Справа № 420/38827/24
22 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому відповідно до заяви від 25.01.2025 року про зміну позовних вимог просить:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати з 01.07.2021 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та щодо встановлення обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплачувати з 12.06.2024 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 01.07.2021 року вона має право на отримання доплати до її пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови КМУ №713, проте ГУ ПФУ через здійснення перерахунку її пенсії за рішенням суду не виплачує вказану доплату.
Ухвалою від 10.02.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
19.02.2025 року від представника ГУ ПФУ в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, що перерахунок пенсії позивачу здійснено з урахуванням норм чинного законодавства, після перерахунку пенсії позивача за рішенням суду пенсія збільшилася більш ніж на 2000 грн., а тому підстави для виплати вказаної доплати відсутні.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.12.2020, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 року по справі № 420/18486/24, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 01.12.2020 року на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києві та Київській області» № 315 від 07.03.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Під час виконання вказаного судового рішення орган ПФУ припинив позивачу виплату доплати до пенсії 2000 грн.
Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. згідно з постановою КМУ №713 від 14.07.2021 р. “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Листом від 11.11.2024 року ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило в перерахунку пенсії позивача та здійсненні відповідних виплат, зазначивши, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/18486/24 від 05.07.2024, що набрало законної сили 06.08.2024, Головним управлінням у серпні 2024 року проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 в межах покладених зобов'язань, основний розмір пенсії зріс більше ніж на 2000,00 грн. Оскільки розмір пенсії, обчислений на виконання рішення суду збільшився на суму, що перевищує 2000,00 грн., підстави для встановлення до розміру пенсії щомісячної доплати, передбаченої Постановою №713, відсутні. Додатково повідомлено, що щомісячна доплата відповідно до Постанови №713 нараховувалась з 01.07.2021 по 31.08.2024 (а.с. 26-27).
Отже, виплату позивачу доплати до пенсії за Постановою КМУ № 713 припинено з 01.09.2024 року.
Також судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.09.2024 року, пенсія з урахуванням надбавок і доплат до пенсії обчислена та складає 23911,83 грн., та з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром, пенсію обмежено сумою 23610 грн. (а.с. 23 зв. бік).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На реалізацію ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до п.1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Водночас 14.07.2021 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова № 713).
У преамбулі Постанови № 713 зазначено, що ця постанова прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Відтак із наведених приписів слідує, що Постановою № 713 для осіб, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року встановлено щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій.
Водночас абзацом 3 пункту 1 Постанови № 713 обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Отже, для вирішення питання про наявність права у позивача для здійснення нарахування та виплати доплати у розмірі 2000 грн. потрібно з'ясувати чи застосовуються положення абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713 під час перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення.
Так, встановлюючи з 01 липня 2021 року щомісячну доплату в сумі 2000 гривень тим особам, пенсію яким призначено до 01 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ, Уряд в пункті 1 Постанови № 713 передбачив, що така щомісячна доплата повинна враховуватись під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому положення Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 45 пов'язують перерахунок пенсій із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення для нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Відтак, на думку суду, у розумінні абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713 під переглядом (перерахунком) пенсій мається на увазі перегляд або перерахунок пенсій, що здійснений Пенсійним органом саме на виконання вимог Закону № 2262-ХІІ (у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення для нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), а не на виконання судового рішення.
Суд зауважує, що у даному випадку мало місце поновлення прав позивача на отримання належного розміру пенсії, призначеної до 01.03.2018 р., а не проведення перерахунку пенсії в розумінні абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713, який полягає у перерахунку пенсії у зв'язку із зміною будь-яких складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Відтак, оскільки після 01 березня 2018 року перерахунок пенсії позивача проводився на виконання судового рішення з метою захисту його порушених прав, суд вважає, що пенсійний орган неправомірно не виплачував позивачу виплату щомісячної доплати, що передбачена Постановою № 713.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за аналогічних правовідносин у постанові від 08.11.2022 р. у справі № 420/2473/22.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 600/870/22-а, від 04.04.2023 року у справі №380/25987/21, від 18.04.2023 року у справі №560/6528/22, від 26.04.2023 року у справі №160/14146/22.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позивач має право на нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Як вбачається з листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 11.11.2024 року, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/18486/24 від 05.07.2024, що набрало законної сили 06.08.2024, Головним управлінням у серпні 2024 року проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 в межах покладених зобов'язань, основний розмір пенсії зріс більше ніж на 2000,00 грн. Оскільки розмір пенсії, обчислений на виконання рішення суду збільшився на суму, що перевищує 2000,00 грн., підстави для встановлення до розміру пенсії щомісячної доплати, передбаченої Постановою №713, відсутні. Додатково повідомлено, що щомісячна доплата відповідно до Постанови №713 нараховувалась з 01.07.2021 по 31.08.2024 (а.с. 26-27).
Отже, позивач отримувала доплату до пенсії в розмірі 2000 грн. з 01.07.2021 по 31.08.2024 включно, тобто до місяця, в якому здійснено перерахунок його пенсії на виконання рішення суду, і з 01.09.2024 року виплата вказаної доплати припинена.
Тому нарахування та виплату цієї доплати у розмірі 2000 грн відповідач зобов'язаний провести з 01.09.2024 року, а не з 12.06.2024 року як просить позивач.
При цьому, суд наголошує, що рішенням у справі № 420/18486/24 було відновлено права позивача на обчислення пенсії за довідкою з урахуванням усіх складових грошового забезпечення (додаткових видів грошового забезпечення), а не через підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовців у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму. Тому саме постанова Верховного Суду від 08.11.2022 року у справі № 420/2473/22 є застосовною до спірних правовідносин.
Стосовно обмеження пенсії позивачу максимальним розміром.
Згідно статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Поміж тим, суд звертає увагу, що частина сьома статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дати прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06.12.2016 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відповідний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17.
Таким чином, внесені Законом №1774-VIII зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Крім того, ст.1-1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (№2262-ХІІ) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, іншими законами є неможливою, і такі закони у разі їх прийняття не підлягають застосуванню в частині визначення умов і норм пенсійного забезпечення військовослужбовців.
Протягом періоду з 20.12.2016 р. (дати набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016) та по теперішній час будь-яких змін до Закону №2262-ХІІ, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо встановлення обмеження розміру пенсії для осіб, звільнених з військової служби, не вносилося, стаття 1-1 Закону №2262-ХІІ є чинною.
Суд зазначає, що Закон № 2262-XII є спеціальним, що регулює питання пенсійного забезпечення військовослужбовців, по відношенню до Закону №3668-VI, а тому суд застосовує спеціальний Закон.
Також суд бере до уваги, що норми статті 2 Закону №3668-VI є абсолютно тотожними нормам частини 7 ст.43 Закону № 2262-XII, які рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 вже визнані неконституційними стосовно обмеження розміру пенсій осіб, звільнених з військової служби.
Таким чином, з дати прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 і до моменту виникнення спірних правовідносин законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, не містить норм, які обмежують пенсії цих осіб максимальним розміром.
Щодо норми статті 2 Закону №3668-VI суд додатково зауважує на такому.
Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що приписи статті 2 Закону № 3668, що поширюють свою дію на Закон № 2262, не відповідають приписам статей 1, 3, 8, частин першої, другої, п'ятої статті 17, частини першої статті 46, частини першої статті 65 Конституції України в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Пунктом 2 цього Рішення приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, станом на момент перерахунків пенсії позивача приписи статті 2 Закону №3668-VI, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII також визнано неконституційними.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача протиправно порушені діями Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, які полягають у безпідставному обмеженні максимального розміру призначеної позивачу пенсії з 01.09.2024 р.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.3 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн. (1211,20 грн. / 2).
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (адреса: вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73005, код ЄДРПОУ 21295057) - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.09.2024 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та щодо встановлення обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити з 01.09.2024 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів