Справа № 420/9054/25
03 жовтня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Василяки Д.К.,
за участі: секретаря судового засідання Рудого В.А.,
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - Сусло Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті за №1819-К від 24.12.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті з 28.12.2024 року;
стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.12.2024 року по день фактичного поновлення на посаді;
стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку у видачі належно оформленої трудової книжки за період з 28.12.2024 року по день винесення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 починаючи з 2018 року розпочала свою кар'єру в Державній службі України з безпеки на транспорті. 19.02.2018 року наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №276-к від 16.02.2018 року призначена на посаду заступника начальника управління-начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на автомобільному та міському електричному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області. 29.11.2018 року у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №2630-к від 26.11.2018 року переведена на посаду заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті. Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №1819-К від 24.12.2024 року ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті 27.12.2024 року. Наказ №1819-К від 24.12.2024 року до відома ОСОБА_2 не доводився, під підпис не вручався. В той же час адвокатом в інтересах ОСОБА_1 направлено адвокатський запит до Відповідача, та отримано копію наказу №1819-К від 24.12.2024, без будь-яких відміток про ознайомлення ОСОБА_1 . Відповідь отримано засобами поштового зв'язку 04.03.2025. ОСОБА_1 вважає своє звільнення з посади заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті незаконним, а вищезазначений наказ таким, що прийнятий з істотним порушенням процедури звільнення. Позивач вказує про порушення відповідачем процедури звільнення, оскільки роботодавцем запропоновано лише 1 раз посаду - заступника директора Юридичного департаменту - начальника відділу договірної та роз'яснювальної роботи. Крім того, наголошує, що їй повинна бути надана перевага як особі, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач здійснив усі належні заходи відповідно до вимог частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» та запропонував позивачці перелік вакантних посад. У той же час, позивачка не скористалась своїм правом та проігнорувала пропозицію. Також, відповідачем наголошено на належному попередженні позивачки про її звільнення. Відтак, за твердженням відповідача, звільнення позивачки відбулось з дотриманням КзПП України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 року вирішено питання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні призначеному на 26.06.2025 року оголошено перерву до 08.07.2025 року.
В судовому засіданні призначеному на 08.07.2025 року оголошено перерву до 09.07.2025 року.
В судовому засіданні 09.07.2025 здійснено закриття підготовчого провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 28.08.2025 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 року витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті належним чином засвідчені копії, а саме: відомості та їх документальне підтвердження щодо підстав зміни структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті у 2024 році, на підставі якого ОСОБА_1 направлено попередження про наступне звільнення; копію структури Державної служби України з безпеки на транспорті, яка почала діяти з липня 2024; копію штатного розпису, який почав діяти з липня 2024, в частині працівників, місце роботи, яких знаходиться в Одеській області; копію порядку або іншого документу, які містять в собі підстави вибору працівників, яких було переведено за новою структурою, яку було затверджено у липні 2024 року; копію довідки про заробітну плату за лютий-березень 2022 року.
В судовому засіданні призначеному на 28.08.2025 року оголошено перерву до 25.09.2025 року.
25.09.2025 року у судовому засіданні, на підставі статті 227 КАС України, після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення та проголошення до 03.10.2025 року.
У судовому засіданні 25.09.2025 представник позивачки підтримав доводи позовної заяви та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позов заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне: 19.02.2018 року наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №276-к від 16.02.2018 року ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника управління-начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на автомобільному та міському електричному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області.
29.11.2018 року у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №2630-к від 26.11.2018 року ОСОБА_1 переведена на посаду заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті.
Наказом №235 від 11.04.2022 «Про оголошення простою» оголошено простій не з вини працівників з 11 квітня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні для державних службовців та працівників Державної служби України з безпеки на транспорті згідно з переліком, що додається. В тому числі такий простій оголошено ОСОБА_1 .
14.10.2024 року ОСОБА_1 вручено попередження від 10.10.2024 року про наступне звільнення в якому зазначено, що відповідно до нової структури Державної служби України з безпеки на транспорті, погодженої Віце-прем'єр-міністром з відновлення України Міністром розвитку громад, територій та інфраструктури України та затвердженої наказом Укртрансбезпеки від 10.05.2024 № 298 «Про упорядкування структури Державної служби України з безпеки на транспорті» та штатного розпису Укртрансбезпеки на 2024 рік, погодженого Міністерством фінансів України, та введеного в дію наказом Укртрансбезпеки від 05.07.2024 № 499 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті», в територіальних органах Укртрансбезпеки не передбачено посад державної служби, зокрема, посада заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, яку обіймає позивач. Запропоновано позивачу рівнозначну вакантну посаду державної служби категорії «Б» в апараті Укртрансбезпеки заступника директора Юридичного департаменту начальника відділу договірної та роз'яснювальної роботи, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом-30 882,00 грн. У разі згоди на вище запропоновану посаду позивачу необхідно протягом 30 календарних днів з дня вручення цього попередження подати заяву про переведення, написану власноруч, на ім'я Голови Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України «Про державну службу». У разі відмови від запропонованої позивачу посади після завершення 30 календарних днів з дня вручення цього попередження позивача буде звільнено на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Для звільнення за вказаними підставами необхідно подати заяву на ім'я Голови Державної служби України з безпеки на транспорті, написану власноруч, протягом 30 календарних днів з дня отримання цього попередження. Враховуючи, що станом на цей день позивач перебуває у простої відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 11 квітня 2022 року № 235 «Про оголошення простою», звернено увагу, що відповідно до частини четвертої статті 9-1 Закону України «Про державну службу» інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку, вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення.
Наказом Укртрансбезпеки від 20.12.2024 № 1244 «Про припинення простою для ОСОБА_1 » було припинено простій для ОСОБА_1 .
Відповідно до листа Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.12.2024 року за №13930/4.3/14-24 ОСОБА_1 запропоновано ознайомитись з переліком наявних вакантних посад Укртрансбезпеки станом на 29.11.2024 року у зв'язку з відсутністю заяви від імені позивача щодо переведення на запропоновану посаду - заступника директора Юридичного департаменту - начальника відділу договірної та роз'яснювальної роботи.
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №1819-К від 24.12.2024 року ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті 27.12.2024 року.
Вважаючи своє звільнення протиправним, позивачка звернулась з вказаним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного: відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ) визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 5 Закону № 889-VІІІ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 889-VІІІ посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VІІІ встановлено, що державна служба може бути припинена за ініціативою суб'єкта призначення.
Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VІІІ).
Згідно із частиною 3 статті 87 Закону №889-VІІІ суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1-1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що, як вже зазначалось, відповідачем 09.10.2024 року письмово попереджено ОСОБА_1 про можливе наступне звільнення у зв'язку з тим, що відповідно до нової структури Державної служби України з безпеки на транспорті, погодженої Віце-прем'єр-міністром з відновлення України Міністром розвитку громад, територій та інфраструктури України та затвердженої наказом Укртрансбезпеки від 10.05.2024 № 298 «Про упорядкування структури Державної служби України з безпеки на транспорті» та штатного розпису Укртрансбезпеки на 2024 рік, погодженого Міністерством фінансів України, та введеного в дію наказом Укртрансбезпеки від 05.07.2024 № 499 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті», в територіальних органах Укртрансбезпеки не передбачено посад державної служби, зокрема, посада заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, яку обіймала позивачка.
Норма статті 87 Закону № 889-VІІІ передбачає, що одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Диспозиція статті передбачає право роботодавця пропонувати державному службовцю, як виключення, нижчу посаду державної служби. Попередження містило пропозицію вакантної посади, а саме позивачу запропоновано посаду в апараті Укртрансбезпеки заступника директора Юридичного департаменту начальника відділу договірної та роз'яснювальної роботи, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом-30 882,00 грн.
У свою чергу позивач не виявив бажання зайняти запропоновану посаду державної служби, відповідних доказів суду не надано.
Суд зазначає, що ні положеннями Закону № 889-VІІІ, ні положеннями КЗпП України не передбачено повторних (неодноразових) пропозицій суб'єктом призначення вакантних місць, так само як і необхідність направлення працівнику пропозиції всіх вакантних посад, наявних у державному органі.
Відповідно до статті 2 Закону № 889-VІІІ рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Статтею 6 Закону № 889-УІІІ також визначено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Разом з тим, Законом №889-VIII не визначено поняття «нижча посада» та «вища посада».
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 затверджено перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій.
Суд звертає увагу що сторонами, зокрема позивачем на підтвердження його доводів, до матеріалів справи не було долучено доказів наявності у відповідача інших вакантних посад у період виникнення спірних правовідносин.
Суд також вважає необхідним зазначити, що Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справі №519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі №696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі №297/868/18, від 28.04.2021 у справі №373/2133/17 зазначив, що право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу.
У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі №696/985/15-ц зазначено, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Крім того, слід зазначити, що відповідачем направлено лист Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.12.2024 року за №13930/4.3/14-24 ОСОБА_1 в якому запропоновано ознайомитись з переліком наявних вакантних посад Укртрансбезпеки станом на 29.11.2024 року у зв'язку з відсутністю заяви від імені позивача щодо переведення на запропоновану посаду - заступника директора Юридичного департаменту - начальника відділу договірної та роз'яснювальної роботи.
Щодо посилання позивача на переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці передбачено статтею 42 Кодексу законів про працю України, суд звертає увагу, що згідно названої статті, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Отже, визначальним критерієм для встановлення наявності переважного права на залишення на роботі працівника при скороченні чисельності штату у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень його кваліфікації та продуктивність праці. Разом з тим, під кваліфікацією розуміється здатність працівника виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи.
Доказами більш високої кваліфікації можуть бути відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, досвід трудової діяльності.
Про продуктивність праці, як узагальнюючий показник її результативності, може свідчити збільшення обсягу виконуваної роботи, її якості, суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника.
Таким чином, для порівняння кваліфікації та продуктивності праці працівників повинні досліджуватися документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів, про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника підлягають оцінюванню окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 Кодексу законів про працю України.
Для виявлення працівників, які підлягають у першу чергу залишенню на роботі при скороченні штатів, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складання відповідної довідки у довільній формі з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм Кодексу законів про працю України викладені в постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17, від 27 лютого 2020 року у справі №620/1941/19, від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16, які враховуються судом у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади, що були наявні в Укртрансбезпеці.
Однак позивач після отримання попередження про наступне звільнення не надала доказів повідомлення у належний спосіб відповідача про свою згоду/не згоду на запропоновану посаду.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем встановленої законом процедури звільнення позивача із займаної посади.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що статтею 9-1 Закону № 889-VIII встановлено порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів:
Доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.1).
Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними (ч.2).
Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов'язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв'язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів (ч.3).
Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення (ч.4).
Особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначає Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі Закон № 2136-IX).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 2136-IX у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
Процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку відповідно до вимог Закону України Про державну службу (далі - Закон) визначає Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1042 (далі - Порядок № 1042).
Пунктом 2 Порядку № 1042 передбачено, що інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.
Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол) (пункт 3 Порядку № 1042).
Згідно пункту 4 Порядку № 1042 протокол складається в довільній формі працівником державного органу, визначеним суб'єктом призначення або керівником державної служби, та повинен містити: 1) дату, час та місце складення протоколу; 2) підставу надіслання інформації або документів державному службовцю з посиланням на відповідну норму Закону; 3) дату, час та вид засобу телекомунікаційного зв'язку, за допомогою якого надіслано інформацію або документи державному службовцю; 4) контактні дані державного службовця, за якими надіслано інформацію або документи з використанням засобу телекомунікаційного зв'язку (номер телефону, адресу електронної пошти тощо); 5) короткий зміст інформації або документів, які надіслані державному службовцю; 6) найменування посади, прізвище та власне ім'я державного службовця, якому надіслано інформацію або документи; 7) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім'я працівника державного органу, який надіслав інформацію або документи державному службовцю; 8) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім'я уповноваженого працівника державного органу, який склав протокол; 9) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім'я керівника служби управління персоналом; 10) додатки до протоколу, що підтверджують факт надіслання інформації або документів (копію знімку екрану засобу телекомунікаційного зв'язку тощо).
Засоби телекомунікаційного зв'язку - технічні засоби телекомунікацій, призначені для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, дротових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням (абзац 10 розділу 2 Тимчасового порядку складання, подання та експертизи заявки на об'єкт права інтелектуальної власності (винахід, корисну модель, знак для товарів і послуг) у формі електронного документа, затвердженого Наказом Державної служби інтелектуальної власності України 31.01.2012 № 50-Н).
Надаючи оцінку наданим сторонами доводам щодо належного повідомлення позивача, суд зазначає, що будь-яких доказів повідомлення позивачем відповідача про зміну електронної адреси, номеру телефону під час перебування у трудових відносинах не надано.
Матеріали справи містять Протоколи про доведення інформації: від 10 жовтня 2024 про попередження про наступне звільнення; від 20 грудня 2024 року про наказ Укртрансбезпеки від 20 грудня 2024 року №1244 «Про припинення простою для Жерноклєєвої Наталі»; від 24 грудня 2024 року про наказ наказ Укртрансбезпеки від 24 грудня 2024 року №1818-К «Про звільнення Жерноклєєвої Наталі», як того вимагає Порядок №1042.
Отже, проводячи аналіз дій відповідача, суд робить висновок, що відповідач діяв чітко у спосіб та у межах своїх повноважень, слідуючи нормам Закону №№889-VIII та Порядку №1042.
Щодо виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, суд зазначає, що приписами ст. 48 КЗпП України трудова книжка працівника є основним документом, який засвідчує досвід роботи на тій чи іншій посаді та підтверджує загальний стаж роботи для пенсійного забезпечення, та документально підтверджує досвід та кваліфікацію працівника.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Порядок заповнення трудових книжок, вкладишів до них, видачі трудової книжки у разі звільнення, чи дубліката трудової книжки, умови зберігання та обліку трудових книжок встановлені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Інструкція), відповідно до п. 1.1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з п. 2.3 Інструкції, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до п.4.1. Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Положеннями п. 4.2 Інструкції визначено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю на робочому місці позивача в день звільнення 23.12.2024 року, 27.12.2024 року Державною службою України з безпеки на транспорті підготовлено лист № 14946/4.3/14-24 про отримання трудової книжки, якою позивачу повідомлено, що у зв'язку із звільненням позивачу необхідно прибути до Державної служби України з безпеки на транспорті за адресою: м. Київ, вул.Антоновича, 51, кабінет 1312 (понеділок-четвер з 8.00 до 17.00, п'ятниця з 8.00 до 15.45, обідня перерва з 12.00 до 12.45) для отримання трудової книжки або направити до Департаменту роботи з персоналом Укртрансбезпеки оригінал заяви для отримання трудової книжки поштою із зазначенням повної адреси, контактного номеру телефону.
Вказаний лист направлено позивачу за адресою: вул. Петровського, 11, м.Одеса, 65085. Проте, згідно довідки «Про причини повернення/досилання», вказане відправлення повернено за закінченням терміну зберігання.
Враховуючи викладене, суд погоджується із твердженням відповідача, що Державна служба України з безпеки на транспорті вжила вичерпних заходів для вручення позивачу трудової книжки. Отже суд доходить висновку про відсутність вини Державної служби України з безпеки на транспорті у невидачі трудової книжки позивачу, як в день звільнення так і на час розгляду справи.
При цьому, приписи ч. 5 ст. 235 КЗпП України передбачають відповідальність роботодавця у вигляді виплати середнього заробітку працівникові лише у випадку наявності вини власника або уповноваженого ним органу у затримці видачі трудової книжки.
Враховуючи те, що судом встановлено відсутність вини Державної служби України з безпеки на транспорті у затримці видачі трудової книжки позивачу, позовні вимоги щодо стягнення на його користь середнього заробітку з цих підстав є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.
Стосовно позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, суд вказує про відсутність правових підстав для їх задоволення через похідний характер від основної позовної вимоги, підстав для задоволення якої судом не встановлено.
За визначенням ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні ч. 1 ст. 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом ч. 2 вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, 51, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення, з урахуванням перебування судді у відпустці, періодичної відсутності електроенергії, тривалості повітряних тривог, складено та підписано суддею 22 жовтня 2025 року.
Суддя Д.К. Василяка
.