23 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/29670/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд (з урахуванням уточненого позову):
- визнати противоправною бездіяльність Міністерства оборони України, яке не видало витребуваний документ;
- зобов'язати Міністерство оборони України направити на адресу ОСОБА_1 копію довідки військово - лікарської комісії від 4.03.1996 року, належним чином посвідчену, яка була проведена відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця вч НОМЕР_1 (округ) сапера у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 4 березня 1996 року його було звільнено від мобілізації за станом здоров'я та встановлено 3 групу інвалідності до 10 жовтня 2024 року. Для підтвердження групи інвалідності у жовтні 2024 року необхідно надати рішення ВЛК, яке не було надано при звільненні з військової служби 4 березня 1996 року. За результатом отриманої відповіді на адвокатський запит від ІНФОРМАЦІЯ_2 стало відомо, що при звільненні позивача зі служби у 1996 році до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло лише свідоцтво про хворобу в якому прописано рішення ВЛК. При цьому, довідки ВЛК від 04.03.1996 до відповіді долучено не було. Позивач звернувся до Галузевих архівів МО України у м.Києві та м.Одесі, проте відповіді не отримано.
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку з чим, змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про витребування документу залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду позовної заяви приведеної у відповідність до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків за адміністративним позовом до Міністерства оборони України про витребування документу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №320/29670/24, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідача надано до суду відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до затвердженого наказом Міністерства оборони України № 2 від 04.01.1994 «Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України», свідоцтво про хворобу позивача № 123/2200 від 04.03.1996, в якому зазначено про звільнення з військової служби позивача після проведення огляду під час стаціонарного лікування спростовує наявність довідки ВЛК. При цьому, позивачем не доведено порушення його прав з боку Міноборони та не надано будь-яких доказів на підтвердження згаданих обставин. Як і не надано жодного доказу на підтвердження порушень з боку інших Відповідачів. Також, просить врахувати, що оскільки позивач проходив строкову військову службу, проходження комісії ВЛК амбулаторно, для вказаної категорії громадян взагалі не передбачено. Тобто, рядовий строкової служби міг проходити ВЛК тільки в стаціонарних умовах. Отже позивачу проведено огляд комісією та видано постанову ВЛК у вигляді свідоцтва про хворобу, що свідчить про відсутність спору. При цьому, наявне в матеріалах справи свідоцтво про хворобу підтверджує факт, що позивач, був звільнений з військової служби на підставі свідоцтва про хворобу № 123/2200 від 04.03.96 виданого ГВЛК терапевтичного профілю при в/ч НОМЕР_2 та жодної інформації, та підстав та ймовірності проходження позивачем інших комісій не вбачається.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Інгулецьким РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області), РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , позивач є отримувачем пенсії по інвалідності 3 групи, інвалідність армії, з терміном дії посвідчення -31.10.2024 року.
Згідно свідоцтва про хворобу №123/2200 від 4 березня 1996 року, складеного військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_2 , терапевтичного профілю, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.09.2023 року №4/3770 повідомлено представника позивача за результатом розгляду запиту від 28.08.2023 року щодо надання копії довідки ВЛК від 04.03.1996 року, що при звільненні ОСОБА_1 у 1996 році до ІНФОРМАЦІЯ_5 міг надійти лише один документ медичного характеру, це «свідоцтво про хворобу» в якому прописано рішення ВЛК, видача інших документів медичного характеру, при звільнені, не передбачено.
Матеріали справи містять лист ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29.03.2024 №510/12/4699, за результатом розгляду звернення представника позивача щодо надання копії постанови військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 , в якому зазначено, що відповідно до інформації, отриманої з Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в ЦВЛК ЗС України зазначене свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) не обліковується. У штатних ВЛК інформація щодо проведення військовослужбовцю ОСОБА_1 медичного огляду ВЛК і запитуване свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) також відсутні. Також, зазначено, що якщо з моменту медичного огляду пройшло більше п'яти років, копію свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) видає відповідний архів Міністерства оборони України.
13 квітня 2024 року, позивач звернувся до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України з заявами про направлення копії довідки ВЛК від 04.03.1996 року, яка була видана військовою частиною НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 27 травня 2013 року №109, захворювання рядового у відставці ОСОБА_1 , 1976 р.н. діагностоване як «Олігофренія в ступені помірно вираженої дебільності» по якому він згідно свідоцтва про хворобу ГВЛК терапевтичного профілю при в/ч НОМЕР_2 від 04.03.96 №123/2200 на підставі ст. 206 графи І Наказу МО України 1994 р. №2 був визнаний непридатним, до військової служби в мирний час, обмежено здатним в мирний час, яке виявилось в подальшому, згідно виписки з медичної карти ПНД м.Кривого Рогу від 17.05.13 «Шизофренією параноїдної форми, непереривного перебігу», ТАК, пов'язане з проходженням військової служби».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Наказом Міністерства оборони України від 04.01.1994 року № 2, відповідно до вимог Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (2232-12), статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров'я (2801-12), постанови Кабінету Міністрів України 1993 року №708, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я і медичного огляду військовослужбовців для визначення придатності до військової служби (служби за фахом) та придатності льотно-підйомного складу Військ повітряної оборони до льотної роботи затверджено Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України (далі- Положення), яке введено в дію з 1 березня 1994 року, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, та діяло на час виникнення спірних правовідносин.
