про відмову у забезпеченні позову
23 жовтня 2025 р. № 400/11163/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 ,
прозаява про забезпечення позову,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправним та скасування рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_3 ;
- визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , на військову службу у зв'язку з мобілізацією та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;
- визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) в частині зарахування військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 у 10-денний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням прийняти наказ про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 21.10.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті.
23 жовтня 2025 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) здійснювати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , переведення, переміщення, направлення на навчання, направлення у відрядження, зарахування у розпорядження відповідних командирів, виключення зі списків особового складу у зв'язку з вибуттям, до набрання законної сили судовим рішення в даній адміністративній справі.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник заявника посилається на те, що позивач наразі перебуває у Військовій частині НОМЕР_1 , яка наділена не тільки правами, але й реальною можливістю здійснювати переведення, переміщення, направлення на навчання, направлення у відрядження, зарахування у розпорядження відповідних командирів, виключення зі списків особового складу у зв'язку з вибуттям Позивача без його згоди. Наразі Військовою частиною НОМЕР_1 готуються документи про відправлення Позивача до навчального центру. Після закінчення проходження підготовки та навчання, очевидно, що позивача буде переведено для проходження військової служби до бойового підрозділу військової частини/формування у зоні активних бойових дій/ бойового зіткнення. В результаті чого існує реальна загроза життю і здоров'ю Позивача. Також, заява про забезпечення позову містить позицію щодо того, що пунктом 10 в частини 3 статті 151 КАС України передбачена заборона забезпечення позову шляхом зупинення усного наказу або розпорядження командира(начальника). Водночас, на думку представника позивача, така заборона не поширюється на забезпечення позову шляхом заборони зупинення дії письмових наказів, яким, серед іншого, є наказ про переведення, переміщення, направлення на навчання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з приписами ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Предметом спору у даній справі є, зокрема, оскарження позивачем наказу про призов його на військову службу, направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу частини
Як вже зазначено вище, необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовував тим, що згодом він може бути переміщений до іншої військової частини. На думку позивача, після цього, у разі задоволення позову, виконати рішення суду буде неможливо.
Варто зазначити, що з матеріалів адміністративної справи не встановлено очевидні ознаки протиправності дій відповідача. Зазначена протиправність не є очевидною, а є оскаржуваною, про що подано відповідний позов в даній адміністративній справі.
Суд зазначає, що сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Що ж до посилання позивача на те, що його може бути направлено на проходження військової служби у зону бойових дій, то вони базуються на припущеннях, які наразі не підтверджено жодним доказом. Існування порушення прав позивача або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, що у даному випадку не має місця.
Позивач просить суд заборонити військовій частині НОМЕР_1 переведення, переміщення, направлення на навчання, направлення у відрядження, зарахування у розпорядження відповідних командирів, виключення зі списків особового складу у зв'язку з вибуттям, до набрання законної сили судовим рішення в даній адміністративній справі.
При цьому, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов солдата ОСОБА_1 на військову службу під час оголошення загальної мобілізації в Україні та направлення його для проходження військової служби до військової частини - НОМЕР_1 , наказу військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу частини.
Отже, прийняття військовою частиною НОМЕР_1 наказу, розпорядження щодо направлення позивача до іншої військової частини не охоплюються предметом позову в цій справі.
Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі також Закон № 548-XIV).
За приписами статті 28 Закону № 548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Приписами статті 30 Закону № 548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони командуванню Військової частини НОМЕР_1 здійснювати будь-які дії щодо переміщення, для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі фактично зводиться до зупинення дій наказу, який може бути прийнятий у майбутньому і є явно непропорційним обмеженням у компетенції тієї чи іншої військової частини в умовах воєнного стану.
Суд не погоджується з позивачем, що в пункті 10 частини 3 статті 151 КАС України йдеться саме про усні накази, оскільки фактично зазначена норма не конкретизує який саме наказ або розпорядження командира (начальника) може бути віддано військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці і в якій формі.
Суд зазначає, що направлення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру здійснюється за наказом або розпорядженням командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись положеннями ст.154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяву ОСОБА_1 ,. про забезпечення позову - відмовити
Ухвала набрала законної сили 23.10.25
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Дерев'янко Ліна Леонідівна