Рішення від 23.10.2025 по справі 640/1220/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року Київ № 640/1220/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

у січні 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС України).

Просила суд:

- визнати недійсним у частині визначення строку його дії контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 15.10.2020, з урахуванням внесених змін додатковою угодою № 243 до контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 15.10.2020;

- визнати протиправними та скасувати наказ Державної податкової служби України № 2291-о від 25.11.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » і поновити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на посаді головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393) або на іншій рівнозначній посаді у Державній податковій службі України, що відповідає освіті, фаху і досвіду ОСОБА_1 , з 04.12.2021;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо нездійснення обов'язкового працевлаштування ОСОБА_1 та зобов'язати працевлаштувати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на посаді головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби України або на іншій рівнозначній посаді у Державній податковій службі України (код ЄДРПОУ: 43005393), що відповідає освіті, фаху і досвіду Ягмурової Тетяни Валеріївни, з 04.12.2021;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, що полягає у ненарахуванні у жовтні та листопаді 2021 лікарняних та перерахунку відпускних ОСОБА_1 , затримки у нарахуванні лікарняних та перерахунку відпускних за період з листопада 2021 року до 09.12.2021;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - з 04.12.2021 по день фактичного поновлення на посаді у розмірі 656,29 грн за кожен день прогулу, з урахуванням податків і зборів, нарахувань Єдиного соціального внеску та індексу інфляції;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , заборгованість із виплати належних сум при звільненні у загальному розмірі 103 339,91 грн (сто три тисячі триста тридцять дев'ять гривень 91 копійка), що підлягали виплаті при звільненні, з урахуванням податків і зборів, нарахувань Єдиного соціального внеску та індексу інфляції;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , середній заробіток за весь час затримки здійснення повного розрахунку, починаючи з 04.12.2021 i по день фактичного розрахунку з розрахунку середньоденної заробітної плати Позивача у розмірі 656,29 грн, з урахуванням податків і зборів, нарахувань Єдиного соціального внеску та індексу інфляції;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , завдану моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень);

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2022 (суддя Шейко Т.І.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 01.03.2022.

10.02.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2022 (суддя Шейко Т.І.) закрито підготовче провадження та призначено засідання для розгляду справи по суті на 16.08.2022.

10.08.2022 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано заяву про відвід судді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2022 (суддя Шейко Т.І.) визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі № 640/1220/22 необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шейко Т.І. для вирішення питання про відвід до автоматичного розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу щодо розгляду заяви про відвід.

17.08.2022 на офіційну електронну пошту Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява від 13.08.2022 про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог).

У заяві від 13.08.2022 про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог) ОСОБА_1 просила суд:

- визнати бездіяльність Державної податкової служби України щодо нездійснення обов'язкового працевлаштування ОСОБА_1 протиправною та зобов'язати працевлаштувати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на посаді головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби України або на іншій рівнозначній посаді у Державній податковій службі України (код ЄДРПОУ 43005393), що відповідає освіті, фаху і досвіду Ягмурової Тетяни Валеріївни, з 04.12.2021;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, що полягає у ненарахуванні та виплаті у жовтні 2021 допомоги по тимчасовій непрацездатності та відпускних ОСОБА_1 ;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 04.12.2021 по день фактичного поновлення чи працевлаштування на посаді в Державній податковій службі України у розмірі 583,37 грн за кожен день прогулу та компенсувати втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат за період вимушеного прогулу на суми несвоєчасних виплат;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 заборгованість із виплати належних сум при звільненні у загальному розмірі 51 645,37 грн (п'ятдесят одна тисяча шістсот сорок п'ять гривень 37 копійок), що підлягали виплаті при звільненні та середній заробіток за час затримки здійснення повного розрахунку з 03.12.2021 по день винесення рішення судом (з розрахунку 583,37 грн за кожен день затримки у виплаті) та компенсувати втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат на суми несвоєчасних виплат;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 завдану моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень);

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з Державної податкової служби України, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 12834,14 грн та компенсувати втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат за період вимушеного прогулу на суми несвоєчасних виплат, визнаних судом.

Також 17.08.2022 на офіційну електронну пошту Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2022 (суддя Смолій І.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Шейко Т.І. - відмовлено.

06.09.2022 суддею Шейко Т.І. відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, подано заяву про самовідвід від розгляду справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2022 (суддя Шейко Т.І.) заяву судді Шейко Т.І. про самовідвід від розгляду адміністративної справи задоволено, відведено суддю Шейко Т.І. від розгляду справи, передано адміністративну справу № 640/1220/22 для визначення складу суду згідно із частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2022 (суддя Клочкова Н.В.) прийнято адміністративну справу до провадження судді Клочкової Н.В., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 (суддя Клочкова Н.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції в адміністративній справі № 640/1220/22 - відмовлено.

09.01.2023 позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2022.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2023 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2022 - відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.06.2023, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі № 640/1220/22 - повернуто скаржнику.

На виконання пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Шостим апеляційним адміністративним судом скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 26.03.2025 справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 адміністративну справу прийнято до провадження судді Кушнової А.О. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.06.2025.

02.05.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано додаткові пояснення у справі.

11.06.2025 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про виключення із числа представників адвоката Романаускаса Володимира АО «Тріолекс».

12.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну територіальної підсудності, у якій просила суд:

- змінити територіальну підсудність справи та передати її для розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду (м. Ужгород) або іншого ближчого до кордону з Європейським Союзом суду;

- розглянути цю заяву до 24.06.2025 - дати призначеного засідання;

- припинити розгляд справи по суті до ухвалення рішення щодо цієї заяви;

- врахувати обставини позивача як вимушено переміщеної особи, матері неповнолітніх дітей, яка перебуває під захистом іншої держави та не може безпечно прибути в Київ до будинку, який зазнав ушкоджень та до суду, який знаходиться у місті постійних обстрілів.

У підготовче засідання 24.06.2025 з'явився представник відповідача. Позивач у підготовче засідання 24.06.2025 не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

При цьому, у матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи без її участі, подана позивачем через підсистему «Електронний суд» 10.10.2022 (т. 2, а.с. 146).

Ураховуючи те, що суддя Кушнова А.О. перебувала в основній щорічній відпустці у період з 30.05.2025 по 23.06.2025 включно, докази у справі, а саме - клопотання позивача від 11.06.2025 про виключення із числа представників адвоката Романаускаса Володимира АО «Тріолекс» та клопотання від 12.06.2025 про зміну територіальної підсудності справи, передано судді Кушновій А.А. канцелярією суду 24.06.2025.

Протокольною ухвалою суду від 24.06.2025 у задоволенні клопотання позивача про зміну територіальної підсудності справи та передачі справи для розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду (м. Ужгород) або іншого ближчого до кордону з Європейським Союзом суду - відмовлено.

У підготовчому засіданні 24.06.2025 судом долучено до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача, подані 02.05.2025 через підсистему «Електронний суд».

В ухвалі від 24.06.2025 суд роз'яснив позивачу про можливість подання заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України та вказав, що у зв'язку із цим розгляд питання про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову від 13.08.2022 судом не здійснювався.

У зв'язку з наведеним, ухвалою суду від 24.06.2025 відкладено підготовче засідання до 08.07.2025 до 12:00 год.

03.07.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем (заявником) подано заяву про відвід судді (далі - заява від 03.07.2025).

Ухвалою суду від 07.07.2025 визнано відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі № 640/1220/22 - необґрунтованим.

Матеріали справи передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025, у зв'язку з визнанням ухвалою суду від 07.07.2025 відводу судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. необґрунтованим, заява про такий відвід розподілена на суддю Горобцову Я.В. для її розгляду в порядку, встановленому частиною четвертою статті 40 Кодексу.

Ухвалою суду від 08.07.2025 (суддя Горобцова Я.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі № 640/1220/22 - відмовлено.

08.07.2025 канцелярією суду зареєстровано клопотання позивача від 07.07.2025, подане через підсистему «Електронний суд», про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якій позивач просила суд визнати її неявку на судове засідання 08.07.2025 такою, що викликана поважними причинами та відкласти судове засідання до визначення нового складу суду та можливості особистої участі позивача.

Також 08.07.2025 позивачем подано через підсистему «Електронний суд» повторну заяву від 07.07.2025 про відвід судді Кушнової А.О. від розгляду справи № 640/1220/22.

Підготовче засідання, призначене на 08.07.2025 о 12:00 год., знято з розгляду у зв'язку з надходженням повторної заяви позивача про відвід судді.

Ухвалою суду від 10.07.2025 (суддя Кушнова А.О.) визнано відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі № 640/1220/22 - необґрунтованим.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025, у зв'язку з визнанням ухвалою суду від 10.07.2025 відводу судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. необґрунтованим, заява про такий відвід розподілена на суддю Парненко В.С. для її розгляду в порядку, встановленому частиною четвертою статті 40 Кодексу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 (суддя Парненко В.С.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі № 640/1220/22 - відмовлено. Передано адміністративну справу для продовження розгляду.

15.07.2025 (зареєстровано канцелярією суду 16.07.2025) через підсистему «Електронний суд» позивачем подано втретє заяву від 15.07.2025 про відвід судді Кушнової А.О. на підставі нововиявлених обставини.

Ухвалою суду від 18.07.2025 (суддя Кушнова А.О.) визнано відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі № 640/1220/22 - необґрунтованим.

Матеріали справи передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог частини першої статті 31 Кодексу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025, у зв'язку з визнанням ухвалою суду від 18.07.2025 відводу судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі № 640/1220/22 необґрунтованим, заява про такий відвід розподілена на суддю Леонтовича А.М. для її розгляду в порядку, встановленому частиною четвертою статті 40 Кодексу.

Ухвалою суду від 21.07.2025 (суддя Леонтович А.М.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кушнової А.О. в адміністративній справі № 640/1220/22 - відмовлено.

Ухвалою суду від 25.07.2025 призначено підготовче засідання на 05.09.2025 о 09:30 год. Повідомлено, що судове засідання відбуватиметься у приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 2-й під'їзд, 10-й поверх). Викликано для участі у судовому засіданні учасників справи (їх представників).

Між тим 01.09.2025 у підсистемі «Електронний суд» позивачем сформовано та подано заяву про повторний (четвертий) відвід судді Кушнової А.О.

Ухвалою суду 03.09.2025 (суддя Кушнова А.О.) визнано відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі № 640/1220/22 - необґрунтованим.

Матеріали справи передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог частини першої статті 31 Кодексу.

Підготовче засідання, призначене на 05.09.2025, знято з розгляду у зв'язку із необхідністю вирішення заяви позивача про відвід судді Кушнової А.О.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025, у зв'язку з визнанням ухвалою суду від 03.09.2025 відводу судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі № 640/1220/22 необґрунтованим, заява про такий відвід розподілена на суддю Дудіна С.О. для її розгляду в порядку, встановленому частиною четвертою статті 40 Кодексу.

Ухвалою суду від 05.09.2025 (суддя Дудін С.О.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кушнової А.О. в адміністративній справі № 640/1220/22 - відмовлено.

08.09.2025 адміністративна справа передана судді Кушновій А.О. для розгляду.

08.09.2025 від судді Кушнової А.О. надійшла заява про самовідвід, яка ухвалою суду від 09.09.2025 - задоволена.

Справу передано для визначення іншого судді згідно із частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 цю справу передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Відповідно до частини другої статті 35 Кодексу, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 адміністративну справу № 640/1220/22 прийнято до свого провадження суддею Скрипкою І.М. та постановлено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В ухвалі суду від 06.10.2025 зазначено про те, що в матеріалах справи наявні заяви по суті справи (відзив на позовну заяву, відповідь на відзив), тож відсутня необхідність у повторному їх отриманні.

Крім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2025, заяву про зміну предмета позову - залишено без розгляду.

08.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. у справі № 640/1220/22 (зареєстрована в суді 09.10.2025).

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Скрипки І.М. у період з 13.10.2025 по 21.10.2025 заяву розглянуто 22.10.2025.

Ухвалою суду від 22.10.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. у справі № 640/1220/22.

Матеріали адміністративної справи № 640/1220/22 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 для розгляду заяви про відвід судді Скрипки І.М. адміністративну справу передано на розгляд судді Кочанової П.В.

Ухвалою суду від 23.10.2025 (суддя Кочанова П.В.) відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Скрипки І.М. від розгляду адміністративної справи № 640/1220/22.

Ухвалою суду від 23.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу.

Ухвалою суду від 23.10.2025 відхилено зауваження ОСОБА_1 щодо технічного запису та протоколу судового засідання від 24.06.2025 № 4739182, які подані через підсистему «Електронний суд» 14.07.2025 та електронною поштою 14.07.2025.

Ухвалою від 23.10.2025 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про розгляд цієї справи за правилами загального провадженя. При цьому, суд наголошує, що у позовній заяві ОСОБА_1 просила здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею був укладений Контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, на підставі якого вона була призначена на посаду головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків департаменту електронних сервісів ДПС України, бажаючи реалізувати своє право на просування по службі. Стверджує, що обов'язки, які нею виконувались, мали безстроковий характер, що виключає можливість застосування положень пункту 3 частини другої статті 34 Закону України «Про державну службу» у частині строкового призначення державного службовця. Окрім цього, позивач посилається на невідповідність Контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, вимогам Порядку укладання контрактів про проходження державної служби, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 17.06.2020 № 494. Зазначає, що нею було отримано попередження про наступне припинення контракту та звільнення з займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» 06.06.2021, однак протягом 30 календарних днів трудові відносини відповідачем не були припинені, тому, за висновком позивача, такі відносини набули ознак безстрокових. Разом із цим позивачем наголошено, що після відновлення проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби, конкурсу на займану нею посадою оголошено не було, чим позбавлено права на продовження державної служби. Підкреслює, що відповідачем протиправно надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку лише до 03.12.2021, не виконано обов'язку щодо працевлаштування, передбаченого частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України. При цьому, позивач наполягає на порушенні відповідачем строків розрахунку при звільненні, невиплаті їй всіх сум при звільненні, що має своїм наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої положеннями статті 117 Кодексу законів про працю України. Також стверджує, що ДПС України завдано їй моральну шкоду.

Відповідач проти позову заперечував і просив відмовити у задоволенні позову. Наголошували, що укладений з позивачем Контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, містить умови його припинення, які є підставою для звільнення особи з посади. Вказали, що реалізація спеціально-дозвільного принципу у застосуванні до спірних правовідносин не передбачає переведення державних службовців на державну службу шляхом укладення контрактів, на рівнозначні або нижчі посади, оскільки це прямо встановлено законодавством. Відповідач зазначає, що надання соціальної відпустки ОСОБА_1 було можливо виключно у межах строку дії укладеного контракту, що і було зроблено ДПС України. Також відповідач наголошує на своєчасності здійснення розрахунків при звільненні та виплати позивачу всіх належних їй сум. Окрім цього, ДПС України вважає вимоги позивача про стягнення моральної шкоди безпідставними.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, де вказано про безпідставність тверджень і доводів ДПС України; наголошено на обґрунтованості позовних вимог.

Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 290 «Деякі питання призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, Державною податковою службою України видано наказ від 31.08.2020 № 880-о «Про оголошення добору», яким згідно із пунктом 1 наказано оголосити добір на вакантні посади державної служби категорії «Б» і «В», призначення на які здійснюється Головою ДПС, шляхом укладення контракту на проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, згідно з додатком (далі - Наказ № 880-о) (т. 1, а.с. 37).

Додатком до Наказу № 880-о визначено перелік вакантних посад державної служби категорій «Б» і «В», призначення на які здійснюється Головою ДПС, на які оголошується добір (т. 1, а.с. 58-59).

02.10.2020 уповноваженою особою з проведення співбесіди, заступником Голови ДПС Михайлом Тітарчуком внесено голові Державної податкової служби України Олексію Любченку обґрунтоване подання № 124 про призначення Ягмурової Тетяни Валеріївни на вакантну посаду головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів шляхом укладення з нею контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2 (т. 1, а.с. 60).

15.10.2020 між Державною податковою службою України в особі голови Державної податкової служби України Любченка Олексія Миколайовича, який діє на підставі Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, з однієї сторони, та громадянином ОСОБА_1 (далі - Сторони Контракту), яка призначається на посаду головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів, з іншої сторони, укладено Контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2 (далі - Контракт) (т. 1, а.с. 61-64).

Як узгоджено у пункті 19 Контракту він набирає чинності після його підписання сторонами з дати, визначеної в акті про призначення особи на посаду головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів, як дата початку виконання посадових обов'язків.

Згідно з пунктом 20 Контракту він укладений на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами відбору відповідно до законодавства.

Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладання контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За нормами пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від

13.04.2020 № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пункту 22 Порядку призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Типового контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 290 «Деякі питання призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (зі змінами), Державною податковою службою України видано наказ від 15.10.2020 № 1069-о «Про призначення ОСОБА_1 », яким наказано призначити ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби України з 16.10.2020 до дня визначення переможця на цю посаду за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства, але не більше двох місяців після відміни карантину.

Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладання контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України респіраторної хвороби СOVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - наказ № 1069-о (т. 1, а.с. 187-188)).

Разом із цим, 17.03.2021 Сторонами Контракту підписано Додаткову угоду № 243 до Контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2 від 15.10.2020 (далі - Додаткова угода) (т. 1, а.с. 68).

У відповідності до пункту 1 Додаткової угоди Сторони Контракту, відповідно до підпункту 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.02.2021 № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», погодили внести зміни до пункту 20 Контракту, виклавши його у такій редакції:

« 20. Цей контракт про проходження державної служби на період дії карантину установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, діє до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не довше 05.12.2021».

07.05.2021 позивача ознайомлено з Попередженням про наступне припинення Контракту, в якому зазначено про те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу України», абзацу четвертого пункту 17 Контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, ОСОБА_1 попереджається про наступне припинення контракту, що є підставою для звільнення з посади головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби України (далі - попередження) (т. 1, а.с. 69).

Разом із цим, як свідчать матеріали справи, 25.11.2021 ДПС України видано наказ № 2291-о, відповідно до пункту 1 якого наказано звільнити ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби України 03.12.2021, у зв'язку із закінченням строку дії контракту, частина перша статті 85 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» (зі змінами) (далі - наказ № 2291-о, спірне та/або оскаржуване рішення) (т. 1, а.с. 103).

Згідно з пунктом 2 наказу № 2291-о наказано вважати, що дію контракту про проходження державної служби на період дії карантину установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, від 15.10.2020 припинено.

Уважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).

За визначенням у частині другій статті 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

За правилами статті 21 Закону № 889-VIII вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.

За нормами частин першої, другої та третьої статті 22 Закону № 889-VIII, з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Конкурс проводиться: 1) на зайняття вакантної посади державної служби; 2) на посаду на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігається посада державної служби; 3) на посади державної служби, що займають особи, припинення державної служби яких має відбутися відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 цього Закону; 4) на посади державної служби категорії «А», що займають особи, у яких спливає строк призначення.

У випадках, передбачених пунктами 3 і 4 цієї частини, конкурс може бути оголошено не раніше ніж за два місяці до настання відповідної події.

У разі наявності декількох посад державної служби категорій «Б» і «В» у державному органі з однаковими посадовими обов'язками та вимогами до професійних компетентностей, визначеними в умовах проведення конкурсу, може проводитись один конкурс.

Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійних компетентностей, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття посади.

Особливості проведення конкурсу державних службовців на посади в органах судової влади визначаються законом.

Порядок проведення конкурсу визначає зокрема: 1) умови проведення конкурсу; 2) вимоги щодо оприлюднення інформації про посади державної служби та оголошення про проведення конкурсу; 3) склад, порядок формування та повноваження конкурсної комісії; 4) порядок прийняття та розгляду інформації для участі в конкурсі; 5) етапи оцінювання кандидатів на зайняття посад державної служби та порядок їх проведення; 6) методи оцінювання кандидатів на зайняття посад державної служби.

Аналіз наведеного свідчить, що вступ на державну службу відбувається на конкурсній основі відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.

У той же час, відповідно до пункту 8 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 13.04.2020 № 553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 553-IX) тимчасово, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зупинити дію положень Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43 із наступними змінами) та Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 38, ст. 385 із наступними змінами) в частині проведення конкурсів на посади державної служби та призначення на посади державної служби за результатами конкурсу. У новостворених органах державної влади, що були утворені протягом дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, добір на посади державної служби в установленому Кабінетом Міністрів України порядку не проводиться. Призначення на посади державної служби в таких органах державної влади здійснюється виключно за результатами конкурсу, проведеного відповідно до положень Закону України «Про державну службу».

Установити, що у період, визначений в абзаці першому цього пункту:

для призначення на посади державної служби суб'єктом призначення або керівником державної служби першочергово розглядаються кандидатури, запропоновані Комісією з питань вищого корпусу державної служби або конкурсною комісією за результатами процедур конкурсного відбору, зокрема, у разі, коли строк оприлюднення результатів конкурсу перевищує 45 календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення такого конкурсу. Інші оголошені конкурси на посади державної служби, результати яких не оприлюднені, скасовуються;

у разі відсутності або відхилення суб'єктом призначення або керівником державної служби кандидатур, запропонованих Комісією з питань вищого корпусу державної служби або конкурсною комісією за результатами процедур конкурсного відбору, суб'єкт призначення або керівник державної служби може призначити на посади державної служби особу шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця (переможців) конкурсу, оголошеного згідно з абзацом шостим цього пункту.

Призначення на посади державної служби здійснюється в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, який визначає механізм добору на посади державної служби шляхом проведення співбесід з визначеними суб'єктом призначення посадовими особами.

Граничний строк перебування особи на зазначеній посаді державної служби, призначення на яку відбулося відповідно до порядку, встановленого цим пунктом, становить не більше двох місяців після відміни карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Кабінету Міністрів України в двотижневий строк після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, забезпечити оголошення конкурсів на посади державної служби, призначення на які відбулися відповідно до порядку, встановленого цим пунктом.

Закон № 553-IX набрав чинності 18.04.2020.

Одночасно, відповідно до абзацу п'ятого пункту 8 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 13.04.2020 № 553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України схвалено постанову від 22.04.2020 № 290 «Деякі питання призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Названою постановою затверджено Порядок призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Порядок № 290) та Типовий контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Типовий Контракт).

Відповідно до пункту 3 зазначеної постанови Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та місцевим державним адміністраціям: забезпечити у двотижневий строк після відміни карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - карантин), оголошення конкурсів на посади державної служби, призначення на які здійснилися відповідно до Порядку; утриматися на період дії Порядку та після відміни карантину від переведення державних службовців, призначених на державну службу шляхом укладення контрактів на підставі Типового контракту, затвердженого цією постановою, на рівнозначні або нижчі посади; забезпечити внесення до контрактів про проходження державної служби на період дії карантину змін щодо обмеження граничних строків їх дії з урахуванням положень абзацу шостого пункту 8 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 13.04.2020 № 553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Згідно з пунктом 1 Порядку № 290 він визначає механізм добору на вакантні посади державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Постанова № 290).

За нормами пункту 2 Порядку № 290 добір і призначення осіб на вакантні посади державної служби відповідно до цього Порядку здійснюється у виняткових випадках, пов'язаних з необхідністю виконання завдань і функцій державних органів на період дії карантину.

Положеннями пункту 11 Порядку № 290 регламентовано, що у разі відсутності або відхилення суб'єктом призначення або керівником державної служби в державному органі кандидатур, запропонованих Комісією або конкурсною комісією за результатами процедур конкурсного відбору, у порядку, передбаченому пунктами 3-10 цього Порядку, суб'єкт призначення або керівник державної служби в державному органі може призначити на посаду державної служби особу шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби в державному органі переможця конкурсу.

Згідно з пунктами 21, 22 та 23 Порядку № 290, суб'єкт призначення або керівник державної служби в державному органі розглядає таке подання та приймає рішення про укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину (далі - контракт), який укладається на підставі Типового контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 290, або про відхилення поданої кандидатури.

Строк дії контракту встановлюється на період дії карантину та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно законодавства.

Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб'єктом призначення або керівником державної служби в державному органі після підписання контракту.

Таке рішення оформляється шляхом видання відповідного наказу (розпорядження).

У разі відмови особи від підписання контракту або ознайомлення з рішенням про призначення на посаду державної служби вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби.

При цьому відповідно до пункту 3 Типового контракту цей контракт є особливою формою строкового трудового договору.

Абзацом 2 пункту 21 Типового контракту регламентовано, що граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Надалі відповідно до Закону України від 23.02.2021 № 1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», який набув чинності 06.03.2021 (далі - Закон № 1285-IX), пункт 8 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» виключено.

Окрім цього, постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 290 «Деякі питання призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», визнана такою, що втратила чинність на підставі пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 237 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 237).

Пунктом 2 Постанови № 237 установлено, що контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - контракти на період дії карантину), які укладені з особами, щодо яких прийнято рішення про призначення на посаду державної служби до набрання чинності Законом України від 23.02.2021 № 1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», продовжують діяти на тих самих умовах з урахуванням зміни граничних строків дії таких контрактів.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 237, серед іншого, постановлено Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та місцевим державним адміністраціям утриматися від переведення державних службовців, призначених на посади державної служби шляхом укладення контрактів на період дії карантину, на інші посади державної служби.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1285-ІХ контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, укладені до набрання чинності цим Законом, діють до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не більше дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що до набрання чинності Законом № 553-IX, тобто до 17.04.2020, вступ на державну службу відбувався за результатами конкурсного відбору відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 246 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби».

Після набрання чинності Законом № 553-IX, тобто з 18.04.2020 було змінено порядок призначення на посади державної служби безпосередньо на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та затверджено Типовий контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, аналіз положень Порядку № 290 дає підстави для висновку, що на період дії карантину суб'єкт призначення або керівник державної служби в державному органі вправі призначати на посаду державної служби особу без проведення конкурсу шляхом укладення контракту про проходження державної служби, який відповідає Типовому контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 290, за результатами співбесіди.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 300/3980/20

Разом із цим, у межах дії Закону № 553-IX та Порядку № 290, строк дії контракту встановлювався на період дії карантину та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно законодавства та в будь-якому випадку граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Надалі, правове регулювання з прийняттям та набранням чинності Законом

№ 1285-ІХ та Постановою № 237 було змінено, зокрема, встановлено, що контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, укладені до набрання чинності Законом № 1285-ІХ, діють до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не більше дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, з 06.03.2021 (дата набрання чинності Закону № 1285-ІХ) строки дії контрактів про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, укладених у період дії Закону № 553-IX, змінено та встановлено, що такі контракти діють до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не можуть діяти більше дев'яти місяців з дня набрання чинності Законом, тобто до 05.12.2021 або ж до дати призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, у разі якщо відповідна дата передує даті - 05.12.2021.

У свою чергу позивач, серед іншого, стверджує про безстроковий характер виконуваних нею посадових обов'язків і посилається на положення статті 34 Закону № 889-VIII та положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020

№ 494 «Про затвердження Порядку укладення контрактів про проходження державної служби» (далі - Порядок № 494).

Надаючи оцінку цим доводам позивача, як підставам позову, суд зазначає, що за правилами частини першої статті 34 Закону № 889-VIII призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.

Згідно із частиною другою статті 34 Закону № 889-VIII, строкове призначення на посаду здійснюється у разі: 1) призначення на посаду державної служби категорії «А» - на п'ять років, якщо інше не передбачено законом, з правом повторного призначення без обов'язкового проведення конкурсу на ще один строк або переведення на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу; 2) заміщення посади державної служби на період відсутності державного службовця, за яким відповідно до цього Закону зберігається посада державної служби; 3) необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають тимчасовий характер, з укладанням контракту про проходження державної служби (на посади державної служби категорій «Б» і «В»).

За положеннями частини першої статті 31-1 Закону № 889-VIII, з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Частиною другою статті 31-1 Закону № 889-VIII встановлено, що порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема, визначає: 1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом; 2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності; 3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту; 4) порядок укладання контрактів; 5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів; 6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту; 7) особливості укладання окремих контрактів.

Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається суб'єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу (частина третя статті 31-1 Закону № 889-VIII).

За приписами пунктів 1, 2 та 3 Порядку № 494, він визначає зміст, процедуру укладення, зміни та розірвання контракту про проходження державної служби (далі - контракт) як строкового трудового договору, укладеного між державним органом та особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби категорії «Б» або «В» (далі - особа).

Метою укладення контрактів є прийняття ефективних рішень з управління персоналом в державних органах для виконання завдань і функцій таких органів та/або їх структурних підрозділів, що мають тимчасовий характер.

Укладення контрактів здійснюється з дотриманням принципів законності, ефективності, прозорості та доброчесності.

За правилами передбаченими пунктом 4 та пунктом 5 Порядку № 494 контракт може бути укладено з особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби та основні посадові обов'язки за посадою якої передбачають виконання конкретного завдання (завдань), яке є заздалегідь визначеним, досяжним, з встановленими датами початку і завершення виконання (не виконується постійно).

Робота на посаді державної служби, яка передбачає укладення контракту, не може бути типовою та повторюваною.

Учасниками процедури укладення контракту є: суб'єкт призначення або керівник державної служби; переможець конкурсу на зайняття посади державної служби або державний службовець, що переводиться на відповідну посаду державної служби; служба управління персоналом.

За нормами пункту 10 Порядку № 494 особа зобов'язана виконувати завдання, визначені контрактом, особисто.

Контрактом визначаються окремі етапи виконання завдань. Про виконання окремого етапу завдання особа звітує у спосіб і в строки, визначені контрактом.

Аналізуючи наведені положення, суд наголошує, що статті 31-1, 34 Закону

№ 889-VIII у взаємозв'язку з положеннями Порядку № 494 підлягають застосуванню, зокрема, у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають тимчасовий характер, з укладанням контракту про проходження державної служби з переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби або з державним службовцем, що переводиться на відповідну посаду державної служби (на посади державної служби категорій «Б» і «В»).

Суд зауважує, що ОСОБА_1 призначена на посаду відповідно до пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 553-ІХ, пункту 22 Порядку № 290 та Типового контракту.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом

(частина друга статті 5 Закону № 889-VIII).

Аналіз викладеного у своїй сукупності свідчить, що в межах спірних правовідносин вступ, проходження та припинення державної служби на період дії карантину та, відповідно призначення позивача на посаду головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби України, було врегульовано Законом № 553-ІХ та Порядком № 290 і здійснювалось шляхом укладення контракту, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22.04.2020 № 290.

Отже, положення статей 31-1, 34 Закону № 889-VIII та приписи Порядку № 494, у цьому випадку, застосуванню не підлягають.

Посилання у поданні на те, що посада головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів необхідна для безперебійного функціонування ДПС, не свідчить про наявність ознак безстрокового характеру виконуваних позивачем посадових обов'язків.

Суд наголошує, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами Контракту, у тому числі зі строком його дії, відтак мала та, на переконання суду, була обізнана про строковий характер дії такого Контракту.

За таких обставин, доводи позивача у наведеній частині не можуть бути визнані судом прийнятними та такими, що можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача на положення частини першої статті 40 Закону № 889-VIII, з огляду на таке.

Частиною першою статті 40 Закону № 889-VIII встановлено, що просування державного службовця по службі здійснюється з урахуванням професійної компетентності шляхом зайняття вищої посади за результатами конкурсу відповідно до цього Закону.

Просування державного службовця по службі не здійснюється протягом строку застосування до нього дисциплінарного стягнення (частина друга статті 40 Закону № 889-VIII).

Суд констатує, що позивач не призначена на посаду головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів в порядку просування державного службовця по службі. Твердження позивача про можливість реалізації такої можливості виключно шляхом проведення спеціального добору, який своєю чергою, як установлено судом, був передбачений Законом № 553-ІХ та Порядком № 290, не свідчить про застосування до позивача положень частини першої статті 40 Закону № 889-VIII, тобто призначення її на посаду в порядку просування по службі.

Стосовно посилань позивача на припинення строку дії Контракту, суд зазначає таке.

У відповідності до пункту 17 Контракту дія цього контракту припиняється: у разі закінчення строку, на який укладено цей контракт; за ініціативою державного органу у разі невиконання або неналежного виконання завдань, визначених відповідно до абзацу третього пункту 6 цього контракту, протягом двох місяців підряд; у разі припинення державної служби з підстав і в порядку, визначених частиною першою статті 83 Закону України «Про державну службу».

У разі припинення дії цього контракту з підстав, передбачених абзацом третім цього пункту, державний орган повідомляє особі про припинення цього контракту не пізніше ніж за п'ять робочих днів до такого припинення.

Отже, умовами Контракту визначено підстави, за наявності яких, дія укладеного між позивачем та ДПС України Контракту припиняється.

Як уже було вказано, згідно з пунктом 20 Контракту він укладений на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами відбору відповідно до законодавства.

Додатковою угодою до Контракту та внаслідок зміни правового регулювання у частині строків дії відповідних контрактів, пункт 20 Контракту було викладено у наступній редакції: «Цей контракт про проходження державної служби на період дії карантину установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, діє до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не довше 05.12.2021».

Зі змісту спірного наказу слідує, що підставою для звільнення позивача є абзац другий пункту 17 та пункт 20 Контракту зі змінами, внесеними Додатковою угодою до Контракту та підпункт 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1285-ІХ.

