справа №380/18467/25
з питань забезпечення позову
23 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т,, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду звернень позивача від 01.12.2024, 13.03.2025, 19.05.2025 та 21.08.2025, поданих з повним пакетом підтвердних документів, та зобов'язати відповідача розглянути зазначені звернення по суті з ухваленням відповідних рішень;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення 08.09.2025 запису про «порушення військового обліку» та ініціювання розшуку позивача, та зобов'язати відповідача усунути негативні наслідки цих дій шляхом вилучення відповідних записів з ЄДР, АС «Оберіг», ІПНП МВС та військово-облікових документів.
Ухвалою судді від 29.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій вказує, що після відкриття провадження відповідач, 14.10.2025, одночасно з поданням відзиву, звернувся до Стрийського відділу ДВС для примусового виконання постанови №3713/25 від 16.09.2025, винесеної саме на підставі оскаржуваних у цій справі дій. На підставі цього відкрито виконавче провадження №79346093 від 14.10.2025. Крім того, 16.10.2025 відкрито ще одне - №79277832, на підставі іншої постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.09.2024 №340/24, про яку позивачу ніколи не було повідомлено і яка не набрала чинності. Обидва виконавчі провадження є наслідком бездіяльності відповідача, що триває з 2024 року - ігнорування трьох заяв позивача про відстрочку (01.12.2024, 13.03.2025, 19.05.2025). Зважаючи на наведене, просить зупинити виконання виконавчих проваджень №79346093 від 14.10.2025 та №79277832 від 16.10.2025, відкритих Стрийським відділом ДВС у Стрийському районі Львівської області, до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/18467/25.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 ст. 154 КАС України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
З огляду на зміст заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав для розгляду такої з викликом заінтересованих сторін та їх заслуховування в судовому засіданні, відтак заява розглядається в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частини статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав та законних інтересів позивачів (фізичних та юридичних осіб) в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як уже зауважив суд вище за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у разі задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із наведеного слідує, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Крім цього, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.
Однак позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся
Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен встановити зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
У межах цієї справи позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо нерозгляду звернень позивача від 01.12.2024, 13.03.2025, 19.05.2025 та 21.08.2025 та дії щодо внесення 08.09.2025 запису про «порушення військового обліку» та ініціювання розшуку позивача.
Натомість у заяві про забезпечення позову позивач просить зупинити виконання виконавчих проваджень №79346093 від 14.10.2025 та №79277832 від 16.10.2025, відкритих Стрийським відділом ДВС у Стрийському районі Львівської області, до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/18467/25. Вказані виконавчі провадження відкриті з метою примусового виконання постанов, які хоча й видані відповідачем, втім не стосуються предмету позову.
Відтак, заявлені позивачем заходи забезпечення позову не співвідносні з предметом позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.
Суддя Сидор Н.Т.