23 жовтня 2025 року м. Київ № 320/5275/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова група» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова група» звернулося через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2025 № 27/Ж10/31-00-04-01-05-27.
В обґрунтування позову позивач вказує про те, що за наслідками проведеної камеральної перевірки, складеного акта № 2893/Ж5/31-00-04-01-04-26/35429229 від 16.12.2024, в якому зафіксовано про порушення товариством вимог пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпункту 69.1 пункту 69Податкового кодексу України, відповідачем протиправно застосовано штраф в сумі 1 361 485 грн 92 коп податковим повідомленням-рішенням №27/Ж10/31-00-04-01-05-27від 19.01.2025. Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вважає, що штрафні санкції відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не застосовуються. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 позовну заяву залишено без руху.
В установлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не погодившись з доводами, викладеними у позовній заяві подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що згідно висновку акта камеральної перевірки від 16.12.2024 № 2893/Ж5/31-00-04-01-05-26/35429229 відповідальність позивача за порушення сплати податкових зобов'язань встановлена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, а не пунктами 124.2. та 124.3 цієї статті, та згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до позивача застосовано штрафи саме на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 по справі № 520/10368/21.
Таким чином, єдиною та достатньою підставою для притягнення платника податку до відповідальності, передбаченої пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, є встановлення факту несплати платником узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.
Верховний Суд в постанові від 30 квітня 2024 року по справі № 160/22731/21 вказав, що позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від05.10.2023 року по справі № 520/14773/21.
Зазначає про правомірність застосування до позивача штрафів на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України згідно податкового повідомлення-рішення від 09.01.2025 №27/Ж10/31-00-04-01-05-27.Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку ТОВ «Українська агропромислова група» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за період три квартали 2023 року та 2023 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 16.12.2024 №2893/Ж5/31-00-04-01-05-26/35429229.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпункту 69.1 пункту69 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств з урахуванням поданої податкової декларації за три квартали 2023 року 12 836 861,72 грн, із затримкою - 77, 85, 92, 99, 100 календарних днів та податкової декларації за 2023 рік у сумі 1 555 995 грн, із затримкою - 16 календарних днів.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2025 №27/Ж10/31-00-04-01-05-27, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1 361 485,92 грн (5%, 10%) відповідно до пункту 124.1,статті 124 Податкового кодексу України.
Уважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.01.2025 №27/Ж10/31-00-04-01-05-27протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Згідно частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункту 1.1 статті 1 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з пунктом46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Податковим кодексом. Така суму грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктами 49.18.1 - 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Згідно з пунктом203.1 статті 203 ПК України, платник податків подає податкову декларацію за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.
При цьому сплата проводиться на підставі пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Згідно пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
ТОВ «Українська агропромислова група» подано наступні декларації з податку на прибуток:
податкова декларація з податку на прибуток підприємства за три квартали 2023 року (реєстраційний №9344435781 від 18.12.2023), в якій нараховано податок на прибуток за результатами останнього (звітного) податкового періоду (р.19) в сумі 14835 432 грн. Станом на 18.12.2023 (граничний строк сплати податкового зобов'язання) в інтегрованій картці платника з податку на прибуток приватних підприємств обліковувалась переплата в сумі 30,28 грн, сума податкового боргу склала 14 835401,72 грн;
податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2023 рік(реєстраційний №9384441012 від 27.02.2024), в якій нараховано податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (р.19) в сумі1 555 995 грн. Станом на 11.03.2024 (граничний строк сплати податкового зобов'язання) в інтегрованій картці платника з податку на прибуток приватних підприємств сума податкового боргу склала 10 837 881,72 грн.
Згідно з підпунктом 14.1.152 пунктом 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який в подальшому на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3березня 2022 року № 2118-IX (далі - Закон№2118-IX).
Законом №2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений абзацом першим пункту 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Крім того, Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений і підпунктами 69.1 та 69.9 пункту 69такого змісту:
- «У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні»;
- «Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
З огляду на прийняття Закону України № 2142-IX від 24 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» у підпункті 69.1 слова «трьох місяців» замінені словами «шести місяців».
12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2260-IX, який набрав чинності 27 травня 2022 року та яким підпункт 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України викладений у такій редакції:
«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року».
Відповідно до нової редакції підпункту 69.9 пункту 69 Перехідних положень ПК України у зв'язку із набранням чинності Закону від 12 травня 2022 року № 2260-IX для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в ЄРПН, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу,сплати податків та зборів платниками податків.
Закон від 12 травня 2022 року № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 Перехідних положень ПК України виклав у редакції, відповідно до якої у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
З набуттям чинності Законом від 12 травня 2022 року № 2260-IX встановлене підпунктом 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України звільнення від відповідальності стало залежним від доведення, у визначеному законодавством порядку, можливості або неможливості платником виконання свого обов'язку, зокрема, щодо подання звітності, сплати податків та зборів.
Відповідний Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затверджений
Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX, який набрав чинності 03.01.2023, підпункт 69.1 викладено в редакції, яка передбачив, зокрема, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків щодо: подання звітності,у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року; строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022року).
При цьому, платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов'язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов'язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Таким чином, норми пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачають звільнення від відповідальності у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов'язків у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 затверджено «Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, та перелік документів на підтвердження» (далі - Наказ № 255), який вступив в дію 02.09.2022.
Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 Підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Кодексу передбачено платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди -2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), І квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня2022 року.
ТОВ «Українська агропромислова група» було подано заяви від 29.09.2022 № 2909/01 (вх. від 19.10.2022 № 7165/6)та від 21.11.2022 № 2111/03 (вх. від 09.12.2022 № 8609/6) про неможливість виконання платником податків податкових обов'язків.
За результатами розгляду заяви від 29.09.2022 № 2909/10 (вх. від 19.10.2022 №7165/6) комісією з питань розгляду можливості чи неможливості виконання платником податків податкових обов'язків по ТОВ «Українська агропромислова група» прийнято попереднє рішення від 27.10.2022 №773/31-00-04-01-05 та запропоновано надати додаткові документи (отримано 04.11.2022).
ТОВ «Українська агропромислова група» додаткові документи подано листом від 21.11.2022 № 2111/03 (вх. від 09.12.2022 № 8609/6).
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків за результатом розгляду заяви ТОВ «Українська агропромислова група» від 29.09.2022 № 2909/10 (вх. від 19.10.2022 № 7165/6) та керуючись наказом № 225, підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, та в зв'язку із ненаданням ТОВ «Українська агропромислова група» у встановлений законодавством термін додаткових документів прийнято рішення 15.11.2022 № 912/Ж10/31-00-04-01-05 щодо можливості ТОВ «Українська агропромислова група» своєчасно виконувати свої податкові обов'язки.
Тобто, ТОВ «Українська агропромислова група» надано додаткові документи в порушення термінів, визначених наказом № 225, тобто не у термін 10 календарних днів з дня, наступного за днем отримання попереднього рішення (граничний термін був 14.11.2022, а на 17 день (заява від 21.11.2022).
Не погоджуючись з рішенням Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.11.2022 № 912/Ж10/31-00-04-01-05 позивачем подано скаргу на ДПС України.
За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 10.03.2023 №5984/6/99-00-06-01-02-06, за результатами якого рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.11.2022 № 912/Ж10/31-00-04-01-05 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Таким чином, контролюючим органом було визначено позивача спроможним своєчасно виконувати свої податкові обов'язки.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження даного рішення в судовому порядку.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон № 671) та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).
Частиною третьою статті 14 Закону України від 02.12.1997 №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» установлено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону № 671).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону № 671).
Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами (пункт 6.1 Регламенту).
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (пункт 6.2 Регламенту).
Листом ТПП засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з тим, Лист ТПП України засвідчує виключно наявність воєнного стану, як непереборної обставини в цілому. Однак, це не означає, що він є форс-мажором для кожної особи.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні позивач, який посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 23.02.2022 № 922/2897/21, від 04.06.2022 № 922/2394/21.
Згідно висновку акту камеральної перевірки від 16.12.2024 № 2893/Ж5/31-00-04-01-05-26/35429229 відповідальність позивача за порушення сплати податкових зобов'язань встановлена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, а не пунктами 124.2. та 124.3 цієї статті, та згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до позивача застосовано штрафи саме на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України.
Так, пунктом 124.1 статті 124 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 по справі № 520/10368/21.
Таким чином, єдиною та достатньою підставою для притягнення платника податку до відповідальності, передбаченої пунктом 124.1 статті 124 ПК України, є встановлення факту несплати платником узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.
Верховний Суд в постанові від 30 квітня 2024 року по справі № 160/22731/21 вказав, що позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від05.10.2023 року по справі № 520/14773/21.
Отже, відповідач правильно застосував норми чинного законодавства України при обчисленні розміру штрафу, що, в свою чергу, свідчить про відповідність прийнятого податкового повідомлення-рішення критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до зазначеного, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати слід залишити за позивачем.
Водночас, судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір з переплатою у 7 886,00 грн, у зв'язку з невірним визначенням судом суми позовних вимог. Вказана сума підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова група» відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.