22 жовтня 2025 рокусправа № 380/6659/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “б» частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 14.11.2015 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі, встановленому пунктом “а» частини 1 статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», - 70% грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що каказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.11.2015 № 255-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, з 13.11.2015. Відповідно до вказаного наказу вислуга років ОСОБА_1 станом на 13.11.2015 складає: календарна - 21 рік 01 місяць 24 дні, пільгова - 10 років 06 місяців 20 днів, загальна - 28 років 06 місяців 20 днів. Позивачу з 14.11.2015 призначена пенсія за вислугу років. 12.12.2024 представник ОСОБА_1 звернувся з адвокатським запитом до ГУ ПФУ у Львівській області з проханням надати документи її пенсійної справи. З наданих на адвокатський запит пенсійним органом документів з'ясовано, що пенсію ОСОБА_1 призначено відповідно до п. “б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-XII у розмірі 53% грошового забезпечення. Пунктом “б» частини 1 ст. 13 Закону № 2262-XII в редакції на час звільнення ОСОБА_1 та подання заяви про призначення пенсії було встановлено, що пенсія за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба призначаються в таких розмірах: за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). У той же час, відповідно до пункту “а» частини 1 ст. 13 Закону №2262-XII, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а» статті 12) пенсії призначаються у розмірі: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Станом на день звільнення зі служби 13.11.2015 вислуга років ОСОБА_1 становила 28 років 02 місяці 06 днів в пільговому обчисленні, а тому із часу звільнення позивач набула права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262 у розмірі 70 % грошового забезпечення. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 09.04.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Відповідач по суті спору зазначає, що згідно п. “а» ст.12 Закону №2262 ( за нормами чинними на день звільнення позивача зі служби) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, звільненим у пунктах “б-д», “ж» статті 1-2 Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Адміністрацією Державної прикордонної служби України листом від 16.01.2016 №0.11-42/0/6-16 скеровано подання від 29.12.2015 №11/ПВ-6860 про призначення пенсії позивачу. Як вбачається з подання про призначення пенсії ОСОБА_1 звільнена у запас, страховий стаж станом на 13.11.2015 для призначення пенсії складає 28 років 02 місяців 06 днів, в тому числі, календарна служба -21 років 01 місяців 24 днів, трудовий стаж 07 років 00 місяців 12 днів. Зазначене подання, розрахунок вислуги років та призначену пенсію позивач не оскаржував. На час звільнення позивач не набула права на призначення пенсії за вислугу років на загальних підставах відповідно до п.п. “а» ч.1 ст.12 Закону №2262. Позивач не мала на час звільнення необхідної календарної вислуги років, а саме 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Відповідно до поданих документів, позивачу з 14.11.2015 призначено пенсію відповідно до Закону №2262 виходячи з 53 % сум грошового забезпечення. Відповідач наголошує, що для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні не передбачено.. Щодо вимоги позивача, а саме перерахувати та виплатити з 14.11.2015 з урахуванням виплачених сум пенсію за вислугу років у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення, вказує, що пенсію позивачу відповідно до п. “а» ст.12 Закону №2262 не призначено. Спір розглядається щодо права на призначення пенсії відповідно до п. “а» ст.12 Закону №2262. Тому така вимога є передчасною. Щодо строку звернення до суду зазначає, що позивач заявляє вимогу щодо призначення пенсії з 14.11.2015, а з адміністративним позовом звернулася у 03.04.2025 року, що свідчить про пропуск строку звернення до суду.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області з 14.11.2015 та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту “б» Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач проходила службу в Державній прикордонній службі України.
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.11.2015 №255-ос 1 “По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби І категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІІ категорії (тип Б), у запас на підставі підпункту “А» частини 8 статті 26 закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» з 13.11.2015. Вислуга років станом на 13.11.2015 становить: календарна- 21 рік 01 місяць 24 дні; пільгова -10 років 06 місяців 20 днів; загальна-28 років 02 місяці 06 днів.
26.02.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просив перерахувати та виплатити з часу набуття права на пенсію за вислугу років з 14.11.2015 позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі, встановленому пунктом “а» частини 1 статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», - 70% грошового забезпечення.
Головне управління Пенсійного фонду України листом від 14.03.2025 №5412-4946/л-52/8-1300/25 повідомило представника позивача, що з розрахунку вислуги років на пенсію позивача, її календарна вислуга років станом на день звільнення зі служби (14.11.2015) становить 21 рік 02 місяці 03 дні. Загальна вислуга для призначення пенсії становить 28 років 01 місяць 24 дні Підстави для перерахунку пенсії позивачу відповідно до п. “а» ст.12 Закону №2262 виходячи з розміру 70 % грошового забезпечення у Головного управління відсутні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Щодо заявленого у відзиві відповідачем клопотання про пропуск строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, крім іншого, з підстав, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 123 цього Кодексу.
Отже, за загальними правилами позов може бути подано до суду в межах шестимісячного строку та пропуск позивачем такого строку без поважних причин є підставою для залишення позову без розгляду.
Натомість, аналізуючи зміст позовних вимог суд зазначає, що позивач звернулася до суду в межах строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України, оскільки представник позивача лише 26.02.2025 звернувся з адвокатським запитом до відповідача, у якому просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з дня призначення їй пенсії, та отримавши відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, датовану 14.03.2025, представник позивача подав позовну заяву через “Електронний суд» 04.04.2025. Відтак, суд дійшов висновку, що позивач звернулася з вказаним позовом в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17, в якій вказано, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання відмови органу Пенсійного фонду України у перерахунку та виплаті пенсії. Відтак, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України “Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
В силу положень пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах у пунктах “б»-“д», “ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Водночас статтею 17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі Постанова № 393).
На підставі системного аналізу зазначених положень Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суд дійшов висновку, що при обчисленні вислуги років необхідної для призначення пенсії відповідно до пункту “а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ необхідно керуватися Постановою № 393.
Згідно з пунктом 1 Постанови № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті “ж» статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба у Державній прикордонній службі.
За приписами підпункту “в» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; один місяць за півтора місяця: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України тощо.
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.11.2015 №255-ос 1 “По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби І категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІІ категорії (тип Б), у запас на підставі підпункту “А» частини 8 статті 26 закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» з 13.11.2015. Вказане не заперечується відповідачем.
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.11.2015 №255-ос 1 “По особовому складу» вислуга років ОСОБА_1 станом на 13.11.2015 становить: календарна- 21 рік 01 місяць 24 дні; пільгова -10 років 06 місяців 20 днів; загальна-28 років 02 місяці 06 днів.
Окрім того, відповідач приймаючи подання про призначення пенсії та розрахунок вислуги років погодився із даними щодо вислуги позивача.
Звертаючись з цим позовом до суду, представник позивача просив перерахувати та виплатити з часу набуття права на пенсію за вислугу років з 14.11.2015 позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. “а» ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб. Звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням вислуги військової служби 28 років 02 місяці 06 днів у розмірі 70 % грошового забезпечення, з відрахуванням раніше проведених виплат.
Натомість, як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. “б» ч.1 ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відтак, спірним є питання щодо призначення позивачу пенсії на підставі пункту “а» ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та необхідної для цього календарної вислуги років.
Відповідач у листі від 14.03.2025 №5412-4946/Л-52/8-1300/25 повідомив, що календарна вислуга років позивача на день звільнення зі служби становить 21 рік 02 місяці 01 03 дні.
Матеріали справи свідчать, що вислуга років позивача станом на 14.11.2015 становить: календарна -21 рік 01 місяць 24 дні; пільгова-10 років 06 місяців 20 днів; трудовий стаж-07 років 00 місяців 12 днів. Загальна вислуга років для призначення пенсії становить: 28 років 02 місяці 06 днів.
З цього приводу суд зазначає, що Закон № 2262-ХІІ, зокрема пункт “а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 22 календарних роки та 6 місяців і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та підпункту “в» пункту 3 Постанови № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови № 393.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону № 2262-XII у взаємозв'язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393.
З урахуванням викладеного Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Верховний Суд у своїх постановах від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.
Оскільки позивач за своєю останньою посадою та характером служби відповідає критеріям, визначеним Законами та підзаконними нормативними актами, що дають право на врахування вислуги років у пільговому обчисленні, а стаж позивача у пільговому обчисленні становить 10 років 06 місяців 20 днів та у календарному обчисленні 21 рік 01 місяць 24 дні, суд вважає, що відповідач, дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача, станом на час звільнення, необхідного стажу для призначення їй пенсії за вислугою років згідно із пунктом “а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, та безпідставно відмовив позивачу у переведенні на пенсію за вислугу років на підставі п. “а» ст.12 вказаного Закону, а тому вказані дії відповідач слід визнати протиправними.
Суд звертає увагу, що в цілях Закону № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.
Суд критично відноситься до тверджень відповідача те, що позивачем не оскаржувалося рішення відповідача про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту “б» частини першої статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та те, що вона не зверталася до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а відповідач не приймав з цього приводу відповідного рішення.
Звертаючись до суду, позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії за вислугу років відповідно до п. “а» ч.1 ст.12 Закону № 2262-ХІІ.
Суд звертає увагу, що позивач мала право на єдиний вид пенсії за вислугу років на час її призначення, як на умовах п. “б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262, так і на умовах п. “а» ч.1 ст.12 цього Закону і зміст звернення позивача по суті зводився до перегляду рішення про призначення пенсії за вислугу років та проведення перерахунок такої, оскільки розмір пенсії за вислугу років на умовах п. “а» є більшим у порівнянні із пенсією, призначеною на умовах п. “б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Нормами ч. 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року» (заява №38722/02).
Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим визнати протиправними дії відповідача про відмову у переведенні позивача з пенсії за вислугу років, призначену відповідно до пункту “б» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію відповідно до пункту “а» ст. 12 Закону №2262.
У відповідності до п. п. 6, 17, 18 Постанови Правління ПФУ № 3-1 від 30.01.2007 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Згідно до ст. 50 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів “а», “в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
За приписами ст. 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на переведення та перерахунок пенсії за п. “а» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дня звернення (26.02.2025), але не більш як за 12 місяців перед місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто, з 26.02.2024, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
При цьому, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії саме з розрахунку 70 відсотків грошового забезпечення не належить до задоволення, є передчасною, оскільки на час звернення позивача у цій справі із позовом до суду спору щодо відсоткового розміру пенсії не існувало, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені, а суд захищає тільки порушене право.
Згідно із ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295 КАС України, суд, -
ухвалив :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначену відповідно до пункту “б» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на підставі її заяви від 26.02.2025 та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за пунктом “а» статті 12 цього Закону з 26.02.2024, з урахуванням раніше виплачених коштів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 968,96 грн. судових витрат у вигляді судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна