21 жовтня 2025 рокусправа № 640/899/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 30.11.2021 оформлене листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 22.11.2021 перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру» ( в редакції, яка діяла на час призначення пенсії 03.06.2011), провести перерахунок пенсії з розрахунку 90% від суми вказаної в довідці про розмір заробітної плати, що враховується при перерахунку пенсії виданої прокуратурою м. Києва 16.11.2021 №21/540, без обмеження граничного розміру пенсії, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач вказав, що з 2011 року йому відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру» призначено пенсію за вислугу років. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2019 у справі №826/16812/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності з 11.09.2018 відповідно до вимог ч.9 ст.86 Закону України “Про прокуратуру» та призначити пенсію у розмірі 60% від середньомісячного заробітку. У зв'язку зі збільшенням посадових окладів працівникам прокуратури, листопаді 2021 року Київською міською прокуратурою позивачу видано довідку від 16.11.2021 №21/540 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, в розмірі 90% від чинної заробітної плати (без обмеження грошового розміру), однак відповідач відмовив ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду
За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/899/22 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання відзиву.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.
Відповідач-1 відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою суду від 17.06.2025 залучено до участі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що з 03.06.2011 ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ. З 11.09.2018 ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності відповідно до ст.86 Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697) на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2019 по справі №826/16812/18. ОСОБА_1 звернувся з заявою від 22.11.2021 №17721 про перерахунок пенсії “перехід на інший вид пенсії». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 було винесено рішення від 30.11.2021 №930020851970 про відмову в переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону №1697. Відсутні правові підстави для переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності відповідно до ст.86 Закону №1697 на пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону №1697, так як це не передбачено чинним законодавством. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 листопада 2021 року позивач, будучи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про прокуратуру» звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення із пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України “Про прокуратуру».
Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №930020851970 від 30 листопада 2021 року, у зв'язку із тим, що ст.86 Закону №1697 не передбачено перехід з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до ст. 86 Закону №1697 на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1697.
Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Станом на час звернення позивача із заявою про перехід на інший вид пенсії, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, регулюються Законом України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Відповідно до ч. 11 ст. 86 Закону №1697-VII прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
Питання права прокурора на переведення з одного виду пенсії на іншу Законом України “Про прокуратуру» не врегульовано. А отже, підлягають застосуванню загальні правові норми у відносинах пенсійного забезпечення.
Преамбулою Закону України від 09.07.2003 №1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсій на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Абзацом 5 пункту 1.7 Порядку визначено, що днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до п. 2.8. Порядку поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Згідно з п. 4.1. Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з п. 4.3. Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Оскільки станом на час звернення до відповідача, позивач має стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років, а відтак у позивача наявне право на призначення пенсії відповідно ст. 86 Закону України “Про прокуратуру».
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 станом на час звернення до відповідача набув стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років, а відтак у позивача наявне право на призначення пенсії відповідно до ст.86 Закону України “Про прокуратуру». Крім того, як вже зазначалось вище, позивач має право на вибір виду пенсії.
Щодо вимоги позивача про перерахунок пенсії з розрахунку 90% від суми вказаної в довідці про розмір заробітної плати, що враховується при перерахунку пенсії виданої прокуратурою м. Києва 16.11.2021 №21/540, суд зазначає наступне.
Так, на час виникнення спірних правовідносин, положення Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, а відносини щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулює стаття 86 Закону № 1697-VІІ відповідно до якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Отже, зобов'язання про проведення обчислення пенсії в розмірі, встановленому ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року є необґрунтованими та такими, що суперечить чинному законодавству.
Разом з цим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача проводити виплату пенсії без обмеження граничного розміру, адже перерахунок пенсійної виплати наразі взагалі не було проведено, а також спір щодо суми перерахованої пенсії на час розгляду справи відсутній. При цьому у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені, не визнані або оспорювані права. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому, а на даний час права позивача в цій частині не порушені.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі “Афанасьєв проти України»).
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, з метою повного та належного захисту прав позивача, суд, відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати спосіб захисту порушеного права позивача, що в повній мірі сприяє досягненню ефективного захисту інтересів позивача та встановлює спосіб відновлення його права від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.11.2021 №930020851970; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести з 22.11.2021 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, у розмірі 60% заробітної плати відповідно до довідки Київської міської прокуратури №21/540 від 16.11.2021 про заробітну плату (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позову та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак підстави для його присудження на користь останнього відсутні.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.11.2021 №930020851970.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести з 22.11.2021 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, у розмірі 60% заробітної плати відповідно до довідки Київської міської прокуратури №21/540 від 16.11.2021 про заробітну плату (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна