про повернення позовної заяви
23 жовтня 2025 рокусправа № 380/20239/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у м.Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправною бездіяльність, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо не включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов'язати здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 146 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням інших причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
21.10.2025 року представником подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій посилається, що оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, в інтересах позивача направлявся адвокатський запит. Представник позивача отримав відповідь від 12.09.2025, відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Відповідно до довідки про грошове забезпечення, позивач не отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби. Оскільки позивач не одержував письмове повідомлення про відмову у здійсненні перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у день виключення із списків особового складу військової частини, вважаю, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання належної відповіді на адвокатський запит - 12.09.2025. А тому, в розумінні статті 233 КЗпП вважаю, що трьох місячний строк звернення до суду закінчується 12.12.2025. Посилається на практику Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд дійшов наступних правових висновків: “Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
…
Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності».
Зміст положень п.2 ч.1 ст.19 КАС України вказує на те, що адміністративні суди у сфері публічних відносин розглядають спори з приводу:
- прийняття громадян на публічну службу;
- проходження такої служби;
- звільнення з такої.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №128 від 08.05.2025 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відтак, даний спір виник у сфері звільнення з публічної служби.
Як наслідок, правовідносини з приводу невиплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, виникли 08.05.2025 року, в період дії частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та пов'язані зі звільненням.
Положення частини другої статті 233 КЗпП України встановлюють строки звернення до суду у спорах, які стосуються правовідносин при звільненні, в тому числі у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, визначено тримісячний строк.
Враховуючи те, що спірні правовідносини стосуються невиплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, саме цей строк підлягає застосуванню у даному випадку.
Оскільки даний наказ містить інформацію про нараховані та виплачені суми, саме із датою його прийняття пов'язується початок перебігу строку звернення до суду.
Більше того, в силу положень ч.1 ст.116 КЗпП України, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Відтак, саме при звільненні позивач повинен був дізнатись про суми які йому підлягають до виплати.
До суду із даним позовом позивач звернулася 08.10.2025 року з пропуском трьохмісячного строку звернення до суду.
Представник позивача, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, посилається на практику Верховного Суду і вважає, що наведені різні правові висновки з приводу захисту його права щодо застосування строків на звернення до суду з цим позовом.
Однак, неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом, а тому не можуть вважатись поважними.
Окрім того, не беруться до уваги посилання представника на те, що строк звернення до суду розпочинається із моменту отримання нею листа-відповіді відповідача, оскільки зазначена обставина вказує лише на триваючу пасивну поведінку позивача з урахуванням положень ч.1 ст.116 КЗпП України.
Таким чином, суддя вважає, що позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які він посилається у своїй заяві, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути позивачу.
Керуючись ст.ст.47, 160, 161, 169, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправною бездіяльність повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович