23 жовтня 2025 р. № 400/11593/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною; стягнення 205 392,00 грн,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
- визнання неправомірною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не внесення ОСОБА_1 до рапорту (донесення) командира підрозділу про виконання бонових завдань у період червня по жовтень 2024 і не внесення ОСОБА_1 у відповідні накази командира військової частини про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 із розрахунку 100000 гривень за місяць;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 завдану ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 205392,00 гривні (двісті п'ять тисяч триста дев'яносто дві гривні 00 копійки) на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не виплатив йому додаткову винагороду в повному обсязі в сумі 100 000 грн. на місяць за період червень-жовтень 2024 року.
Ухвалою від 13.12.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/11593/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
06.01.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких послався на критерії, передбачених пунктом 2 розділу ХХХIV Порядку № 260, для виплати додаткової винагороди. На думку позивача, лише бездіяльність відповідача призвела до відсутності належних відомостей в рапорті (донесені) командира підрозділу (групи) про ним виконання бойових (спеціальних) завдань.
13.01.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачем не надано доказів наявності правових підстав для виплати йому за спірний період додаткової винагороди в сумі 100 0000 грн.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних сил України та проходить військову службу у військові частині НОМЕР_1 з листопада 2020 року на посаді сержанта із матеріального забезпечення реактивної артилерійської батареї у складі артилерії військової частини.
У довідці відповідача від 04.11.2024 року № 642/70/3099 зазначено, що позивач у періоди, зокрема, з 24.02.2022 по 03.10.2022, з 13.10.2022 по 06.01.2023, з 09.01.2023 по 13.02.2023, з 19.02.2023 по 19.06.2023, з 30.06.2023 по 20.01.2024, з 01.02.2024 по 24.08.2024, з 09.09.2024 по 04.11.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Луганській області, Сєвєродонецькому районі, н.п. Сєвєродонецк, у Донецькій області, у Покровському районі, н.п. Курахове, н.п. Костянтинопіль.
Під час здійснення виплат додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях позивач дізнався про нарахування йому меншого розміру додаткового грошової винагороди за період червень - жовтень 2024 року, а саме недоотримано:
- за червень 2024 року 100000,00 (передбачені) - 90667,67 грн (фактично виплачені) - 9332,33 грн (заборгованість);
- за липень 2024 року 100000,00 (передбачені) - 47419,36 грн (фактично виплачені) - 52580,64 грн (заборгованість);77400,00 (передбачені) - 53870,97 грн (фактично виплачені) - 23529,03 грн (заборгованість);
- за вересень 2024 року 70950,00 (передбачені) - 21000 грн (фактично виплачені) - 4995,00 грн (заборгованість);
- за жовтень 2024 року 100000,00 (передбачені) - 30000,00 грн (фактично виплачені) - 70000,00 грн (заборгованість).
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував і не виплатив додаткову грошову допомогу, встановлену Постановою № 168, у розмірі 100000,00 грн за період з червня - жовтень 2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з ч. 4 Зст.9 Закону України №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 від 28.02.2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану », пунктом 1-1 якої, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом МОУ № 260 від 07.06.2018, п.2 розділу XXXIV передбачено, що виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану передбачено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Позивач надав суду Довідку від 04.11.2024 року за №642/70/3099 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (додаток 6 до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2023 року за № 887).
Відповідно до цієї довідки позивач з 24.02.2022 по 03.10.2022, з 13.10.2022 по 06.01.2023, з 09.01.2023 по 13.02.2023, з 19.02.2023 по 19.06.2023, з 30.06.2023 по 20.01.2024, з 01.02.2024 по 24.08.2024, з 09.09.2024 по 04.11.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Луганській області, Сєвєродонецькому районі, н.п. Сєвєродонецк, у Донецькій області, у Покровському районі, н.п. Курахове, н.п. Костянтинопіль на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови КМУ №168 та Наказу №260 від 07.06.2018 передбачена виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. пропорційну часу участі в таких заходах.
Позивач надав суду скріншоти з Приват 24, які свідчать, що на його банківську картку 19.07.2024 року було зараховано 90666,67 грн., 21.08.2024 року - 47419,36 грн., 27.09.2024 - 53870,97 грн., 22.10.2024 - 21000,00 грн., 26.11.2024 року - 30000 грн.
Відповідач надав суду довідку про виплату позивачу додаткової винагороди за спірний період від 17.12.2024 року № 642/4897, яка свідчить, що позивачу за липень 2024 року виплачено додаткову винагороду в сумі 86666,67 грн. за період 01.06.2024 року -10.06.2024 року, 15.06.2024 року - 30.06.2024 року з розрахунку 100 тис на місць, 4000 грн. з 11.06.2024 року по 14.06.2024 року з розрахунку 30 тис грн. на місяць. За серпень 2024 року виплачено позивачу 38709,68 грн. з 04.07.2024 року по 15.07.2024 року з розрахунку 100 тис грн на місяць, 8709,68 грн. з 01.07.2024 по 03.07.2024, 26.07.2024 по 31.07.2024 з розрахунку 30 тис грн. на місяць. За вересень 2024 року - 45161,29 грн. за період з 01.08.2024 по 14.08.2024 з розрахунку 100 тис грн на місяць. За жовтень 2024 року - 21000 грн. з розрахунку 30 тис грн. на місяць. За жовтень 2024 року - 30000 грн. з розрахунку 30 тис грн. на місяць.
Надана позивачем довідка від 04.11.2024 року за №642/70/3099, яка підписана командиром частини свідчить, що з 01.02.2024 року по 24.08.2024 року позивач брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, тобто увесь червень, увесь липень та 24 дні серпня 2024 року, а в наданій суду довідці про доходи у липні 2024 року позивачу виплачено додаткову винагороду в сумі 86666,67 грн. за період 01.06.2024 року - 10.06.2024 року, 15.06.2024 року - 30.06.2024 року з розрахунку 100 тис на місць, без врахування періоду з 11.06.2024 по 14.06.2024.
Окрім того, в наданій суду довідці про доходи у серпні 2024 року позивачу виплачено додаткову винагороду в сумі 38709,68 грн. з 04.07.2024 року по 15.07.2024 року з розрахунку 100 тис грн на місяць, без врахування періоду з 01.07.2024 по 03.07.2024, з 26.07.2024 по 31.07.2024.
Також, у наданій суду довідці про доходи у вересні 2024 року позивачу виплачено додаткову винагороду в сумі 45161,29 грн. за період з 01.08.2024 по 14.08.2024 з розрахунку 100 тис грн на місяць, без врахування періоду з 15.08.2024 по 23.08.2024.
Надана позивачем довідка від 04.11.2024 року за №642/70/3099, яка підписана командиром частини свідчить, що з 09.09.2024 року по 04.11.2024 року позивач брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, тобто з 09.09.2024 по 30.09.2024, увесь жовтень 2024 та 04 дні листопада 2024 року, а в наданій суду довідці про доходи у жовтні 2024 року позивачу виплачено додаткову винагороду в сумі 21000 грн. за період з 10.09.2024 року - 30.09.2024 року з розрахунку 30 тис на місць.
У листопаді 2024 року позивачу виплачено додаткову винагороду в сумі 30000 грн. за період з 01.10.2024 року - 31.10.2024 року з розрахунку 30 тис на місць.
Суд зауважує, що у наданій позивачем довідці від 04.11.2024 року за №642/70/3099 зазначено про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України за спірний період, що є підставою для нарахування та виплати позивачу додаткової допомоги з розрахунку 100 000 грн. на місяць.
Позивач просить стягнути з відповідача в прохальній частині позову завдану йому майнову шкоду у розмірі 205392,00 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода це завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже це шкода немайновим правам, або майну фізичної особи.
Заборгованість зі сплати додаткової винагороди в сумі 205392,00 грн. не є матеріальною шкодою в розумінні норм Цивільного Кодексу України, оскільки між сторонами виникли не цивільні правовідносини, а трудові, в зв'язку з проходженням позивачем публічної-військової служби.
Тому суд вважає за необхідне, для захисту прав позивача зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача додаткову винагороду за період з 11.06.2024 по 14.06.2024, з 01.07.2024 по 03.07.2024, з 26.07.2024 по 31.07.2024, з 15.08.2024 по 23.08.2024, з 10.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024 з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач просить визнати неправомірною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не внесення позивача до рапорту (донесення) командира підрозділу про виконання бойових завдань у період червень - жовтень 2024 і не внесення позивача у відповідні накази командира військової частини про виплату додаткової винагороди позивачу із розрахунку 100000 гривень за місяць.
В позові зазначено, що спірні відносини виникли в наслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні обов'язку внесення уповноваженою особою фактичних відомостей до бойового розпорядження (бойового наказу), до журналу бойових дій, до бойового донесення про виконання завдання і до рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах та виконанні бойових завдань.
Але сторони не надали суду будь-яких доказів на підтвердження, або спростування цих доводів, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та вважає, що права позивача будуть поновленні шляхом задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду за спірний період.
Посилання відповідача на те, що позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом, обґрунтовує позовні вимоги безпосередньою участю останнього у бойових діях у спірний період, але не надає до суду доказів зазначеного, належних у розумінні п. 4 розділу XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 суд не бере до уваги, оскільки відповідач всупереч ст.77 КА України не надав суду доказів на спростування доводів позивача та доказів того, що зазначена в довідці від 04.11.2024 року за №642/70/3099 інформація про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України за спірний період є недостовірною.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною; стягнення 205 392,00 грн - задовольнити частково.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 11.06.2024 по 14.06.2024, з 01.07.2024 по 03.07.2024, з 26.07.2024 по 31.07.2024, з 15.08.2024 по 23.08.2024, з 10.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024 з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з урахуванням раніше виплачених сум.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко