з питань забезпечення позову
23 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7235/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень,-
22.10.2025 ОСОБА_1 (надалі - позивач) через свого представника - адвоката Єльнікову Наталію Олександрівну, до подання позовної заяви звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у зв'язку з досягненням 09.05.2017 віку 45 року заявник був виключений із військового обліку, як особа, яка досягла граничного віку перебування в запасі, а тому не може бути військовозобов'язаним. Поряд з цим, ІНФОРМАЦІЯ_4 був поставлений на військовий облік та 01.08.2025 примусово направлений до м. Кропивницького для проходження військово-лікарської комісії. За результатами медичного огляду визнаний придатним до військової служби.
Вказує, що ВЛК проведена з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, оскільки станом на цю дату не мав паспорта громадянина України, військового квитка та медичних документів, до огляду не було залучено вузькоспеціалізованих лікарів, не відібрано необхідних аналізів.
03.10.2025 отримав від ІНФОРМАЦІЯ_2 направлення на повторне проходження ВЛК, однак по прибуттю до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження ВЛК, йому була вручена повістка про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 17.10.2025 о 09 год. 00 хв.
Вважає висновок ВЛК про придатність його до військової служби та рішення про взяття його на військовий облік як військовозобов'язаного протиправними та має намір їх оскаржити до суду.
Водночас зауважує, що існує реальна загроза того, що до моменту розгляду справи по суті, його можуть примусово призвати (мобілізувати) або направити до військової частини на підставі незаконного висновку ВЛК про придатність до військової служби, внаслідок чого набуде нового статусу військовослужбовця. Після цього, оскарження мобілізаційного розпорядження стане фактично неможливим або безрезультатним, а правові наслідки - незворотними.
Наголошує, що невжиття заходів забезпечення позову (зупинення мобілізаційних дії та заборона направлення на військову службу) позбавить позивача реального судового захисту, що суперечить гарантіям статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведених обставин просить суд вжити заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Вказаними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а також враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень;
2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю;
3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист;
5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
Частиною першою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Перелік заходів забезпечення позову наведений у частині першій статті 151 КАС України. Отже, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
При цьому суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Водночас, звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до значно більших ускладнень, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відтак, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Згідно з Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
З наданої заявником копії облікової карти вбачається, що з 01.08.2025 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Також, наявний запис про проходження 01.08.2025 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 , згідно якого позивач визнаний придатним по групі II ст.
Заявник стверджує, що був виключений 09.05.2017 з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування у запасі, однак відповідна відмітка в обліковій картці відсутня.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд враховує положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
-оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
-прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
-проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
-перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
-документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
-відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Пунктом 81 Порядку №560 встановлено, що призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зокрема, резервістів та військовозобов'язаних здійснюють районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 82 Порядку №560 наказ про призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов'язаних керівником розвідувального органу або визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).
Отже, процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
У свою чергу документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації включає в себе, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Однак, суд звертає увагу на те, що наказ про призов ОСОБА_1 на військову службу до заяви про забезпечення позову не додано.
Зі змісту наданої позивачем повістки вбачається, що метою його виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є уточнення облікових даних, проходження військово-лікарської комісії.
Суд зазначає, що лише сам факт оформлення ОСОБА_1 повістки має наслідком уточнення даних, чи направлення позивача на медичний огляд для визначення придатності до військової служби, а не самого призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. При цьому, заявник мав з'явитися до ТЦК та СП ще 17.10.2025.
Доводи заявника, що у разі мобілізації судовий розгляд втратить сенс, не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Подані суду докази не підтверджують доводи заявника про вірогідність набуття ним статусу військовослужбовця у зв'язку з призовом на військову службу, а отже факту очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам такими діями наразі судом не встановлено.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частини 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Сама лише незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову не зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки, як вже зазначав суд, заявником не надано суду доказів документального оформлення призову на військову службу та відправлення його як призваного громадянина на військову службу під час мобілізації до місць проходження військової служби, а повістка, якою ОСОБА_1 наказано з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_9 не створює для заявника таких негативних наслідків.
Верховний Суд у постанові від 08.09.2022 по справі №300/1263/22 дійшов висновку, що саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
З огляду на недоведеність заявником існування обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, не надання доказів, які б свідчили, що виконання рішення у справі у разі задоволення позовних вимог з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача буде ускладненим або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 23 жовтня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК