21 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5648/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в особі судді Дегтярьової С.В. розглянув адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тоткорн» (27100, м. Новоукраїнка, Кіровоградська обл., вул. Героїв Чорнобиля, 38, ЄДРПОУ 45336802)
до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43995486)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000115600902 від 23.07.2025 р. форми "С", винесене ГУ ДПС у Кіровоградській області, яким ТОВ «Тоткорн» нараховано штрафні/фінансові санкції в сумі 680000,00 грн за порушення ч.1 ст. 28 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що співробітниками Головного управління ДПС в Кіровоградській області проведено фактичну перевірку, ТОВ «Тоткорн» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пального. За результатами перевірки складений акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального.
Позивач зазначає, що він мав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером №11140314202400088 від 05.12.2024, дата закінчення 06.12.2029. Вказану ліцензію відповідачем анульовано.
Через наявність залишків скрапленого газу, а саме - 608,5 літра, ТОВ «Тоткорн» отримало ліцензію терміном дії з 01.08.2025 на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
В акті перевірки вказано, що у період з 08.05.2025 по 20.06.2025 на АЗС здійснювалося зберігання пального без відповідної ліцензії на право зберігання пального, чим порушено частину першу статті 28 Закону України 18 червня 2024 року № 3817-IX "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
На підставі акту перевірки Головне управління ДПС в Кіровоградській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 23.07.2025 року за №0000115600902 на загальну суму 680000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 21.08.2025 Кіровоградський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
10.09.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач вказав, що товариство мало ліцензію на роздрібну торгівлю пальним за місцем торгівлі пальним Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с.Рівне, вул.Центральна, 153А реєстраційний № ліцензії 11140314202400088 терміном дії з 06.12.2024 року по 06.12.2029 року.
Однак, вказана ліцензія анульована рішенням ГУ ДПС у Кіровоградській області №3388/11-28-09-01-01 від 30.04.2025.
Згідно даних ІКС "Податковий блок" - "Відомості про акцизні склади" ТОВ «Тоткорн» 29.01.2025 за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Рівне, вул. Центральна, 153А зареєстровано акцизний склад, уніфікований номер акцизного складу - 1022322.
Станом на 07.05.2025 відповідно даних РРО та щоденних довідок про рух пального, направлених платником до ДПС відповідно до п.п.230.1.3 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України залишки пального на АЗС складали 608,5 літра скрапленого газу.
Станом на 20.06.2025 відповідно до показників рівнеміра-лічильника залишки пального у резервуарі складали 608,5 літра скрапленого газу (з урахуванням допустимої похибки). Довідка про рух та залишки пального платником надана.
Таким чином у період з 08.05.2025 по 20.06.2025 на АЗС здійснювалося зберігання пального без відповідної ліцензії на право зберігання пального, а тому до позивача застосовано штрафу в сумі 680000,0 грн згідно пункту 15 частини 2 статті 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в частині в частині зберігання пального без відповідної ліцензії.
З цих підстав відповідач просить суд відмовити в позові.
Розглянувши подані заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступні обставини та факти.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тоткорн» подало до органу ліцензування заяву про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та отримало її у встановленому порядку (реєстраційний №11140314202400088 від 05.12.2024 строком дії до 06.12.2029).
З 01.02.2025 позивач розпочав господарську діяльність.
31.03.2025 на адресу позивача, засобами електронного кабінету, надійшов лист вих.№4479/6/11-28-04-05 від 31.03.2025, яким повідомлено позивача, що відповідно змін внесених до п. 141.14 ст. 141 Кодексу (Законом України від 10.10.2024 №4015) з 01 грудня 2024 року підприємства, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов'язані щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця сплачувати авансові внески з податку на прибуток за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензій та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця.
30.04.2025 відповідачем винесено розпорядження №3388/11-28-09-01-01 про анулювання ліцензії №11140314202400088 від 05.12.2024.
Позивач подав заяву на отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним №10762/АП від 08.05.2025 р. оскільки у нього залишилось після втрати ліцензії 608,5 літрів скрапленого газу.
Рішенням №3740/11-28-09-01-01 від 16.05.2025 року відмовлено у видачі ліцензії (а.с.9).
ТОВ "Тоткорн" оскаржило до Кіровоградського окружного адміністративного суду вказане розпорядження про анулювання ліцензії.
На підставі наказу №950-п від 17.06.2025 року відповідач вийшов на фактичну перевірку ТОВ "Тоткорн" за адресою здійснення діяльності: Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н., с. Рівне, вулиця Центральна, буд. 153А, пересувна АЗС, з 20.06.2025 року тривалістю не більше 10 діб (а.с.38).
На підставі вищезазначеного наказу та направлень на перевірку від 20.06.2025 №2077, 2078 фахівцями контролюючого органу у період з 20.06.2025 року по 27.06.2025 року проведено фактичну перевірку ТОВ "Тоткорн".
Податковим органом складений акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального №9649/11-28-09-02/45336802 від 30.06.2025 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем частини першої статті 28 Закону України 18 червня 2024 року № 3817-IX "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
За результатами вище вказаної фактичної перевірки Головне управління ДПС в Кіровоградській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 23.07.2025 року за №0000115600902 на загальну суму 680000,00 грн.
Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушення ч.1 ст. 28 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ настали у зв'язку не з діями ТОВ "Тоткорн", а у зв'язку із діями органу податкового контролю, пов'язаними з протиправним анулюванням ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 с.80 ПК України).
Відповідно до п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Як вбачається з матеріалів справи, у наказі від 20 лютого 2023 року №84-п підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «З метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів відповідно до ст.19-1, п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8 - 20.1.13, 20.1.17 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75 та на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (а.с.38).
У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною.
Так, Верховний Суд у своїх постановах, але не виключно, від 11 липня 2023 року у справі №240/959/20, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, від 05 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17 зауважив, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №640/21536/19, від 17 грудня 2020 року у справі №520/12028/18, від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.
Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 06.12.2023р. по справі №500/1429/22.
Дослідивши зміст наказу Головного управління ДПС в Кіровоградській області від 20 лютого 2023 року №84-п, суд доходить висновку, що з його змісту являється за можливе встановити підставу для проведення перевірки з тих, які визначені п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України. Зокрема, як вже зазначалося, у вказаному наказі зазначено "з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів".
На переконання суду вказане свідчить про те, що призначення перевірки у даному випадку зумовлено здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, що є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
При цьому суд звертає увагу на те, що такі функції податковим органом повинні були бути здійснені лише з тією метою, з якою вони надані законодавцем.
Стосовно правомірності оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Однією з функцій органів державної податкової служби, як закріплено у пп. 19-1.1.16 п. 19.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, є здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
З 1 січня 2016 року Податковий кодекс України визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов'язком суб'єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов'язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6 статті 14 Податкового кодексу України), а суб'єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224 Податкового кодексу України).
До 1 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.
З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", яким внесено зміни до ПК України та Закону №481/95-ВР.
З цього часу Закон №481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.
Відповідно до частини першої за порушення Закону № 3817 щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб'єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом.
Згідно з частиною другою статті 78 Закону № 3817 до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: оптова торгівля пальним або зберігання пального (крім зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки) без наявності відповідної ліцензії - 85 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Згідно частини 1 статті 43 Закону № 3817 ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
У відповідності до статті 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.
Суб'єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб'єкту господарювання, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію.
Забороняється зберігання та/або реалізація (використання) пального, отримання якого не підтверджено:
1) для імпортера - митною декларацією (у тому числі тимчасовою, додатковою чи іншим видом митної декларації) або документом, необхідним для розміщення товарів на тимчасове зберігання під митним контролем;
2) для суб'єкта господарювання оптової та/або роздрібної торгівлі - первинним документом, а при переміщенні в межах одного суб'єкта господарювання - документом на внутрішнє переміщення;
3) для суб'єкта господарювання, що здійснює зберігання пального (для потреб інших суб'єктів господарювання), - документом, що підтверджує прийняття товару на зберігання;
4) для суб'єкта господарювання, що здійснює зберігання пального для власних потреб, - документом, що підтверджує прийняття пального.
Відповідно до частини 7 статті 41 Закону № 3817 ліцензії на право зберігання пального надаються та їхня дія припиняється органами ліцензування - територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Як встановлено судом, 30.04.2025 розпорядженням №3388/11-28-09-01-01 ліцензія позивача на право роздрібної торгівлі №11140314202400088 від 05.12.2024 анульована відповідачем.
Після анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю, маючи в резервуарах залишки скрапленого газу, позивач невідкладно 08.05.2025 подав заяву на отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Однак за результатами її розгляду орган податкового контролю, виніс рішення про відмову у її надані №3740/11-28-09-01-01 від 16.05.2025 року.
ТОВ "Тоткорн" 02.06.2025 звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядженням №3388/11-28-09-01-01. В даному провадженні просив забезпечити позов шляхом зупинення дії спірного розпорядження Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 3388/11-28-09-01-01 від 30.04.2025 р. про анулювання ліцензії та зобов'язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області до набрання рішення суду законної сили, не вчиняти дії щодо припинення дії ліцензій ТОВ "Тоткорн" про право на роздрібну торгівлю пальним (скрапленим газом) №11140314202400088 від 05.12.2024.
Ухвалою 27.06.2025 суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Маючи інформацію про те, що позивач має залишки пального, яке перебувало у нього на реалізації до анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а також факт відмови 16.05.2025 у видачі нової ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, відповідач 17.06.2025 прийняв наказ про проведення фактичної перевірки, результатом якої стало накладення штрафу за зберігання пального без наявності ліцензії.
Судом встановлено, що ТОВ "Тоткорн" подало заяву на отримання ліцензії щодо зберігання пального №13335 від 30.07.2025.
01.08.2025 відповідач прийняв рішення про надання ліцензії №5393/11-28-09-01-01.
Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 визнано протиправним та скасовано рішення №3388/11-28-09-01-01 від 30.04.2025 винесене ГУ ДПС у Кіровоградській області, яким ТОВ «ТОТКОРН» припинено ліцензію №11140314202400088 від 05.12.2024 на право роздрібної торгівлі пальним. На разі рішення законної сили не набрало (30.09.2025 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року в адміністративній справі №340/3632/25).
Суд вважає, що для оцінки наявності в діях суб'єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з'ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об'єктивну та суб'єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб'єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.
Судом встановлено, що пальне, яке стало підґрунтям для виникнення спірних правовідносин, позивач придбав в період дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що достеменно було відомо відповідачеві. Припинення ліцензії та залишення скрапленого газу станом на 20.06.2025 в кількості 608,5 літра, було непередбачуваним фактом для позивача та таким, що не міг ним контролюватись.
У спірних правовідносинах суть фактичної перевірки полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу (підтвердження або спростування обставин) саме факту здійснення суб'єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання.
Сам факт поставки пального на користь позивача в період дії ліцензії, що останнім не заперечується, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії після її анулювання.
Отже, суд вважає, що надані відповідачем матеріали фактичної перевірки також не дають підстав вважати, що саме за правопорушення, яке полягає у здійсненні діяльності зі зберігання пального, позивача притягнуто до відповідальності.
Більш того, згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Розглядаючи дану ситуацію із залишками у позивача скрапленого газу після анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі в комплексі правовідносин, суд вважає, що в даній ситуації відповідач використав своє право на проведення перевірки не з тією метою з якою воно було йому надане законодавцем.
Так, достеменно знаючи про обставини з анулюванням ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, про намагання позивача її отримати знову та довести у суді протиправність рішення №3388/11-28-09-01-01 від 30.04.2025, відповідач прийняв рішення провести фактичну перевірку у сфері обігу пального з єдиною метою - накладення штрафу через наявні залишки скрапленого газу після втрати ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що і було зроблено.
При цьому, суд звертає увагу також і на те, що відповідач після цього все-таки задовольнив заяву ТОВ "Тоткорн" від 30.07.2025 на отримання ліцензії щодо зберігання пального та 01.08.2025 прийняв рішення про її надання №5393/11-28-09-01-01.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10200,00 грн., згідно платіжної інструкції №68 від 13.08.2025 року, а тому такі судові витрати позивача суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000115600902 від 23.07.2025 форми "С", винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Тоткорн" нараховано штрафні/фінансові санкції в сумі 680000,00 грн за порушення ч.1 ст. 28 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тоткорн" (27100, м. Новоукраїнка, Кіровоградська обл., вул. Героїв Чорнобиля, 38, ЄДРПОУ 45336802) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10200,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 21.10.2025.
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Тоткорн» (27100, м. Новоукраїнка, Кіровоградська обл., вул. Героїв Чорнобиля, 38, ЄДРПОУ 45336802)
відповідач Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43995486).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА