Справа № 320/39591/25
22 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
за участю секретаря Загрійчук О.В.
сторін:
представника позивача Отроди Т.Ю.
представника відповідача Гончаренка А.В.
розглянувши в порядку ст. 287 КАС України (у відкритому судовому засіданні) адміністративну справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 30.07.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн у ВП №72564722;
скасувати постанову від 30.07.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. у ВП №72564722.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення суду, МВС було прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги (оформлено листом МВС від 21.03.2024 №7862-2024) та про прийняте рішення було повідомлено Головне управління Національної поліції в Одеській області для вчинення дій щодо виплати зазначеної допомоги, як колишньому працівнику поліції
02.04.2025 вих. №12/6-398 зазначену інформацію було надіслано на адресу державної виконавчої служби разом із заявою про закінчення виконавчого провадження.
30.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на МВС в розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні №72564722.
В зазначеній постанові державний виконавець зазначив, що лист МВС від 21.03.2024 №7862-2024 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не може вважатись рішенням про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення суду, оскільки за своєю суттю фактично є звичайним повідомленням, а отже рішення суду залишається невиконаним боржником (МВС) без поважних причин.
Міністерство внутрішніх справ вважає що постанова державного виконавця від 30.07.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн є протиправною.
Пунктом 9 Порядку №850 закріплено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
При цьому конкретної процедури оформлення змісту такого рішення, як це передбачено для прикладу ст. 246 КАС України, ст. 265 Цивільно процесуального кодексу України, ст. 238 Господарсько процесуального кодексу України - Порядком не передбачено.
У зв'язку з чим слід дійти до висновку, що прийняття рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги документується у простій письмовій формі.
Державним виконавцем не було взято до уваги, що за результатами опрацювання надісланого висновку, враховуючи вимоги ст. 14 КАС України, пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, Міністерством прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що прямо йдеться в абз. 8 арк. 2 листа від 21.03.2024 №7862-2024, де зазначено, зокрема, наступне: «Ураховуючи викладене, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі № 420/403/23 прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі висновку ГУНП в Одеській області від 19.10.2022».
Процесуальні дії
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року матеріали адміністративного позову передано на розгляд за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025 року, адміністративну справу №320/39591/25 передано на розгляд судді Потоцькій Н.В.
Ухвалою суду від 29.09.2025 року відкрито провадження по справі з урахуванням особливостей, визначених приписами ст. 287 КАС України для вказаної категорії справ. Судове засідання призначено на 15.10.2025.
03.10.2025 за вхід.№ЕС/103855/25 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на правомірності прийнятої постанови, так як Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №420/15467/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 скасовано. Ухвалено у справі постанову, якою визнано протиправною та скасовано постанову Відділу про закінчення виконавчого провадження від 16.04.2024 ВП №72564722.
Так, судом встановлено, що лист від 21.03.2024 №7862-2024 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не може вважатися рішенням про призначення грошової допомоги на виконання судового рішення, оскільки за своєю суттю фактично є звичайним повідомленням, а отже рішення суду залишається невиконаним боржником без поважних причин.
Наведене свідчить, що рішення суду не виконано у спосіб та в порядку, які були встановлені виконавчим документом та, як наслідок, - протиправність винесення державним виконавцем спірної у цій справі постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/15467/24 боржником досі свідомо не виконано.
Разом з тим, листом від 02.04.2025 №12/6-398 МВС України повідомило про фактичне виконання рішення суду, на підставі того ж самого листа від 21.03.2024 №7862-2024 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Таким чином, як встановлено судом, лист від 21.03.2024 №7862-2024 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не може вважатись рішенням про призначення грошової допомоги на виконання судового рішення, оскільки за своєю суттю фактично є звичайним повідомленням, а отже рішення суду залишається невиконаним.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 63, 75 Закону, 30.07.2025 державним виконавцем винесена постанова про накладенням штрафу в розмірі 5100 грн.
Пунктом другим, зазначеної постанови, зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про відповідальність, передбачену статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 382 Кримінального кодексу України.
У встановлений строк та станом на 12.09.2025 інформації про виконання рішення суду до Відділу не надійшло. Про поважні причини, які перешкоджають виконанню рішенню суду боржником не повідомлено. Жодних документів, що є підставою для відкладення проведення виконавчих дій чи зупинення вчинення виконавчих дій боржником не надано.
14.10.2025 за вхід.№ЕС/107961/25 надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначено, що МВС України протягом 2 років не виконується судове рішення у справі №420/403/23 щодо ОСОБА_1 щодо затвердження висновку.
За вказаним рішенням відкрито виконавче провадження ВП №72564722.
Постановою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2025 накладено штраф у розмірі 5100 грн.
Постановою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.09.2025 про накладено штраф у розмірі 10200грн. у ВП №72564722.
Відповідний висновок затверджений позивачем тільки 25.09.2025, тобто на момент винесення першого та другого штрафу позивач відповідні вимоги грубо порушив.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №420/403/23 зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності на підставі висновку ГУНП в Одеській області від 19.10.2022 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 по справі №420/403/23 залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 по справі №420/403/23 залишено без змін.
Ухвалою від 22.05.2023 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 у справі №420/403/23.
25.05.2023 по справі №420/403/23 видано виконавчий лист.
22.08.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №72564722.
16.04.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закінчено виконавче провадження №72564722, оскільки відповідно до листа МВС від 22.03.2024 №12/6-584 прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , чим виконано рішення суду у повному обсязі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №420/15467/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року скасовано.
Ухвалено у справі постанову, якою визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 16.04.2024 року ВП №72564722.
У постанові апеляційного суду встановлено: «… Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.04.2024, державний виконавець відповідно до листа Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2024р. №12/6-584, яким повідомлено про прийняття рішення щодо призначення позивачу грошової допомоги, дійшов до висновку про виконання судового рішення.
Отже, підставою закінчення виконавчого провадження у протиріч норм Закону України «Про виконавче провадження» слугувало не саме рішення про призначення грошової допомоги, а лише лист-повідомлення з приводу цього.
Водночас, на спростування доводів позивача, відповідачем не надано до суду лист Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2024р. №12/6-584, яким повідомлено про прийняття рішення щодо призначення позивачу грошової допомоги, тобто виконання судового рішення.
При цьому, на підтвердження факту виконання рішення Одеського окружного адміністративного від 23.10.2024р. у справі 420/15467/24, Міністерством внутрішніх справ, як державному виконавцю, так й до суду досі не надано рішення про призначення ОСОБА_1 грошової допомоги.
Так, лист від 21.03.2024 року №7862-2024 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не може вважатися, на думку судової колегії, рішенням про призначення грошової допомоги на виконання судового рішення, оскільки за своєю суттю фактично є звичайним повідомленням. /а.с.19-21/
Таким чином, наведене свідчить, що рішення суду не виконано у спосіб та в порядку, які були встановлені виконавчим документом та, як наслідок, - протиправність винесення державним виконавцем спірної у цій справі постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/403/23 боржником досі свідомо не виконано…».
01.04.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновлено виконавче провадження №72564722
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №420/403/23 зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України у 60-денний строк з моменту отримання копії ухвали подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 по справі №420/403/23.
30.07.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №72564722 через невиконання рішення суду. У постанові зазначено: «… до відділу надійшла заява МВС України 02.04.2025 №12/6-398 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду, на підставі того ж самого листа від 21.03.2024 №7862-2024 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Таким чином, як встановлено судом, лист від 21.03.2024 №7862-2024 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не може вважатися рішенням про призначення грошової допомоги на виконання судового рішення, оскільки за своєю суттю фактично є звичайним повідомленням, а отже рішення суду залишається невиконаним боржником без поважних причин…».
Також судом встановлено, що 25.09.2025 державним секретарем Міністерства внутрішніх справ затверджено Рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі Висновку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 19 жовтня 2022 року.
Вказане рішення прийнято на виконання Ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №420/403/23 про встановлення судового контролю.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах судоустрійного і процесуального законодавства.
Обов'язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов'язковість судових рішень забезпечується державою.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Відтак, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України дійшов висновку, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
В пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" від 26 квітня 2005 року, "Крищук проти України" від 19 лютого 2009 року).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі за текстом - Закон №1404-VIII).
Так, статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Згідно частини 1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII зокрема передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
У відповідності до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Таким чином, примусове виконання рішення суду за приписами вказаного Закону розпочинається прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Як встановлено судом та зазначено вище, 30.07.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №72564722 через невиконання рішення суду. У постанові зазначено: «… до відділу надійшла заява МВС України 02.04.2025 №12/6-398 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду, на підставі того ж самого листа від 21.03.2024 №7862-2024 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Таким чином, як встановлено судом, лист від 21.03.2024 №7862-2024 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не може вважатися рішенням про призначення грошової допомоги на виконання судового рішення, оскільки за своєю суттю фактично є звичайним повідомленням, а отже рішення суду залишається невиконаним боржником без поважних причин…».
Мотивувальна частина постанови про накладення штрафу грунтується на висновках суду апеляційної інстанції у справі №420/15467/24.
Мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції умовно можна поділити на дві частини: безпосереднє мотивування та правовий висновок щодо застосування норми права у спірних правовідносинах, а також встановлення преюдиційних обставин, які повинні бути враховані.
Висновок суду апеляційної інстанції є результатом здійснення суддівської правотворчості.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, справа «Довженко проти України»).
Межі суддівського розсуду при розгляді конкретної справи складаються з: матеріальної норми закону; обставин справи; положень судової практики; принципів права.
В даній справі застосування юридичної визначеності для державного виконавця означає врахування висновків суду, що і було відображено у постанові про накладення штрафу.
Конституційний Суд України наголошує, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзаци сьомий, восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
…Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019.
Висновки Конституційного Суду України додатково свідчать про те, що постанова про накладення штрафу від 30.07.2025 прийнята із врахуванням правових висновків суду, а тому є правомірною та скасуванню не підлягає.
Оскаржувана постанова містить обґрунтування неповажності причин невиконання рішення суду з урахуванням фактичних обставин справи та повноважень відповідача.
З огляду на приписи законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції.
Міністерство внутрішніх справ України (адреса: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ 00032684)
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622)
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА
.