Розділом 1 Положення (діючим на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що Положення установлює порядок медичного огляду призовників; військовослужбовців, членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби); військовозобов'язаних, громадян, які бажають вступити до військово-навчальних закладів (надалі - кандидати, які вступають до ВНЗ) Збройних Сил України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців з проходженням військової служби; працівників Збройних Сил України, які залучаються до роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива та іншими високотоксичними речовинами, радіотехнічними засобами, які утворюють електромагнітні поля в межах частот від 30 кГц до 300 ГГц і оптичними квантовими генераторами.
Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: організація огляду військовослужбовців та інших контингентів у військових частинах, закладах, ВНЗах, на підприємствах і в організаціях Міністерства оборони України (у подальшому - військова частина).
Військово-лікарська експертиза у Збройних Силах України здійснюється штатними та позаштатними (постійно і тимчасово діючими) ВЛК та лікарсько-льотними комісіями.
Розділ ІІ Положення визначав, що медичний огляд у Збройних Силах України проводиться з метою виявлення: придатності до військової служби призовників, військовозобов'язаних та показників для правильного розподілу їх за видами Збройних Сил України, родами військ і за військовою спеціальністю згідно із станом здоров'я і фізичним розвитком.
Пунктом 256 Положення визначено, що дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу і т. п.), стан їх здоров'я та постанова ВЛК записуються у книгу протоколів засідань військово-лікарської комісії (додаток № 8 до Положення).
Крім того, дані про стан здоров'я та постанови ВЛК записуються:
а) на військовослужбовців - у медичну книжку, за необхідності у довідку (додаток № 9 до Положення);
б) на кандидатів, які вступають у ВНЗи, з осіб:
- цивільної молоді - у картку медичного огляду того, хто вступає до військового навчального закладу (додаток № 14, 15 до Положення);
- військовослужбовців - у картку медичного огляду того, хто вступає до військового навчального закладу та у медичну книжку;
в) на військовозобов'язаних - у картку обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного (додаток № 12 до Положення), за необхідності у довідку (додаток № 9 до Положення), а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку. На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, а також на військовозобов'язаних, які знаходяться на зборах та визнаних непридатними до подальшого проходження зборів, складається свідоцтво про хворобу (додаток № 13 до Положення);
г) на членів сімей військовослужбовців - у довідку (додаток № 9 до Положення) або свідоцтво про хворобу;
д) на працівників Збройних Сил - у довідку (додаток № 9 до Положення), а тих, які працюють з РР, ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, - до медичної картки амбулаторного хворого або медичної книжки.
При медичному огляді осіб, які знаходяться на стаціонарному лікуванні, подання на ВЛК та її постанова записуються до історії хвороби. Подання повинно мати дані, необхідні для заповнення усіх граф книги протоколів засідань військово-лікарської комісії (додаток № 8 до Положення) або свідоцтва про хворобу, довідки (додатки № 9 і № 13 до Положення).
Згідно пункту 257 Положення, книга протоколів засідань військово-лікарської комісії ведеться у всіх ВЛК секретарями цих комісій. Протоколи засідань ВЛК підписуються головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, та секретарем комісії у день її засідання.
При медичному огляді військовослужбовців у протокол записується постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювань (поранень), а в книзі протоколів засідань госпітальної ВЛК, крім того, у графі "скарги та анамнез" вказується номер історії хвороби того, хто пройшов медичний огляд.
Тимчасово діючі ВЛК ведуть книгу протоколів своїх засідань тільки на осіб, які визнані непридатними до вступу у ВНЗ, служби за військовою спеціальністю, роді військ та ін. У решті випадків постанова тимчасово діючої ВЛК записується у медичну книжку того, хто пройшов медичний огляд, а на тих, хто вступає до ВНЗу, - і у його картку медичного огляду (додаток № 14 до Положення).
За необхідності оформляється довідка (додаток № 9 до положення). Книги протоколів, які ведуть тимчасово діючі ВЛК, а також списки осіб, які пройшли медичний огляд, зберігаються протягом 3-х років, після чого знищуються у встановленому порядку.
Госпітальним та гарнізонним ВЛК при прийнятті постанов, коли складається свідоцтво про хворобу (додаток № 13 до Положення), дозволяється вести у книзі протоколів короткі записи (паспортні) дані того, хто пройшов медичний огляд, повністю діагноз, зміст постанови ВЛК, у тому числі про причинний зв'язок захворювання, поранення), але при цьому слід складати ще один примірник свідоцтва про хворобу і зберігати його як додаток до книги протоколів. В указаній книзі, у додатковому примірнику свідоцтва про хворобу та у історії хвороби записується дата та зміст постанови штатної ВЛК.
Зазначені бланки свідоцтв про хворобу та довідок зберігаються у штатній ВЛК 5 років, а потім - у відповідному архіві. Особлива думка голови або членів комісії записується на примірнику свідоцтва про хворобу (довідці) і залишається у справах ВЛК, або на окремому аркуші, який додається до цього свідоцтва про хворобу (довідки).
Штатні ВЛК також ведуть алфавітний облік розглянутих протягом року свідоцтв про хворобу (довідок).
Згідно пункту 258 Положення, на верхньому полі лицьового боку усіх примірників довідок або свідоцтв про хворобу на осіб, які пройшли медичний огляд, з психічними розладами або злоякісними новоутвореннями, ВЛК ставить штамп такого змісту: "Знімати копії, видавати на руки, розголошувати відомості забороняється". З вказаних свідоцтв про хворобу можуть бути зняті копії на запит правоохоронних органів, психіатричних установ або органів соціального забезпечення населення, а також для отримання страхової суми.
Пункт 259 Положення визначає, що постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (розгляду, контролю) штатною ВЛК, оформляються у день медичного огляду і видаються на руки тим, хто пройшов медичний огляд, або у встановленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу, довідка з постановою, які підлягають затвердженню штатною ВЛК, направляються на затвердження (розгляд, контроль) не пізніше 5 днів після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка з затвердженою постановою не пізніше двох днів після їх затвердження (одержання із штатної ВЛК) висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу той, хто пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, а при звільненні військовослужбовця строкової служби (військовозобов'язаного) безпосередньо з військового лікувально-профілактичного закладу - видається йому на руки для подання у районний військовий комісаріат за місцем проживання.
Згідно пункту 260 Положення, свідоцтво про хворобу у мирний час складається:
на усіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку; непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час; обмежено придатними до військової служби; на військовослужбовців плаваючого складу ВМС, визнаних непридатними до служби на підводних човнах або у плавскладі, оператором УПР, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом; на військовослужбовців, які служать у спецспорудах, та працюють з РР, ДІВ, КРП, джерелами ЕМП і визнані непридатними до служби за військовою спеціальністю; на офіцерів і прапорщиків, які проходять службу в аеромобільних військах і визнані непридатними до служби в аеромобільних військах; на курсантів ВНЗів першого курсу навчання, визнаних непридатними до подальшого навчання; на курсантів 2 - 5 курсів військових училищ Військово-Морських Сил, визнаних непридатними до служби у плавскладі, непридатними до служби на підводних човнах, придатними до служби на надводних кораблях;
на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, і у випадках, коли медичний огляд їх проведений відповідно до пункту 120 цього Положення;
на офіцерів запасу, визнаних обмежено придатними до військової служби; непридатними до військової служби у мирний час, обмежено здатними у воєнний час або непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку (за наявності наказу Міністра оборони України про призов їх на військову службу, але ще не відправлених до військових частин);
на військовозобов'язаних, призваних на збори і визнаних непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку; непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час; обмежено придатними до військової служби та непридатними для подальшого проходження зборів;
на учнів воєнних ліцеїв, визнаних непридатними до подальшого навчання.
У всіх інших випадках у мирний час постанова ВЛК оформляється довідкою (додаток № 9 до Положення).
Відповідно до статті 265 Положення, свідоцтво про хворобу, довідка у мирний час складається:
а) у п'яти примірниках:
на генералів, адміралів;
б) у чотирьох примірниках:
на офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців-жінок, курсантів ВНЗів;
в) у трьох примірниках: на військовослужбовців строкової служби (військовозобов'язаних), визнаних непридатними до військової служби (для подальшого проходження зборів), а також звільнених з військової служби безпосередньо із військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу, на офіцерів запасу, членів сімей офіцерів, прапорщиків.
У подальшому, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом...
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово- лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово- лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що свідоцтво про хворобу є формою постанови ВЛК, що видається в разі встановлення непридатності до військової служби повністю або тимчасово. Це офіційний документ, який фіксує висновок військово-лікарської комісії про стан здоров'я особи та ступінь придатності до служби.
Суд звертає увагу, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай безпосередніх індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушень закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи. Позови "в інтересах законності" не мають на меті захист порушених суб'єктивних прав, а тому в таких справах не може бути реалізовано завдання адміністративного судочинства.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.
У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.
Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.
У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.
Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами КАС України.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі № 712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про хворобу №123/2200 від 4 березня 1996 року, складеного військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_2 , терапевтичного профілю, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
При цьому, позивач просить суд зобов'язати відповідача направити на адресу ОСОБА_1 копію довідки військово - лікарської комісії від 4.03.1996 року.
Між тим, позивачем не надано жодних документів, які б підтверджують факт наявності запитуваної довідки військово - лікарської комісії від 4.03.1996 року.
При цьому, враховуючи приписи Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України (далі- Положення), яке було введено в дію з 1 березня 1994 року (пункт 260), на час визнання позивача непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час складалось свідоцтво про хворобу, наявне в матеріалах справи.
Отже, в даному випадку відсутнє порушення прав ОСОБА_1 , яке б потребувало судового захисту.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом відсутності порушеного права позивача та безпідставності його вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 жовтня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кочанова П.В.