23 жовтня 2025 рокусправа № 380/14166/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
встановив :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління ДСНС України у Львівській області щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 чинного станом на 19.06.2025, виходячи із розрахункової величини-прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (3028,00грн.), відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в початковій редакції) щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обрахованих з урахуванням розмірів окладів за посадою і званням зазначених в довідці, зокрема надбавки за особливості проходження служби та премії в середніх відсоткових розмірах фактично виплачених за відповідною посадою, у відповідності до положень абзацу п'ятого п.5 Порядку перерахунку пенсій призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45;
-зобов'язати Головне управління ДСНС України у Львівській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 19.06.2025, виходячи із розрахункової величини-прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 року (3028,00грн.), відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в початковій редакції) щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обрахованих з урахуванням розмірів окладів за посадою і званням зазначених в довідці, зокрема надбавки за особливості проходження служби в розмірі 50% (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років) та премії в розмірі 290% (посадового окладу) - в середніх відсоткових розмірах встановлених відповідними наказами ЗТС Головного управління ДСНС України у Львівській, розмірах встановлених відповідними наказами ЗТС Головного управління ДСНС України у Львівській, у відповідності до положень абзацу п'ятого п. 5 Порядку перерахунку пенсій призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, для перерахунку з 01.07.2025 основного розміру пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що з моменту набрання законної сили постановою Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №320/29450/24, починаючи з 19.06.2025 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 постанови Кабінету міністрів України № 704. Однак відповідач відмовив у виготовленні та наданні довідки про грошове забезпечення позивача станом на 01.01.2025, посилаючись на відсутність в чинному законодавстві підстав та порядку складання та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для перерахунку пенсій.
Ухвалою суду від 15.07.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому повідомив суд, що перерахунок пенсій колишнім військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу регулюється виключно Законом №2262-XII та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №45. Відповідно до цих норм, єдиною підставою для перерахунку є рішення Кабінету Міністрів України про підвищення грошового забезпечення відповідних категорій службовців. Відповідач наголошує, що станом на 19.06.2025, дату, на яку позивач просить видати нову довідку, Кабінет Міністрів України не приймав жодних рішень про зміну розміру грошового забезпечення чи введення нових доплат для відповідної категорії осіб. Щодо вимоги позивача включити до довідки щомісячну премію в розмірі 290%, встановлену внутрішніми наказами ДСНС, відповідач зазначає, що такі накази є відомчими документами тимчасового характеру. Вони не є нормативно-правовими актами і, як підтверджено практикою Великої Палати Верховного Суду (справа № 592/5164/16-а), не можуть бути правовою підставою для проведення перерахунку пенсії. Таким чином, оскільки обов'язкова умова для перерахунку рішення Уряду про підвищення грошового забезпечення відсутня, у Головного управління немає законних підстав для оформлення та видачі оновленої довідки, про що й було повідомлено позивачу. Тому, на його думку, вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію призначену згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), що не заперечується сторонами. До звільнення зі служби позивач проходив службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноваженим органом з питань видачі довідок для перерахунку пенсій якому є відповідач.
26.06.2025 реалізуючи своє право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до відповідача із заявою про підготовку та направлення до пенсійного органу нової довідки про розмір його грошового забезпечення.
Підставою для такого звернення стала суттєва зміна нормативно-правового регулювання, а саме: набрання 18.06.2025 законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яким було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 481. Позивач у своїй заяві обґрунтовано вказав, що скасування цієї норми відновило дію первинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, що, у свою чергу, у поєднанні з встановленням Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» нового розміру прожиткового мінімуму, призвело до підвищення грошового забезпечення за посадою, аналогічною тій, яку він обіймав. Відтак, він просив видати довідку станом на 19.06.2025 для проведення перерахунку пенсії з 01.07.2025.
Листом від 06.07.2025 №5801-4201/5814 відповідач, розглянувши заяву, відмовив у її задоволенні. Мотивом відмови слугувало те, що станом на дату розгляду заяви Кабінетом Міністрів України не приймалося рішень щодо проведення перерахунку пенсій пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Вважаючи таку відмову протиправною, такою, що порушує його конституційне право на соціальний захист та належний рівень пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).
Згідно із частиною 3 статті 43 Закону № 2262 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведеного на підставі рішення Кабінету Міністрів України, позаяк саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри грошового забезпечення для такого перерахунку.
Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу, з якого пенсіонер звільнився зі служби, відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Частиною 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова №103 набрала чинності 24.02.2018.
Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Водночас суд звертає увагу, що 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» (далі - Постанова №481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.
Таким чином, з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру сталої величини - 1762 грн, а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року
Оскільки станом на 01.01.2025 пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 був чинним та у передбаченому законом порядку не скасований, відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був керуватись цією нормою.
Відтак, з 01.01.2025 не настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії військовослужбовців, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
При цьому підставою для втрати чинності нормативно-правовим актом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, скасування чи внесення змін до такого акту суб'єктом нормотворення або визнання його протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині в порядку адміністративного судочинства.
Отже, у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону № 2011-ХІІ, належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акту.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Постанова №481 була предметом оскарження, зокрема, у судовому провадженні №320/29450/24.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 залишено без змін.
Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Отже, у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постановах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №814/396/17, від 18.04.2018 у справі №810/3687/16, від 20.08.2019 у справі №817/368/16, від 10.09.2019 у справі №826/3785/16, від 20.05.2020 у справі №817/57/17.
Крім того, у постанові від 08.02.2022 у справі №1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
З огляду на наведене, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 є нечинним лише з 18.06.2025.
Визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на 01.01.2025 відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не порушив прав позивача, шляхом відмови у видачі довідки про грошове забезпечення останнього з розрахунку розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2025 для перерахунку пенсії, оскільки положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії(Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог суд відмовив, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна