23 жовтня 2025 року № 320/51834/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Компанія Май Україна" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» (далі - позивач, ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2024 № 348740706, від 17.07.2024 № 348750706.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними та підтверджуються первинними документами. Позивач зауважив, що документи, які ним подано контролюючому органу під час перевірки, складені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальне здійснення ним господарських операцій з придбання послуг в межах господарської діяльності. До того ж, позивач зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти постачальника позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій. Висновки акта перевірки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами сформовані виключно на підставі податкової інформації по ТОВ «Каллен» та його контрагентам, а не оцінці складених за результатами господарських операцій первинних документів, а тому винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та вказав на законність і обґрунтованість висновків акту перевірки та, винесених на підставі них, податкових повідомлень-рішень, посилаючись на те, що контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що надані первинні документи на підтвердження реальності надання послуг жодним чином не підтверджують їх зміст та не розкривають сутність; у контрагента позивача відсутня технічна, трудова, технологічна можливість надати послуги, що в сукупності свідчить про нереальний характер господарських операцій.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що не погоджується з доводами і аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та просить задовольнити позов повністю.
Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 30.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ГУ ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» (Код ЄДРПОУ 35442324) за період діяльності з 01.01.2017 по 30.09.2021 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 22.01.2024 № 2900/10-36-07-03-14/35442324.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.02.2024 № 75800703, яким донараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 11899864 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 474930 грн; № 75780703, яким донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9539330 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 953933 грн.
ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» подано скаргу до Державної податкової служби України та доповнення до скарги на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 27.02.2024. № 75800703, № 75780703.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 08.05.2024 № 13385/6/99-00-06-01-01-06 скаргу задоволено, податкові повідомлення-рішення від 27.02.2024. № 75800703, № 75780703 скасовано та зобов'язано ГУ ДПС у Київській області вжити заходи відповідно до вимог п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України в частині висновків перевірки щодо нереальності господарських взаємовідносин ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» з ПП «АВТОЕЛІТ», ТОВ «КАЛЛЕН», ТОВ «СМАРТ ПЛЮС», ТОВ «СМАРТ ЧОЙС УКРАЇНА».
На підставі вказаного рішення ГУ ДПС у Київській області видано наказ від 13.06.2024 № 1621-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» з 13.06.2024 тривалістю 5 робочих днів.
За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 26.06.2024 № 36613/10-36-07-06/35442324, в якому встановлено порушення:
п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 714 340,00 грн, у тому числі за серпень 2020 року у сумі 59 375,00 грн, за вересень 2020 року у сумі 62 770,00 грн, за жовтень 2020 року у сумі 61 727,00 грн, за листопад 2020 року у сумі 58 277,00 грн, за грудень 2020 року у сумі 56 181,00 грн, за січень 2021 року у сумі 50 170,00 грн, за лютий 2021 року у сумі 49 142,00 грн, за березень 2021 року у сумі 48 807,00 грн, за квітень 2021 року у сумі 45 828,00 грн, за червень 2021 року у сумі 96 766,00 грн, за липень 2021 року у сумі 43 923,00 грн, за серпень 2021 року у сумі 42 730,00 грн, за вересень 2021 року у сумі 38 644,00 грн;
п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), чим занижено податок на прибуток на загальну суму 642 906,00 грн., у тому числі за 2020 рік у сумі 268 498,00 грн., за 9 місяців 2021 року у сумі 374 408,00 грн.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 17.07.2024 № 348750706, яким збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 642 906 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 160 727 грн;
від 17.07.2024 № 348740706, яким збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 714 340 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 151 007 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Крім того, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Судом встановлено, що між ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» та ТОВ «КАЛЛЕН» (код ЄДРПОУ 40821832) укладено договір № 06/2020 від 16.06.2020 про надання послуг, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язаний надавати послуги з забезпечення просування товару Замовника, які вказані в додатках до даного договору, на ринку відповідних товарів в межах України, згідно умов, вказаних далі, а Замовник - приймати вищезгадані послуги і своєчасно оплачувати їх.
Згідно з пунктом 1.2 Договору конкретний перелік Послуг узгоджуються Сторонами в порядку, визначеному цим Договором, і зазначені в додатках до Договору, які є його невід'ємними частинами.
У пунктах 2.1-2.3 Договору визначено, що ціна Послуг за даним Договором вказується в Додатках до нього, які підлягають підписанню Сторонами і є його невід'ємними частинами. Ціни на Послуги за даним Договором є фіксованими. Ціна може бути змінена за взаємною згодою сторін. Загальну суму даного Договору складає сумарна ціна Послуг, наданих Виконавцем Замовнику за даним Договором, і вказаних в додатках до Договору.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору на дату підписання даного Договору Сторони погоджують в додатку до нього конкретний перелік і ціни Послуг. Додаток може бути змінений, якщо Замовник або Виконавець забажають внести в нього зміни. При цьому, Сторони повинні повідомити одна одну не пізніше, ніж за 15 календарних днів до моменту бажаного вступу в дію таких змін. Якщо новий Додаток не було підписано, продовжує діяти попередній Додаток, не дивлячись на вимогу про його зміну.
Пунктом 3.5 Договору визначено, що надання Послуг за даним Договором здійснюється відповідно до плану-схеми (планограмми), на якій в обов'язковому порядку схематично вказуються місця і порядок розміщення продукції Замовника. У разі відсутності таких планів-схем (планограмм), Виконавець розміщує продукцію за усним погодженням із Замовником. Якщо усної домовленості не було - тоді на розсуд Виконавця за основними принципами мерчендайзингу, якщо це не суперечить внутрішнім правилам торгівельних точок.
Згідно з пунктом 4.1 Договору приймання Послуг Замовником відбувається шляхом підписання Актів приймання-передачі послуг, які складаються і підписуються за кожний календарний місяць (період), в якому мало місце надання Послуг за даним Договором (далі - звітний період). Акти виконаних робіт надаються Виконавцем Замовнику не пізніше 5 числа місяця наступним за звітним.
Пунктом 5.1 Договору зазначено, що оплата послуг за даним Договором проводиться в наступному порядку: Остаточна оплата за послуги надані Виконавцем в звітному місяці в розмірі, що забезпечує 100% оплату наданих Послуг, проводиться Замовником протягом 10-ти банківських днів, після підписання сторонами та приймання Послуг за Актом приймання-передачі Послуг, що надані Виконавцем, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітнім; Сума оплати Послуг, наданих в звітному місяці, може відрізнятися від розрахункової суми, вказаної в додатку з урахуванням положень пп.3.3., 3.4. даного Договору.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії актів надання послуг № 192 від 30.09.2021, № 170 від 31.08.2021, № 142 від 31.07.2021, № 124 від 30.06.2021, № 104 від 31.05.2021, № 79 від 30.04.2021, № 36 від 28.02.2021, № 59 від 31.03.2021, № 17 від 31.01.2021, № 192 від 30.11.2020, № 169 від 31.10.2020, № 149 від 30.09.2020, № 123 від 31.08.2020, № 208 від 31.12.2020 та копії рахунків на оплату № 208 від 31.12.2020, № 123 від 31.08.2020, № 149 від 30.09.2020, № 169 від 31.10.2020, № 192 від 30.11.2020, № 16 від 31.01.2021, № 36 від 28.02.2021, № 57 від 31.03.2021, № 76 від 30.04.2021, № 101 від 31.05.2021, № 121 від 30.06.2021, № 139 від 31.07.2021, № 166 від 31.08.2021, № 188 від 30.09.2021.
З метою підтвердження надання Виконавцем зазначених вище послуг, позивачем надано копії звітів з мерчендайзингу, звіту з додатку FTA.
Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «КАЛЛЕН» на адресу позивача виписано податкові накладні на загальну суму 4 286 037 грн, в тому числі ПДВ 714 340,00 грн, обсяг операцій становить 3 571 698 грн.
Дослідивши зміст номенклатури послуг, яка зазначена у актах надання послуг, суд доходить висновку, що акти жодним чином не конкретизують зміст наданих послуг, витрачений час, спосіб проведення дослідження, що свідчить про невідповідність вимогам пункту 2.4 Наказу №88.
Суд зазначає, що у вищенаведених актах не визначено у який спосіб проводились маркетингові дослідження (опитуванням, анкетуванням), у чому полягали надані послуги, де надавалися марчендайзингові послуги (ким, в якому обсязі), а також не зазначено в чому виражено їх результат.
Також позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій не надано додатків до Договору, які є його невід'ємними частинами, та якими, за умовами Договору, визначався конкретний перелік послуг Замовника, їх ціна та інші необхідні відомості.
В матеріалах справи відсутні докази виконання Виконавцем умов договору в повному обсязі, а саме докази аналізу товарообігу Замовника, надання Замовникові рекомендації щодо його зростання, надання рекомендацій щодо поліпшення привабливості та пакування товарів, що постачаються Замовником покупцям.
Суд зазначає, що надані фото, звіти жодним чином не дають змогу встановити відношення даних документів до взаємовідносин позивача саме з ТОВ «КАЛЛЕН».
Позивачем не надано документів, які дають змогу встановити працівників, які залучалися до надання послуг.
Більш того, перевіркою встановлено, про що свідчать також наявні матеріали у справі, надані позивачем первинні документи не містять відомостей (прізвище, ім'я, по батькові та посада) особи, яка підписала дані документи.
Крім того, з аналізу податкової інформації стосовно ТОВ «КАЛЛЕН», встановлено, що Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 прийнято рішення від 15.09.2022 №138819 про відповідність ТОВ «КАЛЛЕН» пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку, а саме: «В ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію, що підприємство оформлює операції від ризикових контрагентів-постачальників, а саме ТОВ "Ю ЕЙ МАРКЕТИНГ" (код 34476965)».
Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП ТОВ «КАЛЛЕН» не подавалось.
Перевіркою встановлено неможливість придбання ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» у ТОВ «КАЛЛЕН» відповідної кількості послуг.
Згідно ЄРПН ТОВ «КАЛЛЕН» придбавало послуги мерчендайзингу у ТОВ «УКРАЇНСЬКІ IT ТЕХНОЛОГІЇ» (податковий номер 41916034) у якого податковий кредит сформований за рахунок придбання сантехнічної продукції, телевізорів, кабелів, навушників, мультимедійних систем, первинних елементів та первинних батарей TESLA BATTERIES, кондиціонерів та ін., а отже відсутній факт придбання відповідних послуг, які в подальшому були надані ТОВ «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА».
Аналізом податкової інформації встановлено, що Комісією регіонального рівня також прийнято рішення від 26.05.2021 № 97128 про відповідність ТОВ «УКРАЇНСЬКІ IT ТЕХНОЛОГІЇ» (податковий номер 41916034) пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку.
Отже, вбачається невідповідність придбаних та реалізованих послуг та в подальшому реалізованих контрагенту.
Виходячи з викладеного, ТОВ «КАЛЛЕН» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди іншим особам з метою штучного формування податкового кредиту.
перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «КАЛЛЕН» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів.
За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Для формування податкового кредиту за операціями з отримання таких послуг необхідною умовою, яка надає таке право суб'єкту господарювання є доведення безпосереднього зв'язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.
Підтвердженням зв'язку маркетингових послуг з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути договір про надання відповідних послуг, із зазначенням конкретних видів послуг, строків їх виконання, місця виконання, мету їх надання, план заходів щодо розповсюдження певного виду продукції, тощо. У підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення (надання) маркетингових послуг, у якому мають бути викладені результати відповідних видів послуг, тощо. Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про надані маркетингові послуги. Крім того, в актах виконаних робіт має бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу судів на вимогах до актів приймання - передачі маркетингових послуг, а саме деталізації змісту наданих маркетингових послуг, доцільності отримання маркетингових послуг, зв'язку витрат понесених на маркетингові послуги, використання маркетингових послуг в господарській діяльності з урахуванням факту збільшення ринків збуту товару, кількості покупців, збільшення попиту/пропозиції на товар, тощо.
Зокрема, акти наданих послуг мають розкривати зміст та обсяг наданої послуги (давати можливість ідентифікувати яка саме послуга надавалась, дозволяти перевірити правильність формування цін за послуги, одиниці їх виміру, а не лише містити загальну назву послуги; в акті здачі - прийняття робіт має міститись визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, а caмe: обсяг виконаних робіт, зокрема скільки чоловік/годин в переліченому періоді виконували роботу, вказівку на виконання якого договору він складений; ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Наведені висновки Верховного Суду містять постанови від 24.09.2019 у справі №826/22352/15; від 02.07.2019 по справі №826/7836/17; від 10.05.2018 у справі №820/1763/16; від 10.04.2020 у справі №816/4409/15, від 25.02.2021 у справі №816/2815/14.
Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар, розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.
Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.
В підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, що дали б змогу відстежити результат замовлених послуг, а залучені до матеріалів справи копії актів наданих послуг та звітів до них мають загальний характер та не містять відомостей про конкретні результати наданих послуг, рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства.
Також, як уже зазначалось, подані первинні документи не містять конкретних виконавців, які проводили опитування, кількість опитаних респондентів, кількість годин, затрачених на їх виконання, якими засобами виконувались дані послуги, строки виконання та результати здійснення заходів, що у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання послуг у діяльності товариства. Позивачем не надано належних доказів, які дали б змогу чітко відстежити результат замовлених послуг.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що виконавець за відсутності звітів, взагалі вивчав, досліджував та аналізував споживчий попит на ринку, на якому здійснює свою діяльність позивач; у справі відсутні докази того, яким чином надавалися відповідні послуги, який практичний результат їх використання позивачем.
Позивач не наводить доводів/аргументів з відповідним документальним підтвердженням, а наводить лише загальні твердження про товарність здійснених операцій та достатність/повноту поданих до перевірки первинних документів, та про наявність ділової мети по вказаному договору, проте належних підтверджень наведеним доводам надано не було.
Суд враховує, що недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними.
Водночас, для встановлення фактичних обставин у справі відносно взаємовідносин позивача з контрагентом, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, перевірити висновки акту перевірки, суду необхідно дослідити фактичні обставини щодо виконання умов договорів, дослідити рух активів, наявність змін у майновому стані платника податків, наявність документів первинної звітності та бухгалтерського обліку, докази використання у господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей та інші докази в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Суд зазначає, що у разі виникнення сумнівів у виконанні робіт/надання послуг/постачання товарів та спроможності контрагентів здійснювати господарську діяльність, платник податку з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат повинен надати суду усі наявні докази або пояснення, які у своїй сукупності розкривали б зміст господарської операції та підтверджували її фактичне здійснення.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-замовника товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену виконавцем.
Однак, позивачем не надано до матеріалів справи первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджували б наявність змін його майнового стану та руху активів у зв'язку із здійсненням господарських операцій з контрагентами у перевіряємому періоді, що свідчить про відсутність можливості дослідити реальність господарських операцій.
Відтак, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану, обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості.
Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлені обставини справи підтверджують, що вище досліджені судом первинні бухгалтерські документи не встановлюють зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій за наведеним договором та господарською діяльністю позивача, а складені формально, тому такі документи не можуть слугувати належними підставами для формування даних податкового обліку.
З огляду на викладене, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2024 № 348740706, від 17.07.2024 № 348750706.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, з урахуванням вищевикладеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ МАЙ УКРАЇНА» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Трипільська, 46, код ЄДРПОУ 35442324) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд.5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.