При цьому в пункті 1 оскаржуваного наказу, відповідач посилається на закінчення строку дії контракту та частину першу статті 85 Закону № 889-VIII.

Частиною першою статті 85 № 889-VIII передбачено, що у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку.

У разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.

Аналіз наведеного в сукупності дає суду підстави стверджувати, що ОСОБА_1 звільнена із займаної посади у зв'язку із закінченням строку, на який укладено Контракт.

Суд при вирішенні спору по суті враховує наявне у матеріалах справи попередження про наступне припинення Контракту (т. 1, а.с. 69) від 07.05.2021, у якому зазначено про те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу України», абзацу четвертого пункту 17 Контракту про проходження державної служби на період дії карантину установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2 позивача попереджається про наступне припинення контракту, що є підставою для звільнення з посади головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби України, однак наголошує, що ОСОБА_1 не була звільнена із займаної посади із застосуванням положень частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та абзацу четвертого пункту 17 Контракту.

Відтак, всі посилання позивача у цій частині не можуть бути взяті до уваги судом та відхиляються як безпідставні.

Стосовно розбіжностей між датами спірного рішення (наказу про звільнення) - 25.11.2021 та датою безпосереднього звільнення позивача із займаної посади - 03.12.2021, суд повторно наголошує, що ОСОБА_1 звільнена із займаної посади у зв'язку із припиненням дії Контракту.

Строк дії Контракту, з урахуванням Додаткової угоди до Контракту, визначений, зокрема - не довше 05.12.2021, який своєю чергою є вихідним днем (неділя). Отже, останнім робочим днем, що передує даті - 05.12.2021 є 03.12.2021, тобто дата фактичного звільнення позивача. Суд зауважує, що у межах спірних правовідносин ОСОБА_1 не порушує питання щодо правомірності визначення ДПС України у спірному рішенні дати звільнення, тому назване не підлягає оцінці судом.

У такому випадку видача оскаржуваного наказу раніше, тобто 25.11.2021 із визначенням пізнішої дати звільнення позивача із займаної посади жодним чином не свідчить та не може свідчити про його протиправність та, як наслідок, слугувати підставою для задоволення позову.

Крім цього, суд відхиляє посилання позивача на положення частини першої статті 39-1 Кодексу законів про працю України, оскільки такі положення не вказують на продовження з позивачем трудових відносин. Суд наголошує, що дата наказу про звільнення не є тотожною з датою звільнення позивача. Припинення Контракту відбулося 03.12.2021 і саме із цієї дати відповідач звільнив ОСОБА_1 із займаної посади у зв'язку із закінченням дії Контракту.

Відтак, за висновком суду, стверджувати за наведених обставин, про набуття правовідносин між позивачем та ДПС України ознак безстрокових трудових відносин є безпідставним.

Щодо порушення відповідачем положень Закону № 1285-ІХ для припинення строку дії Контракту, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1285-ІХ конкурси на посади, що обіймають особи, з якими до набрання чинності цим Законом укладені контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оголошуються протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом відповідно до черговості укладення контрактів про проходження державної служби на відповідні посади.

Судом з'ясовано, що відповідно до наказів ДПС України від 18.02.2021 № 226 «Про внесення змін до наказу ДПС від 05.05.2020 № 194» та від 04.03.2021 № 18-ф «Про введення в дію Переліку № 1 змін до штатного розпису на 2021 рік Державної податкової служби» скорочується посада державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Державної податкової служби України без скорочення чисельності та штату державних службовців.

Наведені обставини випливають зі змісту попередження та відзиву на позовну заяву відповідача та були відомі позивачу, внаслідок її ознайомлення з таким попередженням, що підтверджується її власноручним підписом на названому попереджені.

Отже, станом на час набрання чинності Законом № 1285-ІХ займана посада позивача була скорочена, відтак на таку посаду не міг бути оголошений конкурс.

Разом із цим, суд звертає увагу на те, що позивач не надала до суду належних та достатніх доказів неможливості продовжити державну службу шляхом участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у ДПС Україні.

У відповіді на відзив позивач вказує, що 14.05.2021 успішно склала іспит на знання законодавства на загальнонаціональній платформі НАДС та підтвердила свою професійну підготовку та професійну компетентність, проте до другого етапу конкурсу ДПС України запрошення не надіслав (т. 2, а.с. 88).

Із приводу зазначеного суд звертає увагу на те, що предметом цього спору не є порядок проходження конкурсу, у якому ОСОБА_1 брала участь і участь у якому, як стверджує позивач, було їй заблоковано ДПС України.

Позивач не була позбавлена права на оскарження результатів такого конкурсу, у разі якщо вважала, що її права та охоронювані законом інтереси порушені ДПС України під час його проведення.

Суд зауважує, що у будь-якому випадку неоголошення ДПС конкурсу згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1285-ІХ не може продовжувати строки укладеного позивачем із ДПС України Контракту, з огляду на імперативні норми встановлені положеннями Закону № 1285-ІХ (не більше дев'яти місяців з дня набрання чинності Законом № 1285-ІХ).

Тому, зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що доводи позивача у цій частині є необґрунтованими.

Щодо ненадання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, суд звертає увагу на таке.

Позивачем надано ДПС України довідку від 18.11.2021 № 174 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, відповідно до якої ОСОБА_2 (син позивача) потребує домашнього догляду (далі - довідка) (т. 1, а.с. 100).

Згідно з наказом Державної податкової служби України від 22.11.2021 № 339-вб «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 », на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.11.2021, частини другої статті 58 Закону № 889-VIII, пункту 3 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки», копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 19.05.2017 серія НОМЕР_3 , довідки, Контракту наказано надати позивачу, головному державному інспектору відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних ресурсів, відпустку без збереження заробітної плати з 22.11.2021 по 03.12.2021, як матері дитини, яка потребує домашнього догляду (далі - наказ № 339-вб) (т. 1, а.с. 206).

Аналіз викладеного свідчить, що відпустка без збереження заробітної плати, як матері дитини, яка потребує домашнього догляду надана позивачу до закінчення строку дії Контракту.

Позивач стверджує порушення відповідачем вимог частини другої статті 24 Конституції України, статті 179 та статті 181 Кодексу законів про працю України. Така позиція позивача мотивовано тим, що, на її переконання, відповідна відпустка мала бути надана ДПС України до 20.05.2022, тобто до дати, визначеної у довідці.

Надаючи оцінку таким твердженням позивача, суд звертає увагу на наступне.

За змістом частини другої статті 24 Конституції України, рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Згідно із частиною другою статті 58 Закону № 889-VIII додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до закону.

У той же час державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 25 Закону № 504/96-ВР, відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною шостою статті 179 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

За нормами частини другої статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Аналізуючи наведене, суд зауважує про наявність у матері права на отримання в обов'язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Суд не заперечує щодо обставин наявності такого права позивача, однак звертає увагу, що трудові відносини між нею та ДПС України виникли на підставі Контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2 із визначеними строком його дії.

Положення чинного законодавства не передбачають умов, за наявності яких строк дії Контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2 підлягає продовженню, в разі якщо у працівника, як матері наявне право на отримання (оформлення) відпустки без збереження заробітної плати, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Суд наголошує, що за загальним правилом контракт - це письмова угода між сторонами, що укладається у випадках, передбачених законодавством, та встановлює взаємні зобов'язання, права та відповідальність сторін. Особливо він застосовується як особлива форма трудового договору, де, на відміну від звичайного трудового договору, встановлюються конкретний строк дії, умови праці, оплати та розірвання за угодою сторін.

Отже, суд уважає, що позивач, укладаючи Контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2 була обізнана та в будь-якому випадку мала бути обізнана, як особа, що претендує на зайняття посади державного службовця з істотними умовами такого контракту, строком його дії та відповідним нормативно-правовим регулюванням, на підставі якого такий контракт був укладений.

Суд звертає увагу, що згідно з положеннями частини другої статті 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, суд уважає, що позивач самостійно виявила бажання укласти Контракт, тобто погодилась із умовами, які викладені в останньому, у тому числі щодо строку його дії.

При цьому відповідач, надаючи відпустку позивачу без збереження заробітної плати на строк дії Контракту, діяв правомірно, оскільки наявність права позивача на її отримання у межах спірних правовідносин, не дає підстави для продовження строку дії Контракту, з умовами якого позивач погодилась, укладаючи та підписуючи останній.

Положення, які на переконання позивача були порушені відповідачем у контексті спірних правовідносин, можуть бути застосовані виключно в межах строку дії Контракту.

Суд резюмує відсутність у діях ДПС України порушення вимог частини другої статті 24 Конституції України, статті 179 та статті 181 КЗпП України.

Також суд відхиляє посилання позивача на положення частини третьої статті 184 КЗпП України, з огляду на таке.

Названа норма передбачає, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Аналіз частини третьої статті 184 КЗпП України свідчить, що відповідна заборона встановлено безпосередньо у разі звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Суд зауважує, що позивач не була звільнена з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а була звільнена у зв'язку із закінченням строку дії Контракту.

Окрім того, положення частини третьої статті 184 КЗпП України регламентують наявність права роботодавця звільнити такого працівника з обов'язковим його працевлаштуванням навіть після закінчення строкового договору.

За визначенням у частині першій статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом пункту 3 частини першої статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

За правилами частини третьої статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Суд у межах спірних правовідносин звертає увагу, що між позивачем та відповідачем укладено Контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, який хоча і містить визначений строк його дії, проте, ураховуючи правову природу (підстави) його укладення, не передбачає можливість застосування положень КЗпП України.

Відтак твердження позивача про наявність у відповідача обов'язку стосовно працевлаштування ОСОБА_1 після закінчення строку дії Контракту є безпідставними.

Із приводу посилання позивача у позовній заяві на окремі висновки, викладені в рішеннях суду у подібних, на її думку правовідносинах, у частині застосування положень частини третьої статті 184 КЗпП України, суд звертає увагу на таке.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 804/4143/16, Верховний Суд досліджував правовідносини стосовно звільнення особи (працівника), який станом на момент публікації та набрання чинності Законом № 580-VІІІ, із чим пов'язано початок процедури ліквідації територіальних органів МВС України, перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 804/16382/15, Верховний Суд надав оцінку наказу про звільнення особи, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з підстав поновної ліквідації установи.

Також у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 266/4208/16-а, від 27.11.2019 у справі № 804/16382/15, Верховний Суд надавав оцінку застосуванню положень частини третьої статті 184 Кодексу адміністративного судочинства України при звільненні працівника безпосередньо, внаслідок ліквідації державного органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 759/19440/15-ц, судом була надана оцінка звільненню працівника на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 175/167/16-ц оцінка надавалась звільненню особи (працівника) у зв'язку з припиненням діяльності Новомиколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та закінченням терміну дії контракту.

Суд зауважує, що в постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 640/28352/20 сформовано висновки про те, що подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб'єктним, об'єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Ураховуючи викладене, суд констатує, що спірні правовідносини у межах справи, на постанови Верховного Суду в яких посилалась позивач, не є подібними у межах розглядуваної справи, тому викладені в них висновки не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних відносин, умови застосування правових норм є відмінними з фактичними обставинами цієї справи.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги викладене, суд уважає, що спірне рішення відповідає критеріям, які визначені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак відсутні правові підстави щодо задоволення позовних вимог у частині визнання противним та скасування наказу ДПС України від 25.11.2021 № 2291-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки під час вирішення спору по суті, судом не встановлено правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про її поновлення на посаді головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393) або на іншій рівнозначній посаді у Державній податковій службі України, що відповідає освіті, фаху і досвіду ОСОБА_1 , з 04.12.2021 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на їх похідний характер.

Одночасно, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійним у частині визначення строку його дії контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 15.10.2020, з урахуванням внесених змін додатковою угодою № 243 до контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 15.10.2020, оскільки, по-перше, жодного обґрунтування позовних вимог у названій частині позивачем не зазначено, а по-друге, контракт укладено на підставі Законів № 553-ІХ, № 1285-IX, які неконституційними не визнавались.

Крім цього, ураховуючи мотивувальну частину цього рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової служби України щодо нездійснення обов'язкового працевлаштування ОСОБА_1 та зобов'язання працевлаштувати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на посаді головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби України або на іншій рівнозначній посаді у Державній податковій службі України (код ЄДРПОУ: 43005393), що відповідає освіті, фаху і досвіду ОСОБА_1 , з 04.12.2021.

Вирішуючи позовні вимоги в іншій частині, що безпосередньо стосуються нарахування та виплати лікарняних, виплати належних позивачу сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд звертає увагу на таке.

Стосовно лікарняних за жовтень та листопад 2021 року.

Як вбачається із витягу з наказу ДПС України від 29.09.2021 № 287-в «Про надання відпусток працівникам», позивач перебувала у щорічній додатковій оплачуваній відпустці, як державний службовець, що має стаж державної служби понад 14 років тривалістю 4 календарних днів з 10.10.2021 по 13.10.2021 за період роботи з 22.02.2021 по 21.02.2022 (т. 1, а.с. 202).

Згідно з витягом із наказу ДПС України від 06.10.2021 № 296-в «Про перенесення відпусток у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю» позивачу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю під час відпустки невикористаної частини щорічної основної відпустки тривалістю 7 календарних днів за період роботи з 16.10.2020 по 15.10.2021 перенесено на період з 18.10.2021 (т. 1, а.с. 203).

Відповідно до витягу з наказу ДПС України від 07.10.2021 № 297-в, позивачу надано щорічну додаткову оплачувану відпустку, як державному службовцю, що має стаж державної служби понад 14 років тривалістю 5 календарних днів з 25.10.2021 по 29.10.2021 за період роботи з 22.02.2021 по 21.02.2022 (т. 1, а.с. 204).

Згідно з витягом із наказу ДПС України від 08.10.2021 № 300-в, позивачу надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 16 календарних днів з 01.11.2021 по 16.11.2021 за період роботи з 16.10.2020 по 15.10.2021 та 3 календарні дні з 17.11.2021 по 19.11.2021 за період роботи з 16.10.2021 по 15.10.2022 (т. 1, а.с. 205).

За відомостями на витрату грошей № 200 від 06.10.2021 (відпускні за 10.2021) позивачу виплачено кошти у сумі 10 000,00 грн (т. 1, а.с. 223-224), а згідно з відомістю на виплату грошей № 2023 від 12.10.2021 (відпускні за 10.2021), відповідачем виплачено 20 200,00 грн.

Разом із цим, відповідно до відомостей на виплату грошей № 247 від 01.12.2021 (розрахунок при звільнені та відпускні за 12.2021) позивачу виплачено 600 грн (т. 1, а.с. 230-231); від 14.12.2021 № 258 (заробітна плата за І пол. 12.2021) було виплачено 32 400 грн (т. 1, а.с. 232-233); від 23.12.2021 № 270 (виплата зарплати) сума виплати - 92,82 грн (т. 1, а.с. 234-235)

Також позивачу виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за 05.09.2021, нарахована в грудні 2021 року в сумі 102 938,38 грн (т. 1, а.с. 236-237).

Виплата таких коштів підтверджується платіжним дорученням від 04.01.2022 № 2 у сумі 102 938,28 грн (за вирахування податків і зборів) (т. 1, а.с. 238).

Відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача суми у розмір 102 938,28 грн (лікарняних) задоволенню не підлягають, оскільки фактично виплачені позивачу. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Стосовно незгоди позивача із сумою компенсації за невикористану відпустку, що становить 600 грн, замість 1001,63 грн (з вирахуваними податками і зборами), суд зазначає таке.

Відповідно до розрахунку відпустки - період грудень 2021 року за один день компенсація невикористаної відпустки становить 1 244,26 грн.

Разом із цим матеріалами справи підтверджено, що при розрахунку при звільнені позивачу виплачено компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку суму у розмірі 600 грн (за вирахуванням податків та зборів).

Натомість 14.12.2021 ДПС України було виплачено (за вирахуванням податків і зборів) позивачу кошти в сумі 32 400,00 грн, у тому числі за перші 5 днів тимчасової непрацездатності, що фінансується за рахунок роботодавця у сумі 23 500,00 грн та донараховані відпускні у зв'язку з нарахуванням лікарняних у сумі 8 900,00 грн.

Залишок коштів з оплати праці за грудень 2021 року був перерахований позивачу платіжним дорученням від 28.12.2021 № 5346 у сумі 92,82 грн (за вирахуванням податків і зборів).

Суд зауважує, що відповідно до розрахункового листа за грудень 2021 року борг підприємства на січень становить 102 938,28 грн, який своєю чергою виплачено відповідачем (04.01.2022, про що вказано судом вище).

Суд наголошує, що позивач стверджуючи про недоотримання коштів, не наводить жодного розрахунку.

У частині заборгованості у розмірі 102 938,28 грн (лікарняні) і як наслідок нарахування середнього заробітку за затримку розрахунку, суд звертає увагу на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1105-XIV, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

За правилами пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 1105-XIV кошти Фонду використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 22 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Частиною другою статті 22 Закону № 1105-XIV встановлено, що оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

У силу вимог частини першої статті 32 Закону № 1105-XIV документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.

У той же час, постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 13 затверджено Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - Положення № 13).

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Положення № 13, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства має право, зокрема, звертатися за необхідності до робочих органів виконавчої дирекції Фонду або його відділень щодо перевірки правильності видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам підприємства.

Разом із цим, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу ІІІ Положення № 13 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо. Приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково). Перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Аналіз наведеного дає суду підстави стверджувати, що комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства має право звертатися за необхідності до робочих органів виконавчої дирекції Фонду або його відділень щодо перевірки правильності видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам підприємства перед прийняттям рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Як свідчать матеріали справи, 22.10.2021 ДПС України звернулась до Правобережного відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві з листом № 14676/5/99-00-10-09-01-05, у якому просила здійснити перевірку обґрунтованості видачі листків непрацездатності ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 86-87).

Листом від 16.11.2021 Правобережне відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві повідомило, що перевірка обґрунтованості видачі листків непрацездатності №№ 419531, 892820, 448775, 448803, 448739, 363646 ОСОБА_1 не проводилась, оскільки нею подана заява щодо заборони доступу до її медичних даних та даних її дітей (далі - лист) (т. 1, а.с. 89).

Згідно з матеріалами справи заяву-розрахунок на виплату позивачу лікарняних ДПС України сформовано 08.12.2021 на суму 166 473,28 грн (т. 1, а.с. 90-91).

Беручи до уваги викладене, суд уважає, що відповідач, реалізуючи своє право щодо перевірки правильності видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам підприємства перед прийняттям рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності та й відповідно подання заяви-розрахунку на виплату допомоги по тимчасовій втраті працездатності, не допустив порушень чинного законодавства.

Станом на час вирішення спору по суті, всі належні суми виплачені позивачу та у зв'язку з фактичними обставинами цієї справи відсутні правові підстави для формування висновку про затримку проведення розрахунку з позивачем при звільненні.

Суд зауважує, що положеннями частини першої статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відтак, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України.

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги у названій частині задоволенню не підлягають.

Також, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки під час розгляду справи не підтверджено обставини порушення ДПС України прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_3 .

За правилами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат, у тому числі й витрат на професійну правничу допомогу, відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.

Попередній документ

131258580

Наступний документ

131258582

Інформація про рішення:

№ рішення:	131258581
№ справи:	640/1220/22
Дата рішення:	23.10.2025
Дата публікації:	28.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (04.09.2025)
Дата надходження:	04.09.2025
Предмет позову:	про відвід судді

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

01.03.2022 09:30	Окружний адміністративний суд міста Києва
11.10.2022 11:45	Окружний адміністративний суд міста Києва
08.11.2022 11:30	Окружний адміністративний суд міста Києва
17.01.2023 10:00	Окружний адміністративний суд міста Києва
24.06.2025 09:30	Київський окружний адміністративний суд
08.07.2025 12:00	Київський окружний адміністративний суд
05.09.2025 09:30	Київський окружний адміністративний суд