22 жовтня 2025 р. № 400/7500/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 23.06.2025 №143250023081, зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивачка) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 2) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.06.205 № 143250023081;
- зобов'язати відповідач 1 призначити, нарахувати та виплатити позивачці пенсію за віком згідно ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з 16.06.2025 року з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;
- зобов'язати врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби; про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), видані управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач 2 протиправно відмовив їй у призначенні пенсії відповідно до вимог Закону України “Про державну службу», оскільки протиправно не зарахував до стажу державної служби період роботи на посаді в органах місцевого самоврядування.
Ухвалою від 18.07.2025 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що стаж позивачки на посадах, віднесених до категорії державних службовців, складає 1 рік 02 місяці 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до вимог Закону України “Про державну службу». Також, зазначає, що дія Закону України “Про державну службу» № 889 не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, тому періоди роботи позивачки в органах місцевого самоврядування не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Відповідач 2 надав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що ст. 25 Закону 3723 визначено категорії посад державних службовців, в залежності від яких встановлювались ранги державних службовців. Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239. Зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців де набрання чинності Закону України від 07.04.2001 №2493-111 “Про службу в органах місцевого самоврядування» (з 04.07.2001). Тому при обрахунку стажу державної служби враховується час роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, але не більше ніж по 04.07.2001. Після набуття чинності вказаним Законом періоди роботи на посадах в органах місцевого- самоврядування до стажу державної служби не зараховуються. При попередньому розрахунку встановлено що стаж роботи на державній службі складає 1 рік 02 місяці 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» № 889.
Дослідивши докази, суд, -
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
16.06.2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889.
23.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача від 16.06.2025 та прийнято рішення № 143250023081 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
У рішенні зазначено, що згідно із п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень для осіб які на день набрання чинності Законом 889 (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України від 16.12.1992 №3723-ХІІ “Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом 889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Ст. 25 Закону 3723 визначено категорії посад державних службовців, в залежності від яких, встановлювались ранги державних службовців. Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239. Зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону України від 07.04.2001 №2493-111 “Про службу в органах місцевого самоврядування» (з 04.07.2001). При попередньому розрахунку встановлено що стаж роботи на державній службі складає 1 рік 02 місяці 25 днів.
Позивачка не погоджуючись з вищезазначеним рішенням звернулась з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що 01.05.2016 набрав чинності Закон України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Згідно із пп. 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №676/4235/17.
Спірним у цій справі є стаж служби позивачки за період з 05.07.2001 (04.07.2001 набрав чинність Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493).
Відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, оскільки робота останньої на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу, який дає право на пенсію державного службовця та не передбачена ст.25 Законом №3723.
Разом з тим, за змістом п. 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Пунктом 2 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07.06.2001 №2493-III “Про службу в органах місцевого самоврядування» дію Закону України "Про державну службу" поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Питання обчислення стажу державної служби у цей період регулювалося Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 .
Так, згідно із п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Так, відповідно до ст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.
Аналіз викладених норм свідчить, що законодавство, яке діяло у спірний період, передбачало віднесення до стажу державної служби часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом №2493-III.
Тоді, як відповідачем 2 зараховано до стажу державної служби лише 1 рік 02 місяці 25 днів.
Однак, період роботи позивачки з 05.07.2001 у органах місцевого самоврядування, також зараховується до стажу державної служби в силу наведених вище законодавчих вимог.
Суд звертає увагу, що досягнення позивачкою необхідного віку і загального страхового стажу не є спірним у даній справі.
На момент звернення позивачки із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII, а саме 16.06.2025 року досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку та стаж її державної служби, з урахуванням вищенаведеного, складає понад 20 років, а тому позивачка має право на призначення вищевказаної пенсії.
З огляду на вище зазначене суд вважає, що позовні вимоги позивачки про скасування спірного рішення є обґрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.
Відповідно до норм статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Абзацом першим частини третьою статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що відповідач 2, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до вимог Закону України “Про державну службу», діяв з порушенням матеріально-правових засад діяльності суб'єктів владних повноважень, закріплених у ч.2 ст.2 КАС України, з огляду на що рішення підлягає визнанню протиправним, а право позивача на отримання державного соціального забезпечення - судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача 1 призначити пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу» з часу її звернення - 16.06.2025 року.
При цьому, суд звертає увагу, що помилковим є вимога позивачки щодо зобов'язаня призначити пенсію саме Головне УПФ України в Миколаївській області, з огляду на наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області не здійснювало розгляд заяв позивачки, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо неї позовних вимог.
Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці, є уповноваженим органом, який має право приймати рішення щодо призначення позивачці пенсії, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби; про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), видані управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради, суд зазначає, що зазначені вимоги є передчасними, оскільки при розгляді заяви позивачаки відповідач 1 взагалі відмовив позивачці у переведенні на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889.
Відтак, спору щодо застосування складових заробітної плати та довідки для призначення пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Відповідач ще не приймав рішення щодо переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889 на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при переведенні з одного виду пенсії на інший будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив у розмірі 1211,20 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".
Отже, судовий збір присуджується позивачу в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, яким було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016, ідентифікаційний код 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв,54008, ідентифікаційний код 13844159), про визнання протиправним та скасування рішення від 23.06.2025 №143250023081, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ідентифікаційний код 13814885) від 23.06.205 № 143250023081.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ідентифікаційний код 13814885) призначити пенсію за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно статті 37 Закону України “ Про державну службу» від 10.12.2015 з 16.06.2025 року з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи на посадах, віднесених до категорій державних службовців, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016, ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар