22 жовтня 2025 рокусправа № 380/11499/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (відповідач-2), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 380/2830/24.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 році, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 380/2830/24.
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2018 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 380/2830/24.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплаченої у 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2018-2020 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 380/2830/24.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період з 01.12.2016 до 05.04.2018 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ), з 06.04.2018 до 14.06.2021 - у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ). Стверджує, що під час проходження військової служби відповідачами не здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, що зумовило звернення до суду. Зазначає, що 21.03.2025 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №380/2830/24 відповідач-1 виплатив заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 56332,42 грн, а 26.03.2025 провів виплату відповідач-2 - у розмірі 167820,17 грн. Наголошує, що під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 йому проведено нарахування та виплату грошової допомоги у вересні 2017 року в розмірі 5267,75 грн. Перебуваючи на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_2 також проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення в травні 2018 року у розмірі 9418,56 грн, підйомної допомоги в травні 2018 року у розмірі 8673,90 грн, грошової допомоги на оздоровлення в жовтні 2019 року у розмірі 11698,56 грн, грошової допомоги на оздоровлення у червні та липні 2020 року в розмірі 6296,95 грн та 7485,05 грн відповідно.
Констатує, що зважаючи на те, що під час проходження військової служби відповідач не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення, позивач має право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги та щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
20.06.2025 відповідач-2 подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що під час виключення позивача з списків особового складу в/ч НОМЕР_2 Кінологічним навчальним центром проведено повний розрахунок за усіма видами забезпечення. Стверджує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі 380/2830/24 Кінологічним навчальним центром 26.03.2025 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 167820,17 грн. Також наголошує, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення підйомної допомоги та грошової допомоги на оздоровлення, з яких цей внесок утримано, до грошового забезпечення, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного ст. 9 Закону № 2011- XII, який є вичерпним. З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позову.
31.07.2025 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву з викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що системний аналіз положень ст. 9, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 02.02.2016 №73, дає підстави стверджувати, що винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується грошова допомога на оздоровлення та підйомна допомога. Крім того наголошує, що позивач пропустив строк звернення до суду. Зважаючи на викладене, просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач з 01.12.2016 до 05.04.2018 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ), з 06.04.2018 до 14.06.2021 - у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), що відповідачами не заперечується.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.06.2021 №123-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 (П-013275), старшого спеціаліста СПЗ другої спеціальної комплексної інформаційно-телекомунікаційної апаратної (СКІТА-04) відділення рухомих засобів інформаційно-телекомунікаційної систем зв'язку відділу зв'язку прикордонної комендатури швидкого реагування, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.08.2021.
З Єдиного державного реєстру судових рішень суд установив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №380/2830/24 позов ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 29.03.2016 включно із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 29.03.2016, з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неповноти нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.04.2018 включно.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.04.2018 включно, виходячи з фіксованої величини 4436 грн 87 к, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо неповноти нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2018 по 14.06.2021.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.04.2018 по 14.06.2021 включно, виходячи з фіксованої величини 4436 грн 87 к, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №380/2830/24 апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 в адміністративній справі №380/2830/24 залишено без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
21.03.2025 відповідачем-1 виплачена заборгованість індексації грошового забезпечення на загальну суму 56332,42 грн, що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
26.03.2025 відповідачем-2 виплачена заборгованість індексації грошового забезпечення на загальну суму 167820,17 грн, що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та розрахунковим листом за березень 2025 року.
26.03.2025 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача-1 щодо надання інформації - детальних помісячних розрахунків нарахувань (із зазначенням видів та складових грошового забезпечення) та утримань на підставі якого НОМЕР_5 прикордонним загоном 21.03.2025 виплачено 56332,42 грн на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 №380/2830/24.
Листом від 02.04.2025 №09/8422-25 відповідач-1 надав довідку нарахувань та розрахунковий лист.
26.03.2025 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача-2 щодо надання інформації стосовно виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 №380/2830/24 із наданням детальних помісячних розрахунків нарахувань (із зазначенням видів та складових грошового забезпечення) та утримань виплачених на виконання рішення суду.
Листом від 02.04.2025 №10/2105-25 відповідач-2 повідомив представника позивача про те, що адвокатський запит не може передбачати створення інформації, складання розрахунків, проведених виплат.
Відповідно до інформації, відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2017-2020 роки, позивачу здійснювалися нарахування та виплати, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2017 року в розмірі 5267,75 грн, грошової допомоги на оздоровлення у травні 2018 року в розмірі 9418,56 грн, підйомної допомоги у травні 2018 року в розмірі 8673,90 грн, грошової допомоги на оздоровлення у жовтні 2019 року в розмірі 11698,56 грн, грошової допомоги на оздоровлення у червні та липні 2020 року в розмірі 6 296,95 грн та 7485,05 грн відповідно. З грудня 2016 року до березня 2018 року позивачу виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889.
