Справа № 420/26848/25
23 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 07 серпня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди матері - ОСОБА_2 за безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 12.09.2023 року по 01.02.2025р;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати грошове забезпечення та додаткову винагороду матері - ОСОБА_4 за безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 12.09.2023 року по 01.02.2025р.
Адміністративний позов обґрунтовано наступним
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 (надалі - Позивач) є матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 . ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином Республіки Молдови, а також є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_6 зник безвісти 12.09.2023 року внаслідок виконання бойового завдання по стримуванню збройної агресії, перебуваючи поблизу с. Роботине Пологівського району, що підтверджується копією витягу із наказу командира № НОМЕР_4 ДСК від 28.11.2024р.
У період з 2023 року по 01 лютого 2025 року виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди регулювалась Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Порядок №884) в редакції без змін до 01.02.25р. Відповідно до п. 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
09.09.2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу військової частини НОМЕР_1 було надіслано заяву щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 . Супровідним ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.01.2025р. №1254/444 на адресу військової частини було надіслано оригінали документів ОСОБА_1 13 травня 2025 року на адресу військової частини НОМЕР_1 було направлено нотаріально засвідчений переклад Генерального консульства Республіки Молдови заяви щодо зазначення інформації про відсутність записів про шлюб та зареєстрованих дітей у військовослужбовця ОСОБА_3 та довідку про склад сім'ї, видану Головою міської ради м. Чимішлія Республіки Молдови щодо складу сім'ї ОСОБА_1 для призначення та нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди на рахунок матері за період з 12.09.2023р. до 13.05.2025р.
Згідно листа військової частини НОМЕР_1 №7/адв/89 від 27.05.2025р. за підписом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 було зазначено, що документи в інтересах ОСОБА_1 отримано та будуть враховані при призначенні та здійсненні нарахування в найкоротший строк. Згідно листа військової частини НОМЕР_1 №7/адв/111 від 23.06.2025р. за підписом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 зазначено, що наказом командира ( по стройовій частині) від 09 червня 2025 року №141ДСК ОСОБА_2 призначено виплату належної суми грошового забезпечення (50% грошового забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань) солдата ОСОБА_3 за період з 01 лютого по 31 травня 2025р. Щодо виплат за період з 12.09.2023р. по 01.02.2025р. інформація щодо прийняття рішення та нарахування коштів відсутня.
Додатково згідно листа №7/адв/5 від 29.01.2025р. військової частини НОМЕР_1 за підписом командира зазначено, що згідно з пунктом 14 розділу 1 Постанови 884, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав на нього право. Але, враховуючи, що станом на липень 25р. Лянка Євгенія не отримала жодного нарахування, військовою частиною порушено норми чинного законодавства.
Відзив на позов обґрунтовано наступним
Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти позовних вимог та вважає, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає, посилаючись на те, що пунктом 6 Порядку № 884 визначено перелік членів сімей захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх військовослужбовців, яким здійснюється виплата грошового забезпечення. У зв'язку з цим прийняття командиром військової частини обґрунтованого рішення щодо виплати (відмови у виплаті) грошового забезпечення вимагає виявлення під час розгляду заяви повного кола осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, що є необхідною умовою для призначення виплати. Відтак рішення про виплату грошового забезпечення може бути прийнятим за умови наявності інформації щодо повного кола осіб, які мають право на виплату, з метою перевірки права на виплату та визначення належної частки. В свою чергу належність ОСОБА_3 до громадянства іноземної держави унеможливлює розшук членів його сім'ї за актовими записами з українських державних реєстрів та неврегульований національним законодавством. Будь-яких документів, які надають військовій частині таку інформацію, до заяви ОСОБА_1 також не було долучено, а тому, на підставі п. 4 Порядку № 884 ОСОБА_2 було відмовлено у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів, зазначених у цьому Порядку.
В свою чергу посадові особи військової частини НОМЕР_1 поінформували заявницю про можливість отримання відповідних документів в Агентстві державних послуг Молдови та запропонували надати їх до військової частини НОМЕР_1 , проте ОСОБА_5 відмовилась, мотивуючи це тим, що вона є єдиним родичем.
20.05.2025 за вх. № 86/адв на поштову адресу військової частини НОМЕР_1 надійшло звернення адвоката Ангеліна І.І. в інтересах ОСОБА_1 (додаток 5), до якого було долучено нотаріально засвідчений переклад Генерального консульства Республіки Молдови документів щодо зазначення інформації про відсутність записів про шлюб та зареєстрованих дітей, а також наявність батька ОСОБА_3 . Зважаючи на наявність у ОСОБА_3 батька та матері, з огляду на приписи п. 6 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення повинна здійснюватися їм рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення. Службовим листом військової частини НОМЕР_1 за вих. № 7/3866 від 12.06.2025 (додаток 6) ОСОБА_8 повідомлено про прийняття командиром військової частини НОМЕР_1 позитивного рішення про виплату їй грошового забезпечення, належного синові ОСОБА_9 . Оскільки положення Порядку № 884, чинного на момент прийняття командиром відповідного рішення, застосовуються з 01.02.2025, командиром військової частини НОМЕР_1 на підставі заяви ОСОБА_1 прийнято рішення про призначення їй виплати 1/2 належної суми грошового забезпечення (50% грошового забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань) солдата ОСОБА_3 , колишнього стрільця відділення служби військової частини НОМЕР_1 , починаючи з 01.02.2025.
Процесуальні дії
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
27 серпня 2025 року від відповідача до суду надійшли письмові заперечення (вхід. № ЕС/88717/25).
Станом на 23 жовтня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача та відповідача, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_5 (надалі - Позивач) є матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином Республіки Молдови, а також є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_6 зник безвісти 12.09.2023 року внаслідок виконання бойового завдання по стримуванню збройної агресії, перебуваючи поблизу с. Роботине Пологівського району, що підтверджується копією витягу із наказу командира № НОМЕР_4 ДСК від 28.11.2024 року.
09.09.2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу військової частини НОМЕР_1 було надіслано заяву щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Супровідним ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.01.2025 року №1254/444 на адресу військової частини було надіслано оригінали документів ОСОБА_1
13 травня 2025 року на адресу військової частини НОМЕР_1 було направлено нотаріально засвідчений переклад Генерального консульства Республіки Молдови заяви щодо зазначення інформації про відсутність записів про шлюб та зареєстрованих дітей у військовослужбовця ОСОБА_3 та довідку про склад сім'ї, видану Головою міської ради м. Чимішлія Республіки Молдови щодо складу сім'ї ОСОБА_1 для призначення та нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди на рахунок матері за період з 12.09.2023 року до 13.05.2025 року.
Згідно листа військової частини НОМЕР_1 №7/адв/89 від 27.05.2025 року за підписом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 було зазначено, що документи в інтересах ОСОБА_1 отримано та будуть враховані при призначенні та здійсненні нарахування в найкоротший строк.
Згідно листа військової частини НОМЕР_1 №7/адв/111 від 23.06.2025 року за підписом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 зазначено, що наказом командира (по стройовій частині) від 09 червня 2025 року №141ДСК ОСОБА_2 призначено виплату належної суми грошового забезпечення (50% грошового забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань) солдата ОСОБА_3 за період з 01 лютого по 31 травня 2025 року.
Щодо виплат за період з 12.09.2023р. по 01.02.2025р. інформація щодо прийняття рішення та нарахування коштів відсутня.
Додатково згідно листа №7/адв/5 від 29.01.2025р. військової частини НОМЕР_1 за підписом командира зазначено, що згідно з пунктом 14 розділу 1 Постанови 884, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав на нього право.
Як зазначив відповідач у відзиві, зважаючи на наявність у ОСОБА_3 батька та матері, з огляду на приписи п. 6 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення повинна здійснюватися їм рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення.
Службовим листом військової частини НОМЕР_1 за вих. № 7/3866 від 12.06.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про прийняття командиром військової частини НОМЕР_1 позитивного рішення про виплату їй грошового забезпечення, належного синові ОСОБА_9 . Оскільки положення Порядку № 884 , чинного на момент прийняття командиром відповідного рішення, застосовуються з 01.02.2025 року, командиром військової частини НОМЕР_1 на підставі заяви ОСОБА_1 прийнято рішення про призначення їй виплати 1/2 належної суми грошового забезпечення (50% грошового забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань) солдата ОСОБА_3 , колишнього стрільця відділення служби військової частини НОМЕР_1 , починаючи з 01.02.2025 року.
Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди матері - ОСОБА_2 за безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 12.09.2023 року по 01.02.2025 року, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (тут і далі - Закон № 2011-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною шостою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується членам сімей військовослужбовців, зокрема, дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ Порядку № 260 регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Відповідно до п. 2 Розділу ХХХ Порядку № 260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Згідно з ч. 3 Розділу ХХХ Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884 (далі - Порядок № 884).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорту повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
За змістом пункту 5 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
- подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
- подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
- подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
- з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
При цьому, згідно з п. 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
- військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
- військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Отже, виплата особам, зазначеним у частині шостій статті 9 Закону № 2011-ХІІ та пункті 7 Порядку № 884, грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця здійснюється в рівних частках, а у разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Не є спірним такі обставини, що ОСОБА_5 , є матір'ю ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та зник безвісти 12.09.2023 року внаслідок виконання бойового завдання по стримуванню збройної агресії, перебуваючи поблизу с. Роботине Пологівського району, що підтверджується копією витягу із наказу командира № НОМЕР_4 ДСК від 28.11.2024р., а отже має право на отримання 1/2 належної суми грошового забезпечення зниклого безвісти сина, з 12.09.2023 року по 01.02.2025 року, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, суд враховує, що Законом України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" зазначену правову норму викладено в наступній редакції:
"За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення."
Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01.02.2025.
Суд зазначає, що проект вказаного Закону розроблено на виконання доручення Віце-прем'єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 № 8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата).
Збереження (депонування) належного, але не виплаченого, грошового забезпечення військовослужбовців, передбачає зарахування таких сум грошового забезпечення на депозитні рахунки військової частини в якій проходять службу військовослужбовці, відкриті в органах Державної казначейської служби України.
Таким чином, депонування - це гарантоване зобов'язання Держави перед військовослужбовцем про збереження його грошового забезпечення. Механізмом такого збереження не передбачено використання цих коштів Державою або будь-якою іншою стороною (особою), але збережені (депоновані) суми грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісти військовослужбовця надалі будуть виплачені в установленому законодавством порядку.
Зазначений закон прийнято саме згідно з вимогами принципу соціальної справедливості, так як 50% його грошового забезпечення повністю розподіляється між найближчими родичами зниклого безвісти військовослужбовця та 50% залишається на його рахунках з метою забезпечення йому гідного рівня для життя після повернення додому та забезпечення його базових потреб. Так як у разі виплати 100% грошового забезпечення його найближчим родичам, військовослужбовець залишається ні з чим по поверненню додому. Водночас родичі та сім'я зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошові кошти у разі визнання його загиблим.
Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 3995-ІХ від 08.10.2024 не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, він є чинним, а отже, обов'язковим до виконання на всій території України.
Тому правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, які виникли до внесення змін до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей Законом № 3996-ІХ, після набрання чинності таких змін, тобто з 01.02.2025, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
При цьому суд виходить з того, що Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 08.10.2024 № 3995-IX внесено зміни до пункту шостого статті 9 Закону № 2011-ХІІ. Вказані зміни набули чинності 01.02.2025.
Оскільки відповідач протиправно ухилився від виплати грошового забезпечення, передбаченого абз. 1 п. 7 Порядку № 884 та пункт 6 статті 9 Закону № 2011-XII, тому у спірному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання відповідача виплатити зазначене грошове забезпечення за період з 12.09.2024 року по 01.02.2025 року.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Решта доводів сторін, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов був задоволений, судові витрати позивача в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди матері - ОСОБА_2 за безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 12.09.2023 року по 01.02.2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати грошове забезпечення та додаткову винагороду матері - ОСОБА_4 за безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 12.09.2023 року по 01.02.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя С.О. Cтефанов