Справа № 420/26562/25
23 жовтня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді - Завальнюка І.В.,
при секретарі - Гоменюк Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними бездіяльності, визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, визнання протиправними дій, бездіяльності, рішення про стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо не анулювання податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» (вул. 49-ої Гвардійської Херсонської дивізії, 22а, м. Херсон, 73039; код ЄДР 24121493) з орендної плати з юридичних осіб в сумі 577652,16грн. по податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік (від 8 лютого 2022 року, реєстраційний номер 9021057029) та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 114856,22грн., по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік (від 8 лютого 2022 року, реєстраційний номер 90210229032);
2. зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі анулювати податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» (вул. 49-ої Гвардійської Херсонської дивізії, 22а, м. Херсон, 73039; код ЄДР 24121493) з орендної плати з юридичних осіб в сумі 577652,16грн. по податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік (від 8 лютого 2022 року, реєстраційний номер 9021057029) та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 114856,22грн., по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік (від 8 лютого 2022 року, реєстраційний номер 90210229032);
3. визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 0000333-1302-2122 від 20 лютого 2024 року, прийняту Головним управлінням Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі;
4. визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 0000333-1302-2122 від 20 лютого 2024 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі;
5. визнати неправомірними дії Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо складання акту опису майна від 4 грудня 2024 року за № 196;
6. зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вчинити дії (вжити заходів) щодо виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД»: реєстраційні записи - номер запису про обтяження: 57893490 від 06.12.2024 року; номер запису про обтяження: 57893728 від 06.12.2024 року; номер запису про обтяження: 57893868 від 06.12.2024 року; номер запису про обтяження: 57894163 від 06.12.2024 року;
7. Визнати протиправним та скасувати рішення № 31/4-2122 від 2 червня 2025 року про стягнення коштів з рахунків / електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг / емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу платника податків, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі;
8. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі внести зміни в інтегровану картку платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» (вул. 49-ої Гвардійської Херсонської дивізії, 22а, м. Херсон, 73039; код ЄДР 24121493), шляхом виключення (анулювання, списання) з інтегрованої картки платника пені з орендної плати з юридичних осіб в сумі 177732,23 грн., пені з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 35338,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Фірма «Норт, ЛТД» подало у лютому 2022 року податкові декларації з орендної плати за землю та податку на нерухоме майно за 2022 рік, визначивши зобов'язання 693176,67 грн і 137827,46 грн відповідно. 20 лютого 2024 року ГУ ДПС у Херсонській області видало податкову вимогу №0000333-1302-2122 про податковий борг 692508,38 грн та рішення про опис майна у податкову заставу, на підставі якого 4 грудня 2024 року складено акт опису майна №196 і внесено обтяження до реєстру. 2 червня 2025 року податковим органом прийнято рішення №31/4-2122 про примусове стягнення коштів, унаслідок чого 23 червня 2025 року банк без відома підприємства списав із його рахунку 692508,38 грн. Того ж дня ДПС нарахувала пеню 213071,22 грн. Позивач оскаржує податкову вимогу, рішення про опис майна, рішення про стягнення коштів, акт опису та нарахування пені як неправомірні дії податкового органу. Зокрема, позивач вважає, що з 1 березня 2022 року він був звільнений від сплати орендної плати за земельну ділянку комунальної власності та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки об'єкти оподаткування розташовані у м. Херсон, який входить до переліку тимчасово окупованих територій. Це звільнення встановлено підпунктами 69.14 та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (зміни, внесені законами №2120-IX від 15.03.2022, №2142-IX від 24.03.2022 та №3050-IX від 11.04.2023). Відтак, до настання граничних строків сплати податків за березень 2022 року діяв закон, який скасував обов'язок їх сплати, тому визначені у деклараціях суми не набули статусу податкового боргу, а отже, податкова вимога, рішення про опис майна та стягнення коштів є неправомірними. В силу підпунктів 69.14, 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України анулюванню підлягає податковий борг Позивача з податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 577652,16грн. та податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 114856,22грн. за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Крім того, підставою для стягнення з Позивача грошових коштів є те, що Позивач не скористався можливістю подання уточнюючих розрахунків на зменшення податкових зобов'язань з орендної плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік відповідно до підпунктів 69.14, 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Проте, твердження Відповідача про можливість подання Позивачем уточнюючих декларацій, в якості єдиної можливості звільнення від сплати податків та підстава для незастосування до останнього заходів примусового стягнення податкового боргу, не відповідає ні вимогам Податкового кодексу України, ні фактичним обставинам справи. Позивач вважає, що не можуть бути застосовані норми нової редакції підпунктів 69.14 та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які погіршують майновий стан платника податків, а саме, - зменшують період, за який платник податків звільняється від сплати податків, а також передбачають можливість подати уточнюючий розрахунок, зважаючи на те, що попередня редакція підпункту 69.14 взагалі не передбачала можливості подання будь-яких уточнюючих розрахунків, а попередня редакція підпункту 69.14 передбачала право платника подати уточнюючий розрахунок протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан. Позивач мав пільгу (звільнений) щодо сплати орендної плати за земельну ділянку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки які розташовані на тимчасово окупованій території, а відтак, не сплачуючи податкові зобов'язання з вказаних податків за 2022 рік з діяв згідно чинних норм Податкового кодексу України. У даному випадку, застосування Відповідачем положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11 квітня 2023 року за № 3050-ІХ щодо спонукання Позивача до подання уточнюючих розрахунків (задля зменшення податкових зобов'язань та уникнення з боку контролюючого органу заходів примусового стягнення податкового боргу), не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.
Ухвалою судді від 13.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
28.08.2025 до суду від Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що у зв'язку з наявністю податкового боргу, Головним управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 20.02.2024 сформовано податкову вимогу (форма «Ю») № 0000333-1302-2122 на суму 692 508,38 грн з детальним розрахунком суми податкового боргу та прийнято рішення від 20.02.2024 № 0000333-1302-2122 про опис майна у податкову заставу. Право осіб на звільнення від сплати податку відповідно до підпункту 69.14 та підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України реалізується шляхом подання у порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій із зменшенням відповідних податкових зобов'язань. Реалізація такого права будь-яким чином не впливає на правомірність винесених раніше податкових вимог, які фіксували факт несплати відповідних сум податкового боргу. Вищевикладене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 в адміністративній справі № 620/5747/23. Слід зазначити, що згідно з даними ІКП в ІКС ДПС платником податків самостійно задекларовано податкові зобов'язання з по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010400), відповідно до поданої податкової декларації № 9021029032 від 08.02.2022 за 2022 рік та по орендній платі з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010600), відповідно до поданої податкової декларації з плати за землю (оренда плата з юридичних осіб) № 9021057029 від 08.02.2022 за 2022 рік, які не сплачено у встановлений Кодексом строк, внаслідок чого, останні, у силу приписів підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України набули статусу податкового боргу. Таким чином, факт не сплати у встановлений строк самостійно визначеного платником грошового зобов'язання має наслідок включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, на який контролюючий орган надсилає (вручає) такому платнику податкову вимогу. Відтак, Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято оскаржувану податкову вимогу, рішення про опис майна у податкову заставу та акт опису майна відповідно до вимог чинного законодавства.
29.08.2025 до суду від представник ГУ ДПС надійшли заперечення (клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката) проти заявленого представником позивача розміру гонорару адвоката 38000 грн з урахуванням категорії справи та неадекватності наданої заяви щодо витрат, понесених адвокатом для забезпечення супроводження даної справи, в силу даних обставин - є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.
03.09.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, згідно з якими обов'язок доведення неспівмірності витрат стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, і Позивач стверджує, що Відповідачем такий обов'язок не виконано. В порушення вказаного вище обов'язку, Відповідачем щодо зменшення витрат на правничу допомогу вказано лише загальні формулювання про неспівмірність заявлених Позивачем судових витрат.
03.09.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру витрат на правничу допомогу до 78999,70 грн (12112 - судовий збір; 5887,70 - додатково сплачений судовий збір; 38 000 та 23 000 - витрати на професійну правничу допомогу).
11.09.2025 до суду від ГУ ДПС надійшли заперечення (клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката), згідно з якими в даному випадку виникає питання щодо співмірності заявленої суми на правничу допомогу у розмірі 78999,70 грн. зі складністю справи. Так, станом на січень-серпень 2025 року Головним управлінням ДПС здійснено аналіз судових рішень винесених адміністративними судами України (згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень України) по справах за участю державних органів, стосовно практики відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідно до яких середня сума відшкодування витрат на правову допомогу по Україні складає від 2270 до 6000 грн., що дає підстави вважати про надмірне перевищення заявлених витрат на правову допомогу. Розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та неадекватності наданої заяви щодо витрат, понесених адвокатом для забезпечення супроводження даної справи, в силу даних обставин - є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.
Ухвалою суду від 16.09.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишено без розгляду; в задоволенні клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про залишення без розгляду адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» відмовлено.
Ухвалою суду від 16.09.2025 закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.
Представник ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 07.10.2025, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 23.10.2025 о 11:30 год.
Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що ТОВ Фірма «Норт, ЛТД» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом 24121493.
Основним видом діяльності ТОВ Фірма «Норт, ЛТД» відповідно до КВЕД 68.20 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 73000, Херсонська область, м. Херсон, Суворовський район, вулиця 49 - ої Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 22- А, знаходиться на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
8 лютого 2022 року Позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік (реєстраційний номер 9021057029), що підтверджується відповідною квитанцією за № 2.
Об'єктом оподаткування з орендної плати за земельну ділянку комунальної власності є земельна ділянка з кадастровим номером 6510136900:16:002:0053, площею 1,2015га, яка розташована за адресою: м. Херсон, вул. 49-ої Гвардійської Херсонської дивізії під торгівельним комплексом.
У розділі ІІІ вказаної податкової декларації Позивачем визначено податкові зобов'язання у розмірі 693176,67грн. (річна сума зобов'язань), щомісячне податкове зобов'язання у розмірі 57764,72грн. (за січень-листопад 2022 року включно), податкове зобов'язання у розмірі 57764,75грн. (за грудень 2022 року).
Також, 8 лютого 2022 року Позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік (реєстраційний номер 90210229032), що підтверджується відповідною квитанцією за № 2.
Об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є нежитлові приміщення, які належать Позивачу на праві власності, за адресою: м. Херсон, вул. 49-ої Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 22-а.
У розділі І додатку 2 вказаної податкової декларації Позивачем визначено податкові зобов'язання у розмірі 137827,46грн. (річна сума зобов'язань), щоквартальне податкове зобов'язання 34456,87грн. (за І-ІІІ квартали включно), щоквартальне податкове зобов'язання 34456,85грн. (за ІV квартал).
20.02.2024 Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 0000333-1302- 2122, якою повідомлено платника податків - ТОВ Фірма «Норт, ЛТД», про те, що станом на 19.02.2024 сума його податкового боргу становить 692 508,38 гривень.
Цією вимогою Головне управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, відповідно до статті 59 ПК України: - попереджає, що у платника податків виник податковий борг та починаючи з 31 березня 2022 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені ПК України. Податковим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу; - вимагає терміново сплатити суму податкового боргу; - застерігає, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені ПК України заходи стягнення податкового боргу; - повідомляє, що публічні торги з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, можуть бути проведені не раніше, ніж через 30 календарних днів з дня надсилання (вручення) цієї податкової вимоги.
Податкову вимогу форми «Ю» № 0000333-1302-2122 від 20.02.2024 складено з додатком - детальний розрахунок суми податкового боргу, згідно з якого податковий борг ТОВ Фірма «Порт, ЛТД» включає:
- заборгованість за платежем 18010400 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 114 856,22 грн, яка складається з податкового зобов'язання у сумі 114 856,22 грн;
- заборгованість за платежем 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 577 652,16 грн, яка складається з податкового зобов'язання у сумі 577 652,16 гривень.
Відповідно до статті 89 ПК України уповноваженою особою Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення про опис майна ТОВ Фірма «Норт, ЛТД» у податкову заставу від 20.02.2024 № 0000333-1302-2122.
04.12.2024 податковим керуючим Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на підставі рішення від 20.02.2024 № 0000333-1302-2122 про опис майна ТОВ Фірма «Норт, ЛТД» у податкову заставу складено акт опису майна № 196, згідно з якого проведено опис такого майна, а саме: об'єкт нерухомого майна - торговий комплекс І черга, реєстраційний номер 2578004765100, за адресою: м. Херсон, вул. 49 - ої Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 22- А, на загальну суму 692 508,38 гривень.
12 лютого 2025 року Позивачем отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження ДПС України на об'єкти нерухомого майна Товариства, у зв'язку із чим 14.02.2025 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі направлено адвокатський запит з цього приводу.
Головним управлінням Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на адвокатський запит надано відповідь від 25 лютого 2025 року за № 854/6/21-22-13-02-16, в якій повідомлено інформацію про наявність у Позивача податкового боргу та надані відповідні копії документів, а саме: - копію податкової вимоги № 0000333-1302-2122 від 20 лютого 2024 року; - копію рішення № 0000333-1302-2122 від 20 лютого 2024 року про опис майна у податкову заставу; - копію акту опису майна № 196 від 4 грудня 2024 року.
Отримавши відповідь Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (на адвокатський запит), не погоджуючись з наведеними вище актами індивідуальної дії, Позивач у порядку статті 56 Податкового кодексу України (оскарження рішень контролюючих органів) звернувся до Державної податкової служби України із скаргою від 12 березня 2025 року за № 12-03/2025.
19 травня 2025 року Позивачем (на електронну пошту) отримано рішення від 19 травня 2025 року за № 14251/6/99-00-06030306 про результати розгляду скарги, відповідно до якого Державна податкова служба України залишила без змін податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 20 лютого 2024 року за № 0000333-1302-2122, рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 20 лютого 2024 року № 0000333-1302-2122 та акт опису майна Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 4 грудня 2024 року № 196.
При цьому, вважаючи, що Позивач, внаслідок обставин непереборної сили, що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, позбавлений можливості виконувати свій податковий обов'язок, у тому числі і подавати податкову звітність, останній звернувся з відповідною заявою від 29 вересня 2022 року про неможливість виконання платником податків обов'язків до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, на яке тимчасово покладено функції Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (через простій, у зв'язку з тимчасовою окупацією збройними формуваннями Російської Федерації м. Херсон).
Проте Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області не розглянуто у строк (до 19 жовтня 2022 року) заяву позивача про неможливість виконання платником податків обов'язків, що зумовило позивача звернутися до суду.
11 грудня 2024 року Полтавським окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі № 440/8631/21, відповідно до якого позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» задоволено, у тому числі:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області щодо неприйняття вмотивованого рішення з приводу можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» від 29.09.2022 року за № 29-09/2022;
- зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» від 29.09.2022 року за № 29-09/2022 та прийняти вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкових обов'язків відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року № 225, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 року за № 967/38303.