Вважаючи поведінку відповідачів щодо нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2020 роки, підйомної допомоги за 2018 рік, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з грудня 2016 року до лютого 2018 року без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення протиправною, позивач пред'явив цей позов до суду.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з нарахуванням грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної грошової винагороди без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
У свою чергу спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-XI «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
За дефініцією, закріпленою у ст. 1 Закон №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Приписами ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII унормовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Пунктом 3 ст. 9-1 Закону № 2011-XII визначено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується, зокрема підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частиною 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII регламентовано, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Пунктом 1 чинної на момент виникнення спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №1294) було встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 п. 5 постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, серед іншого, допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
На момент існування спірних правовідносин порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 (далі - інструкція №425, чинна до 25.06.2018).
Пунктом 1.2. інструкції №425 передбачалось, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія); штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.
За змістом п. 3.7.1, 3.7.2, 3.7.4 інструкції №425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу вищого начальника (командира) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
У подальшому порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі-інструкція №558).
Відповідно до пп. 1, 2, 5 п. 7 розділу IV інструкція №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема: військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Пунктом 2 постанови №889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Умови та порядок виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України підйомної допомоги передбачено Інструкцією про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2016 №848 (далі - інструкція №848).
Пунктами 1 і 2 інструкції №848 визначено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (далі - орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення. Залежно від посади, на яку призначено військовослужбовця або яку він займав до дня прибуття органу (підрозділу) Держприкордонслужби до нового пункту постійної дислокації, розмір підйомної допомоги визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). До підйомної допомоги не включаються винагорода за бойове чергування, щомісячна додаткова грошова винагорода і морське грошове забезпечення.
Аналіз наведених норм права вказує, що розрахунковою величиною для обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги та щомісячної додаткової грошової винагороди є місячне грошове забезпечення.
Водночас правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
Згідно з абз. 2 ст.1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.1, 6 ст. 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За правилами ч. 1, 2, 6 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст.6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Абзацом 5 п.2 порядку №1078 унормовано, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У ст. 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі- Закон №2017-ІІІ) визначено право громадян на соціальні гарантії.
За змістом цієї норми з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно зі ст.19 Закону №2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема: Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, ж розрахункової величини при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомога при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 КЗпП України вказано, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 року у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, то механізм індексації має універсальний характер.
Суд враховує, що нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем-1 проведено 21.03.2025 та відповідачем-2 - 26.03.2025.
Водночас під час проходження військової служби відповідачем-1 проведено нарахування та виплату грошової допомоги у вересні 2017 року у розмірі 5267,75 грн, та відповідачем-2 проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у травні 2018 року у розмірі 9418,56 грн, підйомної допомоги у травні 2018 року у розмірі 8673,90 грн, грошової допомоги на оздоровлення у жовтні 2019 року у розмірі 11698,56 грн, грошової допомоги на оздоровлення у червні та липні 2020 року у розмірі 6296,95 грн та 7485,05 грн відповідно.
З урахуванням того, що під час проходження військової служби та звільнення з неї позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, відтак нарахування та виплата вищевказаної грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги, які нараховується з місячного грошового забезпечення, проведено без урахування індексації грошового забезпечення.
Окрім того, у період з грудня 2016 року до лютого 2018 року включно позивачеві нараховувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889.
Оскільки, як встановлено судом та не заперечується сторонами, у вказаний період місячне грошове забезпечення позивача протиправно не було проіндексоване, тому, як наслідок, нарахування та виплата щомісячної додаткової грошової винагороди проведені відповідачем, виходячи із непроіндексованого (знеціненого) місячного грошового забезпечення.
Щодо доводів відповідача-1 про пропуск строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У зазначених положеннях КАС України відсутні норми, які б регулювали строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі відносини унормовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 в справі №460/17052/21, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
Офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України надав Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013).
Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 в справі № 460/21394/23, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновку, що правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
У розглядуваній справі предметом спору є донарахування та виплата грошового забезпечення за 2016-2020 роки.
Оскільки спірні відносини виникли під час дії ст. 233 КЗпП України в редакції, коли право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком, твердження відповідача-1 про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи поведінку відповідача, яка зумовила пред'явлення позивачем цього позову, суд дійшов висновку, що вона не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та порушують право позивача на отримання у жовтні 2017 році грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги, щомісячної додаткової винагороди за 2017-2018 роки з урахуванням індексації.
Зважаючи на встановлені судом обставини, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача-1, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, за період з грудня 2016 року до лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача-1 перерахувати позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою №889, за період з грудня 2016 року до лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльності відповідача-2, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу підйомної допомоги за 2018 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача-2 перерахувати позивачу підйомну допомогу за 2018 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2018-2020 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність дій щодо нарахування позивачу грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, та щомісячної додаткової грошової винагороди без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та правовими позиціями Верховного Суду. Тому такі міркування суд не враховує.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з грудня 2016 року до лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з грудня 2016 року до лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2018 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
5. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати ОСОБА_1 підйомну допомогу за 2018 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2018-2020 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
6. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач-1 - військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Відповідач-2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна