23 жовтня 2025 року м. Київ Справа № 320/12633/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши в письмовому провадженні питання про розподіл судових витрат у справі
за позовною заявою ОСОБА_1
до Міністерства економіки України
про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економіки України від 24.02.2025 № 135-K в частині звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора департаменту праці та зайнятості Міністерства економіки України з дати звільнення;
- стягнути з Міністерства економіки України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 відкрито адміністративне провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
08.05.2025 відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
09.05.2025 позивач у відповідь на заяву про закриття провадження подав заяву про компенсацію судових витрат, в якій зазначив, що у зв'язку із втратою чинності оскаржуваного наказу, позовні вимоги позивача задоволені позасудовим шляхом та просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Враховуючи, що 24.04.2025 відповідач видав наказ № 348-К, відповідно до якого визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства економіки України від 24.02.2025 № 135-K «Про звільнення ОСОБА_1 », суд дійшов висновку, що відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб та постановив ухвалу про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, а не за пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 провадження у справі закрито, а відповідачу встановлено строк для подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (у разі необхідності).
29.05.2025 відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому просив:
1) зменшити розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, які можуть підлягати розподілу між сторонами до розміру не більше 2 000,00 грн;
2) відмовити у задоволені заяви позивача про компенсацію судових витрат щодо стягнення з Мінекономіки витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн у справі № 320/12633/25 шляхом не покладання на Мінекономіки витрат на правничу допомогу та будь-яких інших судових витрат.
Обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач вказує, що у разі закриття провадження у справі, суд за клопотанням особи стягує з іншої сторони судові витрати, пов'язані з розглядом справи лише у випадку якщо такий спір було вирішено на користь такої особи, проте у цьому випадку спір, як про це і зазначає позивач було вирішено позасудовим шляхом, а судовий розгляд справи з належним дослідженням доказів та обставин справи не відбувся як і не було вирішено спір у судовому порядку (без винесення (прийняття) судового рішення по суті.
Дії суду щодо заміни підстав закриття провадження у даній справі відповідач вважає передчасними, тому що ніякого, як про це зазначає суд порушеного права позивача не існувало та не існує в силу відсутності судового рішення, яким було б визнано протиправним оскаржуваний у цій справі наказ Мінекономіки. Внаслідок закриття судом провадження на підставі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України відповідач буде змушений нести додатковий фінансовий тягар.
Відповідач просить врахувати висновки Верховного Суду у постановах від 27.04.2023 у справі № 260/3162/22, у постанові від 09.12.2020 у справі № 1.380.2019.001303, у яких суд вирішив понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов'язок їх відшкодування на іншу сторону.
На думку відповідача, позивачем не доведено належними і допустимими доказами необхідність використання ним професійної правничої допомоги.
Мінекономіки наголошує, що правова позиція сторін у даній страві не змінювалась, необхідність адвокату вивчати додаткові джерела права не було, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги та інші обставини, тобто, підготовка цієї справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи та вважає, що заявлені витрати позивача в сумі 10 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру враховуючи наступне:
- підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, що підтверджується ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 про відкриття спрощеного позовного провадження у даній справі без виклику сторін (малозначність справи);
- у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів;
- нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося;
- відсутність участі у судових засіданнях, оскільки справу відкрито у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Відтак, на думку відповідача, позивач має право заявити про витрати на правничу допомогу у цій справі у розмірі не більше 2 000,00 грн.
01.06.2025 позивач подав заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому вказав, що фактичне визнання позову є результатом юридичного захисту, а не відсутності спору. Оскільки саме подання позову спричинило зміну позиції відповідача, визнання оскаржуваного наказу таким, що втратив чинність є результатом роботи адвоката і належного процесуального захисту.
Позивач наголосив, що реальність адвокатських витрат підтверджується належними і допустимими доказами по справі: копією додатку до договору про надання правничої допомоги від 13.03.2025; копією ордеру; копією квитанції про оплату надання правничої допомоги від 13.03.2025; копією акту виконаних робіт від 09.05.2025 (в якому зазначено витрати робочого часу на створення адвокатом документів по справі), складеного на підставі договору про надання правничої допомоги від 13.03.2025.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України у випадку закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Судові витрати, за приписами частини першої статті 132 КАС України, складаються зі судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх, відповідно, частиною третьою цієї статті віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до частини другої статті 134 КАС України підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами.
Загальний порядок розподілу судових витрат визначений статтею 139 КАС України. Разом з тим, вказана норма не передбачає алгоритму розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Водночас частина восьма статті 139 КАС України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, за відсутності чіткого правового регулювання процесуальним законом розподілу судових витрат саме у спірному випадку, суд має керуватися принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.
Подібні висновки щодо розподілу витрат на правничу допомогу у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України наводились Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 у справі № 260/3162/22, від 05.03.2025 у справі № 160/17422/23, від 07.08.2025 у справі № 520/25012/24 та ін.
Заперечення відповідача щодо закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд до уваги не бере, оскільки вони не є предметом розгляду питання про розподіл судових витрат. Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Оскільки ухвала Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у встановленому законом порядку не оскаржена та не скасована, суд вважає, що оскаржувані позивачем у цій справі порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень (відповідачем).
Таким чином, враховуючи, що закриття провадження у справі обумовлене самостійним виконанням відповідачем вимог позивача, які стали підставою для звернення останнього з відповідною позовною заявою, суд вважає, що витрати з надання правничої допомоги адвоката підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо посилання відповідача на висновки Верховного Суду у постановах від 27.04.2023 у справі № 260/3162/22, від 09.12.2020 у справі № 1.380.2019.001303, у яких суд вирішив понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов'язок їх відшкодування на іншу сторону, суд зазначає наступне. Результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній ситуації, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень та їх сукупної правової оцінки. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм. Відповідно остаточні рішення Верховного Суду у наведених відповідачем справах не зобов'язують суд прийняти аналогічні рішення у цій справі. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 520/25012/24 (постанова від 07.08.2025).
Твердження відповідача про те, що внаслідок закриття судом провадження на підставі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України відповідач буде змушений нести додатковий фінансовий тягар суд оцінює критично. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у справі № 640/3098/20 (постанова від 28.04.2021), метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами необхідність використання ним професійної правничої допомоги, то суд наголошує, що предметом доказування відповідно до статті 134 КАС України є склад та розмір витрат на правничу допомогу, а не необхідність її використання.
Щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 140/2165/19, від 17.10.2024 у справі № 580/7963/21, від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23.
У справі № 826/6958/17 (постанова від 18.05.2022) Верховний Суд наголосив, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 280/5922/21, від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22 та від 24.01.2025 у справі № 280/2190/21.
Суд бере до уваги, що відповідач вважає, що розмір судових витрат 10 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.
На думку відповідача, заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Верховний Суд у справі № 380/28411/23 (постанова від 05.12.2024) вказав, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Суд бере до уваги, що на підтвердження реальності адвокатських витрат позивач надав суду копією додатку до договору про надання правничої допомоги від 13.03.2025; копію квитанції про оплату надання правничої допомоги від 13.03.2025; копію акту виконаних робіт від 09.05.2025 (в якому зазначено витрати робочого часу на створення адвокатом документів по справі), складеного на підставі договору про надання правничої допомоги від 13.03.2025.
Відповідно до акту виконаних робіт від 09.05.2025 адвокат Деркач Вероніка Валеріївна здійснила такі дії в межах надання правничої допомоги позивачу: складання позовної заяви - 6 годин робочого часу; складання заперечення на заяву відповідача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження справи № 320/12633/25 - 45 хвилин робочого часу; ознайомлення з відзивом відповідача - 2 години робочого часу; складання письмової відповіді на відзив - 2 години робочого часу.
Також суд зауважує, що, якщо сторони погодили гонорар за послуги адвоката у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є необов'язковим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 910/13078/23 (додаткова постанова від 26.02.2025).
Відтак, суд доходить висновку, що позивач підтвердив реальність витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений позивачем не є співмірним з критеріями, встановленими, частиною п'ятою статті 134 КАС України з огляду на те, що, як вказує відповідач, підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, що підтверджується ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 про відкриття спрощеного позовного провадження у даній справі без виклику сторін (малозначність справи); у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося; відсутність участі у судових засіданнях, оскільки справу відкрито у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним з огляду на складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Водночас суд вважає, що співмірними зі зазначеними вище критеріями є витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 238, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд,
1. Заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат - задовольнити часткового.
2. Клопотання Міністерства економіки України про зменшення розміру судових витрат - задовольнити частково.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економіки України (адреса: 01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, буд. 12/2; ЄДРПОУ: 37508596) витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень.
4. Копію ухвали суду надіслати (вручити) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Сас Є.В.