.12.2019 (в редакції по 31.12.2020 включно).

Застосування до платника податку штрафу у розмірі 25% за порушення податкового законодавства вчинені до 01.01.2021 є протиправним, оскільки винного (умисного) правопорушення до 01.01.2021 не існувало.

Зміни до ст. 112 ПК України застосовуються до правовідносин, які виникли з 01.01.2021, тобто до правопорушень вчинених платником податку з 01.01.2021.

Ураховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що саме з 01 січня 2021 року статтю 112 Податкового кодексу України доповнено новими положеннями про наявність вини, які на момент подання позивачем декларації із ПДВ від 16.12.2019 відсутні, то законні підстави для застосування до періоду 2019 року статті 112 Податкового кодексу України (у редакції з 01 січня 2021 року) відсутні.

Ураховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що саме з 01 січня 2021 року статтю 112 ПК України доповнено новими положеннями про вину, як і ст. 123 ПК України п. 123.2, які на момент вчинення порушення у виді умисного вчинення порушення не існували, то відсутні законні підстави для застосування до штрафних санкцій на підставі пунктів п. 123.2, статті 123 та статті 112 ПК України (у редакції з 01 січня 2021 року).

Враховуючи те, що до 01.01.2021 не існувало фінансової відповідальності за умисність правопорушення, то застосування відповідальності можливе відповідно до п. 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України в редакції станом на 01.01.2021, оскільки такий вид фінансової відповідальності за складом правопорушення чинний і до 31.12.2020, різниця стосується тільки щодо розміру санкції, з 01.01.2021 розмір зменшено з 25% до 10%.

Якщо відбувається пом'якшення відповідальності - то зменшений розмір застосовується у часі назад, відповідно до норм ПК України та загального конституційного принципу, а також «Критеріїв Енгеля» встановлених Європейським судом з прав людини.

Таким чином, до позивача відповідач міг застосувати штрафну (фінансову) санкцію за правопорушення, зміст якого визначений у п. 123.1 ст. 123 ПК України, яка є релевантною для правовідносин, що відбулись по 31.12.2020, тобто розмір штрафу становить 10% від заниженої суми податкового зобов'язання із ПДВ за листопад 2019 року.

Дана обставина, додатково свідчить про системну протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідачем.

У той же час, оскільки судом визнається протиправним визначення позивачу податкових зобов'язань у всій сумі, то і визначення штрафних (фінансових) санкцій є протиправним у всій сумі в оспорюваному податковому повідомленні-рішення.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 30.08.2024 №00723000702 (штрафної (фінансової) санкції за ненадання документів під час перевірки).

До позивача застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1020,00 грн. за ненадання документів під час перевірки, то з урахуванням протиправності встановлення відповідачем порушень в акті перевірки, суд зазначає про протиправність даного податкового повідомлення-рішення, оскільки надані документи позивачем під час перевірки на запит №1 від 11.07.2024 листом від 18.07.2024 є достатніми для підтвердження здійснення реальної господарської операції та її відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Запит №2 від 17.07.2024 вручений позивачу із порушенням строку визначеного ПК України, як встановлено судом раніше.

Суд враховує, вимоги пункту 85.4 статті 85 ПК України, що відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки, а враховуючи, що перевірка проводилась упродовж п'ти робочих днів (11.07.2024-19.07.2024), то платнику податків вручений запит №2 від 17.07.2024 фактично за два робочих дні до завершення проведення перевірки.

Оскільки судом не встановлене порушення позивачем норм податкового законодавства в акті перевірки, то суд також скасовує дане податкове повідомлення-рішення.

Суд задовольняє позов та визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702, від 30.08.2024 №00723000702.

Інші доводи сторін не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору.

Позивачем сплачений судовий збір у сумі 7245,90 грн.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 7245,90 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить задовольнити витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн.

Адвокатом долучені наступні докази: договір про надання правничої допомоги №93 від 03.03.2025, додаткова угода №1 від 03.03.2025 до Договору про надання правничої допомоги №93 від 03.03.2025, звіт про надання правової допомоги №1, акт наданих послуг №1 від 28.03.2025, рахунок-фактура №28/03-1 від 28.03.2025, ордер адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжні інструкції.

Відповідно до наданих доказів правничої допомоги адвокатом 20000,00 грн. стосується виключно підготовки та пред'явлення позовної заяви у цій справі до суду.

Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із того, що дана справа відноситься до незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін, при цьому розмір гонорару визначено відповідно до умов договору про надання правової допомоги, співмірний об'єму наданих послуг та значенню справи для позивача.

Суд зазначає, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, від 14.05.2020 у справі № 344/7365/16-а, від 15.09.2021 у справі № 440/4206/19, від 20.09.2022 у справі № 120/4666/21-а.

Отже, заявлена сума витрат на правову допомогу є документально підтвердженою.

У постанові Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі №420/22020/23, зазначено, що питання, які стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статі 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства вбачається, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, для відшкодування витрат на правничу допомогу докази оплати послуг адвоката не потрібні.

Верховний Суд у постанові у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року зазначив, що адвокат має право на вимогу клієнта видати документ, складений у довільній формі (наприклад, квитанцію або довідку), який підтверджує факт отримання коштів від клієнта.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 зазначено, що збір доказів для звернення до суду є складовою витрат на правничу допомогу.

Позиція Європейського суду з прав людини щодо витрат на правничу допомогу є послідовною: відшкодуванню підлягають витрати, які є фактичними, необхідними та розумними за своїм розміром (рішення у справі "Савін проти України", заява №34725/08, пункт 97; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180). Це підтверджує правомірність застосованого підходу щодо визначення співмірності витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наданих доказів суд визнає, що витрати на правничу допомогу належним чином підтверджені.

Обов'язок суб'єктів владних повноважень утримуватися від дій, які порушують права осіб, включає і обов'язок компенсувати витрати на їхній захист. Це відповідає підходу, закріпленому в пункті 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(81)7, згідно з якими сторона, яка виграла справу, має право на відшкодування розумних витрат.

Суд також враховує положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) №R(81)7, згідно з якими за винятком особливих обставин сторона, яка виграла справу, в принципі має одержувати від сторони, яка програла справу, відшкодування видатків і витрат, включаючи гонорари адвокатам, котрі вона небезпідставно понесла в зв'язку із провадженням.

Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", заява №71660/11, пункт 95).

У справі "Бєлоусов проти України" (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними" (див. вищезазначене рішення у справі "Савін проти України", заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах "Тогджу проти Туреччини", заява №27601/95, пункт 158; "Начова та інші проти Болгарії" [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; "Імакаєва проти Росії", заява №7615/02; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180).

Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то суд зазначає, що розмір 20000,00 грн., з урахуванням обставин даного спору не є співмірним із складністю справи, витраченим часом та обсягом, змістом та якістю наданих послуг (написання та пред'явлення позову до суду).

Враховуючи об'єм наданих послуг адвокатом, під час надання позивачу правничої допомоги, та з огляду предмет даної справи, хід та результат судового розгляду, поведінку та дії адвоката під час судового розгляду справи, то суд дійшов висновку, що співмірним із складністю справи та наданою адвокатами правничою допомогою є розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що такі витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємство «Полтава-Паритет» (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд.7, код ЄДРПОУ 30732375) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП: 44057192) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702, від 30.08.2024 №00723000702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь Приватного підприємство «Полтава-Паритет» (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд.7, код ЄДРПОУ 30732375) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7245,90 грн. (сім тисяч двісті сорок п'ять гривень та дев'яносто копійок) та витрати на правничу допомогу у сумі 5000, 00 грн. (п'ять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 23.10.2025.

Головуючий суддя В.І. Бевза

Попередній документ

131259722

Наступний документ

131259724

Інформація про рішення:

№ рішення:	131259723
№ справи:	440/4260/25
Дата рішення:	23.10.2025
Дата публікації:	28.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Полтавський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Залишено без руху (01.12.2025)
Дата надходження:	25.11.2025
Предмет позову:	скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

14.05.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
28.05.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
11.06.2025 12:00	Полтавський окружний адміністративний суд
25.06.2025 12:00	Полтавський окружний адміністративний суд
03.07.2025 14:30	Полтавський окружний адміністративний суд
17.07.2025 14:30	Полтавський окружний адміністративний суд
14.08.2025 14:00	Полтавський окружний адміністративний суд
21.08.2025 10:30	Полтавський окружний адміністративний суд
28.08.2025 09:40	Полтавський окружний адміністративний суд
04.09.2025 11:30	Полтавський окружний адміністративний суд
18.09.2025 10:45	Полтавський окружний адміністративний суд
01.10.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
16.10.2025 09:30	Полтавський окружний адміністративний суд
23.10.2025 15:30	Полтавський окружний адміністративний суд