18 червня 2025 року Другим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову по справі № 440/8631/24, відповідно до якої рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, у вказаній вище частині, залишено без змін.
Верховний суд, ухвалою від 22 липня 2025 року по справі № 440/8631/24, відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №440/8631/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
На виконання судового рішення про зобов'язання розглянути заяву Позивача, Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області 8 липня 2025 року прийнято рішення про можливість виконання податкових обов'язків з: - складання та реєстрації податкових накладних з лютого 2022 року до 8 липня 2025 року (дати прийняття рішення); - сплати обов'язкових податків і зборів, функції з адміністрування яких покладено на ГУ ДПС у Полтавській області, з лютого 2022 року до 8 липня 2025 року (дати прийняття рішення); - подання податкових декларацій з ПДВ починаючи з лютого 2022 року до 8 липня 2025 року (дати прийняття рішення); - податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого із них податку, а також нарахованого єдиного внеску починаючи з І кварталу 2022 року до 8 липня 2025 року (дати прийняття рішення).
23 червня 2025 року Позивачем з'ясовано, що АТ «Перший український міжнародний банк», в якому у Позивача відкрито розрахунковий рахунок, без відома Позивача, самостійно перерахувало з розрахункового рахунку Позивача до Головного управління Державної казначейської служби у Херсонській області: - 577652,16грн., призначення платежу: «Код виду сплати: 141 Інфо запису: стяг. подат. боргу (под. н. 24121493 з орен. пл. з юр. осіб (ккб 18010600) зг. ріш. керівника ГУ ДПС у Херсон. обл. АРК та м. Севас. від 02.06.25 № 31/4-2122», що підтверджується Інформаційним повідомленням про платіжну операцію за платіжною інструкцією стягувача № 346/21-22-13-02-16 від 2 червня 2025 року, яка міститься у системі Позивача «Банк-Клієнт»; - 114856,22грн., призначення платежу: «Код виду сплати: 141 Інфо запису: подат. борг (п.н.24121493) з подат. на нерух. майно (ккб18010400) зг. ріш. кер-ка ГУ ДП у Херс. об. АРК та м. Севаст. від 02.06.2025 № 31/4-2122», що підтверджується Інформаційним повідомленням про платіжну операцію за платіжною інструкцією стягувача № 347/21-22-13-02-16 від 2 червня 2025 року, яка міститься у системі Позивача «Банк-Клієнт».
30 червня 2025 року Позивачем отримано рішення № 31/4-2122 від 2 червня 2025 року про стягнення коштів з рахунків / електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг / емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу платника податків, прийняте Відповідачем.
Окрім того, після примусового списання грошових коштів з розрахункового рахунку Позивача, останнім в Електронному кабінеті Державної податкової служби України - інформаційно-телекомунікаційній системі, створеної для забезпечення реалізації платниками податків та державними органами своїх прав та обов'язків, визначених Податковим кодексом України, в електронному вигляді виявлено, що 23 червня 2025 року (дата примусового списання грошових коштів) Позивачу нараховано пеню в сумі 213071,22 грн., а саме: - з орендної плати з юридичних осіб в сумі 177732,23 грн.; - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 35338,99 грн.
Також позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом, в якому, зокрема, просив: 1. Визнати протиправним та скасувати рішення № 13/16-31-04-01 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку, яке прийнято Головним управління Державної податкової служби у Полтавській області 8 липня 2025 року. 2. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області прийняти рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД».
03.10.2025 ООАС прийнято рішення № 420/24408/25 про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «НОРТ, ЛТД» та визнання протиправним та скасування прийнятого Головним управлінням ДПС у Полтавській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «НОРТ, ЛТД» рішення №13/16-31-04-01 від 08.07.2025 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку; зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «НОРТ, ЛТД» № 20-06/2025 від 20.06.2025 та прийняти мотивоване рішення у відповідності п.1 розділу ІІІ Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 225 від 29.07.2022 року.
В зазначеному рішенні зазначено, зокрема, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №440/8631/24 не має преюдиційного значення для цього спору, оскільки оскаржуване по цій справі №420/24408/25 рішення ухвалене за результатами розгляду іншої заяви ТОВ «ФІРМА «НОРТ, ЛТД» від 20.06.2025 №20-06/2025, яка не була предметом судового розгляду у справі №440/8631/24.
Водночас, судом встановлено, що підставами прийняття оскаржуваного рішення №13/16-31-04-01 від 08.07.2025 року слугувало систематичне виписування контрагентами позивача на його користь податкових накладних та ненадання платником документів, що підтверджують відсутність коштів на банківських рахунках, призупинення роботи банку або платіжних систем.
Судом встановлено, що підставами прийняття оскаржуваного рішення №13/16-31-04-01 від 08.07.2025 року слугувало систематичне виписування контрагентами позивача на його користь податкових накладних та ненадання платником документів, що підтверджують відсутність коштів на банківських рахунках, призупинення роботи банку або платіжних систем.
За результатами вирішення спору ООАС дійшов висновку, що у разі відсутності документів, необхідних для прийняття позитивного рішення, про необхідність яких ГУ ДПС у Полтавській області зазначає в рішенні № 13/16-31-04-01 від 08.07.2025 та відзиві, контролюючий орган був зобов'язаний прийняти попереднє рішення.
Натомість відповідач, розглянувши заяву ТОВ «ФІРМА «НОРТ, ЛТД» від 20.06.2025 №20-06/2025, не прийняв та не направив платнику попереднього рішення та не надав йому передбаченої законом можливості подати додаткові документи чи пояснення.
Один з основних доводів позивача полягає в тому, що єдиним працівником ТОВ «ФІРМА «НОРТ, ЛТД» є керівник Ейсмонт Н.С., яка, за словами позивача, перебувала в Івано-Франківській області, а потім отримала тимчасовий захист у Республіці Болгарія. З цих підстав позивач вважає, що у товариства відсутній доступ до первинних бухгалтерських та податкових документів, комп'ютерного обладнання а також посадових осіб, які уповноважені вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність.
Проте судом встановлено, що на підставі наказу керівника ТОВ «ФІРМА «НОРТ, ЛТД» Ейсмонт Н.С. №1 від 18.04.2025 року на підприємстві створена комісія у складі трьох осіб ( ОСОБА_1 , Дем'янця Г.П. та Глушича А.В.), яка 08.05.2025 року провела обстеження майна підприємства за адресою: вул. 49-ої Гвардійської Херсонської дивізії, 22а, м. Херсон. У результаті обстеження комісія встановила, що майно підприємства було знищене 16.04.2025 року під час обстрілу міста Херсона збройними силами РФ.
Суд вважає, що позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених виконувати податкові зобов'язання, здійснювати бухгалтерський облік, подавати звітність або обробляти документи та обладнання.
Крім того, для підтвердження факту знищення майна як факту настання для ТОВ «ФІРМА «НОРТ, ЛТД» негативних наслідків перебування (податкова адреса платника податків та знаходження виробничих потужностей) на території населеного пункту, у якому ведуться бойові дії, позивач не надав разом із заявою жодних документів. Зокрема, не була подана передбачена Переліком документів інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо знищення майна, відповідно до Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127.
З урахуванням встановлених по цій справі обставин порушення відповідачем саме процедури прийняття оскаржуваного рішення, суд з урахуванням дискреційних повноважень контролюючого органу на прийняття рішення у відповідності до вимог Порядку вважав необхідним захистити порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву №20-06/2025 від 20.06.2025 та прийняти мотивоване рішення у відповідності п.1 розділу ІІІ Порядку.
Наразі рішення по справі № 420/24408/25 законної сили не набрало.
Не погоджуючись з податковою вимогою від 20 лютого 2024 року за № 0000333-1302-2122, рішенням про опис майна у податкову заставу від 20 лютого 2024 року № 0000333-1302-2122, та рішенням про стягнення коштів з рахунків / електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг / емітентів, позивач звернувся до суду.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
За визначенням, наведеним у підпункті 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/ або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пункту 36.1. статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно з пункту 38.1 статті 8 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За змістом пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з пункту 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 1 розділу III Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, передбачено, що податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.
Водночас, до забезпечувальних заходів виконання податкового обов'язку належить податкова застава, право якої виникає згідно із ПК України і не потребує письмового оформлення (пункти 88.1, 88.2 статті 88 ПК України).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. Згідно з підпункту 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Право податкової застави виникає також у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України).
Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року № 586 (далі - Порядок № 586), день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 11 розділу І Порядку № 586).
Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу (пункт 12 розділу І Порядку № 586).
Відповідно до пункту 89.3. статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Отже, передумовою прийняття як податкової вимоги, так і рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.
З огляду на те, що позивачем самостійно обчислені та зазначені у податкових деклараціях податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими. Зазначені обставини фактично визнаються позивачем та не заперечуються.
Однак позивач вважає, що у нього відсутні дві обов'язкові складові податкового боргу за наслідком подання декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік (від 08.02.2022 року, реєстраційний номер 9021057029) та податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік (від 08.02.2022 року, реєстраційний номер 90210229032), зокрема: - обов'язок щодо сплати податкових зобов'язань; - ненастання строку сплати зобов'язань, передбаченого Податковим кодексом України.
В цьому аспекті позивач наголошує, що останнім днем сплати податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за березень 2022 року є 30 квітня 2022 року, а 17 березня 2022 року набрали законної сили зміни, внесені до Податкового кодексу України - пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підпунктом 69.14, який передбачив, що на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.
Тобто, на переконання позивача, його, як платника орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, з 1 березня 2022 року звільнено від сплати такого податку, оскільки земельна ділянка (об'єкт оподаткування, кадастровий номер 6510136900:16:002:0053, площею 1,2015 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 дивізії під торгівельним комплексом) розташована на території, тимчасового окупованій збройним формуваннями Російської Федерації, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
24 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» за № 2142-IX, який набрав законної сили 5 квітня 2022 року, відповідно до якого відповідно до якого пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено, зокрема, підпунктом 69.22, яким передбачено, що тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, позивач зазначає, що останнім днем сплати податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за І квартал 2022 року є 29 квітня 2022 року, а 5 квітня 2022 року набрали законної сили зміни, внесені до Податкового кодексу України - пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підпунктом 69.22, який передбачив, що на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.
Тобто, на переконання позивача, його, як платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 1 березня 2022 року звільнено від сплати такого податку, оскільки об'єкти нежитлової нерухомості (нежитлові приміщення, які є об'єктом оподаткування, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 дивізії, буд. 22-а) розташовані на території, тимчасового окупованій збройним формуваннями Російської Федерації, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
За твердженням позивача, його податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковими деклараціями за 2022 рік, не мають статусу податкового боргу, оскільки відсутні дві з трьох складових, які є обов'язковими для визнання певних податкових (грошових) зобов'язань податковим боргом, а саме, - відсутній обов'язок сплати зобов'язань та відсутній граничний строк для сплати таких зобов'язань.
Так, зазначені зобов'язання не набули статусу податкового боргу, у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 175 Податкового кодексу України, оскільки до 30 квітня 2022 року (граничний строку сплати орендної плати за землю) та до 29 квітня 2022 року (граничний строк сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) набули чинності зміни до Податкового кодексу України, у вигляді Закону України 15 березня 2022 року за № 2120-IX та Закону України від 24 березня 2022 року за № 2142-IX, а згодом Закону України від 11 квітня 2023 року за № 3050-IX, якими звільнено Позивача від сплати орендної плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата - орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Згідно з статті 269 ПК України, платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Як вже зазначалось, у цій справі, згідно з детального розрахунку суми податкового боргу, до податкової вимоги увійшла заборгованість, зокрема, по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010400) та по орендній платі з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010600), яка згідно інтегрованих карток виникла за самостійно поданими податковими деклараціями (поданими 19.02.2022).
Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06 травня 2023 року, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне: за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов'язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов'язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.
Аналіз вказаних положень підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що платники податків (плати за землю, орендної плати), які задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов'язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом та орендної плати за земельні ділянки до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (який набрав чинності 06.05.2023) мають право відкоригувати такі нараховані податкові зобов'язання за період 2022-2023 років шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.
Позивачем відповідні податкові декларації були подані в лютому 2022 року, що ним не заперечується та не спростовується жодними належними, достатніми та допустимими доказами.
Також, суд звертає увагу згідно з положеннями підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: підставою для обчислення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Починаючи з 1 січня 2023 року за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
Крім того, положеннями підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України також визначено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» задекларували за 2022-2023 роки податкові зобов'язання за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2022 та 2023 роки шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період.
Таким чином, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які самостійно до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (який набрав чинності 06.05.2023) задекларували податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право відкоригувати такі нараховані податкові зобов'язання за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, за період 2022-2023 років шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій відповідний період.
Позивачем відповідні податкові декларації були подані в лютому 2022 року, що ним не заперечується та не спростовується жодними належними, достатніми та допустимими доказами.
Отже, суд зазначає, що з урахуванням зазначених положень підпунктів 69.14 та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України позивач має право у відповідності до вимог чинного податкового законодавства відкоригувати податкові зобов'язання з плати за землю (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010400) та орендна плата з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010600)) за спірний період шляхом подання в порядку, визначеному Податковим кодексом України, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період.
Однак, позивачем не було зазначено доводів та надано пояснень, належних доказів, що ним такі уточнюючі розрахунки були подані до відповідного контролюючого органу.
Як уже зазначалось, факт несплати у встановлений строк самостійно визначеного платником грошового зобов'язання має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, на який контролюючий орган надсилає (вручає) такому платнику податкову вимогу.
Суд повторно звертає увагу на те, що податковий борг у позивача виник за самостійно поданими податковими деклараціями та у зв'язку з несплатою вказаних грошових зобов'язань у встановлений строк, у позивача виник податковий борг у розмірі 692 508,38 грн, який і був включений у спірну податкову вимогу.
Також, у відношенні позивача на момент прийняття спірної вимоги уповноваженим органом не приймалося рішення з приводу можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД». Наразі з цього приводу тривають судові провадження, але в судовому засіданні представник позивача зазначила, що останні не впливають на розгляд даного спору, тому зупинення провадження по цій справі до завершення розгляду інших справ з приводу звернень Товариства з приводу можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку не потребується.
Таким чином, спірна вимога прийнята в умовах відсутності рішення контролюючого органу за заявою платника податків згідно положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та Порядку № 225, про відсутність у нього можливості виконання податкових обов'язків, рівно як і за відсутності подання позивачем до контролюючого органу уточнюючих розрахунків за відповідними податковими зобов'язаннями з урахуванням положень підпунктів 69.14 та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Натомість позивач наголошує на тому, що первинна редакція пп. 69.14 та 69.12 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не містила посилання на можливість та/або необхідність подання уточнюючих розрахунків (декларацій) тощо, подання яких впливає на зменшення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно та орендної плати за землю або на звільнення.
Однак суд вважає посилання позивача на необхідність застосування первинної редакції підпунктів 69.14 та 69.22 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, згідно із загальновизнаним принципом дії закону в часі, норми податкового законодавства застосовуються у тій редакції, яка є чинною на момент виникнення відповідного податкового обов'язку чи реалізації прав платника податків. Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини мали місце після внесення змін до зазначених підпунктів, якими уточнено порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платниками податків своїх обов'язків під час дії воєнного стану. Отже, суд виходить із необхідності застосування саме актуальної редакції податкових норм, а не їх первинного варіанту, який втратив чинність на момент виникнення спірних обставин.
Посилання позивача на те, що первинна редакція підпунктів 69.14 та 69.22 передбачала інший обсяг прав та гарантій, не може бути підставою для відступу від принципу законності. Суд зазначає, що зміна законодавчого регулювання не свідчить про порушення прав платника податків, якщо така зміна була прийнята у встановленому порядку та має загальний характер дії. При цьому обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього законних очікувань щодо застосування попередньої редакції норм у майбутньому періоді.
Таким чином, доводи позивача про необхідність застосування первинної редакції підпунктів 69.14 та 69.22 Податкового кодексу України є необґрунтованими, суперечать принципам правової визначеності та стабільності податкового законодавства, а відтак відхиляються судом.
Суд не може погодитися з доводами позивача щодо необхідності застосування положень пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України як підстави для прийняття рішення на користь платника податків у цій справі. Зміст зазначеної норми та сформована на її підставі правова позиція Верховного Суду стосуються ситуацій, коли наявна юридична колізія або невизначеність у тлумаченні норм, що допускає множинне розуміння прав і обов'язків платника та контролюючого органу. Натомість у спірних правовідносинах відсутня неоднозначність чи суперечність у змісті правових норм: після внесення змін Законом № 3050-IX редакція підпунктів 69.14 і 69.22 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України є чіткою, однозначною та такою, що не залишає сумнівів у визначенні періоду звільнення від нарахування та сплати податків.
Сам факт зміни (скорочення) строку податкового звільнення не створює юридичної колізії між старою та новою редакціями норми, оскільки первинна редакція втратила чинність з моменту набрання чинності Законом № 3050-IX. Відтак, після 6 травня 2023 року правозастосування повинно здійснюватися виключно відповідно до чинної редакції, яка встановлює граничну дату звільнення 31 грудня 2022 року. Застосування попередньої редакції суперечило б принципу дії закону в часі та фактично означало б ретроактивне поширення норм, які вже не є чинними.
Суд також враховує, що принцип презумпції правомірності рішень платника податків, закріплений у підпункті 4.1.4 статті 4 та пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, не може тлумачитися як абсолютна підстава для прийняття рішення на користь платника у будь-якому спорі. Цей принцип застосовується лише у випадках наявності сумнівів щодо змісту правової норми. Оскільки у даній справі правова норма є однозначною, підстав для застосування презумпції немає.
В аспекті аргументації позивача суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України та статті 4 Податкового кодексу України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Водночас норма, якою скорочено строк податкової пільги або уточнено порядок її застосування, не має ознак зворотної дії, якщо вона регулює правовідносини на майбутнє тобто на момент її набрання чинності. У даному випадку Закон № 3050-IX не встановлює нових обов'язків заднім числом, а лише визначає остаточний період звільнення від сплати відповідних податків з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, який застосовується до всіх платників податків з моменту набрання чинності законом.
Суд також звертає увагу, що посилання позивача на принцип правової визначеності та легітимних очікувань є безпідставними. Принцип легітимних очікувань може бути застосований лише за наявності сталої, передбачуваної практики або законодавчого регулювання, що формує у суб'єкта обґрунтоване переконання у стабільності правового режиму. Водночас податкові пільги за своєю природою є тимчасовими заходами, що встановлюються і змінюються законодавцем відповідно до економічної ситуації та публічних інтересів. Отже, платник податків не може обґрунтовано очікувати безстрокового або незмінного збереження податкової пільги.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 826/3694/16 не може бути враховано, оскільки правовідносини у цій справі мали інший предмет і стосувалися ретроактивного застосування норм, що погіршували становище платника. Натомість у спірних правовідносинах відсутні ознаки ретроактивності, адже контролюючий орган діяв відповідно до чинної на момент прийняття рішень редакції закону, а позивач був належним чином повідомлений про зміни у податковому законодавстві.
Суд вважає необґрунтованими твердження позивача про зворотну дію Закону № 3050-IX, погіршення його майнового становища та порушення принципу правової визначеності. Застосування контролюючим органом чинних на момент проведення перевірки норм Податкового кодексу України відповідає вимогам законності, а тому не може розцінюватися як порушення прав платника податків.
Таким чином, доводи позивача про необхідність застосування пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, як аргументу на користь первинної редакції підпунктів 69.14 і 69.22, суд оцінює як помилкові та такі, що не відповідають обставинам справи та чинному законодавству. Отже, суд дійшов висновку, що контролюючий орган діяв у межах повноважень та на підставі чинної редакції податкових норм, тому підстав для задоволення позову не вбачається.
Крім того, суд відхиляє посилання позивача на те, що підпункти 69.14 та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не можуть бути підставою для подання уточнюючих розрахунків, оскільки пункт 50.1 статті 50 цього Кодексу визначає єдиною підставою для їх подання самостійне виявлення платником помилок у поданій декларації.
Суд зазначає, що спеціальні норми підпунктів 69.14 та 69.22 мають пріоритет над загальними положеннями статті 50 Податкового кодексу України. Законодавець прямо передбачив у цих підпунктах можливість подання уточнюючих розрахунків у зв'язку зі зміною податкового регулювання, зокрема після набрання чинності Законом № 3050-IX. Тобто, йдеться не про виправлення технічних помилок, а про коригування показників податкової звітності відповідно до оновленого правового режиму, що регулює період податкового звільнення.
Припис пункту 50.1 статті 50 ПК України встановлює загальний порядок самостійного виправлення платником неточностей, однак не виключає можливості подання уточнюючих декларацій в інших випадках, якщо це прямо передбачено спеціальними нормами. Такий підхід відповідає принципу системного тлумачення податкового законодавства, згідно з яким норми одного закону мають застосовуватися у взаємозв'язку та з урахуванням ієрархії їх дії.
Суд звертає увагу, що обов'язок подання уточнюючих розрахунків у даному випадку випливає з необхідності узгодження податкової звітності з чинною редакцією Податкового кодексу, яка встановила інший період / порядок податкової пільги. Той факт, що декларації позивача за 2022 рік не містять арифметичних чи методологічних помилок, не звільняє його від обов'язку коригування показників у зв'язку зі зміною законодавства.
Законодавцем запроваджено спеціальну норму для вирішення в умовах воєнного стану конкретного виду правовідносин на користь платника податків, проте позивач, замість того, щоб у належний спосіб цим скористатися, чомусь вдається до аналізу недосконалості нових механізмів податкового врегулювання та ігнорує чинне законодавство, намагаючись пояснити це недоліками, прогалинами та колізіями. Одночасно позивач наполягає на необхідності застосування в спірних правовідносинах п. 69.14 та 69.22 ПКУ в первинній редакції від 15 березня 2022 року, не зважаючи на те, що 11 квітня 2023 р. в зазначені норми були внесені зміни. При цьому, позивач фактично не погоджується із внесеними законодавцем змінами, посилаючись на принципи податкового законодавства та загально-правові принципи. Посилання позивача на попередню редакцію норм і загальні принципи права суд визнає необґрунтованими, оскільки законодавець свідомо змінив порядок податкового врегулювання, і ці зміни є обов'язковими до виконання.
Відтак, доводи позивача про відсутність правових підстав для подання уточнюючих розрахунків суд визнає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях Податкового кодексу України.
Приймаючи оскаржувану податкову вимогу, в силу вказаних приписів Податкового кодексу України, відповідач діяв правомірно, оскільки у контролюючого органу були відсутні правові підстави не враховувати у якості податкового боргу самостійно відображені позивачем у податковому обліку та не сплачені податкові зобов'язання, за відсутності уточнюючих розрахунків за відповідними податковими зобов'язаннями з урахуванням положень підпунктів 69.14 та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вже розглядав подібні спори та дійшов висновку про те, що податковий орган за аналогічних спірних правовідносин діяв правомірно, оскільки у контролюючого органу були відсутні правові підстави не враховувати у якості податкового боргу самостійно відображені позивачем у податковому обліку та не сплачені податкові зобов'язання (постанова від 22.11.2024 № 280/325/24). При цьому позивачем також не було подано до контролюючого органу уточнюючих розрахунків за відповідними податковими зобов'язаннями з урахуванням положень підпунктів 69.14 та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Зважаючи на висновки суду щодо правомірності податкової вимоги, не підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги щодо оскарження бездіяльності з приводу анулювання заборгованості, рішення про опис майна у податкову заставу, рішення про стягнення коштів з рахунків та зобов'язання вчинити певні дії.
Крім того, відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (підпункт 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України).
Нарахування пені закінчується, зокрема у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Таким чином, нарахування пені пов'язано виключно з фактом несплати у встановлені законодавством строки податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, жодних інших умов для її нарахування Податковим кодексом України не передбачено.
Отже, враховуючи встановлений факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно задекларованих податкових зобов'язань, що і не заперечувалось позивачем, контролюючий орган обґрунтовано на підставі статті 129 Податкового кодексу України нарахував пеню за кожний календарний день прострочення сплати. При цьому, слід зазначити, що сума нарахованої пені не є спірною.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме “небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Норт, ЛТД» (73039, м. Херсон, вул. 49-ої Гвардійської Херсонської дивізії, 22а; ЄДРПОУ 24121493) до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м. Херсон, проспект Незалежності, 75; ЄДРПОУ 43995495) про визнання протиправними бездіяльності, визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, визнання протиправними дій, бездіяльності, рішення про стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк